Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2012 р. Справа № 2а/0570/7864/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15 година 40 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.

при секретарі Аврамченко С.С.

за участю

представника позивача Скрипнік О.О. - на підставі довіреності,

представника відповідача Долгих Н.Д. - на підставі довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області до Ясинуватського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про стягнення заборгованості з відшкодування регресних вимог з виплати пенсій в сумі 251 420,40 грн., -

встановив:

26 червня 2012 року Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області, (далі - Позивач або УПФУ), звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ясинуватського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, (далі - Відповідач або Відділення Фонду), в якому просило суд стягнути з Відповідача заборгованість з відшкодування регресних вимог з виплати пенсій в сумі 251 420,40 грн., в тому числі:

- відшкодування витрат на виплату пенсії по інвалідності (каліцтво СНД) в сумі 2 498,15 грн.;

- відшкодування витрат на виплату державної адресної допомоги, призначеної на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265, в сумі 248 248,65 грн., в тому числі поштовий збір в сумі 1 194,30 грн.;

- відшкодування витрат на виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника в сумі 673,60 грн., в тому числі поштовий збір в сумі 5,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що УПФУ в період з січня по травень 2012 року здійснило виплати пенсій по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також державної адресної допомоги.

Посилаючись на правові норми, які містяться в Законі України «Про пенсійне забезпечення», Законі України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності», Угоді про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних Держав, Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян», Позивач стверджував, що органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, повинні відшкодовувати органам Пенсійного фонду пенсії, виплачені особам, яким призначено пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Оскільки Відділення Фонду відмовилося відшкодувати витрати, по особовим справам потерпілих, яким виплачені пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, Позивач просив задовольнити заявлені позовні вимоги та стягнути з Відповідача заборгованість з відшкодування регресних вимог з виплати пенсій.

В судовому засіданні представник Позивача підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові, надала пояснення, аналогічні тим, що наведені у позовній заяві.

В судовому засіданні представник Відповідача заявлені позовні вимоги не визнала, надала заперечення на адміністративний позов, (а.с.73-78). Правова позиція Відповідача заснована на тому, що державна адресна допомога не є складовою пенсії; Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України - некомерційна самоврядна організація, яка не є органом державної влади, як наслідок, він не відповідає за зобов'язаннями держави, включаючи виплати пенсії особам, які постраждали внаслідок нещасного випадку на виробництві за межами України; ОСОБА_3 на час смерті годувальника не досягла 55 років, тому Відповідач не зобов'язаний відшкодовувати витрати Позивача на виплату пенсії цій особі.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

В січні-травні 2012 року УПФУ здійснило виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та виплату державної адресної допомоги, та подало списки осіб, яким здійснені ці виплати до Відділення Фонду, (а.с.7-26, 28-31, 33-38, 40-45).

Відділення Фонду не прийняті до відшкодування витрати, здійснені УПФУ, на загальну суму 251 420,40 грн., в тому числі:

- виплати особам, які отримали травми за межами України, - ОСОБА_4 (721,30 грн. - основний розмір пенсії, 11,25 грн. - поштовий збір, 3 420,70 грн. - державна адресна допомога, 53,35 грн. - поштовий збір); ОСОБА_5 (750,00 грн. - основний розмір пенсії, 3 392,00 грн. - державна адресна допомога); ОСОБА_6 (1 000,00 грн. - основний розмір пенсії, 15,60 грн. - поштовий збір);

- виплати особі, якій призначена пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, - ОСОБА_7 (668,30 грн. - основний розмір пенсії, 5,30 грн. - поштовий збір, 3 191,50 грн. - державна адресна допомога, 25,20 грн. - поштовий збір);

- виплати державної адресної допомоги на суму 237 050,15 грн. та поштовий збір в сумі 1 115,75 грн., що встановлено на підставі відповідного розрахунку, (а.с.27), актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, (а.с.46, 48-51), та таблиць розбіжностей, (а.с.5-6, 32, 39, 47).

ОСОБА_4 постраждала внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 2 жовтня 1988 року на території колишньої РРФСР, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві за № 4, (а.с.57-54).

Згідно з витягом з акту огляду у МСЕК № 078261 ОСОБА_4 встановлена друга група інвалідності, причиною якої є трудове каліцтво, (а.с.61).

ОСОБА_6 постраждав внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 31 травня 1990 року на території колишньої РРФСР, про що свідчить акт про нещасний випадок на виробництві за № 15/90, (а.с.55-58).

Зміст витягу із акту огляду у МСЕК № 085778 свідчить про те, що ОСОБА_6 встановлена друга група інвалідності внаслідок трудового каліцтва, (а.с.60).

ОСОБА_5 постраждав внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 7 грудня 1974 року на території колишньої АРСР, що встановлено на підставі акта про нещасний випадок на виробництві, (а.с.59).

ОСОБА_5 встановлена друга група інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом, про що свідчить витяг із акту огляду у МСЕК № 253759, (а.с.62).

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначена пенсія у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_8, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, про що свідчать розпорядження від 16 грудня 2009 року № 121/35, (а.с.95), виписка з протоколу № 1808 від 22 жовтня 1969, (а.с.90).

Факт смерті ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок нещасного випадку на виробництві підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві за № 73, (а.с.92-93), та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим 27 жовтня 2009 року, (а.с.91).

Отже, на час смерті ОСОБА_8 ОСОБА_3 не досягла 55 років.

Фактичні обставини, за яких громадяни ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 отримали інвалідність та помер ОСОБА_8, встановлені таким, що набрало законної сили судовим рішенням в адміністративній справі, а саме постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року по справі № 2а/0570/2778/2012, (а.с.101-117), залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2012 року, (а.с.118-123), що відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України звільняє сторони від обов'язку їх доведення. Зважаючи на положення ч.2 ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України, ці обставини не можуть оспорюватися сторонами.

Між сторонами не має розбіжностей щодо фактичних обставин.

Існування публічно-правового спору між сторонами обумовлено різним застосуванням ними норм матеріального права до спірних правовідносин.

Вирішуючи справу по суті, суд застосовує до спірних правовідносин нижченаведені правові норми.

Стосовно вимог Позивача про стягнення з Відповідача витрат на виплату державної адресної допомоги суд відзначає наступне.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV, (далі - Закон № 1058-ІV), непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством. У разі якщо сукупність виплат, зазначених у частині першій цієї статті, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.

П.2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», (далі - Постанова № 265), встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога в сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

За змістом п.4 Постанови № 265 виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Ч.3 ст.30 та ч.8 ст.36 Закону № 1058-ІV встановлено, що пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а також пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачено ст.21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV, (далі - Закон № 1105-ХІV).

Відповідно до цієї статті Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

До страхових виплат, передбачених цим Законом, адресна допомога не включається.

П.4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління ПФУ, правління Фонду від 4 березня 2003 року № 5-4/4, (далі - Порядок), передбачено, зокрема, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати ПФУ виплачену останнім суму основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Аналіз положень Постанови № 265, якою передбачено надання щомісячної державної адресної допомоги, дає підстави вважати, що така виплата не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Вирішуючи питання, чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду, суд врахує те, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Одним з основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів, які відповідно до ст.46 Закону № 1105-ХІV не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.

Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги та підвищення до пенсії.

Отже на підставі системного тлумачення наведених вище правових норм, та враховуючи висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства України, (постанови від 6 червня 2011 року по справі № 21-57а11, від 20 червня 2011 року по справах № 21-59а11 і № 21-118а11, від 19 грудня 2011 року по справі № 21-397а11, від 20 лютого 2012 року по справі № 21-462а11), суд дійшов висновку про те, що вимоги УПФУ про стягнення з Відділення Фонду витрат на виплату та доставку державної адресної допомоги задоволенню не підлягають.

З приводу вимог Позивача про стягнення з Відповідача витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності громадянам, які отримали трудове каліцтво за межами України, суд відзначає наступне.

Ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII, (далі - Закон № 1788-ХІІ), передбачено, що пенсійне забезпечення громадян України відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до ст.81 Закону № 1788-ХІІ призначення та виплата пенсій, в тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Правові норми, що містяться у ст.ст.21, 28 Закону № 1105-ХІV, дозволяють дійти висновку про те, що у разі настання страхового випадку обов'язок своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання чи пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Згідно з ч.5 ст.24 Закону № 1105-ХІV, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Ст.1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР, (далі - Основи), встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.4 Основ, залежно від страхового випадку існують такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття.

Відносини, що виникають за зазначеними в ч.1 цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду, що передбачено ст.12 Основ.

За пенсійним страхуванням, згідно з приписами ст.25 Основ, надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених ч.4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.25 Основ за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Ч.4 ст.26 Основ передбачено наступне: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Приймаючи до уваги те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тобто тим суб'єктом, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до ст.25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Абз.2 п.5 ч.1 ст.24 Закону № 1105-ХІV визначено, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

За змістом ч.2 ст.2 Закону № 1105-ХІV особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

П.«а» ч.1 ст.27 Закону № 1788-XIІ встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Згідно з абз.2 п.3 Прикінцевих положень Закону № 1105-ХІV відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у ст.8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абз.3 п.3 Прикінцевих положень Закону № 1105-ХІV встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров`я потерпілого.

Відповідно до положень абз.7 п.3 Закону № 1105-ХІV Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених ст.21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.

Правові норми, закріплені ст.1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, (далі - Угода), пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Ст.3 Угоди визначено, що всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, яка надає забезпечення. Взаємні розрахунки не здійснюються, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Зміст цієї норми свідчить, що взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 року № 5-4/4, не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.

Згаданий Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом № 1105-ХІV, (крім осіб, зазначених в п.2 ст.8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.

Застосовуючи системне тлумачення вищенаведених норм, та враховуючи висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства України, (постанова від 5 грудня 2011 року по справі № 21-333а11, постанова від 5 грудня 2011 року по справі № 21-204а11, постанова від 21 листопада 2011 року по справі № 21-361а11), суд дійшов висновку стосовно того, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, (а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати), є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Судом встановлено, що громадяни ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 постраждали внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався на території колишніх республік СРСР, (нині - держави СНД), тому страхувальником, який має відшкодувати витрати УПФУ на виплату зазначеним особам пенсії по інвалідності є Відділення Фонду.

Отже вимоги Позивача про стягнення з Відповідача витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_4 (721,30 грн. - основний розмір пенсії, 11,25 грн. - поштовий збір), ОСОБА_5 (750,00 грн. - основний розмір пенсії); ОСОБА_6 (1 000,00 грн. - основний розмір пенсії, 15,60 грн. - поштовий збір) є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладену правову позицію щодо відшкодування витрат на виплату та доставку державної адресної допомоги, суд не вбачає правових підстав для покладання на Відповідача обов'язку по відшкодуванню Позивачу витрат на виплату та доставку державної адресної допомоги ОСОБА_4 (3 420,70 грн. - державна адресна допомога, 53,35 грн. - поштовий збір) та ОСОБА_5 (3 392,00 грн. - державна адресна допомога), а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Стосовно вимог УПФУ про стягнення з Відділення Фонду витрат на виплату та доставку пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, ОСОБА_7 суд відзначає наступне.

Правові норми, що містяться у ст.ст.21, 28 Закону № 1105-ХІV, дозволяють дійти висновку про те, що у разі настання страхового випадку обов'язок своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання чи пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Згідно з ч.5 ст.24 Закону № 1105-ХІV, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Ст.1 Основ встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.4 Основ, залежно від страхового випадку існують такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття.

Відносини, що виникають за зазначеними в ч.1 цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду, що передбачено ст.12 Основ.

За пенсійним страхуванням, згідно з приписами ст.25 Основ, надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених ч.4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.25 Основ за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Ч.4 ст.26 Основ передбачено наступне: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Приймаючи до уваги те, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тобто тим суб'єктом, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до ст.25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Абз.2 п.5 ч.1 ст.24 Закону № 1105-ХІV визначено, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Ч.8 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV визначено, що пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону № 1105-ХІV.

Ст.21 Закону № 1105-ХІV визначений перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків у разі настання страхового випадку.

Відповідно ст.28 Закону № 1105-ХІV страховими виплатами є грошові суми, які згідно із ст.21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Зазначені грошові суми складаються із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому; страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника; страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Згідно з положеннями ст.33 Закону № 1105-ХІV у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з п.п. «д» п.1 ч.1 ст.21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є : 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; 3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Судом встановлено, що на час смерті ОСОБА_8 ОСОБА_3 не досягла 55 років, отже, вона не належить до категорії непрацездатних осіб в розумінні ст.33 Закону № 1105-ХІV.

Доказів, які б доводили протилежне, суду не надано.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача витрат на виплату та доставку пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, ОСОБА_7 (668,30 грн. - основний розмір пенсії, 5,30 грн. - поштовий збір), рівно як і витрати на виплату та доставку державної адресної допомоги цій особі (3 191,50 грн. - державна адресна допомога, 25,20 грн. - поштовий збір), не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заявлених Позивачем вимог, а саме стягнути з Відділення Фонду на користь УПФУ відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві особам за період січень-травень 2012 року в сумі 2 498,15 грн., у задоволенні інших позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до положень ст.94 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області до Ясинуватського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про стягнення витрат на відшкодування регресних вимог з виплати пенсій в сумі 251 420,40 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Ясинуватського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за період січень-травень 2012 року в сумі 2 498 (дві тисячі чотириста дев'яносто вісім) гривень 15 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 1 серпня 2012 року в присутності представників сторін.

Постанова складена у повному обсязі і підписана 6 серпня 2012 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.