Справа № 22ц-293/12
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2012 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого -судді Шершуна В.В.,
суддів: Корніюк А.П., П'єнти І.В.
при секретарі: Лапко Ю.В.
з участю: апелянта ОСОБА_1
та йог представника ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 13 грудня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: служба в справах дітей Городоцької РДА про визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів
встановила:
24 травня 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду. Вона вказувала, що з 01 вересня 2000 року перебувала в шлюбі з ОСОБА_1. 09 03.2002 року у них народився син ОСОБА_4. Після розірвання шлюбу (23 грудня 2010 року) вони з чоловіком досягли домовленості про те, що син буде проживати з нею за адресою: АДРЕСА_1, а чоловік прийматиме участь у його вихованні. Однак, в зв'язку з тим, що чоловік не надавав матеріальної допомоги на утримання дитини, в лютому 2011 року вона звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів. Внаслідок цього, з березня 2011 року ОСОБА_1 став забирати сина без її згоди з однієї школи до іншої , а 4 травня 2011 року таємно від неї забрав сина прямо із школи і утримує його у себе, настроюючи його проти матері. Позивачка вважає, що відповідач не здатний створити належні умови для виховання сина, оскільки поводитися із ним грубо, застосовуючи до нього фізичну силу погрожує йому. В зв'язку з цим, позивачка просила визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_4 разом з матір'ю -ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.
22 червня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою. Не оспорюючи материнства ОСОБА_3 і фактів реєстрації шлюбу та розірвання, він вказує, що ОСОБА_3 має сина від першого шлюбу, а після розірвання шлюбу із ним, знову вийшла заміж і також народила дитину. Їх син ОСОБА_4 залишився проживати із ним після припинення ним з ОСОБА_6 спільного проживання з осені
________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції -Мельник В.М. Справа № 22ц-293/12
Доповідач - Шершун В.В. Категорія № 46
2008 року. Він навчався у школі № 2 - закінчив 1-3 класи і перейшов у четвертий. За цей час мати не цікавилася сином, не відвідувала школу. 14 лютого 2011 року теперішній чоловік ОСОБА_3 хотів забрати особисту справу сина із школи, однак він цього не дозволив. Позивач вважає, що матір і її новий чоловік -ОСОБА_8 будуть справляти на сина негативний вплив, не зможуть забезпечити його належними матеріальними і побутовими умовами, про що на його думку свідчить той факт, що син дружини від першого шлюбу проживає не з ними, а з її матір'ю в с. Калагарівка, Гусятинського району, Тернопільської обл. В зв'язку з викладеним, ОСОБА_1 просить визначити місце проживання сина ОСОБА_4 -його місце проживання АДРЕСА_2.
Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 13 грудня 2011 року постановлено позов ОСОБА_3 задовільнити. Визначено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем проживання матері ОСОБА_3 та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1
Непогоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. Він просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення яким повністю задовільнити його позовні вимоги і відмовити ОСОБА_3 у позові. При цьому, апелянт посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Апелянт вказує, що суд не навів мотивів чому він взяв до уваги докази ОСОБА_3 і відхилив докази, надані ним. На думку апелянта покази його і ОСОБА_3 в рішенні вказані однобоко і тенденційно та тлумачаться на користь ОСОБА_3
Апелянт також вказує, що суд не врахував, що рішення суду про розірвання шлюбу між ними від 23 грудня 2010 року встановлює, що вони не проживали разом більше як шість років, а ОСОБА_3 на момент розгляду справи про розлучення була вагітна від іншого чоловіка. При цьому апелянт вказує, що хоча на момент розгляду справи про розлучення, син перебував на його утриманні - дружини, звертаючись з позовом про розлучення не ініціювала питання про визначення місця перебування дитини. Невраховані судом на думку апелянта і зібрані докази про те, що син з 2008 року перебував на його вихованні, чого і не заперечувала відповідачка. На думку ОСОБА_1, матір звертаючись до суду мала на увазі не інтереси дитини, а можливість утримувати аліменти і знижки по комунальних платежах.
ОСОБА_1 також вважає, що ОСОБА_3 не довела, що він застосовує до дитини насильницькі та жорстокі методи виховання. Він також вважає помилковими висновки суду про те, що він не може створити належні умови, для проживання і виховання дитини, оскільки це суперечить доказам, зібраним по справі, в тому числі і акту обстеження матеріально-побутових умов. В свою чергу апелянт вважає, що матір не може забезпечити належні умови виховання сина, оскільки її син від першого шлюбу з нею не проживає, а новий її спів житель веде себе, на думку апелянта не адекватно і протиправно.
Крім того, апелянт вказує, що суд першої інстанції не врахував і думку дитини про бажання проживати з батьком, а також те, що насильне повернення його до матері завдасть йому тяжку моральну шкоду.
Заслухавши ОСОБА_1 на підтримку своєї апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи і порушення або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального, або процесуального права.
Колегія суддів вважає, що правильно встановивши фактичні обставини справи суд першої інстанції зробив з них неправильні висновки, внаслідок чого неправильно застосував норми матеріального права.
Так судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 01 вересня 2000 року зареєстрували шлюб, від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_4. Рішенням Городоцького районного суду від 23 грудня 2010 року шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу сторони мешкають окремо, дитина проживає з батьком за адресою: АДРЕСА_2, навчається в Городоцькій ЗОШ № 2. З моменту окремого проживання сторони не можуть погодити місце проживання дитини.
Згідно ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
В силу ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них. Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.
При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Судом першої інстанції встановлено, що за місцем проживання, роботи, кожен із сторін характеризується позитивно. Згідно актів обстеження матеріально-побутових умов проживання сторін є достатніми для проживання та виховання дитини. Сторонами надано докази про наявність у них стабільного заробітку, вони не є власниками житлових приміщень в яких проживають, ОСОБА_3 проживає у трикімнатній квартирі, власником якої є її мати ОСОБА_9, ОСОБА_1 проживає в житловому будинку, що належить його матері ОСОБА_10. Вказані обставини дали суду підстави правильно вважати, що кожна з сторін може створити належні умови для проживання, духовного та фізичного розвитку дитини.
Разом з тим, судом першої інстанції не враховано, що малолітній ОСОБА_4, який ІНФОРМАЦІЯ_3 досяг 10 років, висловив своє категоричне бажання проживати із батьком.
Зважаючи на це та враховуючи інтереси дитини, за зверненням органу опіки та піклування Городоцької РДА, проведено співбесіду психолога ОСОБА_11 щодо прихильності дитини до одного з батьків. Згідно висновку психолога, підтвердженого в судовому засіданні апеляційної інстанції, хлопчик чітко висловив бажання проживати з батьком. Сам ОСОБА_4 також підтвердив в ході апеляційного заслуховування бажанням залишитися з батьком, мотивуючи таке рішення близькістю з батьком та неприязні стосунки, страх щодо нового чоловіка матері, я яким вона тепер проживає. Ці ж обставини підтвердила в суді і класний керівник дитини.
ОСОБА_3 проживає окремо від дитини, користується правом на його виховання. Згідно її звернення з приводу участі у вихованні дитини, рішенням комісії з питань захисту прав дитини при Городоцькій РДА від 08 вересня 2011 року було визначено порядок її участі у вихованні сина, надано дозвіл забирати дитину у визначенні дні з його місця проживання, при цьому син заперечив твердження матері про недопущення батьком їхнього спілкування, пояснив, що останнього разу був у матері на своєму дні народження -ІНФОРМАЦІЯ_4.
В зв'язку з цим безпідставним є рішення суду першої інстанції про неприйняття до уваги висновку органу опіки та піклування і комісії з питань захисту прав дитини Городоцької РДА стосовно визначення місця проживання з батьком, з підстав невідповідності їх положенням та принципам ст. 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, відповідно до якого малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю, проживання дитини окремо від неї позбавляє дитину зростати в атмосфері материнської любові.
На думку судової колегії при цьому суд першої інстанції не врахував рівності прав як батька так і матері, а також те, що дитина вже фактично тривалий час проживає з батьком і син недвозначно висловив бажання проживати саме з ним, а згідно ч. 2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Про близькість сина і батька та створення батьком усіх належних умов для виховання дитини свідчили в суді першої інстанції свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, яким суд першої інстанції не надав належної оцінки.
За таких умов колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції і постановити нове рішення, яким задоволити зустрічний позов ОСОБА_1 і передати йому сина на виховання , відповідно відмовивши в первинному позові ОСОБА_3. До такого рішення колегія суддів приходить виключно з інтересів дитини, враховуючи його психологічну близькість з батьком та обставин життя до яких син звик, оскільки стан такого укладу життя насильство над його бажаннями, тобто над ним самим, здатен завдати дитині важкої психологічної травми.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 13 грудня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини задовільнити.
Визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем проживання батька ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання ним законної сили до Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий /підпис/ Судді /підписи/
З оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області В.В. Шершун