АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/7652/12 Справа № 2-1155/11 Головуючий у 1 й інстанції - Решетнік М.О. Доповідач - Міхеєва В.Ю.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2012 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Міхеєвої В.Ю.

суддів Гайдук В.І., Макарова М.О.

при секретарі Бондаренко В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2011 року

у цивільній справі за позовом Комунального підприємства Дніпропетровської міськради «Жилсервіс-3»до ОСОБА_2 про виселення, зустрічним позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства Дніпропетровської міськради «Жилсервіс-3», Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міськради про визнання права користування житловим приміщенням, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2009 року Комунальне підприємство Дніпропетровської міськради «Жилсервіс-3»звернулося з позовом до відповідачки та просило усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом її виселення із зазначеної квартири без надання іншого жилого приміщення.

У листопаді 2009 року ОСОБА_2, яка у подальшому відповідно до Свідоцтва про зміну імені Серії НОМЕР_1, виданого Бабушкінським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції 23 листопада 2010 року (а.с.71) змінила прізвище на ОСОБА_2, звернулася до суду з зустрічним позовом до Комунального підприємства Дніпропетровської міськради «Жилсервіс-3», Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міськради та просила визнати за нею право користування житловим приміщенням -квартирою АДРЕСА_1, зобов'язати видати їй ордер на спірне житлове приміщення.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровську від 18 жовтня 2011 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено, задоволено первісні позовні вимоги та виселено ОСОБА_2 із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог Комунального підприємства Дніпропетровської міськради «Жилсервіс-3»про її виселення та задовольнити її позовні вимоги за зустрічним позовом в частині визнання за нею права користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Порядок надання жилої площі в гуртожитках, вселення у них та виселення, користування жилою площею в гуртожитках регулюються главою 4 розділу ІІІ ЖК України та Примірним положенням про гуртожитки, затвердженим постановою Ради Міністрів Української РСР від 03 червня 1986 року N 208 (надалі - Примірне положення).

Відповідно до ст. 127 ЖК України, п. 2 Примірного положення гуртожитки призначаються лише для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період їх роботи або навчання.

Пленум Верховного Суду України в п. 22 постанови від 12 квітня 1985 року N 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»указав, що, вирішуючи спори про виселення з гуртожитків, судам слід з'ясовувати, крім інших питань, і питання щодо видачі відповідно до Примірного положення ордера на зайняття жилої площі в гуртожитку.

Згідно із ч. 2 ст. 128, ст. 129 ЖК України, ч. 1 п. 10 Примірного положення на підставі спільного рішення адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Отже, законом установлено, що єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку є спеціальний ордер, який видає адміністрація підприємства, установи, організації на підставі спільного з профспілковим комітетом рішення про надання жилої площі в гуртожитку.

Задовольняючи первісні позовні вимоги щодо виселення ОСОБА_2 із спірної квартири без надання іншого жилого приміщення та відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції, керуючись ст.ст. 116, 128, 129 ЖК України, виходив з тих обставин, що відповідачка самоправно вселилася до гуртожитку з порушенням установленого законом порядку, оскільки спеціальний ордер на вселення до гуртожитку їй не видавався.

Проте з таким висновком суду повністю погодитись не можна, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 (раніше -ОСОБА_2) перебувала у трудових правовідносинах з Комунальним підприємством Дніпропетровської міської ради «Жилсервіс-3»(надалі -КП «Жилсервіс-3»), на балансі якого на підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 2973 від 28 липня 2005 року перебуває гуртожиток по АДРЕСА_1 (а.с.3).

До вселення у спірну квартиру відповідачка ОСОБА_2 разом із сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та чоловіком ОСОБА_5, шлюб із яким було розірвано 27 лютого 2007 року, проживала в однокімнатній квартирі АДРЕСА_1, який згідно довідки № 4778 перебуває на балансі Комунального підприємства «Жилсервіс-4»( а.с.19, 20).

Згідно довідки Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради від 28 жовтня 2008 року № 6288 право приватної власності на нерухоме майно за відповідачкою в м. Дніпропетровську не зареєстровано (а.с.21).

За результатом розгляду заяви ОСОБА_2 про виділення кімнати у гуртожитку, профспілковим комітетом КП «Жилсервіс-3»31 березня 2008 року було прийнято рішення клопотати перед адміністрацією Управління житлового господарства Дніпропетровської міськради (в подальшому перейменовано на Департамент житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міськради) про надання дозволу на проживання та реєстрацію у гуртожитку переселенського фонду по АДРЕСА_1 головному бухгалтеру КП «Жилсервіс-3»ОСОБА_2 (а.с.18).

Адміністрація та профспілковий комітет КП «Жилсервіс-3»неодноразово на протязі 2008, 2009, 2010 років зверталися з клопотаннями до міського голови, начальника Управління житлового господарства міської ради щодо надання дозволу на постійне проживання та реєстрацію ОСОБА_2 у спірному приміщенні (а.с.16,17, 22, 23,62).

Постійною комісією з питань житлово-комунального господарства 04 березня 2009 року було прийнято рішення щодо доцільності рекомендувати Управлінню житлового господарства задовольнити клопотання щодо поселення ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 (а.с.25).

З відповіді заступника начальника Управління житлового господарства на звернення КП «Жилсервіс-3»від 06 жовтня 2010 року щодо надання квартири ОСОБА_2 у гуртожитку, убачається, що це питання перебувало на розгляді Комісії з питань надання житла в гуртожитках (а.с.69).

Згідно довідки КП «Жилсервіс-3»за № 0369 від 30 серпня 2010 року в квартирі № 35 зазначеного гуртожитку з 01 червня 2008 року ОСОБА_2 проживала без реєстрації, а з 12 серпня 2010 року за цією ж адресою на підставі розпорядження директора КП «Жилсервіс-3»від 10 серпня 2010 року № 5-р була зареєстрована постійно (а.с.58,59).

З відповідачкою 01 червня 2008 року КП «Жилсервіс-3»уклало Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а 13 серпня 2010 року між тими ж сторонами було укладено Договір найму житлового приміщення у гуртожитку АДРЕСА_1 згідно умов п.1 якого ОСОБА_2 надано у строкове користування спірне житлове приміщення (а.с.57).

Таким чином, відповідачка вселилася та проживала у гуртожитку з відома позивача КП «Жилсервіс-3»та Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міськради та відмови у видачі ордеру на житлову площу у гуртожитку не отримувала.

Крім того, судом першої інстанції не надано оцінки правовим підставам позовних вимог позивача КП «Жилсервіс-3», який звернувся до суду, посилаючись на ст. 391 та ст. 396 ЦК України, вважаючи себе особою, яка має речове право на чуже майно.

При цьому, будь-які докази щодо перебування спірного приміщення у власності, чи наявності речових прав на нього, позивач суду не надав.

Як убачається з матеріалів справи, Департаментом житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міськради на підставі розпорядження від 25 січня 2012 року № 20 ОСОБА_2 видано ордер на житлову площу в гуртожитку комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська (а.с.117), що свідчить про набуття позивачкою за зустрічним позовом у встановленому порядку права користування спірним приміщенням.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2011 року у частині виселення ОСОБА_2 із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення та відмови у визнанні права користування жилим приміщенням підлягає скасуванню як таке, що ухвалене при невідповідності висновків суду обставинам справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 щодо зобов'язання видати їй ордер на спірне житлове приміщення не оскаржувалося, та в цій частині підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2011 року у частині виселення ОСОБА_2 із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення та відмови у визнанні права користування жилим приміщенням скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства Дніпропетровської міськради «Жилсервіс-3» до ОСОБА_2 про виселення відмовити та визнати за ОСОБА_2 право користування жилим приміщенням -квартирою АДРЕСА_1.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді