Справа № 1-686/11

В И Р О К

іменем України

"11" жовтня 2012 р.

Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого- судді Трусової Т.О.,

при секретарях Косолап Л.П., Маляр Н.В.,

з участю: прокурора Лисенка В.В., потерпілого ОСОБА_1, представника потерпілих ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, неодруженого, з професійно-технічною освітою, працюючого комірником в ТОВ «Білла», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 несудимого

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 286 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

В ніч на 23 березня 2011 року в приміщенні гаражного боксу № 151 станції технічного обслуговування (далі - СТО) «Центр Автобезпека», розташованого на території гаражно-будівельного кооперативу «Пошук»по вул. Трутенка, 3-а в м. Києві, ОСОБА_4 виконував роботи по тонуванню скла в автомобілі НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5 В цей час до гаражного боксу прийшов товариш ОСОБА_4 ОСОБА_6, спільно з яким вони вжили спиртні напої. Далі ОСОБА_4 та ОСОБА_6, перебуваючи у стані алкогольного сп*яніння, вступили в попередню змову про незаконне заволодіння вищевказаним автомобілем НОМЕР_1 з метою поїздки на ньому. В період часу з 00-00 год. до 00-10 год. ОСОБА_6, реалізуючи спільний злочинний умисел, сів за кермо автомобіля, ключами, які знаходились в гаражному боксі, запустив двигун і виїхав з боксу. В подальшому ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_6 виїхали з території гаражного кооперативу та здійснили поїздку по місту Києву на зазначеному автомобілі, по черзі керуючи ним.

Цієї ж ночі приблизно о 03-45 год. ОСОБА_4, керуючи вищевказаним автомобілем, на шляхопроводі Дніпровської набережної, що проходить над проспектом Бажана, рухаючись зі сторони Княжого Затону в напрямку вул. Чавдар в місті Києві, скоїв дорожньо-транспортну пригоду і пошкодив автомобіль, чим спричинив його власнику ОСОБА_5 матеріальний збиток на суму 241307,68 грн., що є великою матеріальною шкодою.

Окрім того ОСОБА_4, керуючи вищевказаним автомобілем у стані алкогольного сп*яніння, допустив порушення п.п. п. 12.1, 12.4 ПДР України, згідно яких: п. 12.1.- під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; п. 12.4 - у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 60 км/год.

Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_4 виявились в тому, що він не вибрав безпечну швидкість керованого ним автомобіля з урахуванням дорожньої обстановки, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, та рухався з перевищенням максимально допустимої в населеному пункті швидкості, що призвело до бокового заносу автомобіля вліво та подальшого виїзду його за межі проїзної частини, де автомобіль зіткнувся з металевою опорою рекламного щита. Внаслідок даного зіткнення автомобіль НОМЕР_2 перекинувся на дах та в некерованому стані виїхав на зустрічний напрямок руху, де зупинився.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6, який знаходився в автомобілі «Dodge Ram 1500»на передньому пасажирському сидінні, спричинені множинні переломи кісток скелету з розривами внутрішніх органів, від яких він помер на місці пригоди.

Порушення ОСОБА_4 вимог п.п. 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху України знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

В судовому засіданні ОСОБА_4 давав суперечливі показання.

Спочатку ОСОБА_4 заявив про визнання вини лише в порушенні правил безпеки дорожнього руху і не визнав обвинувачення за ч. 3 ст. 289 КК України.

Однак дані ним в суді показання свідчать про невизнання ним обвинувачення і за ч. 2 ст. 286 КК України.

Як пояснював підсудний, 22 березня 2011 р. він працював на СТО «Центр Автобезпека», виконуючи в гаражному боксі роботи по тонуванню вікон в автомобілі «Dodge Ram 1500». Після 18-00 год. на станцію прийшов його товариш ОСОБА_6, з яким вони потоваришували, коли той на станції техобслуговування проходив учбову практику. ОСОБА_6 приніс з собою пляшку горілки, яку вони удвох випили. Потім ОСОБА_6, який захоплено розповідав про технічні характеристики автомобіля «Dodge Ram», запропонував покататися на вказаному автомобілі. Він пішов перевдягатися, а коли хвилин через 15, закривши бокс, вийшов, ОСОБА_6 запропонував його підвезти. В цей час він побачив, що за рогом стоїть «Dodge». У нього не було при собі посвідчення водія, і він не наважився сідати за кермо, але сів до автомобіля як пасажир, а ОСОБА_6 підвіз його додому. Взявши вдома посвідчення водія, він сів за кермо і виїхав з двору, після чого за кермо знову сів ОСОБА_6 Можливо, на автомобілі вони їздили в нічний клуб «Саксон». Далі вони поїхали на вул. Дніпровська набережна, де побачили автопатруль ДАІ. Розвернувшись через подвійну осьову, вони поїхали в інший бік, і він побачив, що за ними їдуть співробітники ДАІ. ОСОБА_6 не захотів зупинятися і наказав йому пересісти на заднє сидіння і спостерігати за співробітниками міліції, що він і зробив. В якийсь момент ОСОБА_6 закричав, а що було далі, він не пам*ятає. Опам*ятався він лише в лікарні, де підписував якісь документи, що надавались йому співробітниками міліції, однак через хворобливий стан він не пам*ятає, що він підписував.

Після проведення у справі комплексної медичної та автотехнічної експертизи ОСОБА_4 визнав обвинувачення в порушенні правил безпеки дорожнього руху, а обвинувачення за ч. 3 ст. 289 КК України не визнав пославшись на те, що незаконне заволодіння транспортним засобом скоїв ОСОБА_6, який, сідаючи за кермо автомобіля, повідомив йому, що отримав дозвіл покористуватися вказаним автомобілем. З приводу обвинувачення в порушенні правил безпеки дорожнього руху підсудний пояснив, що на момент дорожньо-транспортної пригоди саме він перебував за кермом, змінивши ОСОБА_6, у якого не було посвідчення водія. Підсудний показав, це ОСОБА_6 дав йому вказівку продовжувати рух, натиснувши рукою на його ногу, що знаходилась на педалі газу.

Незважаючи на непослідовну, нелогічну і непереконливу позицію ОСОБА_4, яку суд розцінює як обраний ним спосіб захисту, його винність в скоєнні інкримінованих злочинів встановлена сукупністю досліджених, перевірених та додатково отриманих в ході судового слідства доказів.

Як показав в суді потерпілий ОСОБА_5, 22.03.2011 р. приблизно о 17 год. він залишив належний йому на праві власності автомобіль НОМЕР_2 на СТО «Центр Автобезпеки»для тонування вікон, залишивши ключі від автомобіля директору станції ОСОБА_7, а уночі 23 березня приблизно о 04-30 від працівника ДАІ Дніпровського району м. Києва дізнався, що його автомобіль потрапив в ДТП. Виїхавши на місце пригоди на шляхопровід Дніпровської набережної, він виявив, що його автомобіль повністю розбитий.

Дані свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та інформаційної бази ДАІ доводять, що ОСОБА_5 являється власником автомобіля НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 77-78, 80).

З досліджених в суді показань на досудовому слідстві свідка ОСОБА_8 - охоронця гаражно-будівельного кооперативу «Пошук», вбачається, що 22 березня 2011 р. вона пропустила на територію кооперативу вантажний автомобіль типу джип іноземного виробництва, який був залишений водієм біля СТО «Автобезпека». В період приблизно з 00-00 год. до 00-10 год. вказаний автомобіль виїхав з території кооперативу (т. 2 а.с. 212-216).

Показання ОСОБА_8 узгоджуються з показаннями в суді свідка ОСОБА_9 про те, що в ніч з 22 на 23 березня 2011 р. приблизно в 00-00 год., коли він заїжджав на територію ГБК «Пошук», бачив як звідти виїжджав автомобіль джип-пікап темно-сірого кольору.

Свідок ОСОБА_7 - директор СТО «Автобезпека», в суді підтвердив, що 22 березня 2011 р. в кінці робочого дня постійний клієнт ОСОБА_5 залишив на станції свій автомобіль «Dodge Ram 1500»для тонування стекол. Він загнав вказаний автомобіль в бокс і залишив ключі від нього у боксі на поличці. Виконання роботи по тонуванню він доручив ОСОБА_4, встановивши час до 12-00 год. наступного дня. Вже після закінчення робочого дня на станцію прийшов товариш ОСОБА_4 ОСОБА_6 Останній раніше проходив у нього на підприємстві практику і з його дозволу продовжив приходити на СТО, допомагаючи виконувати певні роботи. На робочому місці він був допізна, а коли зібрався іти, ОСОБА_4 попросив дозволити їм ще залишитись, щоб встигнути виконати більший об'єм роботи. Він погодився і залишив ОСОБА_4 ключі від боксу. Наступного ранку від працівників ДАІ він дізнався про дорожньо-транспортну пригоду, скоєну на автомобілі ОСОБА_5

Згідно з даними висновку автотоварознавчої експертизи проведення відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_2 є економічно не доцільним; так як його вартість значно перевищує ринкову вартість автомобіля, а розмір матеріальної шкоди, завданої власнику вказаного автомобіля внаслідок його пошкодження під час ДТП складає 241307,68 (т. 1 а.с. 184-197).

Потерпілий ОСОБА_1 пояснив в суді, що його син ОСОБА_6 навчався в Києві на другому курсі в транспортно-економічному коледжі. Як розповідав йому син, він неофіційно влаштувався на роботу на СТО, де працював у вечірній час. 24 березня 2011 року його сповістили, що син загинув в дорожньо-транспортній пригоді.

Показання ОСОБА_1 підтвердила потерпіла ОСОБА_10

Свідок ОСОБА_11 в суді показав, що 23 березня 2011 р. приблизно о 03-45 год., керуючи прибиральним автомобілем «МАЗ», він рухався по Дніпровській набережній у крайній правій смузі. Доїжджаючи до перехрестя з вул. Княжий Затон, перед яким був світлофор, який працював в режимі жовтого мигання, він почув позаду себе гучний звук двигуна автомобіля. Подивившись назад у ліве дзеркало заднього виду, побачив, що по центру проїзної частини на великій швидкості, приблизно 180 км./год., проїхав автомобіль типу джип, який випередив автомобіль, що рухався попереду в крайній лівій смузі. Потім він побачив як вказаний автомобіль спочатку прийняв трохи вправо, а потім вирівнявся і продовжив рух, після чого його почало носити по проїзній частині вправо та вліво. Приблизно через 6 хв. на шляхопроводі Дніпровської набережної він побачив дорожньо-транспортну пригоду за участю вказаного автомобіля.

Як вбачається з досліджених в суді показань на досудовому слідстві свідка ОСОБА_12, 23 березня 2011 р. приблизно о 03-45 год., рухаючись на власному автомобілі по вул. Дніпровська набережна зі сторони вул. А.Ахматової в напрямку проспекту Бажана в м. Києві у крайній лівій смузі, після проїзду світлофора навпроти торговельного центру «Материк»він почув позаду гучний звук двигуна. У дзеркало заднього виду він побачив автомобіль типу джип, який рухався приблизно по центру проїзної частини з великою швидкістю, більше ніж 150 км./год., та стрімко наздоганяв його автомобіль. Вказаний автомобіль носило в різні боки і за мить він випередив його справа. Наскільки він зрозумів, водій натиснув педаль акселератора та не відпускав її, внаслідок чого автомобіль почало носити по проїзній частині. Він бачив як вказаний автомобіль, як потім він дізнався, марки «Додж», почало заносити вліво та передніми колесами він вдарився в бордюр, виїхав на зелену зону, яка розділяє напрямки руху, де піднявся великий стовп пилу. Із-за пилу він лише бачив як з автомобіля відлітають частини деталей. Він зупинився та підбіг до вказаного автомобіля. Біля водійських дверей автомобіля стояв хлопець, який намагався їх відчинити. Одразу до місця пригоди підійшли співробітники міліції (т. 2 а.с. 138-141).

Свідок ОСОБА_14 - інспектор ДПС ДАІ Дніпровського району м. Києва, в суді показав, що 23 березня 2011 р. уночі, в період часу з 3-00 год. до 4-00 год., автопатруль згідно схеми патрулювання рухався на службовому автомобілі по вул. Дніпровська набережна, де побачили як зустрічний автомобіль типу джип розвернувся через подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки. Автопатруль поїхав за ним, ввімкнувши сирену. Вказаний автомобіль спочатку збавив швидкість і прийняв вправо, а потім знову набрав швидкість, яка становила не менше 100 км./год., і зник з їх поля зору. Продовживши рух, вони виявили, що вказаний автомобіль на шляхопроводі Дніпровської набережної потрапив в ДТП. Біля вказаного автомобіля стояв молодий чоловік, який питав, де його товариш, а тіло іншого чоловіка знаходилось на роздільній смузі.

Показання ОСОБА_14 підтвердив інспектор ДПС ОСОБА_15 В суді останній заявив, що саме підсудний знаходився біля розбитого автомобіля на шляхопроводі Дніпровської набережної. На його запитання ОСОБА_4 повідомив, що разом з товаришем вони взяли автомобіль на СТО, і він був за кермом автомобіля. Тіло його товариша знаходилось на зеленій зоні метрів за 150-200 від автомобіля.

Як встановила судово-медична експертиза смерть ОСОБА_6 настала від множинних переломів кісток скелету з розривами внутрішніх органів. На тілі ОСОБА_6 виявлено відкриту черепно-мозкову травму -садно зі збриванням волосся та забійною раною в тім'яній ділянці, велику ділянку зсаднення з множинними додатковими елементами та різаними ранами на правій частині обличчя та на правій вушній раковині, крововилив у м'які покриви волосяної частини голови та тім'яній ділянці з відшаруванням шкіри та утворенням тканьового карману, зона фрагментарного перелому в тім'яно-скроневій ділянці зліва, перелом основи черепа, розриви твердої мозкової оболонки, руйнування тканини головного мозку в ділянці лівої півкулі, розповсюджені крововиливи під м'яку мозкову оболонку півкуль мозку, крововилив у шлуночки головного мозку; закрита травма грудей та живота, садно над лівою лопаткою, садно в поперековій ділянці, множинні переломи ребер з двох сторін з розривами пристінкової плеври, та розривами 8-го міжреберного проміжку, перелом грудини, перелом хребта в грудному відділі, розрив перикарда, крововилив в клітковину навколо судинного пучка серця, розрив та забій серця; розрив лівого головного бронху, множинні розриви легень, великі ділянки забоїв легенів з наявністю на їх фоні пухирців повітря, розрив-розміщення печінки, крововилив у воріт селезінки, крововиливи в ділянку коренів легенів - ознаки струсу тіла; перелом правої плечової кістки (т. 1 а.с. 162-173).

Дані протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди з додатками, якими зафіксовано обстановку на місці ДТП - шляхопроводі вул. Дніпровська набережна в м. Києві, розташування трупа ОСОБА_6, пошкодження фарби на опорі рекламного щита, розташування та пошкодження автомобіля і дані його датчиків, а саме тахометра, на якому зафіксовано 3500 оборотів, та спідометра, на якому зафіксована швидкість 140 км./год. (т. 1 а.с. 28-53), доводять встановлені судом обставини та механізм дорожньо-транспортної пригоди.

