АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/11217/12 Справа № 429/9106/12 Головуючий у 1 й інстанції - Врона А.О. Доповідач - Кочкова Н.О.

Категорія

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2012 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді : Кочкової Н.О.,

Суддів: Петешенкової М.Ю., Кіктенко Л.М.,

При секретарі: Сичевській А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок ушкодження здоров'я під час виконання трудових обов'язків, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2012 року позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди (а.с.36-37).

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити (а.с.41-43)

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Судом 1 інстанції встановлено, що ОСОБА_2 тривалий час працював на підземних роботах в умовах дії несприятливих виробничих факторів на підприємствах, правонаступником яких є відповідач. У зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров'я був звільнений. За час роботи в тяжким та шкідливих умовах позивач отримав професійні захворювання, а саме: хронічне обструктивне захворювання легень пиловий бронхіт, емфізема легень нейросенсорна приглухуватість. За висновком МСЕК від 13 червня 2012 року позивачу встановлено втрату професійної працездатності 30% - первинно та 3 група інвалідності, безстроково (а.с.4).

Задовольняючи позовні вимоги частково і стягуючи з відповідача 3000гр. на відшкодування моральної шкоди, суд правильно керувався ст.. 1167 ЦК України та ст.. 237-1 КЗпП України і виходив із того, що внаслідок втрати професійної працездатності, позивач став інвалідом, постійно відчуває наслідки професійних захворювань, змушений вживати лікарські препарати, таким чином, працюючи в шкідливих умовах праці, йому спричинена моральна шкода.

Посилання апелянта на те, що судом порушено принципи змагальності встановленні ст. 10, 60 ЦПК України, так як позивачем не надано доказів на підтвердження спричинення моральної шкоди відповідачем -є безпідставним та необґрунтованим. Крім того, не заслуговують на увагу і доводи відповідача про те, що суд не призначив експертизу для встановлення факту спричинення моральної шкоди, оскільки наявність такого висновку при вирішення справ по відшкодування моральної шкоди не є обов'язковим для суду

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що відповідальність за моральну шкоду повинен нести Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", - протирічать абзацу 9 пункту 5 Рішення № 20рп/2008 Конституційного Суду України (справа про страхові виплати).

Відповідно до абзацу 9 пункту 5 Рішення № 20рп/2008 Конституційного Суду України (справа про страхові виплати) саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст..1167 ЦК України та ст.. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого органу (роботодавця).

Посилання в апеляційній скарзі на ст.. 256 ЦПК України та Постанову Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" - не можна прийняти до уваги, оскільки вони не мають правового значення для вирішення справи.

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не спростовують правильність висновків суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення -не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 213, 214 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст.. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: