АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/7344/12 Справа № 2/0427/320/2012 Головуючий у 1 й інстанції - Городецький Д.І. Доповідач - Басуєва Т.А.

Категорія

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2012 року серпня 06 дня апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Басуєвої Т.А.

суддів Волошина М.П., Демченко Е.Л.

при секретарі Книш К.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Дніпропетровське обласне підприємство по племінній справі у тваринництві «Облплемпідприємство»на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Дніпропетровське обласне підприємство по племінній справі у тваринництві «Облплемпідприємство»про стягнення сум вихідної допомоги, стягнення заборгованості по заробітній платі, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про стягнення сум вихідної допомоги, стягнення заборгованості по заробітній платі.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2012 року позовні вимоги задоволені частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 48083,67 грн. в рахунок погашення заборгованості по заробітній платі, вирішено питання щодо розподілу судових витрат, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення невиплаченої заробітної плати підлягають задоволенню є законним та обґрунтованим та підтверджується матеріалами справи.

Рішення суду відповідає вимогам ЗУ «Про оплату праці», ЗУ «Про колективні договори і угоди», ст.ст. 97, 98, 233 КЗпП України.

В судовому засіданні безспірно встановлено, що позивач до 2012 року працював у відповідача на посаді зоотехніка 1 категорії.

Відповідно до ЗУ «Про оплату праці»форми і система оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочень, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Суд першої інстанції вірно встановив, що позивачу з 2001 року по день звільнення -09.08.2012 року виплачувалась заробітна плата в розмірі, меншому ніж це передбачено генеральними або галузевими угодами Міністерства аграрної політики України.

Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про колективні договори і угоди», положення генеральної, галузевої, регіональної угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері сторін, які підписали угоду.

Встановивши, що за всі роки роботи позивача, йому нараховувалась заробітна плата нижче, чим встановлено Галузевою угодою, суд першої інстанції законно та обґрунтовано стягнув з відповідача недоплачену заробітну плату.

Доводи апеляційної скарги не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідач посилається на такі ж закони та норми КЗпП України що і суд вказав в своєму рішенні. Однак, відповідач вказані норми права тлумачить в іншому, чим суд, розумінні. Суд апеляційної інстанції не може погодитися с такими доводами відповідача, оскільки суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Як вбачається з Галузевої угоди вона встановлює мінімальні гарантії для працівників аграрного сектору економіки. Прийняті в Угоді норми, зобов'язання та домовленості є обов'язковими для виконання Сторонами, що її уклали. Мінімальні гарантії, поширюються на всіх юридичних та фізичних осіб -роботодавців, які за основним видом діяльності належать до аграрного сектору економіки, а також на навчально-дослідні і інші госпрозрахункові підрозділи аграрних закладів освіти і є обов'язковими для дотримання в колективних договорах та при вирішенні питань регулювання соціально-економічних і трудових відносин.

При таких обставинах, не має підстав для задоволення скарги.

Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, апеляційний суд вважає, що згідно ст. 308 ЦПК України апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314 ЦПК України апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Дніпропетровське обласне підприємство по племінній справі у тваринництві «Облплемпідприємство»-відхилити.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду чинна з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: