ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2006                                                                                   Справа № 7/92  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів  :

головуючого                                          Неклеса М.П. (доповідач),

суддів:                                               Логвиненко А.О., Павловського П.П.

при секретарі судового засідання       Гарбузенко О.В.

з участю представників сторін :

позивача –Нестюріна Н.В. довіреність  від 17.04.2006р.

відповідача –Поліковський С.Р., довіреність №14-03/г від 14.03.06, Кізяков Ю.В., довіреність  №31/1 від 14.10.05р.

розглянувши апеляційну скаргу Українсько-Російського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Придніпровський кулеливарний завод” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2006р. у справі    №7/92

за позовом      Відкритого акціонерного товариства “Ливарник”, м. Павлоград Дніпропетровської області

до відповідача Українсько-Російського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Придніпровський кулеливарний завод”, м. Павлоград Дніпропетровської області

про стягнення 271539,03грн.

   В С Т А Н О В И В :

   28.03.2006р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшов позов відкритого акціонерного товариства “Ливарник” (далі ВАТ “Ливарник”) про стягнення з Українсько-Російського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Придніпровський кулеливарний завод” (далі Завод) 271539,03гр. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 10.08.2003р. між сторонами було укладено договір оренди нежитлових приміщень. Своїх зобов’язань щодо своєчасної сплати орендної плати Завод не виконав, внаслідок чого за період з 1.07.2005р. по 12.12.2005р. виникла заборгованість в сумі 252300гр. Крім вказаної суми позивач поросив стягнути з відповідача 16610гр. пені, 2629,03гр. річних та судові витрати.

    Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2006р. (суддя Коваль Л.А.) позов задоволено частково : на користь позивача стягнуто 252300гр. боргу, 2629,02гр. річних та судові витрати. В задоволенні решти вимог відмовлено.   

    Не погодившись з рішенням Завод звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом матеріального та процесуального права, просило рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому апелянт, зазначив що судом не враховано проведення сторонами взаємозаліку на суму 108300гр. по зобов’язанню по сплаті орендної плати за липень-серпень 2005р. С вересня 2005р. позивач перешкоджає Заводу користуватися орендним майном, тобто з цього часу орендні відносини з цього часу припинились внаслідок односторонньої відмови ВАТ “Ливарник” виконувати умови договору оренди. Крім того, в суді інтереси позивача представляла невповноважена на це особа.

    У своєму відзиві на апеляційну скаргу ВАТ “Ливарник” зазначив, що рішення суду є законним та обґрунтованим.

    Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши у відповідності до ст. 101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення у повному обсязі, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

    З матеріалів справи вбачається, що 10.08.2003р. сторони уклали договір найму нежитлових приміщень, які розташовані за адресою : м. Павлоград Дніпропетровської області, вул. Промислова,1-а (а.с.21-24) Відповідно до умов договору орендодавець (ВАТ “Ливарник”) передав відповідачу в оренду зазначені приміщення на строк до 10.08.2004р., а орендар (Завод) зобов’язався сплачувати орендну плату. Крім іншого, в п.6.5 договору, сторони обумовили, що до правовідносин не застосовуються положення Закону України “Про оренду державного та комунального майна”. В подальшому, відповідними додатковими угодами, сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2006р. та внесли зміни в частині розміру орендної плати (а.с.25-38).

    Рішенням господарського суду від 4.11.2005р. по справі №5/414 договір оренди розірвано, Завод зобов’язано в 10-денний строк з моменту вступу рішення в законну силу повернути ВАТ “Ливарник” отримане в оренду майно. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.12.2005р. вказане рішення змінено в частині, що стосується назви ВАТ “Ливарник”  (а.с.39-42). Вказаними рішеннями встановлено, що договір оренди повинен бути розірваний в зв’язку з тим, що з липня 2005р. Завод не сплачує орендну плату. При цьому суди першої та другої інстанції дали оцінку доводів Заводу щодо проведення взаємозаліку і дійшли висновку, про те, що взаємозалік по зобов’язанням, що виникли по орендній платі, не відбувся. Цими ж рішеннями не було прийнято доводи Заводу про наявність перешкод в користування майном та визнано, що наявність вказаних обставин не звільняє відповідача від необхідності сплачувати орендну плату.

    Під час розгляду справи №7/92 Завод також посилався в своїх запереченнях на проведення взаємозаліку та на перешкоди з боку позивачу у користуванні майном. Враховуючи приписи ст.35 ГПК України, колегія суддів вважає рішення господарських судів по справі №5/414 преюдиціальним, а тому вважає доведеним твердження ВАТ “Ливарник”  про наявність заборгованості з орендної плати, оскільки ніяких інших документів її погашення, крім листування з приводу проведення взаємозаліку, відповідач не надав.

    Оскільки Завод не виконав рішення суду та не здійснив дій, передбачених п.4.7 договору оренди, судом обґрунтовано задоволено вимоги позивача про стягнення орендної плати на період по 10.01.2006р.

    Безпідставними є доводи відповідача про наявність зустрічної заборгованості ВАТ “Ливарник” по іншим господарським договорам, тому що вказана заборгованість дає Заводу право на захист своїх інтересів, в тому числі і шляхом пред’явлення відповідного позову.

    Щодо повноважень особи, що представляла інтереси позивача в судовому засіданні, то з наданих під час апеляційного перегляду документів, слідує, що новообраним керівництвом ВАТ “Ливарник” визнано правомочність довіреностей, виданих керуючим санацією, тобто немає підстав вважати, що інтереси позивача в суді першої інстанції представляла не вповноважена особа.     

          Враховуючи наведене, колегія суддів вважає що відсутні підстави передбачені ст.104 ГПК України для зміни чи скасування рішення суду.

    Керуючись ст. 101, 103 –105 ГПК України суд, -      

П О С Т А Н О В И В :

    Апеляційну скаргу  Українсько-Російського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Придніпровський кулеливарний завод” залишити без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2005р. –без змін.

Головуючий                                                        М.П. Неклеса  

Судді                                                                     П.П. Павловський

                                                                             А.О.Логвиненко