Справа № 2-1113/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2012 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд

Івано-Франківської області

у складі: головуючого-судді Хільчука І.І.,

секретаря Олексюк Г.І.,

з участю: представника позивача-відповідача ОСОБА_1,

відповідачів-позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідачів-позивачів ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування майнової і моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про відшкодування вартості безпідставно набутого майна, -

в с т а н о в и в :

24 січня 2011 року ОСОБА_5 звернулася з даним позовом до суду, підтримуючи який в судовому засіданні вона та її представник пояснили, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Коломийською міською державною нотаріальною конторою 07 березня 2001 року.

Вона проживала в м. Краснодар і по стану здоров’я не приїздила в Коломию. В час її відсутності, внаслідок незаконного укладання договору дарування, відповідачі поселилися в її квартиру.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 30 листопада 2009 року встановлено, що вона договору дарування не укладала, дозволу на вселення відповідачів не давала і про те, що вони живуть у квартирі не знала та визнано недійсним договір дарування і повернуто їй квартиру.

На підставі рішення суду реєстрація в МБТІ за ОСОБА_2 та ОСОБА_6 скасована і вона є єдиним власником квартири АДРЕСА_2.

Не дивлячись, що квартира є її власністю, відповідачі проживали у квартирі і не бажали звільнити квартиру. А тому вона змушена була звернутися в суд з позовом про виселення. Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 08 липня 2010 року ОСОБА_2 виселені з її квартири.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартири не виселялися, хоча рішення набуло законної сили, а тому вона змушена була одержати виконавчий лист та передати його у відділ ДВС для примусового виконання.

22 жовтня 2010 року державний виконавець прибув до квартири для примусового виконання рішення , відповідачі передали ключі від квартири та звільнили її.

Зайшовши до квартири, вона побачила, що відповідачі відрізали батареї центрального опалення у квартирі, відрізали трубу водопостачання, електроосвітлювальну арматуру, ліквідували газопостачання квартири, забрали з квартири мийку на кухні, водозапірну арматуру у ванні, були пошкоджені унітаз, умивальник та вікна в кімнаті і на кухні.

Так як квартиру відповідачі знищили, то вона звернулася до голови ЖБК № 8. Комісія ЖБК обстежила квартиру про що склали акт, оскільки квартира була не придатна для проживання, її умисно понищили ОСОБА_3.

Згідно висновку спеціаліста №116 від 21 грудня 2010 року вартість матеріалів і відновлювальних робіт, які необхідно їй провести для ліквідації наслідків пошкодження квартири становив 6 967 грн., однак підчас проведення ремонту реально було затрачено більше коштів. Фактично на придбання та встановлення дверей затратила 4644 грн., самі двері коштували 2300 грн. На встановлення газових і водяного лічильників затрачено 750 грн. На заміну лінолеуму витратила 700 грн. та пошпаклювала стіни, витративши 846 грн..

На проведення ремонту вона потратила значно більші кошти, ніж зазначено у висновку спеціаліста, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи від 30 травня 2012 року, товарними чеками та накладними, а тому збільшила позовні вимоги в частині матеріальної шкоди до 15 156 грн..

Оскільки їй не було де жити в м. Коломия, то вона на кожне судове засідання змушена була приїжджати з м. Краснодар, Російської Федерації. Вартість квитка в одну сторону складає 1191,71 грн.. За шість поїздок у дві сторони вона витратила 14 300 грн. 52 коп..

Відповідачі завдали позивачці не тільки майнову шкоду, але ї моральну, яка полягає в моральних переживаннях у зв’язку із порушенням права власності. Внаслідок неправомірних дій відповідачів, вона не може проживати у власній квартирі, так як квартира не опалюється, немає світла, знищена сантехніка, із-за чого позивачка зазнала моральних страждань.

Зустрічний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не визнає, так як їй було передано квартиру у знищеному стані, що підтверджується актом комісії ЖБК і сам ОСОБА_2 стверджував, що забрав двері, вікна, мийку, зняв батареї, а тому вона жодним майном ОСОБА_2 не заволоділа.

Просить суд стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на її користь 15156 грн. матеріальної шкоди, 20 000,00 грн. моральної шкоди, 1000 грн. за проведення оцінки пошкодження квартири, 14 300,52 грн. витрати на проїзд та понесені судові витрати, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до суду зустрічний позов, підтримуючи який в судовому засіданні вони та їх представник пояснили, що шкоду майну ОСОБА_5 не завдали, а доводи подані нею є надуманими, оскільки вони навпаки покращили стан квартири.

Договір дарування квартири, укладений 07 березня 2001 року на підставі якого вони стали власниками, рішенням Коломийського міськрайонного суду від 30 листопада 2009 року визнаний недійсним. Проте вважають, що їх вини в укладенні даного договору не було і вони так само постраждали внаслідок укладення даної угоди. При посвідченні договору у нотаріуса були присутні 2 жінки та син позивачки - ОСОБА_7. Нотаріус встановлювала особи сторін по договору, а тому покладаючись на відповідальність нотаріуса за виконання своїх посадових обов'язків вони особисто документи продавця не перевіряли. ОСОБА_5 та її син, отримали оплату за квартиру в сумі еквівалентній 2000 доларів США, однак наполягали на укладенні не договору купівлі-продажу, а договору дарування, так як по домовленості між ними витрати, пов'язані з нотаріальним оформленням договору брав на себе продавець, а посвідчення договору дарування в той час коштувало дешевше. Проте експерт дав висновок про те, що договір дарування підписаний не ОСОБА_5, а тому договір визнаний недійсним.

За таких обставин, вважають, що вселилися в квартиру не самовільно, а на законних на той час підставах, позивачка знала про це і протягом восьми років не ставила до них жодних претензій.

Квартира, яку вони придбали після смерті матері ОСОБА_5 була в занедбаному, непридатному для проживання стані. Оскільки вважали, що придбали квартиру на законних підставах, то вирішили зробити ремонт. Для цього вони провели ряд будівельних та ремонтних робіт, а саме: пошпаклювали стелі в усіх приміщеннях квартири, обклали плиткою стіни ванної кімнати від підлоги до стелі і на підлозі та кухні на висоту 1,5 метри, замінили лінолеум в кухні, коридорі та кладовці, встановили газовий та водяний лічильники, замінили вхідні та міжкімнатні двері, замінили ванну, унітаз, встановили упорну ніжку під умивальник, замінили труби водопостачання та каналізаційну трубу, замінили 6 розеток та 6 вимикачів. В зв'язку з тим, що в будинок в жовтні 2002 року було припинено централізоване теплопостачання змушені були встановити в квартирі газовий конвектор, який в 2008 році замінили на газовий котел. Старі батареї, протікали і після припинення централізованого теплопостачання не функціонували, а тому в 2008 році вони замінили їх на нові радіатори.

Вони при виселенні з квартири зняли встановлений ними за власні кошти газовий котел, радіатори та міжкімнатні двері. Натомість встановили двері, які були в квартирі на момент їхнього вселення в квартиру. Решту матеріалів та робіт по ремонту є невід'ємними від квартири, а тому просять суд стягнути з ОСОБА_5 в їх користь вартість безпідставно набутого майна в сумі 9174 грн., судові витрати та витрати по оплаті правової допомоги, а позов ОСОБА_5 до них про відшкодування майнової шкоди задоволити частково - на суму 1644 грн., щодо стягнення моральної шкоди то просять відмовити.

З’ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд вважає, що первинний позов слід задовольнити частково, а зустрічному позові – відмовити , з таких підстав.

Встановлено, що позивачка є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Коломийською міською державною нотаріальною конторою 07 березня 2001 року /а.с.20/, однак нетривалий час проживала в м. Краснодар і по стану здоров’я не приїздила в Коломию і за час її відсутності, внаслідок незаконного укладання договору дарування, відповідачі поселилися в її квартиру /а.с.79/.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 30 листопада 2009 року доведено, що позивачка договору дарування не укладала, дозволу на вселення відповідачів не давала і про те, що вони живуть у квартирі не знала і тому визнано недійсним договір дарування та повернуто їй квартиру./а.с.4-6/, а також рішенням вказаного суду реєстрація в МБТІ за ОСОБА_2 та ОСОБА_6 скасована і вона є єдиним власником квартири АДРЕСА_2 і виселено їх зі спірної квартири./а.с.7-8/.

Оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартири не виселялися, хоча рішення набуло законної сили, а тому вона змушена була одержати виконавчий лист та передати його у відділ ДВС для примусового виконання і 22 жовтня 2010 року державний виконавець примусово виконував рішення суду , якому відповідачі передали ключі від квартири та звільнили її./а.с.9-10/

Однак, зайшовши до квартири, позивачка виявила в своїй квартирі, що відповідачі відрізали батареї центрального опалення, відрізали труби водопостачання, електроосвітлювальну проводку, ліквідували газопостачання квартири, забрали з квартири мийку на кухні, водозапірну арматуру у ванні, були пошкоджені унітаз, умивальник та вікна в кімнаті і на кухні.