Висновок автотехнічної експертизи вказує на те, що непрацездатний стан гальмівної системи, рульового управління та ходової частини автомобіля «Dodge Ram 1500»є наслідком дорожньо-транспортної пригоди (т. 1 а.с. 164-168).

При огляді автомобіля НОМЕР_2 вилучено сліди пальців рук з дзеркала заднього виду, змиви з керма та мікронашарування з сидіння водія (т. 1 а.с. 58-63).

Як встановили експертизи, мікроволокна на сидінні водія мають загальну родову належність з волокнами з одягу ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (т. 2 а.с. 168-183), букальний епітелій генетично відповідає епітелію ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 209-212), а слід пальця руки на дзеркалі належить ОСОБА_6 (т. 2 а.с. 220-229). Наведені висновки доводять, що як ОСОБА_6, так і ОСОБА_4, керували автомобілем «Dodge Ram 1500», який належить ОСОБА_5

Дані висновку комплексної медичної та автотехнічної експертизи, проведеної кваліфікованими, не зацікавленими у справі експертами, про те, що на момент дорожньо-транспортної пригоди в автомобілі «Dodge Ram 1500»на місці водія знаходився ОСОБА_4 (т. 3 а.с. 201-230), спростовують ствердження останнього про те, що автомобілем керував ОСОБА_6

Виходячи з сукупності встановлених фактичних обставин, зокрема способу заволодіння автомобілем, залишеним його власником на станції технічного обслуговування, виконання робіт по тонуванню ОСОБА_4, якому також були залишені і ключі від автомобіля, дружні відносини ОСОБА_4 та ОСОБА_6, керування автомобілем по черзі як ОСОБА_4, так і ОСОБА_6, суд вважає доведеним, що між вказаними особами ще до початку вчинення злочину відбулася попередня змова про спільне незаконне заволодіння транспортним засобом. Ствердження ОСОБА_4 про те, що наче б-то ОСОБА_6 повідомив йому про одержання дозволу на користування автомобілем, суд відкидає як надумані, нелогічні і непереконливі, оскільки ОСОБА_6 власника автомобіля та його номер телефону не знав, про що ОСОБА_4 було відомо.

З обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286 КК України суд виключає вказівку на порушення ним п.п. 2.1, 2.9 ПДР України, не вбачаючи причинного зв*язку між зазначеними порушеннями і наслідками, так як зазначені порушення не створювали реальної можливості настання тяжких наслідків. Також суд виключає і вказівку на порушення ОСОБА_4 п. 2.3 ПДР України, оскільки ні на досудовому слідстві, ні в суді, не встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди якимось чином змінилась дорожня обстановка в порівнянні з тією, яка існувала раніше, чи підсудний відволікся від керування транспортним засобом.

Враховуючи викладене суд вважає доведеною винність ОСОБА_4 у вчиненні злочинів при встановлених обставинах та кваліфікує його дії за ч. 3 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб, що завдало великої матеріальної шкоди, та за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

При призначенні ОСОБА_4 виду та розміру покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які кримінальний закон відносить до категорії тяжких, наслідки його діяння та позицію потерпілих щодо покарання підсудного.

Суд також враховує дані про особу підсудного, зокрема молодий вік та сімейні обставини ОСОБА_4, який ріс і виховувався в багатодітній родині під опікою сестри, втративши батьків у шестирічному віці, те, що він несудимий і раніше ні в чому протиправному помічений не був, працює, позитивно характеризується в побуті та за місцем роботи.

Повне відшкодування завданих незаконним заволодінням транспортним засобом збитків та часткове відшкодування збитків, завданих порушенням правил безпеки дорожнього руху, суд визнає обставинами, які пом*якшують покарання ОСОБА_4

Враховуючи обставини, за яких підсудний незаконно заволодів транспортним засобом, і відсутність мети його викрадення, суд визнає молодий вік ОСОБА_4, якому на час вчинення злочинів був 21 рік, обставиною, яка пом*якшує його покарання.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_4, суд визнає вчинення ним злочинів у стані алкогольного сп*яніння.

