Справа № 1990/11-288/12Головуючий у 1-й інстанції Гуменний П.П.
Провадження № 11/1990/288/12 Доповідач - Подковський О.А.
Категорія - ч.2 ст.186 КК України
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 серпня 2012 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Подковського О.А.
Суддів - Максимовича Ю. А., Лекан І. Є.,
з участю прокурора -Хрипливого Є.В.;
засуджених -ОСОБА_2, ОСОБА_3;
захисника -ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, захисника-адвоката ОСОБА_5 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 27 лютого 2012 року, яким засуджено:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Тернополя, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, має на утриманні малолітню дочку ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4, котрий проживає у АДРЕСА_3, раніше судимого:
- вироком Тернопільського міського суду від 16 лютого 1999 року за ч.3 ст. 140, ч.1 ст. 145, ст.42 КК України (в редакції 1960 р.) на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією майна;
- вироком Тернопільського міського суду Тернопільської області від 6 жовтня 2000 року за ч.3 ст. 141, ч.3 ст.42 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, 23 червня 2005 року постановою Шевченківського районного суду м. Львова, звільнений умовно-достроково на 2 місяці 22 дні;
- вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 липня 2006 року за ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 187 , ч.1 ст. 70, ч.1 ст. 71 КК України на 5 років 8 місяців позбавлення волі. Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 21 жовтня 2010 року замінено невідбуту частину покарання більш м'яким у вигляді виправних робіт на термін 7 місяців 28 днів з відрахуванням 20 відсотків заробітку в дохід держави зі звільненням з місць позбавлення волі,
- за ч.2 ст. 186 КК України - 5 років 6 місяців позбавлення волі;
- за ч.2 ст. 190 КК України - 3 роки позбавлення волі;
- за ч.2 ст. 355 КК України - 4 роки позбавлення волі;
- за ч.2 ст. 389 КК України - 6 місяців арешту.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_2 покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч.5 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання призначеного за цим вироком частково приєднано не відбуте покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 липня 2006 року у вигляді 2 місяців позбавлення волі та визначено ОСОБА_2 до остаточного відбування покарання у вигляді 5 років 8 місяців позбавленні волі.
Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишено попередній - тримання під вартою.
Строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахується з дня затримання, а саме з 19 жовтня 2011 року ;
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця с. Глибоке Київської обл., українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, одруженого, котрий проживає в АДРЕСА_4, раніше судимого:
- вироком Тернопільського міського суду Тернопільської області від 28 січня 2002 року за ч.1 ст. 296 КК України на 6 місяців арешту;
- вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 червня 2003 року за ч.2 ст. 187, ч.3 ст. 357, ст.70 КК України на 8 років позбавлення волі без конфіскації майна, 20 червня 2008 року звільнений постановою Гусятинського районного суду Тернопільської області умовно-достроково на невідбутий термін 2 роки 7 місяців 9 днів,
- за ч. 2 ст. 355 КК України - 3 роки 6 місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишено попередній - тримання під вартою.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахується з дня затримання, а саме з 22 липня 2011 року .
Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 судову витрати у справі в сумі 998, 64 грн. в рівних долях по 499,32 грн. з кожного, а саме з кожного по:
- 386,76 грн. за проведення дактилоскопічної експертизи на користь НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області код 24524727, банк одержувача ГУ ДКУ в Тернопільській області МФО - 838012, розрахунковий рахунок 31256272210463 (за проведення експертизи № 17/231/11 від 14.06.2011 року);
- 112,56 грн. за проведення експертизи холодної зброї № 17/216/11 від 05.06.2011 року на користь НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області, код 24524727 банк одержувача ГУ ДКУ в Тернопільській області МФО - 838012, розрахунковий рахунок 31256272210463.
Як зазначено у вироці, 26 квітня 2011 року близько 17 години ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_3, вирішили примусити ОСОБА_7 до виконання цивільно-правових зобов'язань, а саме повернути золотий браслет належний ОСОБА_8, який зі слів останньої ОСОБА_7 ніби - то забрав у неї 24 квітня 2011 року під час конфлікту .
Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 з метою повернути золотий браслет ОСОБА_8 приїхали до ОСОБА_7 в квартиру АДРЕСА_2 Перебуваючи в приміщенні даної квартири, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, узявши у руки кухонні ножі та тримаючи їх в руках, погрожували застосуванням насильства, яке виразилось у словесній погрозі побиття та спричинення шкоди здоров'ю ОСОБА_7, які той сприйняв, як реальну погрозу своєму здоров'ю. При цьому ОСОБА_3 та ОСОБА_2 примушували ОСОБА_7 виконати його цивільно-правове зобов'язання, тобто повернути належний ОСОБА_8 золотий браслет. Окрім цього, з метою примусити ОСОБА_7 повернути золотий браслет, ОСОБА_3 застосував насильство, що не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, наніс йому удар в лице рукою, а ОСОБА_2 наказав ОСОБА_7 написати зобов'язальну розписку про повернення золотого браслета ОСОБА_8, що той, побоюючись за своє життя та здоров'я, зробив.
Крім цього, 26 квітня 2011 року ОСОБА_2, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2 вирішив відкрито викрасти чуже майно.
Реалізуючи свій злочинний намір, 26 квітня 2011 року близько 17 години в квартирі АДРЕСА_2 ОСОБА_2 наказав ОСОБА_7 вийняти все, що той має в кишенях. Коли ОСОБА_7 виконав вимогу та поклав свої речі на стіл, ОСОБА_2 відкрито викрав викладені ОСОБА_7 речі, а саме мобільний телефон торгової марки «Моторола С 200»вартістю 30 гривень, в якому знаходилась картка оператора мобільного зв'язку «Київстар»вартістю 25 грн. та гроші в сумі 990 грн., чим спричинив ОСОБА_7 шкоду на загальну суму 1045 грн.
Крім цього, 10 липня 2006 року ОСОБА_2 засуджений Тернопільським міськрайонним судом за вчинення злочинів, передбачених ч. 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком до 5 років 8 місяців.
21 жовтня 2010 року Шевченківським районним судом м.Львова ОСОБА_2 замінено невідбуту частину покарання більш м'яким у вигляді виправних робіт на термін 7 місяців 28 днів з відрахуванням 20% заробітку у дохід держави.
27 грудня 2010 року заступником начальника Тернопільського міського відділу кримінально-виконавчої інспекції ОСОБА_9 ОСОБА_2 роз'яснено порядок та умови відбуття покарання, попереджено його про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у вигляді виправних робіт за ст. 389 КК України та зобов'язано в 15-денний термін влаштуватися на ПП «ОСОБА_10»і відпрацювати встановлене судом покарання.
Незважаючи на попередження його про кримінальну відповідальність, для періодичної реєстрації 17 січня 2011 року, 21 лютого 2011 року, 07 березня 2011 року, 21 березня 2011 року, 04 квітня 2011 року, 18 квітня 2011 року та 02 травня 2011 року, за надісланими викликами 25 січня 2011 р. та викликами у телефонному режимі 28 січня 2011 року без поважної на те причини ОСОБА_2 не з'явився в Тернопільський міський підрозділ Тернопільського міжрайонного відділу КВІ.
З 27 грудня 2010 року по даний час ОСОБА_2 не працевлаштувався на роботу до ПП «ОСОБА_10.»для відбування призначеного йому покарання у вигляді виправних робіт у наданий йому 15-ти денний термін, незважаючи на винесені йому застереження у виді письмових попереджень.
Після письмового попередження про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у виді виправних робіт, 24 березня 2011 року вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП за що 24 березня 2011 року начальником Тернопільського МВ був притягнутий до адміністративної відповідальності.
Окрім того, ОСОБА_2 зареєструвався в КВІ, як житель кімнати АДРЕСА_5 однак за вказаною адресою не проживав, про зміну свого місця проживання КВІ не повідомив, чим порушив порядок відбування покарання.
Порушивши порядок відбуття покарання, що виразилось в тому, що ОСОБА_2 не з'явився за викликом на періодичну реєстрацію до Тернопільського міського підрозділу Тернопільського міжрайонного відділу КВІ, не повідомив КВІ про зміну свого місця проживання, а також після письмового попередження вчинив проступок, за який його було притягнуто до адміністративної відповідальності, своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги ст. 41, 46 КВК України, чим ухилився від відбування покарання у виді виправних робіт.
Крім цього, в кінці квітня 2011 року у ОСОБА_2, який перебував у квартирі АДРЕСА_1, виник злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману.
Реалізуючи свій намір, в кінці квітня 2011 року, ОСОБА_2 попросив у ОСОБА_11 мобільний телефон торгової марки «Соні Еріксон К-750»для того, щоб покористуватись декілька днів, не маючи наміру його повернути в майбутньому. Отримавши від ОСОБА_11 мобільний телефон торгової марки «Соні Еріксон К-750»вартістю 400 грн. із карткою пам'яті об'ємом 2 Гб, вартістю 50 гривень, ОСОБА_2 з місця вчинення злочину втік, чим заподіяв ОСОБА_11 шкоду на загальну суму 450 гривень.
В апеляціях:
- захисник-адвокат ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_2 просить вирок суду змінити, пом'якшивши міру покарання. При цьому, зазначає, що ОСОБА_2 обрано надто сувору міру покарання, оскільки він свою вину визнав частково, щиро розкаявся у скоєному, від його дій тяжких наслідків не наступило. Крім того, зазначає, що ОСОБА_2 хворіє тяжким серцево-судинним захворюванням і в нього на утриманні є малолітня дочка. Тому, вважає, що призначене покарання не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого;
- засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати . При цьому, вважає, що кримінальна справа велася не об'єктивно та упереджено. Крім того, зазначає, що слідчою була знищена розписка, яку він відібрав у ОСОБА_7 та написана нова . Вважає, що доказів його вини у справі немає;
- засуджений ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, надати доручення про перевірку слідчої ОСОБА_13 та притягнення її до відповідальності. Вважає, що вирок не відповідає фактичним обставинам справи, невірно застосовано кримінальний Закон та порушено його право на захист. При цьому, зазначає, що потерпілий ОСОБА_7 в ході судового слідства міняв покази 4 рази; ніхто , в тому числі ОСОБА_2 та ОСОБА_14, не вказують на його причетність до злочину. Судом не враховано , що ОСОБА_2 неодноразово заявляв, що злочин скоїв саме він; на знаряддях злочину, а саме ножах, виявлено відбитки пальців ОСОБА_2, а не його; свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_14, а також потерпілий ОСОБА_7 стверджують, що розписку він нікого не змушував писати.
Заслухавши суддю-доповідача, при дачі пояснень, в дебатах та в останньому слові: засуджених, які підтримали свої апеляції, в дебатах: захисника, яка підтримала апеляції засуджених, міркування прокурора, який вважає, що вирок слід залишити без змін, дослідивши матеріали та доводи апеляцій, колегія вважає, що апеляції не підлягають до задоволення з наступних міркувань.
Так, винність засуджених у скоєнні інкримінованих злочинів грунтується на досліджених у судовому засіданні доказах : як на поясненнях потерпілих, свідків, протоколах слідчих дій, так і частково на їх поясненнях, даних під час досудового та судового слідства, та яким суд, на думку колегії, дав вірну юридичну оцінку.
Як слідує з пояснень допитаного в судовому засіданні засудженого ОСОБА_3 26 квітня 2011 року близько 16 години він разом із ОСОБА_2 перебував у гостях у ОСОБА_8, яка повідомила, що у неї був конфлікт з колишнім співмешканцем ОСОБА_7, який декілька днів тому забрав у неї золотий браслет і відмовляється його повертати. З огляду на наведене, вона попросила його та ОСОБА_2 поїхати до місця проживання ОСОБА_7 і забрати у нього браслет. Приїхавши на масив «Дружба»в м. Тернополі на вул. Яремчука вони , тобто він, ОСОБА_2 та ОСОБА_8 зайшли у квартиру ОСОБА_7 З останнім спілкувався виключно ОСОБА_2 ОСОБА_7 заявляв, що ніякого браслету він не брав. Однак в подальшому, поспілкувавшись з ОСОБА_2, написав розписку про те, що зобов'язується повернути ОСОБА_8 браслет. Після цього вони залишили приміщення квартири. В таксі , коли вони їхали від ОСОБА_7 ОСОБА_2 йому показав мобільний телефон та гроші , повідомивши, що їх він забрав у ОСОБА_7 Коли він перебував в квартирі ОСОБА_7, то жодним чином не погрожував останньому застосуванням ножа, а також не бив його. Він вважає, що потерпілий його оговорює, щоб вигородити ОСОБА_2, який має стосунки з матір'ю потерпілого.
Допитаний у судовому засіданні засуджений ОСОБА_2 свою вину в інкримінованих йому злочинах, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 355, ч. 2 ст. 389 КК України визнав частково і пояснив, що 26 квітня 2011 року близько 16 години він разом із ОСОБА_3 перебував у гостях у ОСОБА_8, яка повідомила, що у неї був конфлікт з колишнім співмешканцем ОСОБА_7, котрий декілька днів тому забрав у неї золотий браслет і відмовляється його повертати. З огляду на наведене, вона попросила його та ОСОБА_3 поїхати до місця проживання ОСОБА_7 і забрати у нього браслет.
Приїхавши на масив «Дружба»в м. Тернополі на вул. Яремчука вони , зайшли у квартиру ОСОБА_7 Під час спілкування ОСОБА_7 повідомив його, що він у ОСОБА_8 ніякого браслету не брав. Трохи посперечавшись, ОСОБА_7 сказав, що поверне браслет та на його прохання написав про це зобов'язальну розписку. При цій розмові ОСОБА_8 та ОСОБА_3 перебували в квартирі , однак ніхто ОСОБА_7 не погрожував, ножів у руки не брав. Після того, як ОСОБА_7 написав розписку, він попросив у нього ще гроші на таксі і останній передав йому 100 грн. Крім того ОСОБА_7 добровільно передав йому власний телефон для того, щоб він передзвонив. В подальшому він просто забув ОСОБА_7 повернути телефон, хоча й збирався це зробити.
Також в кінці квітня 2011 року, точної дати не пригадує, він знаходячись у своєї знайомої ОСОБА_11 вдома, дізнався від останньої, що вона має мобільний телефон, в якому несправний динамік. При цьому ОСОБА_11 запитала його, чи може він з цим допомогти, на що він погодився. На наступний день він почистив телефон та знову зустрівся із ОСОБА_11 та попросив у неї покористуватися даним телефоном два дні, хоча знав для себе, що його повертати вже не буде. Після цього він вирішив, що даним телефоном сам користуватись не буде і орієнтовно через тиждень продав телефон своєму знайомому ОСОБА_15 за 100 гривень.
Крім того він ствердив, що дійсно у 2006 році засуджений Тернопільським міськрайонним судом до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років і 8 місяців. В подальшому з огляду на те, що в місцях відбування покарання він зарекомендував себе з позитивної сторони Шевченківським районним судом м. Львова йому невідбуту частину покарання було замінено виправними роботами на термін 7 місяців 28 днів з відрахуванням 20 % заробітку у дохід держави. Після звільнення з місць позбавлення волі його було поставлено на облік у КВІ. Перший раз, коли він з»явився у КВІ йому було роз»яснено порядок і умови відбування покарання, а саме додержуватись порядку та умов відбування покарання, сумлінно ставитись до праці, працювати на визначеному йому об»єкті, а саме вантажником в магазині «Дора», що по вул. Симоненка в м. Тернополі, відпрацьовувати встановлений судом строк виправних робіт, з»являтися за викликом до КВІ, повідомляти інспекцію про зміну місця проживання, періодично з»являтися на реєстрацію до КВІ, про що він розписався у підписці та у зобов»язанні.
Він вважає, що не ухилявся від відбування покарання, просто після перебування в місцях позбавлення волі у нього погіршився стан здоров'я, у зв'язку із чим він не міг працювати вантажником, про що повідомляв інспектора КВІ ОСОБА_9, однак остання на це жодним чином не відреагувала. Він прагнув влаштуватись на будь-яку іншу роботу, однак з огляду на наявність попередніх судимостей цього зробити йому не вдалося.
Поясненнями ОСОБА_3 спростовуються твердження ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_7 добровільно передав йому власний телефон для того, щоб він передзвонив та гроші на таксі.
Не дивлячись на те, що засуджені заперечують свою вину у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.355 КК України, а ОСОБА_2- ч.2 ст.186 КК України їх винність підтверджується зібраними та оціненими в судовому засіданні доказами:
-показаннями допитаного в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_7 , який повідомив, що він дійсно певний проміжок часу підтримував інтимні стосунки з ОСОБА_8 Однак, в подальшому вони перестали спілкуватись з огляду на те, що він одружився. 24 квітня 2011 року у нього з ОСОБА_8 був словесний конфлікт, після якого ОСОБА_8 йому сказала, щоб він повернув їй золотий браслет, який у неї зник під час цього конфлікту.Однак, з огляду на те, що він не брав у ОСОБА_8 ніякого браслету, то на її вимоги відмовив.
