Справа № 1-54

Категорія 12

ВИРОК

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

25 червня 2007 року                                     Маневицький районний суд Волинської області

в складі:        головуючого                      Невара О.В.

при секретарі                                           Леферович І.М.

з участю        прокурора                          Ковальчука B.C.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт.  Маневичі справу про обвинувачення ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженця та мешканця с.  Череваха Маневицького району Волинської області,  українця,  громадянина України,  з базовою загальною середньою освітою,  неодруженого,  непрацюючого,  військовозобов'язаного,  раніше не судимого,

у вчиненні злочину,  передбаченого ч. 1  ст.  164 КК України,  -

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_1,  усвідомлюючи свій обов'язок по сплаті щомісячних коштів (аліментів) в користьОСОБА_2на утримання дочки ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_2,  сина ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_3,  в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу),  але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно,  починаючи з 6.02.2006 року та до їх повноліття,  за виконавчим листом № 2-539 від 15.03.2006 року,  виданим Маневицьким районним судом Волинської області,  будучи зобов'язаний утримувати своїх неповнолітніх дітей,  починаючи з лютого 2006 року від сплати аліментів злісно ухиляється,  бажаючи цього. Так,  працюючи з 6.02.2006 року по 28.04.2006 року найманим працівником у підприємця ОСОБА_5,  а в період з 5.05.2006 року по 29.09.2006 року - у підприємця ОСОБА_5 та щомісячно отримуючи заробітну плату,  нічого не повідомив своїм роботодавцям та у Маневицький районний центр зайнятості про наявність виконавчого листа про примусове стягнення з нього аліментів,  як і нічого не повідомив у ДВС в Маневицькому районі про своє місце роботи. Отриману заробітну плату на загальну суму 3160 гривень ОСОБА_1 використав на власні потреби. В подальшому,  будучи працездатним,  на облік в Маневицький районний центр зайнятості населення з метою працевлаштуватись не звертався і роботу ніде не шукав. На усні звернення стягувачаОСОБА_2сплачувати аліменти не реагує і в категоричній формі сплачувати аліменти відмовляється,  ніякої матеріальної допомоги на утримання дітей не надає. ОСОБА_1 в більшості випадків ігнорує виклики у державну виконавчу службу в Маневицькому районі,  визначені йому як безробітному для сплати з середньої заробітної плати для даної місцевості кошти на утримання дітей не сплачує,  незважаючи на те,  що 20.04.2006 року,  1.07.2005 року,  15.03.2007 року ДВС у Маневицькому районі письмово попереджувався про необхідність виконання свого обов'язку та можливість притягнення до кримінальної відповідальності за невиконання аліментних обов'язків. Внаслідок злісного ухилення ОСОБА_1 від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання неповнолітніх дітей (аліментів),  станом на 1 травня 2007 року утворилась заборгованість по сплаті аліментів на суму 4154 гривень 52 копійки. ОСОБА_1 ніяких дій,  спрямованих на погашення заборгованості,  не вчиняє,  на

профілактичні бесіди працівників ДВС у Маневицькому районі не реагує,  сплачувати аліменти в добровільному порядку категорично відмовляється.

Підсудний ОСОБА_1 вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю,  показав,  що у 1995 році він одружився з ОСОБА_2Від шлюбу у них народилося двоє дітей - дочкаОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_2,  син ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_3. Спільне життя у них не склалося,  рішенням Маневицького районного суду Волинської області у 2006 році шлюб між ними було розірвано. Діти проживають разом з ОСОБА_2.,  перебувають на її утриманні. В лютому 2006 року ОСОБА_2подала у Маневицький районний суд заяву про стягнення з нього аліментів. Йому відомо,  що за рішенням суду з нього стягнуто аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу),  але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно,  починаючи з 6.02.2006 року та до їх повноліття. З лютого 2006 року по даний час він аліментів у розмірі,  який вказано в рішенні суду,  не сплачував,  так як ніде не працює і не має для цього необхідних коштів. Не заперечує,  що неодноразово попере джувався працівниками ДВС у Маневицькому районі про кримінальну відповідальність в разі злісного ухилення від сплати аліментів,  але необхідних коштів на утримання дітей все одно не сплачував. У вчиненому розкаюється,  просив суворо не карати. В найближчий час заборгованість по аліментах зобов'язується погасити.

Показання підсудного ОСОБА_1 відповідають фактичним обставинам справи,  які ним не оспорюються.

Крім повного визнання підсудним ОСОБА_1 вини в інкримінованому йому злочині,  його вина у вчиненому підтверджується іншими доказами,  дослідженими в судовому засіданні та встановленими під час досудового слідства по даній кримінальній справі,  зокрема,  виконавчим листом Маневицького районного суду № 2-539 від 15.03.2006 року (а.с.  18),  з якого встановлено,  що ОСОБА_1 зобов'язаний сплачувати аліменти в користьОСОБА_2на утримання дочки ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_2,  сина ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_3,  в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку,  але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно,  починаючи з 6.02.2006 року та до їх повноліття; поданням ДВС у Маневицькому районі,  заявамиОСОБА_2(а.с.  9,  14-15,  17),  якими підтверджується,  що ОСОБА_1 від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання неповнолітніх дітей ухиляється,  ніякої матеріальної допомоги на їх утримання не надає,  внаслідок чого виникла заборгованість по сплаті аліментів на суму 3813 грн. 72 копійки; довідкою ДВС у Маневицькому районі (а.с.  74),  з якої встановлено,  що сума заборгованості по сплаті аліментів станом на 1.05.2007 року становить 4154 грн. 52 копійки; попередженнями ОСОБА_1 про кримінальну відповідальність у випадку злісного ухилення від сплати аліментів від 20.04.2006 року,

2005                    року,  15.03.2007 року (а.с.  20-21); трудовими договорами між підприємцем ОСОБА_5,  ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (а.с.  63-68); повідомленням Маневицького районного центру зайнятості № 308/01-20 від 17.05.2007 року (а.с.  70),  яким підтверджується,  що ОСОБА_1 на обліку в МРЦЗ як безробітний перебував з

2006                    року по 5.05.2006 року. Допомогу по безробіттю не отримував,  аліменти не вираховувалися,  виконавчий лист на виконання не надходив. Знятий з обліку в зв'язку з працевлаштуванням.  За направленням РЦЗ перебував у трудових відносинах з підприємцями ОСОБА_5 та ОСОБА_6; трудовою книжкою ОСОБА_1 (а.с.  34-36).

Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності суд вважає,  що підсудний ОСОБА_1 вчинив злочин,  передбачений ч. 1  ст.  164 КК України,  оскільки злісно ухилявся з лютого 2006 року від сплати встановлених рішенням Маневицького районного суду Волинської області коштів в користьОСОБА_2на утримання дочки ОСОБА_3,  сина ОСОБА_4 (аліментів),  що призвело до утворення станом на

1.05.2007 року заборгованості на суму 4154 грн. 52 копійки.

При призначенні покарання суд враховує,  що підсудний ОСОБА_1 вчинив злочин невеликої тяжкості.

Разом з тим суд приймає до уваги дані про особу підсудного,  а саме: позитивну характеристику за місцем проживання,  що він вперше притягується до кримінальної відповідальності,  ніде не працює,  будучи працездатним.

До обставин,  що пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_1,  суд відносить його щире каяття.

Обставин,  що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_1,  судом не встановлено.

Виходячи з наведеного,  суд вважає,  що виправлення підсудного ОСОБА_1,  а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим,  так і іншими особами можливе при призначенні йому покарання у вигляді обмеження волі в межах санкції статті,  по якій він притягується до кримінальної відповідальності,  зі звільненням від відбування даного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку.

Оскільки підсудному призначається покарання не пов'язане з реальним позбавленням волі,  то міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу йому слід залишити попередню - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Керуючись  ст.  ст.  323,  324 КПК України,  суд,  -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину,  передбаченого ч. 1  ст.  164 КК України,  призначивши покарання - 1 (один) рік обмеження волі.

На підставі  ст.  75 КК України засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у вигляді обмеження волі звільнити з випробуванням,  якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі  ст.  76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи,  повідомляти ці органи про зміну місця проживання і роботи,  періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1. залишити попередню -підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.