Невизнання підсудним провини та зміна ним показань в суді є законним способом захисту, і така його позиція не враховується судом як обставина, що обтяжує покарання, і може впливати на ступінь його відповідальності.

Враховуючи наявність декількох обставин, що пом*якшують покарання та істотно знижують ступінь суспільної тяжкості вчиненого підсудним злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, в сукупності з даними про його особу, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_4 за даний злочин покарання у виді позбавлення волі, але з застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті обвинувачення. Конфіскацію майна суд не призначає на підставі ч. 2 ст. 59 КК України, оскільки вказаний злочин вчинений не з корисливих мотивів.

За ч. 2 ст. 286 КК України суд призначає ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції частини статті обвинувачення з позбавленням його права керувати транспортними засобами на максимальний строк, встановлений для даного виду покарання.

Остаточне покарання ОСОБА_4 призначається відповідно до вимог ст. 70 КК України за сукупністю злочинів з застосуванням принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим. На думку суду вказане покарання ОСОБА_4 повинен відбувати реально, що буде як належною карою за скоєне, так і сприятиме його виправленню та запобіганню нових злочинів засудженим та іншими особами.

Розв*язуючи заявлений потерпілим ОСОБА_1 цивільний позов, суд керується положеннями ст.ст. 1177, 1166, 1167 ЦК України та вважає доведеним, що внаслідок порушення підсудним правил безпеки дорожнього руху батькам загиблого ОСОБА_6 завдана майнова шкода, яка полягає у понесених ними витратах на поховання сина та на поминальні обіди. Розмір підтверджених письмовими доказами витрат становить 30966,20 грн. (Т. 3 а.с. 132-135).

Доказів понесення потерпілими витрат на перевезення тіла, копання ями та установку пам*ятника потерпілий не надав, а тому в цій частині вимоги суд вважає необґрунтованими.

Вирішуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з того, що внаслідок трагічної смерті сина потерпілі зазнали глибоких душевних страждань і переживань, і ці немайнові втрати тривають постійно з часу смерті сина та їх неможливо відновити. Беручи до уваги наведене, встановлені обставини злочину, ступінь вини відповідача у заподіянні шкоди та його майновий стан, виходячи з принципів справедливості та розумності, суд визначає заподіяну потерпілим моральну шкоду в розмірі 70000 грн. З врахуванням відшкодування підсудним в ході судового слідства 10000 грн., суд присуджує до стягнення на відшкодування моральної шкоди 60000 грн.

Питання про речові докази суд вирішує керуючись правилами, викладеними у ст. 81 КК України -автомобіль як річ, що була об*єктом злочинних дій, залишається його законному володільцю, фрагмент бамперу та поштові конверти як речі, що не мають ніякої цінності, підлягають знищенню, одяг ОСОБА_6 та ОСОБА_16 підлягає поверненню його володільцям.

Судові витрати, які складаються з вартості проведених у справі судових експертиз, суд покладає на засудженого.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання:

· за ч. 3 ст. 289 КК України з застосуванням ст. 69 КК України. - 3 роки позбавлення волі без конфіскації майна;

· за ч. 2 ст. 286 КК України -3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

За сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 остаточне покарання 3 роки 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна з позбавленням його права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

· Строк відбуття ОСОБА_4 покарання відраховувати з моменту приведення вироку у виконання.

Цивільний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_10 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 30966,20 грн. на відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди та 60000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього 110966,20 грн.

Речові докази: автомобіль НОМЕР_2 залишити ОСОБА_5; фрагмент бампера та поштові конверти,- знищити, одяг ОСОБА_6 повернути ОСОБА_1; одяг ОСОБА_16 повернути ОСОБА_4

Стягнути з ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві судові витрати за проведення експертиз в розмірі 8991,26 грн.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити без змін -підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляції до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва на протязі 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя: