Справа № 2-659/11 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2012 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

                              головуючого: Гарбуз Ольга Анатоліївна

                              при секретарі: Науменко Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Новоукраїнка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення, -

ВСТАНОВИВ :

Позивачка звернулася з даним позовом до суду до відповідачів, посилаючись на те, що на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом вона є власником житлового будинку № 24 з господарсько-побутовими будівлями по пров. Дімітрова в м.Новоукраїнка Кіровоградської області. Попереднім власником домоволодіння була мати позивачки ОСОБА_7, яка померла 24 липня 2006 року.

Позивачка для оформлення своїх спадкових прав видала довіреність на ім'я відповідача ОСОБА_8 Однак, протягом 2007-2009 років він не виконав усіх повноважень, наданих довіреністю, тому позивачка 10 грудня 2009 року скасувала вказану довіреність. При цьому відповідач ОСОБА_8 зі своєю сім'єю в 2007 році самовільно вселились до будинку № 24 по пров. Дімітрова в м.Новоукраїнка, де й проживають до дійсного часу, не виконуючи вимоги позивачки про виселення.

Позивачка в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_9, що діє на підставі довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, що позивачка, яка постійно проживає в м. Умані надала житло відповідачам на пару місяців, але останні продовжують проживати і так як домоволодіння є власністю позивачка, яка не бажає, щоб відповідачі проживали в будинку, змушена звернутися до суду.

Відповідач ОСОБА_8 разом зі своїм представником ОСОБА_10 позовні вимоги не визнали, обґрунтовуючи заперечення тим, що в будинку проживають лише відповідачі - чоловік та дружина ОСОБА_8 та ОСОБА_3, інші відповідачі -це їх повнолітні діти в будинку ніколи не проживали. Їх родина вселилася як наймач будинку з подальшим викупом житла, про що свідчать розписки, будинок до цього часу не переоформлений нотаріально, так як позивачка ухиляється, сплачені кошти не повертає, але останній ніхто не чинить перешкод у користуванні будинком, так як позивачка має комплект ключів та має доступ до будинку, вимоги про виселення ніколип не ставила, просять у позові відмовити.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилися, надали заяви про розгляд справи у їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання 10 жовтня 2012 року не з'явилася про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином. Суд ухвалив про розгляд справи у відсутність відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_3

Заслухавши думку відповідача ОСОБА_8, представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, так як судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Будинок за № 24 по пров. Дімітрова в місті Новоукраїнка на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 листопада 2010 року, виданого державним нотаріусом Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_11та зареєтрований в БТІ належить позивачці ОСОБА_1

В спірному будинку по пров.Дімітрова, 24 проживають, за згодою позивачки з липня 2006 року, без реєстрації відповідачі ОСОБА_8, його дружина ОСОБА_3, їнші відповідачі-їх діти ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ніколи в будинк не проживали. Договір найму між сторонами, відповідно до норм ст. 158 ЖК України не укладався. Позивачка та відповідачі є родичами по материнській лінінії позивачки.

В силу ст. 391 ЦК України власник майна може вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. ст. 316-319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно із ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпо ряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 06 березня 2012 року, яке набуло законної сили, в задоволенні позову ОСОБА_8 до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та визнання права власності відмовлено. Рішенням суду встановлено, що 24 липня 2006 року померла ОСОБА_7, яка є матір»ю ОСОБА_1- позивачки по даній справі. Після смерті ОСОБА_7 залишилось спадкове майно –житловий будинок, який знаходиться в м.Новоукраїнка, пров. Дімітрова 24, Кіровоградської області, ОСОБА_1, як спадкоємець після смерті матері дозволила проживати у вказаному будинку ОСОБА_8 -відповідачу з метою охорони та збереження цілосності будинку.

          24 листопада 2010 року відповідачка отримала правовстановлюючий документ на будинок, отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом і є власником будинку.

З наявних копії письмової розписки, сторони мали намір укласти між собою договір купівлі-продажу будинку, але письмового договору так і не уклали. Колегія прийшла до висновку, що договір купівлі -продажу між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 є неукладеним і не створює прав та обов"язків для сторін, тому не може бути визнаний судом дійсним ( а.с.166-167).

Відповідно до ч.3,4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Права власника житлового будинку чи квартири визначені ст. 383 ЦК Україні та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпорядження своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав,передбачених законом.

Судом встановлено, що 18 липня 2011 року позивачка звернулася з даним позовом до суду до відповідача про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення. Спір, пов'язаний з користуванням наймачами жилого приміщенням в будинках приватного житлового фонду.

Як вбачається з пояснень представника позивача, позивачка не проживає в спірному будинку, має комплект ключів від будинку по пров. Дімітрова,24 м. Новоукраїнка та постійно проживає з родиною в м. Умані Черкаської області, про те чи бажає проживати в будинку позивачка представнику не відомо. Позивачка в судове засідання не з"явилася, на виклик суду, подавши заяву про розгляд справи у її відсутність.

Судом встановлено, що в будинку по провул. Дімітрова, 24 проживають лише відповідачі- подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_3, інші відповідачі:Нешкреба ОСОБА_12, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ніколи не проживали і не проживають.

Письмовий договір найму житлового будинку між сторонами не укладався.

Відповідачі ОСОБА_8 разом з дружиною ОСОБА_3В з липня 2006 року здійснили капітальний ремонт в середині будинку, замінили котел опалення, замінено водяне опалення, три вікна на пластикові, впорядковано подвір"я садиби, що підтверджено актом депутата міськради від 21 травня 2012 року(а.с.149). З часу поселення в будинок відповідачі сплачують комунальні послуги за електроенергію та телефон, зазначені комунальні послуги переоформлено на ім"я відповідача ОСОБА_8, який своєчасно здійснює сплату, заборгованість відсутня, чого і не заперечує представник позивача( а.с.181-183)

Враховуючи доводи сторін по справі та обставини встановлені апеляційним судом, згідно рішення апеляційного суду від 06 березня 2012 року, суд вважає, що між сторанами укладено усний договір найму жилого приміщення на невизначений строк.

Відповідно до п. 23 ППВСУ від 12 квітня 2012 року зі змінами "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України" укладений з власником будинку (квартири) на певний строк договір найму жилого приміщення може бути достроково розірваний за вимогою наймодавця лише у випадках, коли наймач або спільно проживаючі з ним особи систематично руйнують, псують жиле приміщення чи використовують його не за призначенням або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи одному будинку, або наймач систематично (не менше трьох місяців підряд) не вносить квартирної плати і плати за комунальні послуги (ст. 168 Житлового кодексу України), або коли відповідно до затвердженого виконавчим комітетом місцевої Ради проекту переобладнання чи перепланування будинку при капітальному ремонті жиле приміщення, займане наймачем, не може бути збережено (ст. 165 Житлового кодексу України).

Укладений на невизначений строк договір найму жилого приміщення може бути розірваний за вимогою наймодавця із зазначених вище підстав, а також, якщо жиле приміщення, займане наймачем, необхідне для проживання йому і членам його сім'ї і наймач був попереджений про наступне розірвання договору не менше ніж за три місяці (ст. 168 Житлового кодексу України);

Для розірвання договору найму жилого приміщення за вимогою наймодавця з мотиву систематичного порушення наймачем або членами його сім'ї правил співжиття (ч. 4 ст. 168 Житлового кодексу України) не потрібно, щоб у відношенні до відповідачів попередньо застосовувалися заходи попередження і громадського впливу, зазначені в ч.1 ст. 116 Житлового кодексу України.

Статтею 10 ч. 3 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 60 ч. 2, 3 ЦПК України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказів, передбачених ст. 116 ЖК України та щодо систематичності порушень правил співжиття, суду представником позивача не надано.

Крім того суду не надано доказів на підтвердження перешкод у здійсненні права власності позиваці та обставин проживання відповідачів ОСОБА_4,ОСОБА_5 та ОСОБА_6О.в будинку №24 по пров.Дімітрова.

Між тим, як вбачається зі змісту позовної заяви, свої позовні вимоги обставинами, які б свідчили про наявність підстав для припинення права користування відповідачами спірним домоволодінням, позивач не мотивувала. Будь-яких доказів, які б свідчили про самовільне вселення до будинку відповідачів не подано, як і на підтвердження наявності перешкод у розпорядженні належним їй домоволодінням до суду не надано, як і не надано доказів пропред"явлення вимоги до віповідачів про виселення. тобто попередження відповідачів про розірвання договору чи вжиття будь-яких дій про попередження про звільнення житлового приміщення не здійснювалися позивачкою.

Таким чином, з огляду на те, що факт проживання в будинку позивачки відповідачів ОСОБА_8 та ОСОБА_3 об'єктивно не є перешкодою для розпорядження позивачкою цим будинком на свій розсуд, у тому числі і для його продажу та свідчить про відсутність підстав до відповідачів про усунення перешкод у здійсненні права власності, шляхом виселення з домоволодіння в м.Новоукраїнка пров.Дімітрова, 24.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, понесені судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст. 316, 317 ЦК України, ст.ст. 165, 168, 116 ЖК України, ст.ст. 208, 88, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення, відмовити за необгрунтованістю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Новоукраїнський районний суд протягом десяти днів з моменту проголошення.

          Головуючий:                                                              О. А. Гарбуз