Справа № 0911/1470/2012
Категорія 37
Головуючий у 1 інстанції Мужик І.І.
Суддя-доповідач Горейко М.Д.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Горейко М.Д.
суддів: Меленко О.Є., Шалаути Г.І.
секретаря Балагури М.О.
з участю апелянта ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, позивачки ОСОБА_4, ОСОБА_5, її представника ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Зарічанської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування на спадкове майно за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 03 липня 2012 року, -
в с т а н о в и л а:
Рішенням Надвірнянського районного суду від 03 липня 2012 року позов ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено. Вирішено визнати право власності в порядку спадкування на 1/4 частину домоволодіння АДРЕСА_1 в рівних долях по 1/16 частині ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та право користування земельною ділянкою площею 375 кв.м., на якій знаходиться ця частина домоволодіння та стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5 по 53 грн. 65 коп. судового збору
кожному і по 225 грн. судових витрат, пов'язаних з наданням юридичної допомоги адвокатом, кожному.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій зіслався на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи і невідповідність висновків суду фактичним обставинам
____________________________________________________________________________
Справа №0911/1470/2012 Головуючий у І інстанції Мужик І.І.
Провадження №22ц/0990/1562/2012 Суддя-доповідач Горейко М.Д.
Категорія 37
справи.
Зокрема апелянт зазначає, що суд першої інстанції в рішенні невірно виклав його обґрунтування проти позову, вказавши, що основною підставою його заперечень є незгода з рішеннями суду від 1995 та 1996 років про визнання за ОСОБА_9 права власності на ? частину будинковолодіння АДРЕСА_1 та права користування земельною ділянкою площею 375 кв.м. біля цього будинку в с. Заріччя Надвірнянського району Івано-Франківської області, однак це не відповідає дійсності, оскільки як на підставу для відмови в позові він вказав, що ОСОБА_9 не здійснила жодних належних і достатніх дій для того, щоб реально виконати наведені рішення, чим без поважних причин втратила термін звернення вказаних рішень до виконання, а тому для спадкування після неї права власності на ? частину спірного домоволодіння у її дітей не має жодних правових підстав.
Апелянт вказує, що суд безпідставно в порушення вимог статей 213, 214 ЦПК України дійшов висновку про те, що рішення Надвірнянського районного суду від 1995 та 1996 року виконані, оскільки згідно погосподарських книг Зарічанської сільської ради спірний будинок АДРЕСА_1 в с. Заріччя, і 0,15 га землі біля нього закріплені тільки за ним, ОСОБА_2 А позивачами не надано жодного належного та достатнього доказу чи письмового документу про виконання вказаних рішень Надвірнянського районного суду.
Також апелянт зазначає, що в порушення вимог статей 179, 214 ЦПК України судом не взято до уваги той факт, що позивачами пропущено строк позовної давності, оскільки з моменту смерті ОСОБА_9 та до часу, коли її спадкоємці дізналися чи повинні були дізнатися про об'єм своїх спадкових прав, а це щонайменше від 12.03.2009 року, тобто з дати видачі перших трьох свідоцтв про право на спадщину за законом, пройшло більше трьох років. При цьому жоден з позивачів не наполягав на поновленні пропущеного строку на звернення в суд з вищевказаним позовом.
Крім того, апелянт вважає, що судом необґрунтовано стягнуто з нього суму витрат за надання правової допомоги в розмірі 900 грн., оскільки жодних підтверджуючих документів понесення судових витрат на таку суму при ньому в судовому засіданні не долучалось, хоч він був присутній на кожному судовому засіданні.
З цих підстав апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовити.
В суді апеляційної інстанції апелянт ОСОБА_2 та його представник вимоги апеляційної скарги підтримали з мотивів, викладених у ній.
Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та її представник в судовому засіданні доводи апеляційної скарги не визнали, посилаючись на обґрунтованість висновків суду, просили в задоволенні скарги відмовити.
Відповідачі: повноважний представник Зарічанської сільської ради Надвірнянського району та ОСОБА_7 в засідання апеляційного суду не з'явилися, про час та день розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Сільський голова с. Заріччя надіслав суду заяву, в якій просив апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Надвірнянського районного суду залишити без змін, справу слухати в їх відсутності. Відповідач ОСОБА_7 про причину неявки суд не інформував. З урахуванням положень ст. 305 ЦПК України суд ухвалив про розгляд справи за їх відсутності.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_9 - мати позивачів по справі ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, а вони, як діти - спадкоємці першої черги в Надвірнянській районній державній нотаріальній конторі отримали свідоцтва про право на спадщину за законом на будинковолодіння АДРЕСА_2 в рівних долях (а.с. 5-15, 23).
На решту належного померлій майна Надвірнянська районна державна нотаріальна контора не видала свідоцтва про право на спадщину по закону, оскільки є в наявності спір відносно цього майна.
Рішенням Надвірнянського районного суду від 30.01.1995 року, залишеним без зміни ухвалою судової колегії в цивільних справах Івано-Франківського обласного суду від 07.03.1995 року позов ОСОБА_9 задоволено. Визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на 1/4 частину будинковолодіння, що по АДРЕСА_1 виданого ОСОБА_10 15.12.1989 року виконкомом Надвірнянської районної ради народних депутатів, і договір дарування ? частини даного будинковолодіння ОСОБА_2, посвідченого 27.07.1991 року Надвірнянською районною державною нотаріальною конторою за реєстровим №2367 (а.с. 16-17). За ОСОБА_9 визнано право власності на ? частину будинковолодіння в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_11, а також виділено їй в користування земельну ділянку біля будинковолодіння в розмірі 375 кв.м. (а.с. 18). Постановою президії Івано-Франківського обласного суду від 22.09.1995 року рішення Надвірнянського районного суду від 30.01.1995 року та ухвалу судової колегії в цивільних справах Івано-Франківського обласного суду від 07.03.1995 року в частині розподілу земельної ділянки скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд (а.с. 19). Рішенням Надвірнянського районного суду від 18.04.1996 року, залишеним без зміни ухвалою судової колегії в цивільних справах Івано-Франківського обласного суду від 21.05.1996 року визнано за ОСОБА_9 право на користування земельною ділянкою в розмірі 375 кв.м. біля будинку НОМЕР_1 із схемою експертизи від 24.11.1994 року (а.с. 20-22).
Задовольняючи позов ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з положень ст. 14 ЦПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Доводи апелянта, про те, що ОСОБА_9 не здійснила жодних належних і достатніх дій для того, щоб реально виконати рішення Надвірнянського районного суду від 30.01.1995 р. та 18.04.1996 р., чим без поважних причин втратила термін звернення вказаних рішень до виконання не заслуговують на увагу, оскільки згідно Цивільного кодексу України в редакції від 18.07.1963 року, чинного на момент винесення наведених рішень Надвірнянського районного суду, момент виникнення права власності не пов'язувався з державною реєстрацією права власності на об'єкт нерухомого майна, а тому правовстановлюючим документом, відповідно до якого ОСОБА_9 стала власником ? частини домоволодіння АДРЕСА_1 слід вважати рішення Надвірнянського районного суду від 30.01.1995 року, яке по сьогоднішній день є чинним.
За змістом ч. 1 ст. 30 Земельного кодексу України в редакції від 15.03.1991 року, що діяв на час прийняття рішень Надвірнянського районного суду від 30.01.1995 р. та 18.04.1996 р., при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення.
За наведених обставин суд дійшов вірного висновку, що ОСОБА_9 реалізувала своє право власності на ? частину домоволодіння АДРЕСА_1 та право користування земельною ділянкою площею 375 кв.м. біля будинку АДРЕСА_1.
Згідно ч.1ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
В силу дії ч.2 ст. 1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.10 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року N 7, в редакції чинній на час виникнення даних спірних правовідносин, правило статті 1225 ЦК України про те, що при переході до спадкоємців права власності на житловий будинок, інші будівлі та споруди до них переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, і у розмірі, який необхідний для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом, необхідно розуміти так, що така ділянка переходить у власність або користування спадкоємців, якщо її було надано в установленому порядку, в межах, визначених при наданні, за умови, що спадкодавець не складав заповіту щодо розпорядження земельною ділянкою, належною йому на праві власності. За такими правилами здійснюється й перехід права на землю при спадкуванні права на частину нерухомого майна, а якщо був установлений порядок користування ним - то з урахуванням цього порядку.
З огляду на викладене суд першої інстанції вірно дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивачів про визнання за ними, як дітьми спадкодавця ОСОБА_9 права власності на ? частину спірного домоволодіння та права користування земельною ділянкою площею 375 кв.м. біля будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування.
Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про те, що позивачами пропущено строк позовної давності, так як з моменту смерті ОСОБА_9 та до часу, коли позивачі дізналися чи повинні були дізнатися про об'єм своїх спадкових прав пройшло більше трьох років, оскільки як вбачається з копій Свідоцтв про право на спадщину за законом (а.с. 6, 9, 12, 15) позивачі прийняли спадщину за законом після смерті ОСОБА_9 на будинковолодіння АДРЕСА_2 в рівних долях. Згідно положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняття спадкоємцем спадщини хоча б у частині свідчить про те, що спадкоємець прийняв її у цілому, незалежно від того, у чому полягає частина, що залишилася, і де вона знаходиться. Таким чином позивачами не пропущено строк на звернення в суд з позовом про визнання права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_9 на ? частину будинковолодіння НОМЕР_1, що по АДРЕСА_1
Безпідставними також є посилання апелянта на те, що судом необґрунтовано стягнуто з нього суму витрат за надання правової допомоги в розмірі 900 грн., оскільки жодних підтверджуючих документів на таку суму при ньому в судовому засіданні не долучалось, виходячи з наступного.
Матеріалами справи, а саме квитанцією від 30.04.2012 року (а.с. 80) підтверджується, що позивачі понесли витрати на правову допомогу за складання позовної заяви в сумі 150 грн. Квитанціями від 22.05.2012 року (а.с. 47), 23.05.2012 року (а.с. 81) та від 03.07.2012 року (а.с. 82) підтверджуються витрати позивачів на оплату правової допомоги за ведення справи на загальну суму 750 грн. відповідно до угоди №000631 про надання правової допомоги по цивільній справі від 22.05.2012 року (а.с. 45) та ордеру №000731, виданого 22.05.2012 року (а.с. 46).
Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Згідно ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
З наявних у справі матеріалів, а саме журналу судового засідання від 18.06.2012 року та від 03.07.2012 року (а.с. 83-86) вбачається, що представник позивачів ОСОБА_6 брав участь у судових засіданнях, загальна тривалість яких 1 год.41 хв.
При визначенні розміру витрат на правову допомогу судом першої інстанції враховано повне задоволення позову та вимоги ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що стягненню з відповідача в користь позивачів підлягає 900 грн. витрат на правову допомогу.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для справи для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Апелянтом не надано належних та допустимих доказів в підтвердження доводів його апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції відповідає встановленим судом обставинам і визначеним відповідно до них правовідносинам, порушення норм матеріального та процесуального права судом не встановлено. Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення, а тому апеляційна скарга підлягає до відхилення.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 03 липня 2012 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.
Головуюча Горейко М.Д.
Судді: Меленко О.Є.
Шалаута Г.І.