Справа № Провадження №22-ц-5309/12 22-ц/1090/7258/12 Головуючий у І інстанції Пархоменко О.В.
Категорія1Доповідач у 2 інстанціїМельник
22.10.2012
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
18 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого - Волохова Л.А.,
суддів: Мельника Я.С., Матвієнко Ю.О.,
при секретарі Бевзюк М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 серпня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті», КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації», ДП «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні та володінні нерухомим майном, -
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2012 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом посилаючись на те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті «(далі - ТОВ «Аверс-Сіті») відмовляється від виконання умов договору купівлі-продажу майнових прав на об'єкти нерухомості, укладення з ним основного договору кунівлі-пролажу квартири та передачі йому як власнику документів на нежилі приміщення.
Ураховуючи викладене, позивач, уточнивши позовні вимоги, просив суд визнати за ним право власності нежиле приміщення номер АДРЕСА_1; нежиле приміщення будівельний номер 6 (шість), за даними реєстраційної справи КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації»номер 477 (чотириста сімдесят сім), нежиле приміщення будівельний номер 12 (дванадцять), за даними реєстраційної справи КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації»номер 478 (чотириста сімдесят вісім), нежиле приміщення будівельний номер 14 (чотирнадцять), за даними реєстраційної справи КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації»номер 476 (чотириста сімдесят шість), нежиле приміщення будівельний номер 15 (п'ятнадцять), за даними реєстраційної справи КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації»номер 475 (чотириста сімдесят п'ять) розташованих на 1 (першому) поверсі у будинку АДРЕСА_1 нежиле приміщення будівельний номер 19 (дев'ятнадцять), за даними реєстраційної справи КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації»номер 482 (чотириста вісімдесят два) на АДРЕСА_1 Зобов'язати ДП «Інформаційний центр»МЮ України внести до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про зняття арешту та заборони відчуження, а також внести до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про зняття обтяження майнових прав з вказаних нежилих приміщень. Зобов'язати КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації»зареєструвати право власності та оформити свідоцтва про право власності на ім'я ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) та зобов'язати ТОВ «АВЕРС-СІТІ»передати позивачу технічну документацію на вказані нежилі приміщення.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 14 серпня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення його позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Згідно положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивач не є власником спірних нежитлових приміщень, ним не надано доказів виникнення у нього права власності на нежитлові приміщення й що це право не зареєстровано в порядку, встановленому ст. 331 ЦК України.
З таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він суперечить вимогам закону та обставинам справи.
Судом першої інстанції встановлено, що 25 жовтня 2010 року між нею та ТОВ «Аверс-Сіті»були укладені договіри купівлі-продажу майнових прав №№ 266/НП/1_ИП, 267/НП/1_ИП, 265/НП/1_ИП, 268/НП/1_ИП, 270/НП/1_ИП (договір-1), відповідно до якої ТОВ «АВЕРС-СІТІ»продало, а позивач придбав майнові права на об'єкти нерухомості -нежилі приміщення: будівельний номер 6 ( за даними реєстраційної справи КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації»номер 477), будівельний номер 12 ( за даними реєстраційної справи КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації»номер 478), будівельний номер 14 ( за даними реєстраційної справи КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації»номер 476), будівельний номер 15 ( за даними реєстраційної справи КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації»номер 475), будівельний номер 19 ( за даними реєстраційної справи КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації»номер 482) за адресою будинок АДРЕСА_1 (приміщення-1). Акт приймання передачі майнових прав на вищезазначені нежитлові приміщення було укладено між сторонами 30.09.2011 року (а.с. 11-51).
Як вбачається з матеріалів справи, 22.07.2011 року між ним та відповідачем було укладено та нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 2343 договір купівлі-продажу нежилого приміщення АДРЕСА_1 (договір-2) ; відповідачем на виконання вимог договору-2 було укладено з ним Акт приймання-передачі приміщення № 171, також відповідачем надано йому технічний паспорт приміщення № 171, оформлений КП КОР "Ірпінське бюро технічної інвентаризації" (а.с. 52-60). Умови договорів-1 та договору-2 щодо оплати приміщень-1 та приміщення-2 були виконані в повному обсязі, про що свідчить, зокрема, Довідка-підтвердження, оформлена відповідачем 23 грудня 2011 року за № 23/01 (а.с. 61). 27.10.2010 року між позивачем та ТОВ «АВЕРС-СІТІ» був укладений Договір про зарахування однорідних зустрічних вимог, що стверджується копією договору(а.с. 62).
Відповідно до п. 3.1 договору купівлі-продажу майнових прав майнові права на квартиру передаються продавцем покупцю шляхом підписання акту, який сторонами підписується не пізніше 10 робочих днів з дати настання здійснення покупцем оплати 100% вартості майнових прав, введення відповідної частини об'єкту капітального будівництва в експлуатацію.
Як вбачається з матеріалів справи, корпуси будинку, складовою частиною якого є придбані позивачем нежитлові приміщення, були введені в експлуатацію 18.03.2011 року та 16.09.2011 року ( а.с. 63-64). Згідно рішень виконкому Коцюбинської селищної ради Київської області № 270 від 22.09.2011 року та № 177 від 09.06.2011 року «Про оформлення та видачу ТОВ «АВЕРС-СІТІ»свідоцтв на право власності на об'єкти нерухомого майна за адресою: будинок АДРЕСА_1 було надано доручення КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації»оформити та видати поквартирно свідоцтва про право власності ТОВ «АВЕРС-СІТІ»на квартири введеного в експлуатацію будинку.
Статтею 96 ЦК України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно зі ст. 177 ЦК України до об'єктів цивільних прав відносяться речі, майнові права та інше.
Статтями 181 та 182 ЦК України визначено, що до нерухомих речей (нерухомості) належать об'єкти, що розташовані на земельній ділянці, а право власності та інші речові права на нерухомі речі, зокрема їх виникнення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема, договори та інші правочини. ЦК України передбачає, зокрема ст. ст. 316-323, 325, 328, 331, 334, 379-382, загальні засади права власності. Зокрема передбачено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном: усі суб'єкти права власності є рівними перед законом: право власності насувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом: право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва: житлом фізичної особи є квартира.
Згідно з ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, а з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Проте суд першої інстанції, не врахувавши вимоги позивача щодо захисту свого права, яке не визнається, а саме право власності на АДРЕСА_1 дійшли передчасного висновку про визнання їх такими, що не підлягають судовому захисту.
Статтями 526, 527, 530-532 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. ст. 610-612, 623 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Стаття 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність»встановлює, що об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, а також майнові права.
У ст. 5 Закону України «Про інвестиційну діяльність»зазначено, що інвестори можутьвиступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.
Таким чином, оскільки ОСОБА_2 проінвестував будівництво відповідно до ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність», він на підставі договору купівлі-продажу немайнових прав має право володіти, користувати і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій відповідно до законодавчих актів України, тобто об'єкти та результати інвестицій є власністю інвестора.
Порушуючи умови договору купівлі-продажу майнових прав та договору купівлі-продажу нежитлового приміщення відповідач ухилився від оформлення на позивача права власності на приміщення, не зважаючи на завершення будівництва та введення в експлуатацію будинку, у якому знаходитися спірна нерухомість; виконання позивачем умов договору купівлі-продажу та сплати на користь відповідача всієї вартості спірної нерухомості; наявності у відповідача обов'язку передачі позивачу у власність спірної нерухомості після введення об'єкту капітального будівництва в експлуатацію.
За наведених обставин колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині вимог про визнання за ОСОБА_2 права приватної власності на об'єкти нерухомості.
Крім того, керуючись ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», колегія суддів апеляційного суду вважає також обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача в частині зобов'язання КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації»зареєструвати право власності та оформити свідоцтво про право власності на зазначене вище нерухоме майно на ім'я позивача.
Решта позовних вимог не підлягають задоволенню, оскільки не грунтуються на вимогах чинного законодавства.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -задовольнити частково.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 серпня 2012 року -скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) право власності на
нежиле приміщення номер АДРЕСА_1;
нежиле приміщення будівельний номер 6 (шість), за даними реєстраційної справи КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» номер 477 (чотириста сімдесят сім), нежиле приміщення будівельний номер 12 (дванадцять), за даними реєстраційної справи КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації»номер 478 (чотириста сімдесят вісім), нежиле приміщення будівельний номер 14 (чотирнадцять), за даними реєстраційної справи КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації»номер 476 (чотириста сімдесят шість), нежиле приміщення будівельний номер 15 (п'ятнадцять), за даними реєстраційної справи КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації»номер 475 (чотириста сімдесят п'ять) розташованих на 1 (першому) поверсі у будинку АДРЕСА_1
нежиле приміщення будівельний номер 19 (дев'ятнадцять), за даними
реєстраційної справи КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації»номер
482 (чотириста вісімдесят два) на 1 (першому) поверсі у будинку АДРЕСА_1 та зобов'язати КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації»зареєструвати право власності і оформити та видати ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) свідоцтва про право власності на ім'я на вказані нежилі приміщення.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий:
Судді: