Справа № Провадження №11-1152/12 11/1090/5682/12 Головуючий у І інстанціїГоловко
Категорія65Доповідач у 2 інстанції Матюшко
27.08.2012
УХВАЛА
Іменем України
22 серпня 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Шроля В.Р.,
суддів: Матюшко М.П., Орла А.І.,
за участю прокурора : Красківського В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляцією засуджених на вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2012 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України уродженця м. Фастів Київської області, проживаючого: АДРЕСА_1, свята середня, одруженого, пенсіонера, раніше не судимого,
засуджено за ч.1 ст. 382 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
Згідно з ст. 75 КК України, ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим терміном 1 (один) рік.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язано ОСОБА_1 з'являтись для реєстрації в органи КВІ, повідомляти про зміну свого місця роботи, проживання, та не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу КВІ.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, українки, громадянки України, уродженки Житомирської області, Попільнянського району, с. Новоселиці, проживаючої: АДРЕСА_1, освіта середня, заміжньої, пенсіонерки, раніше не судимої,
засудженої за ч.1 ст. 382 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
Згідно з ст. 75 КК України, ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим терміном 1 (один) рік.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язано ОСОБА_1 з'являтись для реєстрації в органи КВІ, повідомляти про зміну свого місця роботи, проживання, та не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу КВІ.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів.
В С Т А Н О В И Л А :
Як зазначено у вироку, в період з 07 червня 2010 року по 29 листопада 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 умисно не виконали рішення Фастівського міськрайонного суду від 07 червня 2010 року про звільнення земельної ділянки, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3, від самовільно встановленого на ній у 2003 році металевого гаража на бетонному фундаменті, що знаходилась поряд з їхнім домоволодінням по АДРЕСА_1
Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 023767 від 14.02.2008 року вказана ділянка була приватизована ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства площею 0,0272 га.
Згідно договору дарування від 10.06.2009 року вище зазначену земельну ділянку ОСОБА_4 передав своїй онучці ОСОБА_3
ОСОБА_3 пред'явила усну вимогу до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звільнення її земельної ділянки від самовільно встановленого гаража. Проте, її вимога виконана не була. Тому ОСОБА_3 29.04.2010 року звернулась до суду з позовом про звільнення земельної ділянки від самовільно встановленого гаража.
Фастівський міськрайонний суд своїм рішенням від 07.06.2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнив та зобов'язав ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку, що знаходиться в АДРЕСА_1 і належить на праві приватної власності ОСОБА_3, від самовільно встановленого на ній металевого гаража.
Після набрання рішенням Фастівського міськрайонного суду від 07.06.2010 року законної сили, суддею Фастівського міськрайонного суду Бартком В.М. 18.06.2010 року видано виконавчий лист № 2-1146/10.
19 серпня 2010 року до відділу Державної виконавчої служби Фастівського міськрайонного управління юстиції звернулась ОСОБА_3 із заявою про прийняття на примусове виконання вказаного вище виконавчого листа.
На виконання зазначеного рішення суду 21 серпня 2010 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Фастівського міськрайонного управління юстиції Левінсон-Кочурко Г.В. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-1146/10, відповідно до якої ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зобов'язано в добровільному порядку виконати рішення суду в семиденний строк з моменту отримання постанови. Вказана постанова була направлена ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням, яке було йому особисто вручено 31.08.2010 року.
06 жовтня 2010 року державним виконавцем було здійснено виїзд за місцем знаходження гаража, де за участю стягувача ОСОБА_3 встановлено та актом зафіксовано, що рішення суду у строк встановлений дня добровільного виконання виконано не було. У зв'язку з цим державним виконавцем 07.10.2010 року винесена постанова про накладення штрафу на ОСОБА_1 в розмірі 170 грн.
08 жовтня 2010 року вказану вище постанову про накладення штрафу направлено боржнику з попередженням про накладення штрафу у подвійному розмірі у випадку подальшого невиконання рішення суду, а також попереджено про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду, також державним виконавцем складено вимогу до ОСОБА_1 про зобов'язання звільнити земельну ділянку від самовільно встановленого гаража в строк до 21.10.2010 року, яку останньому направлено рекомендованим листом з повідомленням та вручено 15.10.2010 року. У вказаній вимозі зазначену особу також попереджено про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду.
22. жовтня 2010 року державним виконавцем, за місцем знаходження гаража, за участю ОСОБА_2, було встановлено, що зобов'язання боржниками не виконано.
У зв'язку з цим 27 жовтня 2010 року державним виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" на боржника ОСОБА_1 постановою накладено стягнення у виді штрафу в подвійному розмірі в сумі 340 грн. за повторне невиконання рішення суду. Постанова про накладення штрафу надіслана з попередженням про те, що у випадку подальшого невиконання рішення суду державний виконавець відповідно до ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження" порушує клопотання про кримінальну відповідальність ОСОБА_1 відповідно до закону.
27 жовтня 2010 року державним виконавцем повторно складено вимогу про виконання рішення суду та звільнення самовільно встановленого гаража на земельній ділянці, що знаходиться по АДРЕСА_1, в строк до 09.11.2010 року з попередженням про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду. Вказану вимогу ОСОБА_1 отримано особисто 05.11.2010 року.
10 листопада 2010 року оглядом на місцевості державним виконавцем встановлено, що рішення суду не виконано та гараж не демонтовано.
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 рішення суду, 26.11.2010 року державним виконавцем до Фастівського міськрайонного суду направлено клопотання про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 та ОСОБА_2
В період часу з набуття рішенням суду від 07 липня 2010 року законної сили по липень 2011 року ОСОБА_1 з державного бюджету України отримав пенсійних виплат в розмірі 10 953 грн. 02 коп., а його дружина ОСОБА_2 - 11 927 грн. 93 коп. Також ОСОБА_2 працює в Національному університеті харчових технологій та у вказаний період отримала заробітну плату на суму 22 869 грн. 82 коп.
При цьому за розрахунками ТОВ "Будівельна фірма "Тесей" для демонтування гаража, встановленого на бетонному фундаменті, необхідна сума в розмірі 7083 грн., що вказує на те, що обвинувачені отримуючи дохід в розмірі, який забезпечує виконання рішення суду, усвідомлюючи можливість виконання рішення суду власними силами, умисно його не виконували.
Тому посилання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на те, що для виконання рішення суду у них не вистачає грошей є безпідставними, а тому це є підставою вважати, що вони умисно не виконували рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07 червня 2010 року, яке набрало законної сили.
В апеляції засуджені просять вирок скасувати, у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а справу закрити на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю в діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України (умислу на невиконання рішення суду). В обґрунтування апеляції посилаються на те, що суд, постановляючи обвинувальний вирок надав невірну оцінку матеріальному стану ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не взяв до уваги пояснення засуджених з приводу виникнення спору між ними та ОСОБА_3 Окрім цього, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до суду заяву про відстрочку виконання судового рішення, мають намір його виконувати поступово.
Заслухавши доповідача, прокурора, який просив вирок суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно з ст. 365 КПК України висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися і стосовно яких відповідно вимог ст. 299 КПК України докази не досліджувалися, апеляційним судом не перевіряються.
Із матеріалів справи вбачається, що справа розглянута в порядку ст. 299 КПК України, при цьому підсудні ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнали свою вину повністю, пояснили, що правильно розуміють зміст і наслідки вимог ч. 3 ст. 299 названого Кодексу, тому колегією суддів апеляція засуджених щодо фактичних обставин справи не перевіряється.
Міра покарання засудженим призначена у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, належним чином мотивована у вироку суду, при цьому ніким не оспорюється.
Порушень норм кримінально-процесуального законодавства при розгляді справи, які б могли слугувати підставами для скасування чи зміни вироку, колегією суддів не встановлено. За таких обставин в вирок суду є законним.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засуджених залишити без задоволення, а вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2012 року щодо засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_1 -без зміни.