Категорія справ: 4 Справа № 2-200
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2007 року Маневицький районний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Костюкевича С. Ф.
при секретарі Боймиструк О.Ф.
за участю: позивачки ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Турика П.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі справу за позовом ОСОБА_1 до Маневицької селищної ради Маневицького району Волинської області про визнання права власності на частку в спільному сумісному майні,
ВСТАНОВИВ:
10 квітня 2007 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Маневицької селищної ради Волинської області про визнання за нею та за її неповнолітнім сином ОСОБА_3права власності на частку у спільному сумісному майні, а саме, на частину квартириАДРЕСА_1
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 15 грудня 1997 року Маневицькою селищною радою було видано свідоцтво про право власності на житло, на підставі якого ОСОБА_4 та членами її сім'ї ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 була приватизована квартираАДРЕСА_1
8 січня 1992 року Волинською обласною радою за № 822 видано направлення на переселення ОСОБА_2та членів його сім'ї ОСОБА_4. , ОСОБА_1, ОСОБА_1, у зв'язку із радіоактивним забрудненням території на якій вони проживають.
На підставі рішення виконкому Луцької міської ради від 31 жовтня 2006 року громадянину ОСОБА_2 та членам його сім'ї ОСОБА_4та ОСОБА_5 було видано ордер № 440 про право зайняття жилого приміщення - квартири за адресою:АДРЕСА_2. Таким чином ОСОБА_1 було виключено з направлення для працевлаштування та забезпечення житлом. Належну їм квартиру АДРЕСА_1названі громадяни здали.
Крім того, вказала, що за час перебування на квартирному обліку, а саме 9 серпня 1997 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_6, який в подальшому був розірваний. Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 року в них народився синОСОБА_7
Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просила суд визнати за нею та за її сином право власності в спільному сумісному майні на частку в квартирі АДРЕСА_1.
Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, пояснила, що її шлюб з ОСОБА_6 було розірвано 2 роки тому, місце проживання сина, згідно рішення суду, було визначено за нею. З 4 січня 2005 року по даний час зареєстрована в квартирі АДРЕСА_3, так як між нею та її колишнім чоловіком була усна домовленість, що після розірвання шлюбу дана квартира залишиться їй. Просить суд визнати за нею та за її сином право власності на частку у квартирі АДРЕСА_1, яку
вона повинна мати по закону при поділі спільної сумісної власності - квартири на 4-ох власників, оскільки квартиру в м. Луцьку по переселенню не отримала і в ордер не включалась.
Представник позивача ОСОБА_2в судовому засіданні вимоги позову підтримав, пояснив, що в направленні на переселення зазначалось четверо чоловік, рішення виконкому Маневицької селищної ради про розприватизацію прийнято на підставі заяви трьох чоловік (крім позивачки), яким фактично і надано житло по переселенню в м. Луцьку, а свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1видано на чотирьох членів сім'ї, тому позивачка має право на свою частку у вказаній квартирі, на яку і просив визнати право власності за позивачкою та її неповнолітнім сином.
Представник відповідача Турик П.О. позовні вимоги не визнав. Пояснив, що оскільки позивачка та інші співвласники квартири АДРЕСА_1 добровільно здали її на баланс Маневицької селищної ради, про що написали відповідну заяву про її розприватизацію, і відповідно до діючого законодавства, отримали взамін в м. Луцьку іншу квартиру, а сама позивачка на час отримання нової квартири була прописана в м. Луцьку та добровільно, у вигляді письмової, нотаріально посвідченої заяви до Луцької міської ради, просила зняти її та її сім'ю з квартирного обліку, як забезпечену житлом, тому вважає, що немає жодних підстав для визнання за нею та за її сином права власності на частку квартири АДРЕСА_1, що є предметом даного спору. Крім того, вказав, що рішенням виконкому Маневицької селищної ради від 15.02.2007 року № 65 вивільнена трикімнатна квартира № 18, що є предметом даного спору, була виділена громадянину ОСОБА_8 та членам його сім'ї, як таким, що перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов і користуються правом позачергового надання житла, на підставі якого ОСОБА_8 виконкомом селищної ради був виданий ордер на вселення у житлове приміщення № 108. Але оскільки сім'я позивачки даної квартири не звільнила, тому ОСОБА_8 був змушений звернутись в суд з позовом до ОСОБА_2про примусове виселення з житлового приміщення. В попередньому судовому засіданні позивач відмовився від позовних вимог, а відповідач від вимог зустрічного позову про визнання ордера на житлове приміщення недійсним, заявивши, що вирішили спір в добровільному порядку. При відмові від позову ОСОБА_2 була надана письмова розписка про зобов'язання ним та його сім'єю до 2 липня 2007 року виселитись з квартири АДРЕСА_1.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показала, що працює на посаді паспортиста Маневицького ВУЖКГ. 20 грудня 2005 року за Р№ 5409 видала довідку про склад сім'ї і місце проживання ОСОБА_4. , за її зверненням. На час видачі довідки у квартирі було зареєстровано троє людей: ОСОБА_4. , ОСОБА_2та ОСОБА_1, тобто позивачка там зареєстрована не була. Станом на 19 жовтня 2006 року квартира стала розприватизованою і надана в порядку черговості. В довідці вказано, що вона видана для пред'явлення в Луцьку міську раду. Крім того, вказала, що 4 травня 2006 року за Р№ 3331 ОСОБА_4видала ще одну довідку про склад сім'ї і місце проживання для подачі до Луцької міськради. В довідці вказала трьох осіб, так як дочка ОСОБА_1 зі своїм синомОСОБА_7 виписались 10 листопада 2004 року, а зять ОСОБА_7виписався 6 грудня 2004 року. Виписавшись з смт. Маневичі і прописавшись в м. Луцьку, ОСОБА_1 сама покращила свої житлові умови. Підтвердила, що брала участь у складанні акту перевірки факту проживання сім'ї Пічків у квартирі АДРЕСА_1 станом на 22 березня 2007 року.
Заслухавши пояснення сторін, покази свідків, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов є безпідставним і до задоволення не підлягає.
З дослідженого в суді направлення виконкому Волинської обласної ради для працевлаштування та забезпечення житлом № 822 від 08.01.1992 року, вбачається, що позивачці та членам її сім'ї було видано направлення на переселення до м. Луцька, як громадянам, що проживають на радіоактивно забрудненій території. А оглянутою в суді
довідкою Маневицької райдержадміністрації № 75 від 15.03.2005 року підтверджено, що батько позивачки ОСОБА_2і відповідно сама позивачка дійсно проживали в зоні гарантованого добровільного відселення з 1986 року по час видачі довідки.
Даними довідок Маневицького ВУЖКГ про склад сім'ї і місце проживання № 3607 від 26.07.2004 року, № 3331 від 04.05.2006 року, № 5409 від 20.12.2005 року, № 5087 від 30.08.2006 року, від 20.04.2007 року, що досліджувались судом, встановлено, що позивачка та члени її сім'ї проживали в квартирі АДРЕСА_1в такі періоди часу: батько ОСОБА_2, мати ОСОБА_4 , сестра ОСОБА_1 з 18 лютого 1986 року по 30 серпня 2006 року; позивачка ОСОБА_1 з 18 лютого 1986 року по 10 липня 2000 року та з 23 липня 2004 року по 10 листопада 2004 року; син позивачки ОСОБА_7з 23 липня 2004 року по 10 листопада 2004 року; чоловік позивачки ОСОБА_6.3 23 липня 2004 року по 6 грудня 2004 року. Даний факт підтверджується також довідкою паспортного відділу Маневицького РВ УМВС від 23.04.2007 року № 232.
Разом з тим, згідно даних паспорта ОСОБА_1 НОМЕР_1, копії свідоцтва про одруження НОМЕР_209.08.1997 року та копії свідоцтва про народження НОМЕР_2, що досліджувались судом, відомо, що позивачка 9 серпня 1997 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_6, який згодом було розірвано. Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився синОСОБА_7 Позивачка після одруження зареєструвалась в м. Луцьку в квартирі чоловіка.
З оглянутого в судовому засіданні свідоцтва про право власності на житло від 15 грудня 1997 року виданого Маневицькою селищною радою вбачається, що громадянкою ОСОБА_4 та членами її сім'ї ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_1, було приватизовано квартиру АДРЕСА_1
З оглянутої в суді нотаріально посвідченої заяви позивачки на ім'я Луцького міського голови від 7 квітня 2006 року, що знаходиться в квартирній справі ОСОБА_2., вбачається, що позивачка, перебуваючи разом із членами своєї сім'ї: чоловіком ОСОБА_6 та синомОСОБА_7 на квартирному обліку в Луцькому міськвиконкомі, відмовилась від переселення і просила зняти її з квартирного обліку, оскільки житлом забезпечена.
Згідно ст. 12 Закону України „Про приватизацію держаного житлового фонду" власник приватизованого житла має право розпорядитися квартирою на свій розсуд: продати, подарувати, заповісти, здати в оренду, обміняти, закласти, укладати інші угоди, не заборонені законом. Порядок здійснення цих прав власником житла регулюється цивільним законодавством України. Згідно норм даного закону, питання приватизації, як і питання розприватизації житла може ставитися лише всіма членами сім'ї чи співвласниками.
З матеріалів оглянутої в суді квартирної справи на ОСОБА_2., вбачається, що на підставі заяви ОСОБА_4 від 27 вересня 2006 року Маневицькою селищною радою було прийнято рішення від 19.10.2006 року № 222 про скасування розпорядження селищної ради від 12.12.1997 року № 44 про безоплатну передачу їй та членам її сім'ї квартири АДРЕСА_1. В той же час довідкою Маневицької селищної ради від 30 жовтня 2006 року № 1728, підтвердженою повідомленням Маневицької райдержадміністрації від 30 жовтня 2006 року № 1775/02-40 встановлено, що дана квартира була віднесена до загального житлового фонду і згодом виконкомом селищної ради за черговістю була надана громадянам, потребуючим покращення житлових умов. Таким чином, квартира АДРЕСА_1переведена із спільної сумісної власності в комунальну, тому посилання позивачки на її право на частку в спільному сумісному майні в цій квартирі є безпідставним.
Зі змісту статей 328, 345 ЦК України та згідно положень Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" вбачається, що право на приватизацію державного майна - квартир, чи майна, що є у комунальній власності мають право особи, що постійно проживали в даних квартирах. Оскільки неповнолітній син позивачки ОСОБА_7народився 1999 року, а приватизація житла з видачею свідоцтва про право власності проводилась у 1997 році, то право на частку у приватизованому житлі він
не набув. Інших підстав, які б свідчили про набуття неповнолітнім ОСОБА_3права на частку у квартирі АДРЕСА_1 позивачка не навела і судом встановлено не було.
Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що оскільки рішення виконкому Маневицької селищної ради від 19 жовтня 2006 року № 222 „Про відміну розпорядження селищного голови від 12 грудня 1997 року про приватизацію квартири АДРЕСА_1ОСОБА_4 " ніким не оскаржено, не змінено, не скасовано і на даний час воно являється чинним, тому підстав для визнання за позивачкою та її сином права власності на частку вищевказаної квартири немає.
У відповідності до ст. 88 ЦПК України позивачку від сплати судових витрат слід звільнити.
Керуючись ст. ст. 4, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 328, 345 Цивільного кодексу України, Законом України „Про приватизацію державного житлового фонду" від 19.06.1992 року, суд,
ВИРІШИВ:
В позові ОСОБА_1 до Маневицької селищної ради Волинської області про визнання права власності на частку в спільному сумісному майні відмовити за безпідставністю.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судових витрат.
Рішення може бути оскаржено сторонами до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд за поданою заявою про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.