Справа № Провадження №22-ц-5290/12 22-ц/1090/7236/12 Головуючий у І інстанціїЗабелян Н.В.

Категорія44Доповідач у 2 інстанції Мельник

12.10.2012

УХВАЛА

Іменем України

11 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Волохова Л.А.,

суддів: Мельника Я.С., Матвієнко Ю.О.,

при секретарі Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 серпня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про узаконення меж земельних ділянок, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідач незаконно змінив межі його земельної ділянки та просив постановити рішення, яким узаконити межі, які існували до оформлення договору купівлі-продажу земельної ділянки відповідача і фактично діють і зараз, а саме на плані позивача сторону «Б»до «В»змінити з 22, 61 м на 24, 5, а сусіда з 22, 5 на 20 м.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 серпня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 0.3835 га, розташована в с.Велика Мотовилівка на території Чевономотовилівської сільської Ради для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства, на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії КВ № Г411050 (а.с. 11) та відповідачу ОСОБА_3 - земельна ділянка площею 0.4078 га, розташована в с. Велика Мотовилівка на території Чевономотовилівської сільської Ради для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства, на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії КВ № Г411051 ( а.с. 24). Державні акти на право власності на землю із зазначеними в них планами зовнішніх меж земельних ділянок позивачу та відповідачу видані 11.09.1996.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.106 Земельного кодексу України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Виходячи зі ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки позивачем не було доведено, що земельна ділянка ОСОБА_3 яким-небудь чином пересікається із земельною ділянкою позивача або накладається на неї, тому немає підстав вважати, що права чи інтереси ОСОБА_2 порушені діями або бездіяльністю ОСОБА_3, судова колегія вважає, що районний суд обгрунтовано відмовив з задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обгрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Докази та обставини, на які посилається апелянт були предметом дослідження судом першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені районним судом були вірно застосовані норми матеріального та дотримані норми процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -відхилити.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 серпня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий:

Судді: