А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
18.10.2012 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів головуючого - судді - Стана І.В.,
суддів - Демченка С.М., Машкаринця М.М.,
за участю прокурора - Сирохман Л.І.,
та засудженого ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією, яку подав засуджений ОСОБА_2 на вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 липня 2012 року.
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_2 гр. України, українець, із середньою освітою, одружений, не працюючий, судимий згідно вироку Тячівського районного суду від 29.04.2011 року за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком два роки,
засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Тячівського району від 29 квітня 2011 року - один рік позбавлення волі до даного покарання, остаточно до відбуття ОСОБА_2 призначено п'ять років позбавлення волі.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили, залишено попередній - тримання під вартою, а строк відбуття ним покарання визначено рахувати з 11 липня 2011 року.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області судові витрати за проведення товарознавчої експертизи в сумі 235 грн. 20 коп.
Речовий доказ : мобільний телефон марки «Соні Еріксон» повернуто потерпілому ОСОБА_3 як власнику.
Згідно вироку, ОСОБА_2 визнаний винуватим і засуджений за вчинений злочин за таких обставин.
29 червня 2011 року приблизно о 16-й годині ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1, де проживає ОСОБА_4, під час спільного вживання спиртних напоїв із ОСОБА_3, розпочав з останнім сварку, під час якої наніс ОСОБА_3 удар рукою в область обличчя, від якого останній упав на підлогу, заподіявши потерпілому ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді гематоми лівої орбітальної ділянки, субконюктивального крововиливу лівого ока, а також струсу головного мозку, які відносяться до групи легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, після чого відкрито викрав у нього з кишені штанів мобільний телефон марки «Соні Еріксон» вартістю 300 грн., чим спричинив матеріальну шкоду на вказану суму.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 вказує на те, що вирок є незаконним. Вважає, що під час досудового й судового слідства допущена однобічність, неповнота та неправильна кваліфікація його дій. У доповненні до апеляції засуджений ОСОБА_2 вказує на те, що вирок є занадто суворим, а також на те, що не викрадав мобільного телефону в потерпілого ОСОБА_3, і його вина за фактом відкритого викрадення мобільного телефону є недоведеною. При цьому посилається на те, що потерпілий ОСОБА_3 прийшовши на квартиру до ОСОБА_4 не мав мобільного телефону. Просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, основні доводи апеляції, пояснення засудженого ОСОБА_2, який підтримав апеляцію, і просив перекваліфікувати вчинені ним дії на ст. 124 КК України, пояснення прокурора, яка вважала вирок законним та обґрунтованим і просила залишити його без зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_2 до задоволення не підлягає з таких підстав.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_2 у відкритому викраденні чужого майна, вчиненому повторно, поєднаному із застосуванням насильства, яке не було небезпечним для життя і здоров'я потерпілого ОСОБА_3 ґрунтується на сукупності зібраних по справі, перевірених у судовому засіданні та наведених у вироку доказів.
Так показаннями ОСОБА_2 підтверджено, що 29 червня 2011 року ОСОБА_2 знаходився в квартирі співмешканки ОСОБА_4 у с. Руське Поле Тячівського району, де святкували її день народження. Приблизно о 15-й годині до квартири зайшов ОСОБА_3, який привітав ОСОБА_4 і подарував їй 50 гривень. Остання пішла до магазину, звідки принесла пляшку горілки. Під час розмови між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виникла сварка, оскільки ОСОБА_2 подумав про те, що ОСОБА_3 є коханцем ОСОБА_4 Під час сварки ОСОБА_2 наніс удар рукою в область голови ОСОБА_3, від якого останній упав на підлогу й ударився головою об дерев'яну ручку крісла. Після цього ОСОБА_2 вийшов із квартири й пішов до ОСОБА_5 По дорозі в магазині «АВС» купив пляшку горілки й у зв'язку з тим, що не мав коштів залишив у заставу свій мобільний телефон марки «Нокія». Будь-які кошти чи телефон від ОСОБА_3 не забирав, гроші в сумі 14 гривень ОСОБА_3 йому дав добровільно. Крім того, ОСОБА_2 показав, що ОСОБА_4 належний ОСОБА_3 телефон продала ОСОБА_6, який проживає в с. Руське Поле, що під час дізнання оперативні працівники застосовували до нього заходи фізичного впливу, з метою добитись його самообмови у вчиненні злочину. Тому він написав явку з повинною, і дав показання, в яких обмовив себе у вчиненні дій, які не скоював.
З явки з повинною, яку ОСОБА_2 дав під час досудового слідства вбачається, що ОСОБА_2 добровільно написав явку з повинною, вказавши на час, місце та обставини, за яких відкрито викрав у потерпілого ОСОБА_3 мобільний телефон.
Показаннями потерпілого ОСОБА_3 підтверджено, що 29 червня 2011 року ОСОБА_3 приїхав у с. Руське Поле провідати родичів. Приблизно о 15-й годині зайшов у гості до своєї двоюрідної сестри ОСОБА_4, що проживає АДРЕСА_1. У квартирі ОСОБА_4 знаходився раніше знайомий йому ОСОБА_2, якого він на протязі тривалого періоду часу не бачив. ОСОБА_4 представила його ОСОБА_2, сказавши, що він є її двоюрідним братом і хрещеним батьком. Знаходячись у ОСОБА_4 довідався, що в цей день в останньої іменини. Одразу ж привітав її і дав їй 50 гривень. Отримавши кошти ОСОБА_4 принесла пляшку горілки, яку вони почали розпивати. Під час розмови ОСОБА_2 попросив від ОСОБА_3 мобільний телефон, щоб зателефонувати своєму кумові, який знаходився на сезонних роботах у м. Санкт-Петербург. На пропозицію ОСОБА_2 ОСОБА_3 відповів, що не має його номеру телефону, і поставив належний йому мобільний телефон у праву кишеню штанів. Одразу ж ОСОБА_2 ударив його кулаком в обличчя, від якого він впав на підлогу, і при падінні вдарився в край столу. Після цього ОСОБА_2 вийняв із його кишені мобільний телефон марки «Соні Еріксон» та гроші й покинув приміщення. Витягуючи телефон, порвав штани в області правої кишені. Через деякий час прийшла ОСОБА_4 та працівники міліції. Опам'ятавшись виявив відсутність телефону та грошей у сумі 250 гривень.
