Справа № Провадження №22-ц-5297/12 22-ц/1090/7245/12 Головуючий у І інстанціїБуймова Л.П.

Категорія18Доповідач у 2 інстанції Мельник

04.10.2012

УХВАЛА

Іменем України

04 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: Олійника В.І.,

суддів: Мельника Я.С., Матвієнко Ю.О.,

при секретарі Мариняко М.О.

розглянувши апеляційну скаргу ПАТ «Комерційний банк «Даніель»на ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу, мотивуючи його тим, що 25 листопада 2011 року він позичив відповідачу 120 000,00 гривень, про що відповідач написав розписку, згідно з якою зобов'язався повернути грошові кошти 01 квітня 2011 року. Одночасно для забазпечення позову позивач просив накласти арешт на майно відповідача ОСОБА_3.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 травня 2012 року затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , якою визнано за ОСОБА_2 право власності на будинок АДРЕСА_1, який належав ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 23 квітня 2008року та закрито провадження у справі.

У апеляційній скарзі Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель»порушується питання про скасування зазначеної ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про визнання мирової угоди, суд першої інстанції, зазначив, що договір позики сторонами не оспорюється, умови договору не суперечать чинному законодавству, сторони прийшли до врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди, а тому на підставі ст. 175 ЦПК України визнав мирову угоду та закрив провадження у справі.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Колегією суддів встановлено, що 25 листопада 2011 року між позивачем та відповідачем укладено договір позики, згідно з яким позивач передав відповідачу 120 000 грн., а відповідач ОСОБА_3 зобов'язався повернути ці гроші до 01 квітня 2012 року.

Сторони прийшли до врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди, яка була визнана судом.

Відповідно до ст. 175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову.

Тобто, мирова угода - це досягнута між сторонами в ході судового розгляду і під контролем суду заснована на взаємних поступках угода, яка по новому визначає їх суб'єктивні права та обов'язки. Метою такої угоди є врегулювання спору між самими сторонами, а її умови можуть стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмету спору. Не може визнаватися судом мирова угода, в якій нічого не вирішено про долю заявлених позивачем вимог і умови якої не пов'язані зі спірними правовідносинами, так як така угода не приведе до усунення конфлікту.

За положеннями ч. 5 ст. 175 ЦПК України, якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

Визнаючи відповідно до умов мирової угоди за ОСОБА_2 право власності на нерухоме майно, яке не є предметом спору, суд першої інстанції детально не з'ясував, чи відповідає зазначена мирова угода вимогам закону, зокрема положенням ст. 175 ЦПК України, чи стосується вона прав та обов'язків сторін, що випливають з договору позики і самого предмета позову, чи пов'язані її умови зі спірними правовідносинами, чи законно відповідач, в розумінні положень ст. ст. 1046, 1049 ЦК України, укладаючи мирову угоду щодо нерухомого майна шляхом передаючи його у власність позивача, виконав взяті на себе зобов'язання по поверненню боргу за договором позики.

Крім того, судом не з'ясовано, що саме перешкоджало сторонам вирішити питання про відчуження зазначеного в мировій угоді нерухомого майна шляхом укладення нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу цього майна, який би відповідав вимогам ст. ст. 655, 656, 657 ЦК України та був зареєстрований у встановленому законом порядку.

Не з'ясовано судом першої інстанції й питання про те, чи не порушує укладення цієї угоди прав та обов'язків інших осіб. Крім того, 26 листопада 2010 року за заявою державного виконавця до Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено реєстраційний запис за № 10536919 про арешт всього нерухомого майна ОСОБА_3 в межах суми звернення стягнення.

Оскільки судом першої інстанції порушені норми процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа -направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 311,313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель»-задовольнити.

Ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 травня 2012 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: