Справа № 2-462/11

РІШЕННЯ

іменем України

          24 січня 2012 року Славутицький міський суд Київської області у складі судді Орла А.С., при секретарі Прохоровій О.О., за відсутності сторін, розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Славутичі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомонтаж-Україна»про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і відшкодування моральної шкоди, -

УСТАНОВИВ:

          У жовтні 2011 року до суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 з вимогами про стягнення з ТОВ «Енергомонтаж-Україна»заборгованості по заробітній платі в сумі 50991,28 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 23233,05 грн., компенсацію за моральну шкоду 3000 грн.. Зазначав, що відповідач порушив його право на оплату праці та проведення розрахунку в день звільнення з роботи, чим заподіяв моральної шкоди.

          У судове засідання позивач не з’явився, надіславши клопотання про розгляд справи за його відсутності.

          Відповідач після відкладення за його клопотанням розгляду справи свого представника у судове засідання не направив, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи.

          За таких обставин суд ухвалив рішення за відсутності позивача та представника відповідача на підставі наявних доказів.

          Перевіривши наявні докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

          Встановлено, що ОСОБА_1, - позивач у справі, 26.07.2010 р. був прийнятий на роботу у ТОВ «Енергомонтаж-Україна», - відповідач у справі, начальника СТК (служби технічного контролю) та звільнений з роботи за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України 01.06.2011 р., що підтверджено записами у його трудовій книжці, копія якої долучена до справи (а.с.23-24).

          ОСОБА_1 12.08.2011 р. звернувся з листом на ім’я директора ТОВ «Енергомонтаж-Україна», у якому послався на те, що був звільнений з роботи 01.06.2011 р. за власним бажанням і одержав у день звільнення трудову книжку, однак розрахунок по зарплаті не був проведений. Просив провести повний розрахунок по заробітній платі, включаючи заборгованість, а також вислати довідку про заборгованість ТОВ «Енергомонтаж-Україна»перед ним (а.с. 6).

          Згідно листа генерального директора ТОВ «Енергомонтаж-Україна» вих. 30/08 від 31.08.2011 р. у відповідь на звернення ОСОБА_1 та доданих до нього оборотно-сальдової відомості по рахунку 661 (зарплата) та оборотно-сальдової відомості по рахунку 3721 (відрядження), заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 відсутня, заборгованість по оплаті за відрядження становить 50 911 гривень 28 копійок (а.с. 8, 9, 10).

          Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

          Згідно ч. 1 ст. 116 цього Кодексу при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

          Судом встановлено, що зазначених положень закону відповідач не додержав, повний розрахунок з позивачем ні у день звільнення, ні після звернення позивача з листом не провів, внаслідок чого має перед ним заборгованість на суму 50 911 гривень 28 копійок.

          Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. За правилом ч. 2 цієї статті при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

          За правилом ч. 1 і 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

          Таким чином тягар доказування правомірності своїх вимог покладено на позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого ст. 10 ЦПК України.

          Як зазначено у листі відповідача на адресу позивача від 31.08.2011 р., дебіторська заборгованість підприємства становить більше 1,5 млн. грн.. Складено графік погашення заборгованості і проводиться робота по її погашенню (а.с. 8).

          Однак сама по собі наявність дебіторської заборгованості підприємства не є обставиною, яка виключає відповідальність за затримку розрахунку при звільненні з роботи.

          Відсутність своєї вини у непроведенні у строк, встановлений законом, повного розрахунку із звільненим працівником, відповідач не довів.

Тому він повинен нести передбачену ч. 1 ст. 117 КЗпП України відповідальність за затримку розрахунку при звільненні позивача, виходячи з розміру його середнього заробітку за два останні повні місяці роботи перед звільненням, за які нараховано заробітну плату, тобто за 4 і 5 місяці 2011 року, як це передбачено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Однак розмір середнього заробітку за два останні місяці роботи і сума середнього заробітку за час затримки розрахунку позивачем розрахована невірно, внаслідок чого завищена.

Згідно розрахунку у позовній заяві, до середнього заробітку позивач, крім посадового окладу безпідставно включив витрати за відрядження, які не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р..

Тому, виходячи з наявних у справі даних, середньомісячний заробіток позивача за два останні повні місяці роботи перед звільненням відповідає його посадовому окладу 1500 гривень з розрахунку:3000:2=1500 грн., де 3000 –сума заробітку за два місяці; 2 - кількість місяців у періоді розрахунку. Сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з дня звільнення 01.06.2011 р. по день звернення до суду 30.09.2011 р. включно, який складає чотири повні місяці, становитиме з розрахунку: 1500х4=6000 грн.. Зазначена сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню з відповідача на підставі ч. 1 ст. 117 КЗпП України. В іншій частині вимоги про стягнення середнього заробітку задоволенню не підлягають, оскільки не грунтуються на доказах і положеннях закону.

В частині вимог про відшкодування моральної шкоди позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

          Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

          Однак позивач не надав суду жодного доказу моральних страждань та втрат, на які він посилається у позовній заяві в обгрунтування своїх вимог, не довівши факту заподіяння йому моральної шкоди.

          Крім того, позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду з вимогами про відшкодування моральної шкоди за відсутності клопотання про його поновлення у разі пропуску з поважних причин.

          За правилом ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. За змістом ч. 2 цієї статті у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

          Як вбачається з матеріалів справи, позивач був звільнений з роботи і йому була видана трудова книжка 01.06.2011 р. і з цього часу почався перебіг передбаченого ч. 1 ст. 233 КЗпП України тримісячного строку звернення до суду з вимогами про відшкодування моральної шкоди, оскільки він повинен був дізнатися з цього часу про порушення його права на оплату праці.

          Зазначений процесуальний строк позивач пропустив і не обгрунтував наявності поважних причин для його поновлення за правилами ст. 234 КЗпП України.

          Пропуск встановленого законом строку звернення до суду є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Однак оскільки позов є необгрунтованим, суд відмовляє у позові з цій частині саме з цієї підстави.

          Таким чином позов підлягає частковому задоволенню в розмірі обгрунтованих доказами вимог на загальну суму 56 911 грн. 28 копійок.

Згідно правил ст. 88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір»стягненню з відповідача підлягає судовий збір у розмірі 569 гривень 11 копійок.

За правилом п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць. Частиною другою цієї статті суду надано право при ухваленні рішення допустити негайне його виконання у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні зазначеного платежу.

Враховуючи тривалу затримку відповідачем розрахунку з позивачем при звільненні, суд вважає за можливе допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості при звільненні на суму 50 911 гривень 28 копійок.

          Керуючись ст.209, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити частково.

          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомонтаж-Україна»на користь ОСОБА_1 заборгованість при звільненні у розмірі 50 911 гривень 28 копійок, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 6 000 гривень, всього 56 911 гривень 28 копійок.

          У задоволенні іншої частини позову відмовити.

          Стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 569 гривень 11 копійок.

          Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості при звільненні на суму 50 911 гривень 28 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд протягом десяти днів з дня одержання копії рішення.

Суддя:

ОСОБА_2