З наведених причин позивачка звернулася до голови ЖБК № 8 і комісія ЖБК обстежила квартиру про що склали акт, яким підтверджено наведені в позові пошкодження в квартирі.

Згідно висновку спеціаліста №116 від 21 грудня 2010 року вартість матеріалів і відновлювальних робіт, які необхідно їй провести для ліквідації наслідків пошкодження квартири становить 6 967 грн./а.с.12-18/.

За клопотанням відповідачів по первісному позову ОСОБА_3 була проведена судова будівельно-технічна експертиза, згідно висновку якої визначено ринкову вартість ремонтно-будівельних робіт та матеріалів у спірній квартирі, /а.с.172-193/, однак не доведено коли і ким проведені описані експертом роботи, тому суд оцінює даний висновок критично та не приймає до уваги як доказ.

З пояснень свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 вбачається, що до вселення у спірну квартиру відповідачів була квартира в нормальному стані, функціонували всі системи опалення, енергопостачання та в наявності були всі двері й вікна. А після примусового виселення відповідачів в квартирі було відрізано батареї центрального опалення, труби водопостачання, електроосвітлювальну проводку, ліквідували газопостачання квартири, забрали з квартири мийку на кухні, водозапірну арматуру у ванній кімнаті, були пошкоджені унітаз, умивальник та вікна в кімнаті і на кухні. Про наведене було складено відповідний акт.

Відповідачі в своє оправдання запросили в суд свідка ОСОБА_14П, який підтвердив суду, що був в квартирі позивачки і бачив порядок до вселення відповідачів, а також що допомагав у проведенні ремонтних робіт відповідачам, але не підтвердив у якому стані залишили відповідачі спірну квартиру.

Зустрічний позов та пояснення відповідачів суд приймає до уваги в тій частині, де вони вказують, що частково визнають первісний позов щодо пошкодження майна позивачки перед виселенням із квартири позивачки на суму 1644 грн. і в його задоволенні слід відмовити, оскільки відповідачі протиправно заволоділи квартирою позивачки, що доведено рішеннями суду /а.с.4-6/ і тривалий час не виселялись зі спірної квартири та незаконно проводили ремонт у вказаній квартирі, тому не вправі вимагати за це відшкодувань з позивачки.

Доводи позивачки щодо вимушеного доїзду на судові засідання з м. Краснодар, Російської Федерації суд не приймає до уваги, оскільки хоча представила позивачка проїзні документи та не вважає, що позивачка не мала де проживати в м. Коломиї, це не підтверджено/а.с.132-143/, тому в цій частині слід відмовити в задоволенні основного позову як і в задоволенні додаткових позовних вимог від 25.09.2012 р. /а.с.234-235/, оскільки суд вважає, що наведені в додатковій заяві ремонтні роботи проведені як покращення житлових умов та для зменшення оплати за комунальні послуги на даний час, а не безпосередньо при її вселенні після виселення відповідачів і проведенні вимушеного ремонту, що підтверджено відповідним актом. Тому слід задоволити позовну вимоги викладені в первинному позові на суму 6967 грн.

Суд вважає частково доведеним, що відповідачі завдали позивачці не тільки майнової шкоди, але ї моральні переживання у зв’язку із порушенням права власності. Внаслідок неправомірних дій відповідачів, вона не взмозі була проживати у власній квартирі, так як квартира не опалювалась, було відсутнє електропостачання, знищена сантехніка, через що позивачка зазнала моральних страждань. Однак, суд приймає до уваги характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач та зусилля, що необхідні для відновлення попереднього стану і, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. з послідуючими змінами, суд вважає, що достатньою сумою моральної шкоди буде сума 5 тис. грн.

На підставі ст.,ст. 22, 23, 1166, 1167, 1212, 1213 ЦК України та керуючись ст.,ст. 214-216, 218, 293 ЦПК України, –

В И Р І Ш И В:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, жителів м. Коломия, вул. Богуна, 22/19, Івано-Франківської області, на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код НОМЕР_3, жительки м. Коломия, вул. Богуна, 22 /16, Івано-Франківської області, 6967 /шість тисяч дев’ятсот шістдесят сім/ грн. - майнової шкоди та 5000 /п’ять/ тисяч – моральної шкоди, а також понесені позивачкою судові витрати: 217 грн. 60 коп. судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 1000 грн. за проведення оцінки пошкодженої квартири та 120 грн. за оголошення в газеті.

В решті позову – відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про відшкодування вартості безпідставно набутого майна – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення встановленого строку апеляційного оскарження.

Суддя:

ХільчукІ. І.