26 квітня 2011 року біля 17 години до нього додому в квартиру прийшли ОСОБА_8, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_2 почав йому говорити, щоб він повернув ОСОБА_8 золотий браслет, який у неї він ніби - то забрав 24 квітня 2011 року під час конфлікту. Він даний факт заперечував.
Тоді ОСОБА_3 взяв у руки кухонний ніж зі столу і погрожуючи його застосуванням, наполягав на тому, щоб він повернув браслет ОСОБА_8.
Після цього ОСОБА_2 наказав йому написати розписку про те, що він поверне ОСОБА_8 золотий браслет, також ОСОБА_3 наніс йому удар кулаком в лице. З огляду на наведене, побоюючись за своє життя, він погодився і написав розписку про те, що зобов»язувався повернути ОСОБА_8 золотий браслет до 7.06.2011 року та повернути п»ять ящиків сигарет «Прилуки». Про дані сигарети сказав написати також ОСОБА_2 При цьому стояла ОСОБА_8 спостерігала за даною подією.
Після того, як він написав розписку, ОСОБА_2 сказав, щоб він дістав все, що у нього знаходиться в кишенях. На вимогу ОСОБА_2 він дістав гроші в сумі 1000 гривень та мобільний телефон торгової марки «Моторола С 200»і поклав на стіл. ОСОБА_2, залишивши йому 10 гривень, решту грошей та мобільний телефон забрав та поклав собі у кишеню. Дозволу забирати гроші та телефон він ОСОБА_2 не надавав.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 заявив, що в ході конфлікту , що мав місце 26 квітня 2011 року йому погрожував ножем тільки ОСОБА_3 Він не може пояснити, чому на досудовому слідстві він говорив, що ножем йому погрожував також і ОСОБА_2
Однак, як вбачається з заяви про злочин (т.2 а.с. 18), первинних пояснень ОСОБА_16 (т.2 а.с.19 ) протоколів допиту потерпілого ОСОБА_7 (т.2 а.с.85-86, 266-267)останній на досудовому слідстві стверджував, що застосуванням ножа йому погрожували, як ОСОБА_2, так і ОСОБА_3 Разом з тим, на досудовому слідстві ОСОБА_7 написав заяву, у якій зазначив, що на даний час претензій до ОСОБА_2 немає, оскільки останній проживає в цивільному шлюбі з його матір'ю (а.с. 87). Той факт , що ОСОБА_2 проживає з його матір'ю в цивільному шлюбі потерпілий ОСОБА_7 підтвердив і в судовому засіданні. З огляду на наведене, суд вірно критично віднісся до показань потерпілого ОСОБА_7, даних в судовому засіданні в тій частині, що ОСОБА_2 йому ножем не погрожував і вважав правдивими показання потерпілого дані ним з приводу погроз ножем ОСОБА_2 на досудовому слідстві. Крім того, той факт, що ОСОБА_7 погрожували застуванням ножа обоє засуджених також підтверджується і об'єктивними доказами, зокрема, даними протоколу огляду місця події, в ході якого по місцю проживання ОСОБА_7 було виявлено та вилучено два ножі (а.с. 20-24);
- показаннями свідка ОСОБА_8, яка повідомила, що 26 квітня 2011 року близько 16 години у неї в гостях перебували ОСОБА_3 та ОСОБА_2, яким вона розказала про те, що 24 квітня 2011 року до неї заходив ОСОБА_7, із яким у неї виник конфлікт, в результаті чого він взяв її за руку на якій знаходився золотий браслет та зняв його. Після цього ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запропонували поїхати до нього та забрати браслет. Приїхавши на масив «Дружба»в м. Тернополі на вул. Яремчука, вони зайшли у квартиру до ОСОБА_7 На вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повернути браслет ОСОБА_7 сказав, що ніякого браслету він не брав. Після того вона залишилась у коридорі квартири, а ОСОБА_7 із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зайшли в кімнату, де ОСОБА_7 написав розписку про те, що він зобов»язується повернути золотий браслет;
- протоколом добровільної видачі, під час чого ОСОБА_8 добровільно видала розписку, написану власноручно ОСОБА_7 ( т.2 а.с. 37);
- протоколом огляду розписки, яку визнано речовими доказом у кримінальній справі, у якій ОСОБА_7 зазначив: " Я ОСОБА_7ІНФОРМАЦІЯ_7 зобов'язуюся до 07.06.2011 віддати ОСОБА_8 золотий ланцюжок 5,48 грам, сигарети „Прилуки" особливі в розмірі 5 (п'ять) ящиків" (т.2 а.с. 74-76). Твердження засуджених , що тест розписки було змінено слідчою спростовуються поясненнями потерпілої, матеріалами прокурорської перевірки;
- протоколом очної ставки між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 під час якої ОСОБА_8 підтвердила, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 примусили написати ОСОБА_7 розписку, в якій він зобов»язувався повернути золотий браслет (т.2 а.с. 99-100);
- протоколом очної ставки між ОСОБА_2 та ОСОБА_7, під час якої ОСОБА_7 підтвердив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 примусили написати його розписку, в якій він зобов»язувався повернути золотий браслет. Також ОСОБА_2 підтвердив показання ОСОБА_7 в тій частині, що ОСОБА_3 наніс ОСОБА_7 один удар рукою в обличчя ( т.2 а.с. 96-98).
Колегія вважає вказані показання правдивими, оскільки вони підтверджуються в сукупності іншими доказами по справі , наведеними вище. Ними спростовується твердження ОСОБА_3 про те , що Він потерпілого не бив.
- протоколом огляду місця події від 26.04.2011 року під час якого із квартири АДРЕСА_2, тобто помешкання ОСОБА_7, було вилучено сліди папілярних візерунків, один з яких був розташований на скляній банці з одеколону, а також два кухонні ножі (т.2 а.с. 20-24);
- висновком експерта № 17/231/11 від 14.06.2011 року про те, що слід, вилучений під час огляду місця події, тобто помешкання ОСОБА_7 із склянки з-під одеколону залишений безіменним пальцем правої руки ОСОБА_2 (т.2 а.с.51-65);
- протоколом очної ставки між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 під час якої ОСОБА_7 підтвердив, що ОСОБА_2 відкрито викрав у нього мобільний телефон торгової марки «Моторола С 200»та гроші в сумі 990 гривень (т.2 а.с. 96-98).
Вказаними доказами спростовується твердження засуджених про те, що вони не скоювали злочинів передбачених ч.2 ст.355 КК України , а ОСОБА_2 ще й ч.2 ст.186 КК України. При цьому колегія вважає , що ОСОБА_3 був присутній не лише як для загрози , яка підтверджувала би , що погрози ОСОБА_2 будуть втілені в реальність , в разі відмови потерпілого від повернення браслету , але й приймав активну участь у примушуванні до виконання цивільно-правових зобов'язань як з погрозою так із самим насильством.
Їхні твердження про незаконні дії з боку працівників міліції , в тому числі і слідчої перевірялись органами прокуратури та не знайшли свого підтвердження , в зв'язку з чим була вірно винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи .
По епізоду щодо ухилення ОСОБА_2 від покарання, не пов»язаного з позбавленням волі колегія вважає його твердження , про те що Він не ухилявся, і що в цьому винна інспектор КВІ безпідставними. Його вина доведена наступними доказами , яким суд , на думку колегії , дав вірну юридичну оцінку :
- поданням Тернопільського міжрайонного відділу КВІ про вирішення питання про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за ухилення від відбування призначеного йому покарання у виді виправних робіт, згідно постанови суду від 21.10.2010 року (т.2 а.с. 109-113);
- показанням допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_9, яка засвідчила, що працює інспектором КВІ в м. Тернополі вона вела справу ОСОБА_2, якому згідно постанови суду було необхідно відбути покарання у вигляді виправних робіт. При цьому в КВІ був гарантійний лист від ПП. „ОСОБА_10" про те, що вказаний підприємець зобов'язується працевлаштувати ОСОБА_2 було роз'яснено порядок та умови відбуття покарання, попереджено його про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у вигляді виправних робіт за ст. 389 КК України та зобов'язано в 15-денний термін влаштуватися на ПП «ОСОБА_10» і відпрацювати встановлене судом покарання. Однак, ОСОБА_2 зазначені вище вимоги проігнорував, не з»являвся для періодичної реєстрації за надісланими викликами та викликами у телефонному режимі без поважної на те причини. При неодноразовій перевірці ПП «ОСОБА_10»було встановлено, що ОСОБА_2 не працевлаштувався і на даний час не відбув жодної години призначеного йому покарання. Також повідомивши КВІ адресу свого проживання, за даною адресою не проживав і не повідомивши КВІ, змінив своє місце проживання, у зв'язку із чим і було направлені матеріали в відповідні органи для вирішення питання про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ухилення від відбування покарання. Крім того, свідок ОСОБА_9 заявила, що ОСОБА_2 їй особисто не повідомляв , що у зв'язку із незадовільним станом здоров'я не може працювати в ПП „ОСОБА_10" та будь-яких медичних довідок з цього приводу не приносив.
- показаннями допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_10, яка засвідчила, що будучи приватним підприємцем та директором магазину „Дора" зобов»язалась прийняти засудженого ОСОБА_2, 1980 р.н. в магазин на роботу, укласти з ним трудовий договір та виплачувати йому щомісячну зарплату відповідно до встановленої системи праці та чинного трудового законодавства України та у випадку заміни останньому невідбутої частини покарання більш м»яким покаранням у виді виправних робіт зобов»язувалась виконувати постанову суду та провадити відрахування із заробітку засудженого в дохід держави у розмірі, визначеному рішенням суду, оскільки ОСОБА_2 є родичем її чоловіка. Після заміни йому невідбутої частини покарання на більш м»яке покарання ОСОБА_2 приходив на підприємство і повідомив, що шукає собі більш оплачувану роботу та пояснив, що для утримання сім»ї хоче заробляти більше грошей. Через декілька тижнів він знову приходив та повідомив, що у нього проблеми із здоров»ям. Однак жодної години на даній роботі він не відпрацював.
По епізоду шахрайства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_11 його вина підтверджується:
- показаннями допитаної в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_11, яка показала, що орієнтовно в кінці квітня 2011 року ОСОБА_2 зайшов до неї в гості, а саме в квартиру, що по АДРЕСА_1 Під час того, як вони розмовляли, вона сказала йому, що в неї є мобільний телефон торгової марки «Соні Еріксон К 750і»чорного кольору, однак в ньому щось було несправне із звуком, а саме із динаміком. Вона попросила ОСОБА_2, щоб він подивився. Коли він взяв його в руки, то погодився його відремонтувати. Вона дала йому даний телефон. Після цього на наступний день вона знову зустрілась із ОСОБА_2 та він попросив покористуватись даним телефоном два-три дні. Однак коли пройшло три дні ОСОБА_2 телефон так і не повернув.
- показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_15, який засвідчив, що весною 2011 року до нього зателефонував ОСОБА_2 та повідомив, що необхідно зустрітись, оскільки йому потрібні гроші та він хоче продати мобільний телефон. Коли вони зустрілися, ОСОБА_2 показав мобільний телефон торгової марки «Соні Еріксон К 750», чорного кольору та запропонував його купити. Він попередньо запитав, чи даний телефон не є крадений та звідки він у нього, на що він відповів, що даний телефон йому передали із-за кордону. Тоді він запропонував йому 100 гривень, на що ОСОБА_2 погодився. Після цього вони розійшлися. Через декілька днів він вирішив продати даний телефон. Для цього пішов на залізничний вокзал та одному невідомому таксисту продав даний телефон за 200 гривень;
- протоколом очної ставки між ОСОБА_2 та ОСОБА_11, під час якої ОСОБА_11 підтвердила, що ОСОБА_2 обманним шляхом заволодів її мобільним телефоном «Соні Еріксон К 750».
Таким чином, проаналізувавши вищевказані докази у їх сукупності, колегія вважає, що суд вірно прийшов до переконання про доведеність вини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих злочинів .
При призначенні покарання засудженим колегія вважає, що суд вірно, відповідно до вимог ст.65-67 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, конкретні обставини справи, їх особу, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, в тому числі і ті , на які посилаються апелянти.
Тому підстав для скасування чи зміну вироку суду колегія не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляції засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, захисника -адвоката ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Вирок Тернопільського міськрайонного суду від 27 лютого 2012 року стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без змін.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.А. Подковський