Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2012 р. Справа № 2а/0570/5941/2012

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардейської дивізії, 17

Час прийняття постанови: 15 година 05 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченко Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Димитров Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Димитровського міського управління юстиції про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

22 травня 2012 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Димитров Донецької області, (далі - Позивач або Відділення Фонду), звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Димитровського міського управління юстиції, (далі - Відповідач або ВДВС), в якому просило суд:

- визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року по справі № 2а/0570/860/2011;

- зобов'язати Відповідача виконати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року по справі № 2а/0570/860/2011.

В обґрунтування позову Відділення Фонду зазначило, що в провадженні Відповідача перебуває виконавче провадження № 19396427 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Донецьким окружним адміністративним судом в адміністративній справі № 2а/0570/860/2011. В період з 10 червня 2011 року по 14 вересня 2011 року виконавче провадження було зупинено, однак після його поновлення державним виконавцем не вживаються заходи, спрямовані за забезпечення повного виконання виконавчого документа.

Представник Позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, з дотриманням вимог ст.ст.38, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується повідомленням про вручення телеграми, (а.с.114), про причини неявки суд не повідомив.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, з дотриманням вимог ст.ст.38, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується повідомленням про вручення телеграми, (а.с.115).

Не вбачаючи перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, у зв'язку з відсутністю потреби заслухати свідка та експерта, оскільки не прибули особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, діючи на підставі ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, а також приймаючи до уваги скорочені строки розгляду справ вказаної категорії, визначені ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважав за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

В провадженні Донецького окружного адміністративного суду знаходилась справа № 2а/0570/860/2011 за адміністративним позовом Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Димитрові Донецької області до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» про стягнення пені за порушення строків та обсягів сплати страхових внесків в сумі 1 759 141,10 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року в адміністративній справі № 2а/0570/860/2011 позовні вимоги Відділення Фонду задоволені повністю, (а.с.11-13).

7 червня 2011 року Донецьким окружним адміністративним судом виданий виконавчий лист по справі № 2а/0570/860/2011, (а.с.10).

10 червня 2011 року Відділення Фонду звернулося до ВДВС з заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі № 2а/0570/860/2011.

10 червня 2011 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 27026213 з примусового виконання виконавчого листа № 2а/0570/860/2011, виданого 7 червня 2011 року Донецьким окружним адміністративним судом, про стягнення з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» на користь Відділення Фонду заборгованості в сумі 1 759 141,10 грн., боржнику наданий семиденний строк з дня отримання вказаної постанови для добровільного виконання виконавчого документа, (а.с.9).

Того ж дня, а саме 10 червня 2011 року державним виконавцем винесена постанова про зупинення виконавчого провадження № 27026213 на підставі п.15 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з тим, що боржника включено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у погашенні заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». Виконавче провадження зупинено до виключення боржника із зазначеного Реєстру, (а.с.8).

Відділення Фонду оскаржило постанову про зупинення виконавчого провадження. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2011 року в адміністративній справі № 2а/0570/11159/2011 позовні вимоги Відділення Фонду задоволені, а постанова про зупинення виконавчого провадження - скасована.

14 вересня 2011 року державним виконавцем винесена постанова про поновлення виконавчого провадження № 27026213, (а.с.7), проте реальне виконання виконавчого листа № 2а/0570/860/2011 державним виконавцем забезпечене не було.

15 березня 2012 року Позивач звернувся до Відповідача з листом, в якому просив повідомити про хід виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а/0570/860/2011, зазначений лист отриманий ВДВС 16 березня 2012 року, що підтверджується штампом реєстрації вхідної кореспонденції, (а.с.6).

Листом від 1 квітня 2012 року Відповідач повідомив Відділення Фонду про те, що на примусовому виконанні у ВДВС перебуває зведене виконавче провадження про стягнення з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» грошових коштів, в рамках зведеного виконавчого провадження здійснюється примусове виконання 479 виконавчих документів на загальну суму 300 133 009,63 грн., останній виконавчий документ приєднаний до нього 1 березня 2012 року. Крім того, Відповідач зазначив, що щоквартально державним виконавцем надсилаються запити до обліково-реєстраційних установ з метою встановлення майнового стану боржника, на нерухоме майно Державного підприємства «Красноармійськвугілля», а саме адміністративну будівлю, що знаходиться за адресою: м. Димитров, вул. Ватутіна, буд.1. Також державним виконавцем арештовані кошти на рахунках боржника, при надходженні яких вони будуть розподілені згідно з вимогами ст.44 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначений лист отриманий Позивачем 5 червня 2012 року, про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції, (а.с.34).

10 травня 2012 року Відділення Фонду звернулося до Відповідача із скаргою на бездіяльність державного виконавця, сутність якої полягала в тому, що протягом семи місяців з дня поновлення виконавчого провадження виконавчі дії здійснені не були. Зазначена скарга отримана Відповідачем 11 травня 2012 року, про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції, (а.с.5).

Постановою державного виконавця ВДВС від 4 березня 2009 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови № 4, виданої 15 січня 2009 року УПФУ, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Позивача штрафу в сумі 136,00 грн., боржнику наданий семиденний строк з моменту отримання вказаної постанови для її добровільного виконання, (а.с.5).

Постановою державного виконавця ВДВС від 14 березня 2011 року відкрито виконавче провадження № 25153025 з примусового виконання постанови № 4, виданої 15 січня 2009 року УПФУ, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Позивача штрафу в сумі 136,00 грн., боржнику наданий семиденний строк з моменту отримання вказаної постанови для її добровільного виконання, (а.с.6).

Оскільки Відповідач не надав суду матеріали виконавчого провадження № 27026213, судом використана інформація Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, (електронний ресурс https://trade.informjust.ua, ідентифікатор доступу 16А036Е5В6ЕГ).

На підставі даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, судом встановлено, що 17 червня 2011 року державним виконавцем винесені постанови про приєднання виконавчого провадження № 27026213 до зведених виконавчих проваджень № 1061379, № 28517757 та № 1061379.

Докази вжиття державним виконавцем будь-яких інших виконавчих дій суду не надані.

Вирішуючи справу по суті, суд застосовує нижченаведені правові норми.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, зокрема, від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ; до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, що визначено ч.ч.1, 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України).

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті, вчинені (допущені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; 9) з урахуванням права на особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з приписами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну виконавчу службу» 24 березня 1998 року № 202/98-ВР, (далі - Закон № 202/98-ВР), державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України.

Згідно з положеннями ч.ч.1-2 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон № 606-XIV), примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Ч.ч.1-3 ст.3 Закону № 202/98-ВР визначено, що органами державної виконавчої служби є, зокрема, районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції. Виконання рішень, перелік яких встановлено законом, покладається на державних виконавців. Районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції є юридичними особами, мають відповідні рахунки в органах Державного казначейства України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках, гербову печатку.

Ч.2 ст.4 Закону № 202/98-ВР містить правову норму, відповідно до якої державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу у порядку, передбаченому законом.

На переконання суду, системний аналіз вищезгаданих положень Законів № 202/98-ВР та № 606-XIV, а також п.7 ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, свідчить про те, що ВДВС та його державні виконавці є суб'єктами владних повноважень, як наслідок, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності цих суб'єктів суд має перевірити їх відповідність критеріям, наведеним у ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.6 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Наведені норми свідчать, що державний виконавець зобов'язаний забезпечити реальне виконання виконавчого документа шляхом своєчасного і в повному обсязі виконання виконавчих дій.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону № 606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч.2 ст.25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону № 606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч.2 ст.25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Оскільки Державним підприємством «Красноармійськвугілля», яке має статус боржника у виконавчому провадженні, самостійно не виконаний виконавчий лист № 2а/0570/860/2011, у державного виконавця виникли правові підстави для його примусового виконання.

Відповідно до ст.32 Закону № 606-XIV заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

В порушення вимог ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України Відповідачем не доведено, що з часу виникнення підстав для примусового виконання виконавчого листа № 2а/0570/860/2011 ним вживалися вичерпні дії, спрямовані на своєчасне і повне виконання цих виконавчих документів.

Порядок звернення стягнення на кошти боржника визначений ст.52 Закону № 606-XIV, яка передбачає наступне. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

В порушення вимог ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, ВДВС не надано доказів на підтвердження того, що державним виконавцем вживалися заходи, спрямовані на встановлення майнового стану боржника та звернення стягнення на це майно.

Права та обов'язки державного виконавця визначені ст.11 Закону № 606-XIV, якою, крім іншого, передбачено, що державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб

боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Не використання Відповідачем передбачених законом повноважень для забезпечення реального виконання виконавчого документа дозволяє дійти висновку про те, що ВДВС допущена бездіяльність під час виконавчого провадження, а тому позовні вимоги Відділення Фонду є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, суд відзначає, що відповідно до ч.2 ст.30 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідачем не доведено, що після поновлення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а/0570/860/2011 до зведеного виконавчого провадження приєднувалися інші виконавчі документи, і, як наслідок, стоки виконавчого провадження не були порушені.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги Відділення Фонду підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки в порушення вимог ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України ВДВС не доведено, що державним виконавцем не була допущена бездіяльність під час примусового виконання виконавчого листа № 2а/0570/860/2011.

Оскільки сторонами не були понесені судові витрати, суд дійшов висновку, що судові витрати не підлягають присудженню жодній із сторін.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 69-72, 94, 98, 159-163, 181, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -,

постановив:

Адміністративний позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Димитров Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Димитровського міського управління юстиції про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Димитровського міського управління юстиції щодо виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року по справі № 2а/0570/860/2011.

Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Димитровського міського управління юстиції виконати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року по справі № 2а/0570/860/2011.

Постанова прийнята, складена і підписана у нарадчій кімнаті.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.