Свідок ОСОБА_4 дала показання в частині часу та місця, за яких вона разом із ОСОБА_2 та потерпілим вживали спиртне в її квартирі, аналогічні до показань потерпілого ОСОБА_3, а також підтвердила факт нанесення ОСОБА_2 удару кулаком по обличчю потерпілому. Крім того, свідок ОСОБА_4 показала, що після нанесення удару почала просити ОСОБА_2 не бити потерпілого й одразу ж разом із дітьми вийшли на вулицю, де чекали приїзду працівників міліції. У присутності свідка та працівників міліції потерпілий ОСОБА_3 повідомив про те, що ОСОБА_2 забрав від нього мобільний телефон.
Свідок ОСОБА_5 показав, що зранку 29 червня 2011 року ОСОБА_2, який проживав у нього вдома направився до ОСОБА_4 на день народження. Наступного дня, повернувшись до нього додому ОСОБА_2 приніс пляшку горілки, і мав при собі мобільний телефон.
Свідок ОСОБА_7 показала, що ввечері 29 червня 2011 року ОСОБА_2 у магазині «АВС», де свідок працювала продавцем купив пляшки горілки та пива. Оскільки ОСОБА_2 мав тільки 14 гривень, а потрібно було 35 гривень, тому в заставу залишив мобільний телефон марки «Нокія». Позаяк ОСОБА_2 більше до магазину не приходив, тому свідок продала мобільний телефон за 25 гривень.
З показань свідка ОСОБА_8 вбачається, що влітку 2011 року свідок біля річки в с. Руське Поле знайшов мобільний телефон, який у подальшому продав гр. ОСОБА_9 за 30 або 35 гривень та півтора літрову пляшку вина.
З показань свідка ОСОБА_10 вбачається, що влітку 2011 року приблизно через тиждень після того як ОСОБА_2 затримали працівники міліції, до них додому прийшов ОСОБА_8 і продав її чоловікові за 35 гривень, і півтора літрову пляшку вина мобільний телефон при цьому, повідомивши, що телефон не крадений і він його знайшов біля річки.
З висновку судово-медичної експертизи вбачається, що в потерпілого ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді гематоми лівої орбітальної ділянки, субконюктивального крововиливу лівого ока, а також струсу головного мозку, які могли виникнути від дії тупого твердого предмету, цілком можливо від удару рукою, стиснутою в кулак ; строку події 29 вересня 2011 року відповідають, і відносяться до легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров'я.
З висновку товарознавчої експертизи вбачається, що залишкова вартість вилученого згідно протоколу виїмки від 26 березня 2012 року мобільного телефону марки «Соні Еріксон», впізнаного при пред'явленні для впізнання потерпілим, з урахуванням зносу станом на червень 2011 року може становити 300 гривень.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив показання ОСОБА_2 про те, що в потерпілого ОСОБА_3 відкрито не викрадав мобільний телефон, і обґрунтовано надав перевагу сукупності вищенаведених доказів.
У справі відсутні які-небудь дані про те, що в потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 були підстави для обмови ОСОБА_2 і на такі не вказував, як під час досудового слідства так і в судовому засіданні засуджений ОСОБА_2 і не вказує в апеляції.
Таким чином, вищенаведені докази в їх сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_2 у відкритому викраденні чужого майна, вчиненому повторно, поєднаному із застосуванням насильства, яке не було небезпечним для життя і здоров'я потерпілого ОСОБА_3, а його дії за ч. 2 ст. 186 КК України кваліфіковано правильно. Тому доводи апеляції засудженого про неправильність кваліфікації його дій колегія суддів відхиляє.
Не підлягають задоволенню й доводи апеляції засудженого ОСОБА_2 про застосування до нього незаконних методів слідства, які призвели до його самообмови у вчиненні злочину. Ці показання ретельно перевірялись судом першої інстанції, а також прокуратурою Тячівського району. За результатами перевірки заступником прокурора Тячівського району прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.
Призначене ОСОБА_2 покарання узгоджується з вимогами ст. 65 КК України, у тому числі при його призначенні судом першої інстанції враховані характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, те, що злочин є тяжким, конкретні обставини, за яких його скоєно, дані про особу ОСОБА_2 : за місцем проживання характеризується негативно, те що злочин учинив під час іспитового строку встановленого йому згідно вироку Тячівського районного суду від 29.04.2011 року, обставину, що обтяжує його покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та відсутність обставин, що пом'якшують його покарання. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції при застосуванні щодо ОСОБА_2 ст. 71 КК України належним чином обґрунтованими, - призначене покарання необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, справедливим.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які є безумовною підставою для його скасування, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
вирок Тячівського районного суду від 26 липня 2012 року щодо ОСОБА_2 - залишити без зміни, а подану засудженим апеляцію - без задоволення.
Судді: