Справа № 2-1313/11

Провадження № 2/2214/133/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2012 року.

Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої - судді Маршал І.М.,

секретаря Мелашенко О.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Славута цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на частину приміщення магазину, в межах сплаченої суми 66 160 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину приміщення магазину, в межах сплаченої суми 66 160 гривень. В обґрунтування позову вказував, що 1 липня 2008 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір оренди приміщення, за яким ОСОБА_2 передає, а ОСОБА_1 бере в тимчасове володіння приміщення магазину 107 м.кв. в с. Берездів Славутського району по вул. Леніна,1 . Приміщення було передане позивачу для розміщення торгової точки. Відповідно до п. 5.1. договору, орендна плата сплачувалася вчасно і в повному розмірі. Зауважень орендодавця щодо термінів та розмірів сплати орендної плати не було. За умовами договору, термін оренди складає три роки з моменту прийняття приміщення, що орендується актом приймання. Вказаного акту між сторонами підписано не було, але позивач почав здійснювати підприємницьку діяльність у даному приміщенні і заперечень з іншої сторони не було. Позивач вважає, що договір оренди почав діяти з 01.07.2008 року та мав би тривати до 01.07.2011 року. між сторонами було досягнуто згоди, що позивач не сплачуватиме орендну плату, оскільки 29.08. 2008 року ОСОБА_2 запропонувала йому викупити частину магазину. Він на це погодився. Вартість запропонованої йому частини приміщення становила 20 000 доларів США ( по курсу на той час 90 000 грн.). Оскільки повної суми для викупу приміщення у нього не було, вони домовилися про те, що нотаріальне оформлення договору купівлі-продажу частини приміщення буде проведено після того, як він сплатить повну вартість. Факт передачі грошей зафіксовано у договорі про завдаток, відповідно до якого ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 отримала: 29.08.2008 року - 10 000 грн. ( 2 160 дол. США); 15.09.2008 року –22 000 грн. ( 4 536 доларів США); 03.12.2008 року –24 000 грн. ( 4 000 дол. США); 04.02.2009 року –3 300 грн.; 30.06.2009 року 6 860 грн., тобто всього передано коштів на суму 66 160 грн. У підтвердження вказаної домовленості 20.11.2008 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений простий письмовий договір купівлі-продажу з відтиском печатки ФОП ОСОБА_2, про те, що вона продає позивачу частину приміщення (?) площею 107 м.кв. Між сторонами існувала домовленість про те, що ОСОБА_2 протягом місяця відгородить частину приміщення, виготовить всі необхідні документи як на окреме приміщення, а потім переоформить вказані документи на позивача. Після здійснення першої оплати позивач дізнався, що приміщення магазину знаходиться в заставі банку, а технічна документація на приміщення на руках відсутня і подальші його платежі ( за проханням ОСОБА_2Е.) надавалися для того, аби погасити заборгованість перед банком та вивести майно з-під застави. Позивач вважає, що відповідачка ОСОБА_2 вводила його в оману, говорила неправду, отримавши завдаток, частину приміщення на нього не переоформила.

          У грудні 2008 року в нотаріальній конторі, де сторони мали намір оформити договір купівлі-продажу приміщення магазину, відповідачка повідомила його що він має сплатити ще 110 000 грн., на що він відмовився, оскільки такої суми коштів із собою не мав.

          Відповідно до рішення Славутського міськрайонного суду від 29.12.2009 року на користь позивача відповідачка мала сплатити 66 160 грн., але на момент пред’явлення позивачем нового позову, розрахунків із ним не провела. Факт сплати позивачем для ОСОБА_2 66 160 грн. встановлений у судовому засіданні і відповідачкою не оспорювався. Тому позивач вважає, що має право на визнання за ним права власності на частину вказаного приміщення, в межах сплаченої суми 66 160 грн.

          Позивач вказує, що йому стало відомо у листопаді 2009 року, що ОСОБА_2 подарувала приміщення магазину для ОСОБА_3 Позивач вважає, що ОСОБА_2, вчинивши вказаний правочин, свідомо пішла на уникнення повернення боргу для нього, оскільки у випадку перебування у її власності вказаного приміщення, за допомогою звернення стягнення на майно боржника, він би мав змогу отримати свої кошти у повному обсязі. А на теперішній час будь-яке майно у її власності відсутнє, тому він не має змоги повернути собі передані для ОСОБА_2 кошти в рахунок платежів за частину магазину.

          Позивач вважає, що його зобов’язання щодо укладення договору купівлі-продажу були частково виконані, оскільки частково сума, що була озвучена продавцем, була ним для неї виплачена.

          Позивач просив визнати за ним право власності на частину приміщення магазину, розташованого за адресою с. Берездів Славутського району по вул.. Леніна, 1, в межах сплаченої суми 66 160 грн.          

          За клопотанням позивача та його представника в судовому засіданні ухвалою суду від 25.01.2012 року до участі в справі залучено ОСОБА_3 в якості співвідповідача.

          В судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлений позов із викладених у ньому підстав.

          Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечила, просила у позові відмовити.

          Відповідач ОСОБА_3 та його представник в судовому засіданні проти позову заперечили, просили у позові відмовити.

          Заслухавши у часників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає.

Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

          Судом встановлено, що 29 грудня 2009 року рішенням Славутського міськрайонного суду задоволено частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутого майна та відшкодування моральної шкоди, - стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 66 160 грн., 661 грн. 60 коп. судових витрат по сплаті судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 400 грн. витрат на надання правової допомоги . В решті позовних вимог відмовлено.

          За судовим рішенням –встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у серпні 2008 року домовилися про купівлю-продаж частини належного ОСОБА_2 приміщення магазину у с. Берездів, про що уклали договір у простій письмовій формі, не зазначивши в ньому суми, за яку повинен бути вчинений продаж, дати нотаріального посвідчення договору, строків здійснення розрахунку, а також умов, на які посилається позивач ( будівництво стіни до певного строку). За домовленістю між сторонами ОСОБА_1 повинен був сплатити ОСОБА_2 за частину приміщення магазину 20 000 доларів США. 15.09.2008 року між ним був укладений договір про завдаток, згідно якого ОСОБА_1 сплатив відповідачці частинами всього 66 160 грн. Вказані обставини в судовому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не заперечуються.

Договір купівлі-продажу з дотриманням процедури нотаріального його посвідчення сторонами укладений не був, при цьому позивач вказує як на причину своєї відмови від його укладення збільшення ціни ОСОБА_2, за яку вона мала намір продати йому частину приміщення. Після відмови у оформленні договору, ОСОБА_2 усе приміщення магазину було відчуджене ОСОБА_3 за договором дарування.

На день розгляду справи судом приміщення магазину належить одноособово ОСОБА_3

Правом власності, відповідно до ст. 316 ЦК України, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом ( ч. 1,2 ст. 328 ЦК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні ( ст. 321 ЦК України).

На підставі викладеного, керуючись ст. 316, 321, 328 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

          У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на частину приміщення магазину, в межах сплаченої суми 66 160 гривень, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя                                                            Маршал І. М.