Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
03.07.2012 м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області
у складі : головуючого - судді Мацунича М.В.
суддів : Дроботі В.В., Фазикош Г.В.
з участю секретаря : Козакової М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 21 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення відшкодованої шкоди в порядку регресу, -
в с т а н о в и л а :
У липні 2007 року ФОП ОСОБА_2 звернулась у суд з вищенаведеним позовом та як на підставу своїх вимог посилалась на те, що рішенням Мукачівського міськрайсуду від 26.08.2010 року було стягнуто з неї на користь ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної й моральної шкоди 21337 грн., а на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди 4000 гривень. Через Мукачівський міський відділ ДВС сплатила потерпілим дані кошти двома платежами. А також сплатила виконавчий збір у сумі 2533,70 грн.. За надання правової допомоги сплатила, гонорар у сумі 2000 грн. на підставі договору від 07.04.2011 року. Виходячи із цього й просила відшкодувати в порядку регресу з ОСОБА_1 виплачене відшкодування потерпілим.
Повторним заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 21 травня 2012 року позовні вимоги ФОП ОСОБА_2, задоволено повністю.
ОСОБА_1 подав на рішення суду, апеляційну скаргу в якій клопоче перед апеляційною інстанцією стосовно його скасування в частині стягнення виконавчого збору та витрат за надання правової допомоги з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих вимог. Мотивує свої вимоги тим, що рішення суду в цій частині не відповідає вимогам норм процесуального права та нормам матеріального права.
У судове засідання апеляційної інстанції сторони не з'явились. Проте, виходячи з вимог ч. 1 ст. 3031 і ч. 2 ст. 305 ЦПК України розгляд справи слід провести за відсутності неявившихся сторін, які повідомлялись про час та місце розгляду справи, але заяв про відкладення розгляду справи не подали.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального й процесуального права при винесенні оспорюваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є, рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є, рішення, ухвалене на основі повно й всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених, тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, рішення суду не можна вважати законним та обґрунтованим, та через це підлягає зміні.
Виходячи з вимог абзацу 2 ч. 2 ст. 25 ЗУ "Про виконавче провадження" у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення в строк до семи днів із моменту винесення постанови та зазначає, що в разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення зі стягненням із боржника виконавчого збору й витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Як зазначала ФОП ОСОБА_2 виконання рішення суду було здійснено шляхом перерахування 12 і 14 березня 2011 року стягнутих сум. Тобто, сплата даних сум мала, місце не протягом семи днів із моменту винесення постанови. Позаяк, виплата стягнутих сум мала, місце не в добровільному порядку, а тому державний виконавець розпочав примусове виконання судового рішення зі стягненням із боржника виконавчого збору.
Таким чином, сума 2533,70 гривень стягнута державним виконавцем із ФОП ОСОБА_2 внаслідок примусового виконання рішення суду як виконавчий збір не являється тією сумою, яку необхідно було сплатити на виконання рішення суду.
Відповідно до змісту вимог ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката несуть сторони.
Як слідує зі змісту договору № 21-11 від 07.04.2011 року про надання правової допомоги, адвокат ОСОБА_5 зобов'язався надати правову допомогу ФОП ОСОБА_2. А п.4.2. передбачено гонорар адвоката в сумі 2000 грн., який на підставі п. 2.3. ФОП ОСОБА_2 повинна сплатити в строк передбачений цим Договором, а.с. 19-21.
Згідно квитанції до прибуткового касового ордера від 06.07.2011 року, ФОП ОСОБА_2 сплатила адвокату гонорар у сумі 2000 гривень, а.с. 22.
Правила адвокатської етики схвалені, Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури 01.10.99 р. (протокол N 6/VI), зокрема, у ст. 33 передбачають, що гонорар отримуваний, адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою й порядком внесення й розумно обґрунтованим за розміром.
Згідно вимог п. 1 постанови КМУ від 27.04.2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних із розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" та п. 12 постанови ПВС України від 12.06.2009 № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" на користь сторони може бути стягнений граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу, що не перевищує суму, виходячи з 40 % розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
На підготовку та подання до суду кваліфікованим фахівцем у галузі права позову й заяв необхідно витратити не менше 2-х годин, а також витрати часу на прийняття участі в судових засіданнях, згідно журналів судового засідання становить не менше 4-х годин.
За цих обставин, отриманий адвокатом ОСОБА_5 гонорар за надання правової допомогу ФОП ОСОБА_2 відповідає вищенаведеним нормам та є розумно обґрунтованим за розміром.
Аналізуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам норм процесуального й матеріального права в частині стягнення відшкодованої суми, а це у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції. Та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Ураховуючи вищенаведене та керуючись вимогами статей 307, 309, 314, 316 і 319 ЦПК України, апеляційний суд -,
в и р і ш и л а :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 21 травня 2012 року, змінити.
Позов ОСОБА_2, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1, мешканця АДРЕСА_1 на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_2, код НОМЕР_1 в порядку регресу 25650 грн. 70 коп. відшкодованої шкоди та 376 грн. 50 коп. і 2000 грн. судових витрат.
У решті позову ОСОБА_2, відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання ним законної сили.
Головуючий : ______________________ Судді : ______________________
______________________________