Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 серпня 2012 р. Справа № 2а/0570/7902/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11 година 55 хвилин
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Кравченко Т.О.
при секретарі Аврамченко С.С.
за участю
прокурора - Новосельцевої О.М. - на підставі посвідчення,
представника позивача - не з'явився,
представника відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовом Донецько-Ясинуватського транспортного прокурора в інтересах Держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області до товариства з обмеженою відповідальністю «Арена-Транс» про стягнення фінансових санкцій у розмірі 1 700,00 грн., -
встановив:
26 червня 2012 року Донецько-Ясинуватський транспортний прокурор, (далі - Прокурор), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в інтересах Держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області, (далі - Позивач або ТУ Головтрансінспекції), до товариства з обмеженою відповідальністю «Арена-Транс», (далі - Відповідач або ТОВ «Арена-Транс»), в якому просив стягнути з Відповідача фінансові санкції в сумі 1 700,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог Прокурор зазначив, що під час перевірки додержання вимог Законів України «Про транспорт» і «Про автомобільний транспорт» суб'єктами підприємницької діяльності, які надають послуги з перевезення пасажирів, встановлено, що Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області до ТОВ «Арена-Транс» застосовані штрафні санкції в сумі 1 700,00 грн., які Відповідачем не сплачені.
Також вказав, що штрафні санкції підлягають зарахуванню до Державного бюджету України, як наслідок, їх несплата завдає шкоди економічним інтересам Держави.
В судовому засіданні Прокурор підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові, та просив їх задовольнити.
Представник Позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, з дотриманням вимог ст.ст.33-36 КАС України, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, (а.с.18), про причини неявки суд не повідомив.
Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, з дотриманням вимог ст.ст.33-36 КАС України, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, (а.с.19), про причини неявки та про свою правову позицію по справі суд не повідомив.
Приймаючи до уваги те, що у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, призначене на 17 липня 2012 року, розгляд справи відкладався, а також те, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, заслухавши думку Прокурора з цього питання, суд вважав за можливе розглянути і вирішити справу за відсутності сторін на підставі наявних у ній доказів.
З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
19 грудня 2011 року посадові особи ТУ Головтрансінспекції на підставі завдання на перевірку від 12 грудня 2011 року № 088366 проводили перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом в м. Красноармійську в районі «Автошкола» на маршруті «Добропілля - Донецьк», зокрема, проведена перевірка транспортного засобу марки Mercedes-Benz 416 CDI, номерний знак АН5560НІ, серія і номер свідоцтва про реєстрацію ДАР 148429, що належить ТОВ «Арена-Транс».
Під час перевірки виявлено, що послуги з перевезення пасажирів надаються за відсутності ліцензійної картки на транспортний засіб, паспорту маршруту і страхових полісів обов'язкового страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті, тобто був виявлений факт вчинення перевізником порушення, відповідальність за яке передбачена ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», яке полягало у наданні послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, передбачених ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт».
В присутності водія транспортного засобу був складений акт про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 19 грудня 2011 року № 045756, від надання пояснень водій відмовився, (а.с.8).
23 січня 2012 року начальник ТУ Головтрансінспекції Провоторов В.П. розглянув справу про порушення ТОВ «Арена-Транс» законодавства про автомобільний транспорт та постановив застосувати до ТОВ «Арена-Транс» фінансові санкції в сумі 1 700,00 грн., що вбачається зі змісту постанови про застосування фінансових санкцій від 23 січня 2012 року № 143434, (а.с.5).
24 січня 2012 року Позивач надіслав на адресу Відповідача копію постанови № 143434 для добровільного виконання, одночасно роз'яснивши, що штрафні санкції мають бути сплачені не пізніше ніж протягом 15 днів після отримання повідомлення на зазначений у постанові рахунок, а також вказавши на необхідність повідомлення ТУ Головтрансінспекції про виконання постанови у триденний строк від дня сплати фінансових санкцій, (а.с.6).
Докази оскарження постанови про застосування фінансових санкцій від 23 січня 2012 року № 143434, докази скасування цієї постанови, рівно як і докази сплати ТОВ «Арена-Транс» фінансових санкцій суду не надані.
До спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.
Згідно з п.2 ч.1 ст.121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Аналогічна норма міститься у п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про прокуратуру».
Відповідно до п.6 ч.2 ст.20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
Ч.1 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб, є однією з форм такого представництва, що вбачається зі змісту ч.3 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру».
Згідно з приписами ч.5 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Можливість прокурора здійснювати представництво інтересів громадянина або держави в адміністративному суді вбачається зі змісту ч.2 ст.60 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже у спірних правовідносинах Прокурор здійснює представництво інтересів Держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України, вбачаючи підстави для представництва в несплаті Відповідачем до Державного бюджету України фінансових санкцій, що має наслідком завдання шкоди економічним інтересам Держави, шляхом звернення до суду з адміністративним позовом.
Відповідно до ч.ч.3-5 ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ, (далі - Закон № 2344-ІІІ), центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через урядові органи державного управління на автомобільному транспорті, службу міжнародних автомобільних перевезень та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування.
Нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, видані в межах його компетенції, обов'язкові до виконання на території України.
У складі центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, функціонують: урядовий орган державного управління з питань регулювання діяльності автомобільного транспорту; урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.
Ч.7 ст.6 Закону № 2344-ІІІ визначено, що урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, окрім іншого, здійснює: державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів автомобільним транспортом; державний нагляд за забезпеченням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, безпеки автомобільних перевезень; видачу відповідно до законодавства ліцензій на право провадження господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом та контроль ліцензійних умов; державний контроль за недопущенням надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільними перевізниками, які не одержали відповідної ліцензії та ліцензійних карток на транспортні засоби, що при цьому використовуються, який
здійснюється на автостанціях, автобусних зупинках, у місцях посадки та висадки пасажирів, на стоянках таксі.
На виконання Указу Президента України від 20 травня 2004 року № 570 «Про заходи щодо посилення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом» постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2004 року № 1190 «Про утворення Головної державної інспекції на автомобільному транспорті» утворена Головна державна інспекція на автомобільному транспорті як урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті у складі Міністерства транспорту та зв'язку.
Згідно з п.1 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2004 року № 1190, (далі - Положення № 1190), Головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція) є урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується.
Одним з основних завдань Головавтотрансінспекції є здійснення відповідно до законодавства ліцензування та контролю у сфері надання послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом, що передбачено п.3 Положення № 1190.
Відповідно до п.п.1, 2, 4 п.4 Положення № 1190 Головавтотрансінспекція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів; здійснює відповідно до законодавства державний нагляд за забезпеченням перевізниками безпеки автомобільних перевезень; здійснює у передбачених законодавством випадках: ліцензування видів господарської діяльності, пов'язаних з наданням послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом; державний контроль за дотриманням вимог законодавства про
автомобільний транспорт, зокрема за наявністю відповідної ліцензії та ліцензійної картки на транспортний засіб суб'єкта господарювання; видачу ліцензійної картки на транспортний засіб суб'єкта
господарювання.
Головавтотрансінспекція має право перевіряти додержання суб'єктами господарювання вимог
законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів; розглядати у передбачених законом випадках і порядку справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт суб'єктами господарювання та притягувати до відповідальності винних осіб у порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення, що передбачено п.5 Положення № 1190.
Згідно з п.20 Положення № 1190 Головавтотрансінспекція є юридичною особою.
Аналіз наведених вище правових норм свідчить про те, що у спірних правовідносинах, в розумінні п.7 ч.1 ст.3 КАС України, Головавтотрансінспекція є суб'єктом владних на виконання повноважень якої у публічно-правових відносинах поданий адміністративний позов.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14 грудня 2005 року № 888 затверджене Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, (далі - Положення № 888).
Відповідно до п.1 Положення № 888 територіальні органи Головної державної інспекції на
автомобільному транспорті (далі - територіальні управління) в областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі є територіальними структурними підрозділами Головавтотрансінспекції без права юридичної особи.
Основними завданнями територіальних управлінь у відповідному регіоні є:здійснення відповідно до законодавства державного нагляду за дотриманням правил безпечного функціонування автомобільного транспорту загального користування; здійснення державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання усіх форм власності нормативно-правових актів, стандартів і норм перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування; забезпечення дотримання вимог законодавства у сфері ліцензування в автомобільному транспорті загального користування, що вбачається зі змісту п.4 Положення № 888.
П.п.1-2 п.5 Положення № 888 визначено, що територіальні управління відповідно до покладених на них завдань у відповідному регіоні: здійснюють державний контроль за виконанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, правил перевезень пасажирів дотриманням вимог нормативно-правових актів, стандартів
і норм, що регулюють перевезення пасажирів автомобільним транспортом; здійснюють державний нагляд за забезпеченням безпеки перевезень суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у
сфері автомобільного транспорту загального користування.
Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів на території України, що передбачено ч.11 ст.6 Закону № 2344-ІІІ.
Згідно з п.п.1 п.6 Положення № 888 територіальні управління у відповідному регіоні мають
право перевіряти виконання суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Зі змісту ч.ч.12-15 ст.6 Закону № 2344-ІІІ вбачається, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Планові перевірки здійснюються не частіше одного разу на рік. Орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення планової перевірки письмово повідомляє про це автомобільного перевізника, якого буде перевіряти. Позапланові перевірки здійснюються лише на підставі надходження в письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки поданих фактів та виконання припису про порушення цього законодавства. Не частіше одного разу на квартал здійснюються рейдові перевірки дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавчих і нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки пасажирських перевезень та безпеки дорожнього руху. При проведенні позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, стосовно терміну
проведення перевірки не інформується.
Ч.17 ст.6 Закону № 2344-ІІІ визначає, що порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567, (далі - Порядок № 1567), та визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів автомобільним транспортом, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими
суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень.
Порядок здійснення рейдових перевірок регламентований п.п.12-19 Порядку № 1567.
Рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, під час виїзду з підприємств та місць стоянки.
Відповідно до п.15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, крім іншого, наявність визначених ст.39 Закону № 2344-ІІІ документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з
додатком 3, що передбачено п.21 Порядку № 1567.
П.25 Порядку № 1567 визначено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох
місяців з дня його виявлення.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій, яка оформляється згідно з додатком 5. Фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову. Копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням. У разі оскарження постанови про застосування фінансових санкцій стягнення сплачується не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання повідомлення про залишення скарги без задоволення, про що йдеться в п.п.27-29 Порядку № 1567.
Згідно з ч.1 ст.29 Закону № 2344-ІІІ автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.
Основні обов'язки, що покладаються на автомобільного перевізника, визначені ч.2 ст.30 Закону № 2344-ІІІ, відповідно до якої автомобільний перевізник, який здійснює перевезення пасажирів на договірних умовах, зобов'язаний забезпечувати водіїв необхідною документацією.
Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Відповідна правова норма міститься у ч.1 ст.39 Закону № 2344-ІІІ.
Згідно з приписами ч.2 ст.39 Закону № 2344-ІІІ такими документами для регулярних пасажирських перевезень для автомобільного перевізника є ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії,
реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Правові засади відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт визначені ст.60 Закону № 2344-ІІІ, згідно з абз.3 ч.1 якої за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.39 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ч.ч.4-5 ст.60 Закону № 2344-ІІІ визначено, що від імені центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.
Зважаючи на те, що Позивач, реалізовуючи надані йому законом повноваження у сфері державного контролю за здійсненням пасажирських перевезень автомобільним транспортом, виявив факт порушення Відповідачем вимог чинного законодавства, застосував до останнього фінансові санкції,приймаючи до уваги те, що суду не надані докази оскарження та скасування постанови про застосування фінансових санкцій, рівно як і докази сплати фінансових санкцій Відповідачем, суд дійшов висновку стосовно того, що заявлені позовні вимоги є законними і обґрунтованими.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення увалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки Позивачем - суб'єктом владних повноважень не були понесені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, суд дійшов висновку, що судові витрати не підлягають стягненню з Відповідача.
Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 51, 69-72, 94, 98, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов Донецько-Ясинуватського транспортного прокурора в інтересах Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арена-Транс» про стягнення фінансових санкцій у розмірі 1 700,00 грн. - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арена-Транс» (ЄДРПОУ 37719769, 83069, м. Донецьк, вул. Кленова, 52) на користь державного бюджету м. Донецька, ГУДК Донецької області, р/р 31112106700002, МФО 834016, ОКПО 23977045, код 21081100 фінансові санкції у сумі 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 2 серпня 2012 року в присутності прокурора.
Постанова складена у повному обсязі і підписана 7 серпня 2012 року.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Кравченко Т.О.