АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/8639/12 Справа № 2-648/11 Головуючий у 1 й інстанції - Івченко Т.П. Доповідач - Дерев'янко О.Г.

Категорія

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного

суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Дерев'янка О.Г.,

суддів: Красвітної Т.П., Черненкової Л.А.,

при секретарі: Качур Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 березня 2011 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, (третя особа -приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_5) про визнання договору дарування квартири недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що 24 грудня 2003 року її мати ОСОБА_2 подарувала відповідачу ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1. Позивачка вказала, що матір була похилого віку, мала потребу у догляді. Її брат разом з племінником ввели матір в оману, сказавши їй про те, що вона поїхала до Молдови і більше не повернеться, а мати повинна підписати документ, що надасть нотаріус. Вважає, що договір дарування укладений з порушеннями закону, тому є підстави для визнання його недійсним.

Рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 березня 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання договору дарування квартири недійсним -відмовлено.

В апеляцiйнiй скарзi ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового по суті позовних вимог з тих пiдстав, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушено норми матерiального та процесуального права.

Перевiривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегiя суддiв вважає, що скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних пiдстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 24 грудня 2003 року ОСОБА_4 подарувала належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 відповідачу ОСОБА_3, цей договір посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_5 Право власності на вказане житло зареєстроване в передбаченому законом порядку в КП "ДМБТІ" . (а.с.11,12)

Відповідно до п.12 постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" від 28 квітня 1978 року (що діяв на час укладання угоди) при вирішенні позовів про визнання угоди недійсною на підставі ст. 57 ЦК суди повинні мати на увазі, що такі вимоги можуть бути задоволені при доведеності фактів обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною або збігу тяжких для сторони обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням сторони укласти угоду на вкрай невигідних для неї умовах.

Під обманом у таких випадках слід розуміти умисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди, що укладається.

Позивачка ОСОБА_2 у позові зазначає, що є рідною дочкою ОСОБА_4 і вважає, що мати уклала угоду в наслідок обману з боку племінника та брата, які нібито сказали, що вона поїхала до Молдови і більше не повернеться, а вони будуть за нею доглядати. Мати не мала наміру позбутися єдиного житла, та не розуміла де і навіщо ставить свій підпис. (а.с.4)

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст. 27,46 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується наданою копією свідоцтва про смерть. (а.с.130)

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_2.

Проте, відмовляючи у задоволенні позову, судом першої інстанції не враховано, що договір дарування укладено у 2003 році, тому на час виникнення правовідносин діяли норми ЦК СРСР 1963 року, за цих обставин суд помилково застосував положення норм ЦК України 2004 року.

Відповідно до ст. 57 ЦК СРСР 1963 року угода, укладена внаслідок зокрема обману, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.

З матеріалів справи вбачається, що а ні попереднім власником квартири ОСОБА_4, а ні обдарованим ОСОБА_3 спірний договір дарування квартири з підстав передбачених законодавством не оспорювався.

Згідно ч. 1 ст. 243 ЦК СРСР 1963 року за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність.

ОСОБА_4 за життя не зверталась до правоохоронних органів з приводу чиїхось протиправних дій до або в момент вчинення правочину, з цього приводу не було винесено будь-якої постанови про порушення або відмову в порушенні кримінальної справи, а отже встановленим є факт того, що відповідач ОСОБА_3 жодних злочинів щодо ОСОБА_4 та її майна не вчиняв.

Крім того, під час розгляду справи ОСОБА_4 особисто підтвердила правильність своїх дій щодо дарування квартири племіннику, що зафіксовано судом у протоколі про окремі процесуальні дії від 14.02.2011 року (а.с.85-86)

Таким чином, жодне з тверджень позивачки не містить під собою будь-якого доказового підґрунтя.

Оспорюваний правочин відповідає переліченим вимогам закону, вчинений у письмовій формі з нотаріальним посвідченням, оскільки правочини, предметом яких є нерухоме майно (земельні ділянки, будівлі та ін.) підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, та пройшов відповідну державну реєстрацію.

Таким чином, відмовляючи позивачці в задоволені позову, суд обґрунтовано виходив з того, що позивачем не було доведено, та не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що оспорюваний правочин, а саме договір дарування стосовно нерухомого майна -спірної квартири, слід визнати недійсним.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 березня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: