Справа № 2-5209/11

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2012 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Декаленко В. С. ,

при секретарі - Кравцовій Ю. В., за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача ПАТ «Родовід Банк» - Серебряннікової В.В.

прокурора - Босої І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про визнання кредитних договорів недійсними, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання кредитних договорів недійсними, мотивуючи свої вимоги тим, що 26.10.1991 року Судацьким районним відділом запису актів громадянського стану районного управління юстиції Кримської області між нею та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія III АП № НОМЕР_3 від 26.10.91 р.

Зазначає, що 15.04.2005 року ВАТ «Родовід банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід банк» та Відповідач-1 уклали кредитний договір № 28.3/С-023.05.2, відповідно до якого Відповідач-2 відкрив Відповідачу-1 відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) доларів США 00 центів терміном по 14 квітня 2006 року включно.

Згідно даного Договору, процентна ставка за користування кредитом становила 15 % річних.

Посилається на те, що в подальшому, Договорами № 1 від 13.04.06 року, № 2 від 15.12.06 року, № 3 від 23.08.07 року, № 4 від 15.04.08 року про внесення змін до Кредитного договору № 28.3/С-023.05.2 від 15.04.05 року, Відповідачі внесли ряд змін до вищевказаного кредитного договору, в результаті яких розмір кредитної лінії було збільшено до 644 000 (шістсот сорок чотири тисячі) доларів США 00 центів, строк дії Договору подовжено до 15.04.09 року, а процентну ставку змінено на 16 % річних.

Звертає увагу суду на те, що крім того, 27 грудня 2006 року Відповідачі уклали Кредитний договір №28.4/СК-108.06.2, згідно з яким Відповідач-2 зобов'язався відкрити Відповідачу-1 відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 850 000 (вісімсот п'ятдесят) тисяч доларів США 00 центів, процентна ставка за яким дорівнювала 15 % річних.

23 квітня 2008 року Договором про внесення змін до Кредитного договору №28.4/СК-108.06.2 від 27.12.06 року було збільшено процентну ставку за ним до 17 %.

Посилається на те, що з наведеного вбачається, що вищезазначені правочини були укладені Відповідачем-1, коли він перебував у зареєстрованому шлюбі з нею.

Зазначає, що відповідно до ст. 61 Сімейного кодексу України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Звертає увагу суду на те, що пунктом 1.1. Кредитних договорів визначено, що відновлювальна кредитна лінія відкривається Відповідачем-2 на споживчі цілі Відповідача-1.

Вважає, що враховуючи те, що згідно ч. 4 ст. 65 Сімейного кодексу України, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї, її згода на укладання Відповідачами спірних договорів є необхідною умовою для чинності та законності таких правочинів.

Посилається на те, що поруч з обов'язком щодо повернення отриманих за Кредитними договорами коштів, Відповідач-1, згідно спірних договорів, зобов'язався щомісячно сплачувати проценти за використання кредитів.

Крім того відповідно до п. 4.5. Кредитних договорів, за порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів за користування кредитами Позичальник зобов'язується сплачувати Банку пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної процентної ставки, встановленої у Договорі, від суми простроченого платежу.

Звертає увагу суду на те, що всі вказані вище платежі здійснювались Відповідачем-1 за рахунок спільного із нею майна.

Зазначає, що таким чином, вона фактично виконує зобов'язання за правочинами, волевиявлення щодо здійснення яких не є вільним та не відповідає її внутрішній волі, що в свою чергу суперечить встановленим ст. 203 Цивільного кодексу України, вимогам щодо дійсності правочину, а також вихідних засадам цивільного судочинства, визначених у ст. 1 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України, при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Посилається на те, що вона не тільки не надавала згоди на укладання спірних договорів та відповідних змін до них, але й взагалі не була обізнана щодо їх існування до останнього часу.

А якщо б Відповідачами було дотримано процедуру укладання такого роду договорів стосовно звернення до неї з метою отримання згоди, вона б ніколи не погодилась на це, розуміючи наслідки, які матимуть такі правочини для майнового стану подружжя.

Зазначає, що згідно статті 65 Сімейного кодексу України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Вважає, що кредитний договір є договором по розпорядженню майном, оскільки при укладенні кредитного договору позичальник добровільно своїм розпорядженням визначає юридичну долю свого майна: по-перше, коли виплачує щомісячно відсотки по кредиту зі свого доходу, курсову різницю, яка виникла з моменту укладання угоди та на момент виконання зобов'язання, а по-друге, у випадку, якщо позичальник не виконає основного зобов'язання кредитора, відбувається відчуження майна на користь кредитора в рахунок погашення кредиту та заборгованостей за рахунок майна, яке згідно п. 2 ст. 61 Сімейного Кодексу України є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Посилається на те, що укладені Відповідачами Кредитні договори та договори про внесення змін до них стосуються майна, що є спільною сумісною власністю її та Відповідача-1 та не є дрібними побутовими, оскільки згідно ч. 1 ст. 31 Цивільного кодексу України дрібним побутовим є правочин щодо предмета, який має невисоку вартість.

Загальна сума грошових коштів, отриманих Відповідачем-1 за спірними Кредитними договорами складає 1 494 000 (один мільйон чотириста дев'яносто чотири тисячі) доларів США 00 центів. За інформацією, розміщеною на офіційному Інтернет-представництві Національного банку України, 100 доларів США станом на 10.11.2011 року дорівнюють 798 (сімсот дев'яносто сім гривень) 07 коп. А тому станом на момент звернення із даним позовом сума грошових коштів, отриманих Відповідачем-1 від Відповідача-2 за спірними Договорами дорівнює 11 923 165 (одинадцять мільйонів дев'ятсот двадцять три тисячі сто шістдесят п'ять) гри. 80 коп.

Зазначає, що з аналізу положень, визначених у ч. 3 ст. 65 Сімейного кодексу України вбачається, що для укладання спірних Кредитних договорів, Відповідач-1 мав отримати її письмову згоду.

Звертає увагу суду на той факт, що вона не надавала згоду на укладання Кредитних договорів № 28.3/С-023.05.2 від 15.04.05 року та № 28.4/СК-108.06.2 від 27.12.06 року, так само як і на укладання договорів про внесення змін до таких угод ані письмово, ані в будь-якій іншій формі, яка б свідчила про належне виконання Відповідачами вимог Сімейного кодексу України.

Зазначає, що стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною вказаної вимоги є, відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності такого правочину.

Згідно ч. 2 ст. 65 Сімейного кодексу України, дружина має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Посилається на те, що враховуючи вищевикладене вона вимушена скористатися зазначеним правом та звертається за захистом своїх порушених прав до суду із даним позовом про визнання Кредитних договорів недійсними.

Представник позивачки в судовому засіданні вимоги підтримує з вищевикладених підстав обгрунтуваши поясненнями просить позов задовольнити.

Представник відповідача ПАТ «Родовід Банк» - Серебряннікова В.В. в судовому засіданні заперечує проти позову мотивуючи тим, що твердження позивачки, яке полягає у тому, що вона не надавала згоди на укладання спірних договорів та взагалі не була обізнана в їх існуванні, є хибними, оскільки всі докази, надані Банком, свідчать про протилежне.

Крім того, звертає особливу увагу суду на те, що станом на дату подання даної позовної заяви до суду пропущений строк позовної давності щодо визнання недійсними Кредитних договорів, а тому суд має відмовити позивачці в позові.

Представник прокуратури м. Києва - Боса І.В. в судовому засіданні заперечує проти вимог позивачки, обгрунтуваши поясненнями, просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений вчасно та належним чином, причини неявки суду не відомі.

Суд вважає можливим слухати справу у відсутності відповідача ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.169 ЦПК України.

Вислухавши пояснення представника позивачки, представника відповідача ПАТ «Родовід Банк» - Серебряннікової В.В., представника прокуратури м. Києва - Босої І.В., дослідивши матеріали справи, допитавши свідка, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, 15.04.2005 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний Договір № 28.3/С-023.05.2 відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 250 000 доларів 00 центів терміном по 14.04.2006 року (а.с.16-18).

13.04.2006 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_4 було укладено Договір № 1 про внесення змін до кредитного Договору № 28.3/С-023.05.2 від 15.04.2005 року (а.с.19).

15.12.2006 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_4 було укладено Договір № 2 про внесення змін до кредитного Договору № 28.3/С-023.05.2 від 15.04.2005 року (а.с.20-22).

23.08.2007 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_4 було укладено Договір № 3 про внесення змін до кредитного Договору № 28.3/С-023.05.2 від 15.04.2005 року (а.с. 23).

15.04.2008 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_4 було укладено Договір № 4 про внесення змін до кредитного Договору № 28.3/С-023.05.2 від 15.04.2005 року (а.с.24).

Крім того 27.12.2006 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний Договір № 28.4/СК-108.06.2 відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 850 000 доларів 00 центів терміном по 27.12.2009 року (а.с.25-28).

23.04.2008 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_4 було укладено Договір про внесення змін до кредитного Договору № 28.4/СК-108.06.2 від 27.12.2006 року (а.с.29).

Як вже зазначалося вище, позивачка обґрунтовує свої вимоги тим, що вона не надавала згоду на укладання вищезазначених Кредитних договорів № 28.3/С-023.05.2 від 15.04.05 року та № 28.4/СК-108.06.2 від 27.12.06 року, так само як і на укладання договорів про внесення змін до таких угод ані письмово, ані в будь-якій іншій формі і взагалі не знала про їх існування.

Однак суд не може погодитись з даними твердженнями позивачки виходячи з наступного.

18.06.2012 року на запит суду приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_7 надано: заяву ОСОБА_3 від 15.04.2005 року, індекс 66/2-10, реєстровий номер в Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій - 460; заяву ОСОБА_3 від 13.04.2006 року, індекс 261/2-38, реєстровий номер в Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій - К-760; заяву ОСОБА_3 від 15.12.2006 року, індекс 1467/2-36, реєстровий номер в Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій - К-2612 та заяву ОСОБА_3 від 08.05.2008 року, реєстровий номер в

Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій - 506.

Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_3 від 15.04.2005 року, індекс 66/2-10, реєстровий номер в Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій - 460 (а.с.137), остання зазначила, що вона надає згоду своєму чоловікові ОСОБА_4 на передачу в іпотеку ВАТ «Родовід Банк» квартири АДРЕСА_1 в забезпечення повного і вчасного повернення ним кредиту в розмірі 250 000 доларів США строком по 14.04.2006 року на умовах Кредитного договору № 28.3/С-023.05.2 від 15.04.2005 року, зі змістом якого вона ознайомлена.

Із заяви ОСОБА_3 від 3.04.2006 року, індекс 261/2-38, реєстровий номер в Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій - К-760 (а.с.140), вбачається, що вона надала згоду на укладення її чоловіком ОСОБА_4, договору про внесення змін до договору іпотеки від 15.04.2005 року реєстраційний номер 461, щодо забезпечення його зобов'язань перед ВАТ «Родовід Банк» по поверненню кредиту в розмірі 250 000 доларів США терміном до 14.04.2007 року на умовах Кредитного договору № 28.3/С-023.05.2 із змінами до нього від 13.04.2006 року, зі змістом і умовами яких вона ознайомлена.

Згідно заяви ОСОБА_3 від 15.12.2006 року, індекс 1467/2-36, реєстровий номер в Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій - К-2612 (а.с.139), остання надала згоду на укладення її чоловіком ОСОБА_4, договору про внесення змін до договору іпотеки від 15.04.2005 року реєстраційний номер 461, щодо забезпечення його зобов'язань перед ВАТ «Родовід Банк» по поверненню кредиту в розмірі 460 000 доларів США терміном до 15.04.2008 року на умовах Кредитного договору № 28.3/С-023.05.2 із змінами до нього від 15.12.2006 року, зі змістом і умовами яких вона ознайомлена.

Як вбачається із заяви ОСОБА_3 від 08.05.2008 року, реєстровий номер в

Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій - 506 (а.с.141), вона надала згоду на укладення її чоловіком ОСОБА_4, договору про внесення змін до договору іпотеки від 15.04.2005 року реєстраційний номер 461 в частині зміни терміну користування кредитом до 15.04.2009 року та зміною процентної ставки за кредитом до 16% у зв'язку із внесенням відповідних змін до кредитного договору, забезпеченого іпотекою.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка приватний нотаріус Київського нотаріального округу ОСОБА_7 підтвердила факт засвідчення нею підписів ОСОБА_3 на вищезазначених заявах.

Крім того судом встановлено та не заперечується сторонами, що 11.02.2008 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_3 було укладено Договір № ДРГ.501.ПР12-1919/02-2008 про строковий банківський вклад «Прибутковий», відповідно до умов якого банк прийняв від вкладника на строковий депозитний рахунок № НОМЕР_4 грошову суму в розмірі 200 000 грн. 00 коп. строком на 12 місяців та 2 дні (а.с.80-82).

14.11.2008 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_3 була укладена Додаткова угода № 1 до Договору № ДРГ.501.ПР12-1919/02-2008 про строковий банківський вклад «Прибутковий» від 11.02.2008 року (а.с.83), відповідно до умов якої розділ 6 Договору № ДРГ.501.ПР12-1919/02-2008 про строковий банківський вклад «Прибутковий» від 11.02.2008 року було доповнено зокрема наступним пунктом, а саме: «6.8. Майнові права на строковий банківський вклад у сумі 200 000 грн. 00 коп. є предметом застави згідно із договорами застави № б/н від 14.11.2008 року, право вкладника розпоряджатися вкладом обмежується, тобто вклад або його частина не можуть бути витребувані з банку до закінчення дії вищенаведених договорів застави без згоди банку, що є заставодержателем відповідно до договорів застави.

На час дії Договорів застави вкладник має право на отримання вкладу або його частини на першу вимогу лише за згодою банку, що є заставодержателем відповідно до договорів застави.

У разі невиконання:

- ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер за ДРФО № НОМЕР_1) своїх зобов'язань за кредитним договором № 28.4/СК-108.06.2 від 27.12.2006 року;

- ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер за ДРФО № НОМЕР_1) своїх зобов'язань за кредитним договором № 28.3/С-023.05.2 від 15.04.2005 року;

- ОСОБА_8 (ідентифікаційний номер за ДРФО № НОМЕР_2) своїх зобов'язань за Кредитним договором № 28.4/СЖ-061.06.2 від 11.07.2006 року,

вкладник доручає банку перерахувати частину вкладу в рахунок погашення заборгованості за вищевказаними договорами».

Як вбачається з вищевикладеного, позивачка знала про укладення її чоловіком спірних кредитних договорів з моменту їх укладення і більш того сприяла в їх укладенні та забезпеченні виконання.

Зі змісту ст.ст. 256, 257 ЦК України вбачається, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі сплином строку виконання.

Як вже зазначалося вище судом достовірно встановлено, що позивачка дізналася про наявність спірних договорів в день їх укладення, а саме 15.04.2005 року та 27.12.2006 року відповідно, тому з 15.04.2005 року почався перебіг трьохрічного строку позовної давності для визнання недійсним кредитного договору № 28.3/С-023.05.2, який закінчився в 2008 році, а з 27.12.2006 року почався перебіг трьохрічного строку позовної давності для визнання недійсним кредитного договору № 28.4/СК-108.06.2, який закінчився в 2009 році.

Враховуючи вищевикладене, останнім днем для звернення з позовом до суду про визнання недійсним кредитного договору № 28.3/С-023.05.2 був 15.04.2008 року, а останнім днем для звернення з позовом до суду про визнання недійсним кредитного договору № 28.4/СК-108.06.2 був 28.12.2009 року, а як вбачається з вхідного штампу Подільського районного суду м. Києва (а.с.2), позов позивачкою до суду подано лише 11.11.2011 року, вже після спливу позовної давності.

Зі змісту ст. 267 ЦК України вбачається, що особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.65-68), представником відповідача ПАТ «Родовід Банк» - Серебрянніковою В.В. заявлено вимогу про застосування наслідків спливу позовної давності, а тому суд приходить до висновку про необхідність відмови в позові. Позивачкою будь-яких доказів в підтвердження поважності пропуску строку позовної давності суду не надано.

Згідно ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З врахуванням встановлених в судовому засіданні обставин справи, суд оцінюючи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що вимоги позивачки не знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 16, 31, 203, 215, 256, 257, 261, 267, 1054, ЦК України, ст.ст. 21, 27, 58, 59, 60, 61, 65 СК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 208, 209, 213-215, 217- 218, 223 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про визнання кредитних договорів недійсними - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В. С. Декаленко