Справа № Провадження №22-ц-5162/12 22-ц/1090/7026/12 Головуючий у І інстанції Божок С.К.

Категорія21Доповідач у 2 інстанціїМельник

12.10.2012

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: Волохова Л.А.,

суддів: Мельника Я.С., Матвієнко Ю.О.,

при секретарі Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обгрунтування позову зазначила, що вона є власником ѕ частини будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_1. Власником ј частини будинку є відповідач ОСОБА_3

У зазначеному будинку 21 квітня 2010 року через порушення відповідачем правил пожежної безпеки сталася пожежа, внаслідок якої позивачу завдано матеріальної шкоди в розмірі 257 360 грн.

У добровільному порядку відповідач відмовився відшкодувати шкоду.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 14 грудня 2011 року відмовлено позивачу в задоволенні заявленого позову в повному обсязі.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 27 березня 2012 року рішення суду першої інстанції в частині відмови стягнення моральної шкоди скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 4000 грн. та судові витрати.

У решті позовних вимог рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 липня 2012 року рішення апеляційного суду в частині відмови в стягненні матеріальної шкоди скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що сторони є співвласниками житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

21 квітня 2010 року у вказаному будинку сталася пожежа, внаслідок якої було повністю знищено покрівлю, перекриття у ванній кімнаті на площі 9 кв. метрів, дерев'яна добудова до будинку, речі домашнього вжитку, пошкоджено перекриття на площі 20 кв. метрів, про що складено акт від 22 квітня 2010 року (а.с. 40).

Як вбачається з матеріалів справи, вина відповідача ОСОБА_3 у спричиненні пожежі встановлена і підтверджена актом про пожежу від 22.04.2010 року ( а.с. 40), постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 22 квітня 2010 року ( а.с. 43), постановою про накладення адміністративного стягнення від 27 квітня 2010 року та іншими документами.

Позивачем ОСОБА_2 на підтвердження розміру завданої їй шкоди неправомірними діями відповідача ОСОБА_3 суду надано висновок експертно будівельного-технічного дослідження від 11 травня 2010 року, проведений експертом ОСОБА_4, згідно якого вартість ремонтно-відновлювальних робіт після пожежі частини будинку становила 257 360,00 грн., та наявність безпосереднього зв'язку між неправомірними діями відповідача та завданою шкодою (а.с. 9-38).

Відповідно до ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них.

Згідно п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 30.05.1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах »при дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має грунтоватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про судову експертизу», а також частин першої, третьої статті 10 цього Закону експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ.

Судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань.

До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

Враховуючи вищезазначене, судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги висновок експерта, наданий позивачем лише з тих підстав, що експерт не попереджувався про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку та зроблено помилковий висновок про те, що позивачем не надано доказів розміру заподіяної шкоди. Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що розмір матеріальної шкоди при проведенні експертизи 07 липня 2011 року неможливо було визначити експерту лише з тих підстав, що наслідки пожежі на момент її проведення усунені повністю.

Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необгрунтовано не прийняв до уваги той факт, що суми зазначені в акті про пожежу від 22.04.2010 року, щодо прямих та побічних збитків (відповідно 200 тис. грн. та 211 760 грн.) не дуже різняться з висновком експертно-технічного дослідження від 11.05.2010 року ( а.с. 40 та 16 відповідно).

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягнення матеріальної шкоди є незаконним, оскільки суд не прийнявши до уваги надані позивачем докази розміру заподіяної йому матеріальної шкоди, порушив норми процесуального права, внаслідок чого не встановив обставини, що мають значення для справи, а тому рішення суду в частині стягнення матеріальної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -задовольнити частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 грудня 2011 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 метеріальну шкоду у розмірі 257 360, 00 гривень.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: