Справа № Провадження №11-1292/12 11/1090/6663/12 Головуючий у І інстанціїШпак
Категорія4Доповідач у 2 інстанції Зіміна
26.10.2012
УХВАЛА
Іменем України
17 жовтня 2012 року м. Київ.
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого Ігнатюка О.В.
суддів Зіміної В.Б., Полосенка В.С.
з участю: прокурора Скрипки І.М.
захисника ОСОБА_2
засудженого ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора м. Біла Церква, засудженого та його адвоката ОСОБА_2 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2012 року,-
в с т а н о в и л а:
Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2012 року
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Нові Каплани, Арцизського району Одеської області, росіянина, громадянина України, освіта неповна середня, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2, раніше судимого: 27.11.2001р. Малиновським районним судом м. Одеса за ст. ст. 142 ч.2, 142 ч.3 КК України (в редакції 1960р.) та за ст. ст. 186 ч.1, 70 КК України (в редакції 2001р.) до 6 років позбавлення волі, згідно постанови Малиновського районного суду м. Одеса від 01.04.2005р. на підставі ст. 82 КК України не відбута частина покарання 1 рік 5 місяців 21 день позбавлення волі була замінена на обмеження волі, звільненого 24.11.2005р. згідно постанови Ширяєвського районного суду Одеської області від 24.11.2005р. на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково на 9 місяців 28 днів,
засуджено за ч.1 ст. 121 КК України до покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі;
стягнуто на користь ОСОБА_4 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди;
вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно із вироком, злочин засудженим був вчинений за наступних обставин.
23.10.11р. близько 05.30 год. підсудний ОСОБА_3 приїхав до більярдного клубу в розважальному клубі «Росія», що по вул. Сквирське шосе, 230 в м. Біла Церква, Київської області, де познайомився із ОСОБА_4, після чого вони разом у вказаному клубі вживали спиртні напої. В ході вживання спиртних напоїв між підсудним ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_4 на грунті неприязних відносин виникла суперечка. Після цього близько 8.30 год. підсудний ОСОБА_3 та потерпілий ОСОБА_4 спустились на перший поверх розважального клубу «Росія», де вказані особи продовжили сперечатись між собою, виясняючи хто із них має перевагу один перед одним як чоловік. В ході суперечки підсудний ОСОБА_3 звернувся із образливими словами в адрес ОСОБА_4, а останній у відповідь вдарив кулаком правої руки ОСОБА_3 по обличчю, спричинивши останньому фізичну біль.
Після цього у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на спричинення ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень. Реалізувавши свій злочинний намір, ОСОБА_3, на грунті раніше виниклих неприязних відносин, дістав з кишені своєї куртки розкладного ножа, відкрив його та взявши в праву руку, умисно наніс ОСОБА_4 удар по обличчю вказаним ножем. Після чого ОСОБА_4, розуміючи, що дії ОСОБА_3 можуть бути загрозливими для його життя та здоров'я, почав відходити назад та намагався заспокоїти останнього. В той же час ОСОБА_3 на зауваження ОСОБА_4 не реагуючи, а маючи намір довести свій злочинний умисел до кінця, почав наступати на ОСОБА_4, роблячи в напрямку обличчя ОСОБА_4 махові руки правою рукою, в якій був зажатий розкладний ніж. ОСОБА_4, уникаючи конфлікту, почав відступати від ОСОБА_3, але перечепившись об сходти, впав на спину обличчям до верху.
ОСОБА_3, користуючись ситуацією, яка склалась, підбіг до ОСОБА_4 та нахилившись до нього, продовжив умисно наносити йому удари ножем по обличчю, яке ОСОБА_4 прикривав руками з метою захисту. За вказаних обставин ОСОБА_3 наніс не менше семи ударів ножем по обличчю ОСОБА_4, чим спричинив останньому численні різані рани обличчя.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 335/Д від 08.12.11р. ОСОБА_4 були спричиненні тілесні ушкодження у вигляді ран в області лівої вилиці, на носі, на правій брові, на верхній та нижній губі, на лівій щоці, дані тілесні ушкодження заподіяні гострим предметом і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, та є невиправними. Згідно п. 2.1.8 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України №6 від 17.01.95р., дані ушкодження можуть бути розцінені як тяжкі, якщо будуть визнані такими, що знівечили обличчя. Враховуючи, що після проведеного лікування і загоєння ран в області обличчя ОСОБА_4 маються рубці, які спотворюють обличчя останнього, то відповідно до вищевказаних «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», ОСОБА_4 отримав непоправне знівечення обличчя. Таким чином ОСОБА_3 скоїв умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто непоправне знівечення обличчя.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції не оспорюючи вирок у частині доведеності вини засудженого та правильності кваліфікації його злочинних дій, вважає вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.07.12р. відносно ОСОБА_3 необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого, внаслідок м'якості. Так, судом при визначенні міри покарання ОСОБА_3 не в повній мірі надана оцінка даним про особу підсудного та його ставлення до вчиненого, оскільки ОСОБА_3 вчинив вказаний злочин маючи не погашену та не зняту у встановленому законом порядку судимість за попереднім вироком суду, що свідчить про його небажання виправитись. Свою вину у вчиненому злочині ОСОБА_3 не визнав взагалі, відповідно не розкаявся, надавав слідству і суду неправдиві покази, чим намагався ввести слідство в оману та уникнути кримінальної відповідальності за скоєне. Крім того, злочин вчинений ОСОБА_3 згідно законодавства відноситься до категорії тяжких. Обставинами, що обтяжують покарання засудженого, є вчинення злочину ним в стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів.
За таких обставин, прокурор вважає, що вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.07.12р. щодо ОСОБА_3 підлягає скасуванню, оскільки призначене судом мінімальне покарання передбачене санкцією ч.1 ст. 121 КК України у виді 5 років позбавлення волі не відповідає загальним засадам призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України і є недостатнім для його виправлення та просить постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком шість років. В іншому вирок залишити без змін.
В апеляції та доповненнях до неї захисник засудженого зазначає, що вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.07.12р. щодо ОСОБА_3 є незаконним і не обґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що судом першої інстанції при розгляді справи було допущено неправильне застосування кримінального закону, істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, а саме порушено право підозрюваного на захист, що відповідно до ст. 367 КПК України є обов'язковою ознакою скасування вироку суду.
Крім того, досудове слідство та судовий розгляд справи щодо ОСОБА_3 були проведенні неповно та не об'єктивно, однобічно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вирок по відношенню до ОСОБА_3 був постановлений судом з обвинувальним ухилом. В діях ОСОБА_3 відсутні ознаки злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.
Кваліфікація судом дій ОСОБА_3 за ч.1 ст. 121 КК України є не правильною. Висновок суду про прямий умисел в діях ОСОБА_3 на завдання потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, що має істотне значення для прийняття законного рішення у даній справі, не можна визнати переконливим, оскільки судом першої інстанції при винесенні вироку не були дотриманні вимоги ст. 334 КПК України, зокрема, у мотивувальній частині вироку не наведено чітких формулювань обвинувачення, визнаного судом доведеним, та допущено істотні суперечності.
Так, судом не було остаточно встановлено час вчинення злочину, що не дозволило суду критично оцінити покази свідків зі сторони обвинувачення та дати об'єктивну оцінку дій підсудного. Також, судом не була в повній мірі відтворена картина злочину, суд не перевірив, яким предметом завданні пошкодження потерпілому, що свідчить на думку апелянта про однобічність та неповноту досудового та судового слідства.
Висновок суду про те, що обличчя потерпілого ОСОБА_4 на момент судового розгляду є знівеченим ґрунтується на припущеннях та не підтверджується матеріалами справи. Під час судового слідства не було досліджено медичну документацію, яка б підтверджувала наявність в потерпілого непоправного знівечення обличчя. На розгляд суду не були наданні докази того, як виглядало обличчя потерпілого до отримання ушкоджень, що не дозволяє зробити висновки про те, що обличчя потерпілого зазнало непоправного знівечення. Судово-медичний експерт одноосібно, без залучення фахівців в галузі щелепно-лицевої хірургії чи косметології визнав, що тілесні ушкодження у потерпілого носять невиправний характер. По справі не була призначена судово-косметологічна експертиза.
Суд при призначенні покарання в якості обставини, що обтяжує покарання врахував вчинення злочину ОСОБА_3 в стані алкогольного сп'яніння. Даний висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки ОСОБА_3 не проходив освідчення на вміст алкоголю в крові, а суд не вмотивував у вироку чому він взяв до уваги покази одних свідків про перебування ОСОБА_3 в стані алкогольного сп'яніння, а не прийняв до уваги покази інших свідків, які це заперечували.
Крім того, суд помилково визнав підсудного таким, що має непогашену судимість та у вироку врахував рецидив злочинів, як обставину, що обтяжує покарання підсудного.
ОСОБА_3 був засуджений за вироком Малиновського районного суду м. Одеса від 27.11.01р. за ст. ст. 142 ч.2, 142 ч.3 КК України (в редакції 1960р.) та за ст. 186 ч.1, ст. 70 КК України (в редакції 2001р.) до шести років позбавлення волі. Згідно постанови Ширяєвського районного суду Одеської області від 24.11.05р. на підставі ст. 81 КК України його умовно-достроково звільнено від відбування покарання на 9 місяців 28 днів.
Оскільки ОСОБА_3 був засуджений за злочини, які він вчинив до набрання законної сили нового КК України в редакції 2001р., положення якого відносно строків погашення судимості погіршують становище засудженого в порівнянні з аналогічними положеннями КК України в редакції 1960р., то на думку адвоката засудженого до ОСОБА_3 повинні застосовуватись положення ст. 55 КК України в редакції 1960р., як такі, що поліпшують становище особи. В зв'язку з чим, засуджений ОСОБА_3 станом на 24.11.10р. мав погашену судимість.
Суд не дослідив обставин завдання шкоди потерпілому в стані необхідної оборони та сильного душевного хвилювання, безпідставно відмовив захиснику в призначенні комплексної психолого-психіатричної експертизи, у витребуванні медичних карток та історій хвороби підсудного та потерпілого та у додатковому допиті свідків.
В зв'язку з цим, захисник засудженого ОСОБА_3 просить вирок Білоцерківського районного суду Київської області від 13.07.12р. скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п.2 ст. 6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину, а також скасувати запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 та звільнити його з під варти в залі суду.
В апеляції засуджений ОСОБА_3 зазначає, що вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.07.12р. відносно нього є незаконним і не обґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню. Свої доводи засуджений обґрунтовує тим, що при судовому слідстві та винесенні вироку суд першої інстанції не прийняв до уваги його покази, а звернув увагу на покази свідків, які є працівниками потерпілого ОСОБА_4
Також, судом при призначенні покарання була врахована обтяжуюча обставина -вчинення ним злочину в стані алкогольного сп'яніння, однак він категорично це заперечує, оскільки взагалі не вживає спиртних напоїв через стан свого здоров'я, про що були надані відповідні документи в судовому засіданні які не були враховані судом першої інстанції так як і те, що потерпілий ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння сам напав на нього і захищаючись він ненавмисно травмував потерпілого борючись за своє життя.
В зв'язку з чим, засуджений ОСОБА_3 просить вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.07.12р. скасувати, а провадження по справі закрити за відсутністю в його діях складу злочину передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
засудженого ОСОБА_3 та його захисника, які підтримали свої апеляції, підтвердили їх доводи і просили задовольнити, а апеляцію прокурора залишити без задоволення;
прокурора, яка вважає апеляції засудженого ОСОБА_3 та його захисника не обґрунтованими, просила залишити їх без задоволення, а свою апеляцію повністю підтримала та просила її задовольнити, вирок -скасувати та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком шість років. в іншому вирок залишити без змін.
вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції засудженого ОСОБА_3, його захисника та прокурора підлягають задоволенню частково.
Підставами для скасування чи зміни судових рішень при розгляді справи в апеляційному суді є істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону.
Істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.
Відповідно до вимог ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи і їх сукупності, керуючись законом. Вирок повинен ґрунтуватись на матеріалах, всебічно і повно досліджених в судовому засіданні.
Крім того, вирок суду повинен бути мотивованим, у нього мають бути викладені докази, які стали підставою для висновку суду про винність особи.
Згідно п.1 ч.2 ст. 368 КПК України, дізнання, досудове чи судове слідство в усякому разі визнається однобічним і неповним також, у випадку, коли не були допитані певні особи, не були витребувані і досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 засуджений Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч.1 ст. 121 КК України, яка передбачає покарання за умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 76 КПК України для встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень обов'язково призначається експертиза.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №335/Д від 08.12.11р. при вивченні медичних документів на ім'я ОСОБА_4 знайденні тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (а.с. 95-96).
Засудивши ОСОБА_3 за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України за відсутності висновку експерта, який би стверджував про наявність у потерпілого тяжкого тілесного ушкодження, або висновку експертизи про можливість визнання тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого, тяжкими, суд допустив істотну неповноту судового слідства, а допущену неповноту досудового слідства у ході судового розгляду справи не усунув.
Крім того, суд постановляючи вирок відносно ОСОБА_3 виходив з того, що обличчя потерпілого було знівечене. Однак, матеріали справи не містять будь-яких даних, які б давали суду апеляційної інстанції можливість перевірити дану обставину, з урахуванням того, що потерпілий у судове засідання не з'явився.
Наведене також указує на наявність істотної неповноти проведеного досудового і судового слідства.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 не проходив освідчення на вміст алкоголю в крові, а покази свідків, потерпілого та засудженого в цій частині різняться. При цьому, суд, при винесенні вироку не мотивував, чому при призначенні покарання ОСОБА_3 судом була визнана як обставина, що обтяжує покарання -вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Також, судом першої інстанції при призначенні покарання засудженому ОСОБА_3 був врахований рецидив злочинів. Однак, судом не обґрунтовано, чому при призначенні покарання засудженому ОСОБА_3 не були враховані положення ст. 55 КК України (в редакції 1960р.).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.07.12р. щодо ОСОБА_3 слід скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суду, в ході якого суду першої інстанції необхідно усунути зазначенні недоліки, ретельно дослідити всі обставини вчинення злочину та доводи викладенні в апеляціях, дати оцінку всім доказам по справі, і, залежно від встановленого, прийняти законне рішення.
Крім того, враховуючи те, що ОСОБА_3 має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується, також має позитивні характеристики з місця роботи в ТОВ «Шококлаб»та з Білоцерківської виправної колонії № 35, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, частково відшкодував потерпілому шкоду, а також те, що він був взятий під варту у зв'язку із винесенням суддею обвинувального висновку, колегія суддів вважає за необхідне змінити йому запобіжний захід з взяття під варту на підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Керуючись ст. ст. 148-149, 150-151, 365, 366 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду Київської області;-
у х в а л и л а :
Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_3 та його захисника, задовольнити частково.
Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2012 року відносно ОСОБА_3 скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 змінити з утримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши його з під варти в залі суду.
СУДДІ
Ігнатюк О.В. Зіміна В.Б. Полосенко В.С.