АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/7860/12 Справа № 2-1355/11 Головуючий у 1 й інстанції - Марченко Н.В. Доповідач - Петренко І.О.

Категорія

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2012 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Петренко І.О.

суддів - Котушенко С.П., Романюк М.М. при секретарі - Бабенко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні майном, виселення, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення компенсації за отриману вигоду, відстрочення виселення, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2012 року позивачка звернулася до суду з позовом та просила з урахуванням уточнених позовних вимог ухвалити рішення, яким усунути перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні квартирою 1 в буд. 18 по вул. Енергетичній в м. Зеленодольську та виселити відповідачку разом з дитиною ОСОБА_4 з зазначеної квартири.

В обґрунтування позовних вимог вона посилалася на те, що відповідно до договору дарування від 20 серпня 2007 року, вона є власницею квартири АДРЕСА_1. Право приватної власності на квартиру підтверджується свідоцтвом про право власності, яке зареєстроване за №10308090 в КП Апостолівське БТІ в книзі №48, номер запису 80. В даній квартирі на даний час мешкає відповідачка, яка самостійно 11 жовтня 2011 року вселилася без згоди позивачки, силоміць, самостійно врізала нові замки в двері та не пускає її до житла. Своє право відповідачка мотивує тим, що деякий час була дружиною сина позивачки. В квартирі прописаний лише ОСОБА_5 -син позивачки. Відповідачка не бажає самовільно звільнити квартиру.

15 лютого 2012 року ОСОБА_2 подала до суду зустрічний позов та просила ухвалити рішення, яким стягнути на її користь з ОСОБА_6 25 000 грн. в якості компенсації за отриману вигоду у вигляді ремонту власної квартири, отриманого шляхом обману, та стягнути з останньої судові витрати по справі.

Рішенням Апостолівського районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду частково скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог щодо усунення перешкод в користуванні, володінні, розпорядженні майном шляхом виселення ОСОБА_2 та її доньки, в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення , яким суд , виконавши всі вимоги цивільного судочинства , вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення , ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 23 грудня 2002 року квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_5.( ар. сп. 19,20), в якій він зареєстрований з 15 листопада 2001 року ( ар. сп.7,8) . ОСОБА_2 з 2000 року перебувала у фактично шлюбних відносинах з ОСОБА_5 , з 2004 року проживала в спірній квартирі у якості члена сім»ї власника. Шлюб між ними було зареєстровано 26 жовтня 2009 року, а ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась їх донька ОСОБА_4 .

Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2011 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розірвано, рішення набрало законної сили 14 листопада 2011 року ( ар. сп. 5) .

Вселившись у спірну квартиру , ОСОБА_2 не знялася з реєстраційного обліку і станом на час розгляду справи її зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_2 ( ар. сп. 28) зі складом сім»ї - донька ОСОБА_4, що підтверджується довідкою Зеленодольської міської ради та актом перевірки відповідності реєстрації та проживання мешканців КП «ЗМВ»від 06 листопада 2011 року ( ар. сп.93).

Як було встановлено в суді апеляційної інстанції двокімнатна квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , нині ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 8 грудня 1998 року.

22 серпня 2007 року ОСОБА_5 передав ОСОБА_3 безоплатно у власність , а остання прийняла як дарунок квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування від 22 серпня 2007 року ( ар. сп. 18) . 22 серпня 2008 року зареєстровано право власності на нерухоме майно -квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності ( ар. сп.17).

Листом від 23 листопада 2011 року ОСОБА_3 запропонувала ОСОБА_2 звільнити квартиру у зв'язку з її продажем ( ар. сп. 11) , однак до теперішнього часу остання проживає в спірній квартирі.

ОСОБА_2 у 2004 році вселилася у спірну квартиру, як член сім'ї на той час власника квартири ОСОБА_5 , з яким вона проживала тривалий час та вела спільне господарство. З моменту вселення ОСОБА_2 набула прав члена сім'ї власника квартири, які визначені ст.. 156 ЖК України.

Проте з укладанням договору дарування від 20 серпня 2007 року право власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 припинено, а у ОСОБА_9 таке право виникло.

Після укладання договору дарування та реєстрації права власності ОСОБА_3 не скористалася правом на проживання та до вказаної квартири не вселилася, в квартирі продовжив проживати ОСОБА_5, як член сім'ї власника ОСОБА_3, оскільки він є її сином, а отже набув прав та обов'язків члена сім*ї власника передбачені ст. 156 ЖК України,

В квартирі продовжила проживати і ОСОБА_2, як член сім*ї колишнього власника, вимог про звільнення житла ОСОБА_3 не заявляла, а отже надала згоду на її проживання, проте статус члена сім*ї нового власника ОСОБА_2 не набула, оскільки не проживала спільно з новою власницею та договору найму з нею не уклала.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з розірванням шлюбу з ОСОБА_5 у ОСОБА_2 припинено законні підстави для користування житлом, оскільки квартира не є її власністю, вона не є членом сім*ї ОСОБА_3 та договору найму з новою власницею не укладала.

У зв'язку з відсутністю договірних відносин з власником квартири та припиненням права власності на квартиру у колишнього власника, відповідачка втратила право користування цією квартирою, оскільки її права похідні від прав колишнього власника квартири , членом сім'ї якого вона була.

У відповідності до положень ч.1 ст. 316,317,319, ч.1 ст.321 ЦК України власник квартири може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, оскільки принцип непорушності права приватної власності означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов власника спірної квартири.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 зводяться до того, що судом безпідставно не прийнято до уваги, що вона була членом сім'ї колишнього власника будинку, не спростовують висновків суду першої інстанції, не містять правових підстав щодо скасування рішення суду, ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України з урахуванням ч. 1 ст. 405 Цивільного кодексу України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Аналіз змісту вказаних правових норм свідчить про те, що право члена сім'ї власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно.

З огляду на викладене колегія суддів вважає , що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував дійсні обставини справи, відповідно до вимог матеріального закону і з дотриманням норм процесуального закону ухвалив законне і обґрунтоване рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Судді: