Судове рішення #25642924


Справа №1-3/2012 Головуючий у суді у 1 інстанції - Гура

Номер провадження 11/1890/470/12 Суддя-доповідач - Філонова

Категорія - 81



УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


07 серпня 2012 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:


головуючого-судді - Філонової Ю. О.,

суддів - Пархоменко О. М., Сахнюка В. Г.,

з участю прокурора - Паливода Л.В.

захисників - ОСОБА_2, ОСОБА_3

засудженої - ОСОБА_4



розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми справу за апеляціями захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на вирок Лебединського районного суду Сумської області від 25 травня 2012 року яким, -

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканка АДРЕСА_1, раніше не судима,-

засуджена за ст. 125 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 510 гривень.

Постановлено стягнути із засудженої на користь потерпілої ОСОБА_5 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди кошти в розмірі 56 грн. та на відшкодування моральної шкоди 200 грн.

Постановлено стягнути з засудженої на користь НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області кошти за проведення товарознавчої експертизи в розмірі 470 грн. 40 коп.

Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України.



ВСТАНОВИЛА:


Відповідно до вироку суду ОСОБА_4 визнана винною і засуджена за скоєння такого злочину.

01 серпня 2010 року о 22 год. ОСОБА_4 разом особою, кримінальна справа відносно якої закрита на підставі ст.6 ЗУ «Про амністію в 2011 році», перебуваючи на проїзній частині автодороги між населеними пунктами с. Голубівка та с. Сіробабине, Лебединського р-ну, Сумської обл., умисно, на ґрунті неприязних стосунків з потерпілою ОСОБА_5, нанесла удар рукою по лівій щоці та кулаком у праву скроню, а також удар рукою в область верхньої частини підборіддя ОСОБА_5, в результаті чого спричинила останній тілесні ушкодження, які, відповідно до висновку судово-медичного експерта № 177 від 11.08.2011 року, відносяться до легких тілесних ушкоджень.


У поданих апеляціях :

- захисник ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати, а справу закрити. Свої вимоги мотивує тим, що суд постановив невірний вирок відносно ОСОБА_4 внаслідок неповноти з'ясування всіх обставин справи, оскільки в показах свідків маються суттєві невідповідності, у вироку відсутні посилання на причини конфлікту, та те, що ОСОБА_4 намагалась вчинити самогубство, не була розглянута в судовому засіданні скарга обвинуваченої ОСОБА_6 щодо неналежного розслідування кримінальної справи, висновок повторної судово-медичної експертизи не було піддано аналізу, та судом безпідставно було відмовлено в задоволенні внесення зауважень на протоколи судових засідань.


захисник ОСОБА_2 у своїй апеляції просить вирок суду скасувати, а справу закрити, з підстав, які аналогічні апеляційним вимогам ОСОБА_4


Заслухавши доповідь судді, захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_2, та засудженої ОСОБА_4, які повністю підтримали доводи поданих ними апеляцій, та просили вирок суду скасувати, а справу закрити, та не заперечували про закриття справи на підставі ст.49 КК України, висновок прокурора про законність вироку та можливість закрити провадження у справі на підставі ст.49 КК України, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляцій, провівши судові дебати і вислухавши останнє слово засудженої, колегія суддів вважає, що апеляції захисників підлягають до часткового задоволення.


Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується дослідженими судом доказами, аналіз яких дано у вироку.


Так, потерпіла ОСОБА_5 допитана як в ході досудового так і судового слідства показала, що 01.08.2010 року о 22 годині вона разом ОСОБА_7, знаходилась на дорозі між населеними пунктами с. Голубінка та Сіробабене, де до них вибігли ОСОБА_6 зі своєю донькою ОСОБА_4, підозрюючи в написанні на дорозі образливих слів відносно ОСОБА_4 При цьому ОСОБА_6 вдарила її ліхтарем в область чола, а ОСОБА_4 вдарила рукою по лівій щоці, потім схопила за волосся і потягла в правий бік, де вдарила кулаком у праву скроню, потім у область підборіддя та губ. Від цих ударів у неї утворилися тілесні ушкодження.

Суд правомірно поклав покази потерпілої в основу вироку, оскільки вони є логічними і стверджуються іншими матеріалами справи в їх сукупності.


Протоколом відтворення обстановки і обставин подій за участю ОСОБА_5 від 30.08.2011 р. (т.1 а.с.166-169) підтверджуються покази потерпілої про те, яким саме способом та по яких частинах тіла були нанесені їй тілесні ушкодження 01.08.2010 р. ОСОБА_6 (удар ліхтарем в область чола) та ОСОБА_4 (остання вдарила по лівій щоці і схопила за волосся та потягнула у правий бік, та ще раз ударила кулаком у праву скроню та у підборіддя).

З висновку судово-медичної експертизи № 177 від 11.08.2011 р. (т.1, а.с.132-133) вбачається, що на тілі ОСОБА_5 виявлені наступні ушкодження: в правій лобній ділянці синець синього кольору, розміром 6х4 см та набряк м'яких тканин, розміром 7х6 см. На верхньому та нижньому віці правого ока синець багряного кольору, розміром 5х4 см, на ділянці перенісся - синець синього кольору, розміром 2,5х1,5 см та садно червоного кольору на рівні неушкодженої шкіри, розміром 1,0х0,2 см. Над верхньою губою садно аналогічного характеру, розміром 1,0х0,5 см. На підборідді синець аналогічного характеру, розміром 2,5х1,5 см. Дані тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень і могли утворитись від не однократної дії (не менше 5 ударних дій) тупих предметів з обмеженою поверхнею, можливо при обставинах, вказаних потерпілою, але не від падіння з висоти власного зросту від поштовху, про що свідчить характер ушкоджень. Час утворення може відповідати часу, вказаному потерпілою, на що вказує колір та стан саден. Тілесне ушкодження у вигляді синця правої лобної ділянки розміром 6х4 см та набряк м'яких тканин вказаної ділянки розміром 7х6 см утворились від прямої ударної дії, а не від ненавмисного торкання, про що свідчить характер ушкодження.

Згідно висновку повторної судово-медичної експертизи № 318 від 27.03.2012 р. (т.2, а.с.75-76), у ОСОБА_5, тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів і могли утворитись при нанесенні ударів рукою (кулаком), ліхтарем, при ударі м'ячем і т.п. предметами. Кількість травматичних дій не менше 4. Зазначені ушкодження могли утворитися при обставинах, вказаних потерпілою. Кожне з тілесних ушкоджень відноситься до легкого ступеня тяжкості.


Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що 01.08.2010 року о 22 годині вона разом ОСОБА_5 знаходилась на дорозі між населеними пунктами с. Голубінка та Сіробабене, де до них вибігли ОСОБА_6 зі своєю донькою ОСОБА_4, підозрюючи в ОСОБА_5 написанні на дорозі образливих слів відносно ОСОБА_4 При цьому ОСОБА_6, почала кричати та вдарила ОСОБА_5 ліхтариком в районі чола. Потім підбігла ОСОБА_4 та схопила ОСОБА_5 за волосся і вони почали сперечатись. Що було далі ОСОБА_7 не бачила, бо вона розмовляла з ОСОБА_6 Потім ОСОБА_4 пішли, ОСОБА_7 допомогла потерпілій знайти взуття, в неї була порвана футболка та була гуля на чолі, і вони також пішли додому. Наступного дня до неї прийшла ОСОБА_5 та скаржилася, що в неї крутиться голова, була із синцем та гулею на голові.


Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що 01.08.2010 р. близько 23.00 год. додому прийшла її донька ОСОБА_5 Вона була заплакана, в розірваній футболці, з припухлим обличчям та гулею на чолі. Вона розповіла, що її побили ОСОБА_6 та ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_9 також показала, що 02.08.2010 р. ОСОБА_5 приходила на день народження свого племінника у великих чорних окулярах. Над верхньою губою та на підборідді у неї була звезена шкіра, під оком синець, на лобі гуля. Вона їй сказала, що її побили ОСОБА_4, внаслідок чого у неї боліла голова.


На думку колегії суддів, аналізуючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та дав вірну юридичну кваліфікацію дій ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 125 КК України.


Твердження апеляції захисника ОСОБА_3 про суттєві невідповідності в показах свідків ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_9 та ОСОБА_14 є безпідставними, оскільки зазначені протиріччя в показаннях зазначених свідків не є суттєвими та аналізувались в ході судового слідства, а тому не впливають на правильність прийнятого рішення.


Щодо відсутності посилань у вироку на обставини, які стали підставою для виникнення сутички між потерпілою та ОСОБА_3, а саме те, що ОСОБА_4 через ганебні написи намагалась вчинити самогубство, то колегія суддів не може взяти їх до уваги, оскільки вказані обставини не є предметом розгляду даної кримінальної справи.


Твердження апеляцій захисників про те, що експерт в судовому засіданні не змогла пояснити якою медичною документацією вона керувалась під час огляду потерпілої, а висновок повторної судово-медичної експертизи, з якого вбачається, що походження тілесних ушкоджень можливе від дії одного удару, нанесеного ліхтарем, не було піддано судом аналізу те не спростовано, є безпідставними.

Із протоколу судового засідання вбачається, що в судовому засіданні розглядався механізм утворення тілесних ушкоджень завданих потерпілій, а також допитувалися експерти та аналізувалися висновки судово-медичних експертиз.

З висновків судово-медичних експертиз (т.1 а.с.132-133, т.2 а.с.75-76) випливає, що тілесні ушкодження виявлені у потерпілої могли утворитись за вказаних нею обставин.

Факт отримання пошкоджень потерпілою у вигляді синця багряного кольору на верхньому та нижньому віці правого ока, розміром 5х4 см, на ділянці перенісся - синець синього кольору, розміром 2,5х1,5 см та садно червоного кольору на рівні неушкодженої шкіри, розміром 1,0х0,2 см., а також над верхньою губою садно аналогічного характеру, розміром 1,0х0,5 см. та на підборідді синець аналогічного характеру, від удару волейбольним м'ячем спростований показами потерпілої ОСОБА_5, свідків ОСОБА_15, ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_8 та ОСОБА_10, які вказали, що потерпіла не брала участі у грі в волейбол 02.08.2010 р.

Суд обґрунтовано критично віднісся до показань свідків ОСОБА_13, ОСОБА_15 та ОСОБА_10, які вказали, що зі слів потерпілої вказані ушкодження вона отримала від удару ОСОБА_6 ліхтарем, оскільки потерпіла даючи пояснення на святкуванні дня народження племінника розповідаючи про обставини сварки не могла вдаватись у подробиці, а самі свідки не були очевидцями події.


Факт нанесення потерпілій ударів ОСОБА_4 підтвердила на досудовому слідстві свідок ОСОБА_7, яка вказала що крім ОСОБА_4 ніхто не міг нанести удари ОСОБА_5, оскільки до цього конфлікту вона не була побита, та сама потерпіла вказала, що ОСОБА_6 не могла вдарити її в область підборіддя, його нанесла ОСОБА_4 і як вбачається з протоколу судового засідання ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили, що після нанесення удару ліхтарем в чоло потерпілій, ОСОБА_6 відійшла в сторону, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 продовжували штовханину.

Тому на думку колегії суддів, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив механізм утворення тілесних ушкоджень нанесених потерпілій ОСОБА_5


Що стосується доводів захисника ОСОБА_3 про безпідставну відмову судом в задоволенні заяви про зауваження на протоколи судових засідань, то колегія суддів вважає їх також безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справи, повідомлення про виготовлення протоколу було отримано безпосередньо захисником ОСОБА_4, зауваження на протокол були розглянуті в ході судового засідання в присутності прокурора та захисника ОСОБА_4 і суд прийняв обґрунтовану постанову якою зауваження захисника ОСОБА_4 на протокол судового засідання по кримінальній справі були відхилені.


Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції кримінальна справа відносно ОСОБА_4 розглянута повно, всебічно і об'єктивно, тому доводи апеляцій захисників про неправильність постановленого вироку внаслідок неповноти з'ясування всіх обставин справи є необґрунтованими, порушень чинного законодавства, які б істотно вплинули на правильність прийняття рішення у справі не вбачається, в зв'язку з цим подані апеляції в цій частині не підлягають задоволенню.

Міра покарання засудженій призначена у відповідності з вимогами ст.65 КК України.

Разом з тим, згідно вироку злочин, скоєний засудженою, мав місце 01.08.2010 р.

Як передбачено п.1 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули, зокрема, два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

Як видно з матеріалів кримінальної справи ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, нового злочину не скоїла і від слідства та суду не ухилялася, злочин передбачений ч.1 ст.125 КК України, який вона вчинила, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості.

Також, як зазначено п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.

Відповідно до ст.11-1 КПК таке звільнення є обов'язковим, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч.4 ст.49 КК України.


Згідно ст.376 КПК України апеляційний суд встановивши обставини передбачені ст.11-1 КПК України скасовує обвинувальний вирок і закриває справу.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що зазначені обставини дають підстави для скасування вироку щодо ОСОБА_4 та звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України у зв'язку зі спливом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

В даному випадку зазначені строки сплили, а тому ОСОБА_4, підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 362, 366, 376, 377 КПК України, колегія суддів, -



УХВАЛИЛА:


Апеляції захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Лебединського районного суду Сумської області від 25 травня 2012 року відносно ОСОБА_4 скасувати у зв'язку зі спливом строків, передбачених ст.49 КК України.

На підставі ст.49 КК України ОСОБА_4 звільнити від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.125 КК України і провадження по справі закрити.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у виді підписки про невиїзд скасувати.



СУДДІ:



Філонова Ю. О. Пархоменко О. М. Сахнюк В. Г.







  • Номер: 1/0343/9/13
  • Опис: про обвинувачення Ігната Андрія Васильовича за ст.289 ч.2 КК України, Райнича Романа Олексійовича за ст. 289 ч.2, ст.186 ч.2, 185 ч.2 КК України, Коневича Івана Володимировича за ст.289 ч.2 КК України, Білявського Володимира Станіславовича за ст.186 ч.2 КК України
  • Тип справи: на кримінальну справу (кримінальне провадження), скаргу приватного обвинувачення
  • Номер справи: 1-3/2012
  • Суд: Долинський районний суд Івано-Франківської області
  • Суддя: Філонова Ю.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Виконання рішення
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 31.03.2010
  • Дата етапу: 13.12.2013
  • Номер: 1/341/2/14
  • Опис: 185 ч.2
  • Тип справи: на кримінальну справу (кримінальне провадження), скаргу приватного обвинувачення
  • Номер справи: 1-3/2012
  • Суд: Галицький районний суд Івано-Франківської області
  • Суддя: Філонова Ю.О.
  • Результати справи: повернено на додаткове розслідування (ст.281 КПК України)
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 14.03.2006
  • Дата етапу: 07.10.2014
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація