КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.10.2012 № 3/151
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Дикунської С.Я.
Калатай Н.Ф.
при секретарі - Кравчук О.І.
за участю представників:
від позивача - Пилипів Р.О.
від відповідача - не з'явився
розглянувши матеріали апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства «Завод «Квант» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2012 року (суддя Сівакова В.В.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Укрспецтехніка»
до Відкритого акціонерного товариства «Завод «Квант»
про розірвання договору зберігання та повернення майна
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.07.2012 року частково задоволено позов Відкритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Укрспецтехніка» до Відкритого акціонерного товариства «Завод «Квант» про розірвання договору зберігання та повернення майна. Зобов'язано Відкрите акціонерне товариство "Завод "Квант" повернути Відкритому акціонерному товариству "Холдингова компанія "Укрспецтехніка" автоматизований вимірювальний комплекс АІК "ІКАР" шляхом надання доступу уповноваженим співробітникам Відкритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Укрспецтехніка" до приміщення Відкритого акціонерного товариства "Завод "Квант", в якому знаходиться даний автоматизований вимірювальний комплекс. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Завод "Квант" на користь Відкритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Укрспецтехніка" 85, 00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2012 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду 24.09.2012 року.
Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2012 року, в зв'язку з відпусткою судді Пономаренка Є.Ю., сформовано судову колегію у складі: головуючий - суддя Сітайло Л.Г., судді - Буравльов С.І., Калатай Н.Ф.
На підставі статті 77 ГПК України, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2012 року розгляд справи відкладено до 09.10.2012 року.
09 жовтня 2012 року, через канцелярію суду, від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення.
Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2012 року, в зв'язку з перебуванням головуючого - судді Сітайло Л.Г. на лікарняному, сформовано судову колегію у складі: головуючий - суддя Скрипка І.М., судді - Буравльов С.І., Калатай Н.Ф.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2012 року розгляд справи призначено 29.10.2012 року.
Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 року, в зв'язку з виходом з лікарняного головуючого - судді Сітайло Л.Г. та перебуванням судді Буравльова С.І. у відпустці, сформовано судову колегію у складі: головуючий - суддя Сітайло Л.Г., судді: - Дикунська С.Я., Калатай Н.Ф.
Через канцелярію суду, 29.10.2012 року, від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
В судове засідання 29.10.2012 року з'явився представник позивача. Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2010 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Відповідно до договору № 18/01 від 01.06.2001 року Відкрите акціонерне товариство «Холдингова компанія «Укрспецтехніка» придбало у Державного науково-виробничого підприємства «Обрій» автоматичний вимірювальний комплекс АІК «ІКАР».
23 листопада 2009 року Відкрите акціонерне товариство «Холдингова компанія «Укрспецтехніка» звернулось до відповідача з пропозицією прийняти на відповідальне зберігання з 01.10.2009 року, вимірювальний комплекс «ІКАР», що знаходиться в стендовому залі № 1 відповідача.
Твердження апелянта щодо відсутності укладеного між позивачем та відповідачем договору відповідного зберігання автоматичного вимірювального комплексу АІК «Ікар» колегією суддів не приймаються до уваги, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо, відповідно до акта цивільного законодавства, для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Статтею 936 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до п. 1 ст. 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі. При цьому письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
Враховуючи вищезазначені норми, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що, надавши згоду на пропозицію відповідача та виставляючи рахунки на оплату послуг зберігання, а також підписуючи відповідні акти надання цих послуг, сторони фактично дотримались вимоги щодо письмової форми договору зберігання товару.
Твердження відповідача про те, що обладнання в стендовому залі № 1 не є вимірювальним комплексом "ІКАР" спростовуються експортним висновком Державного підприємства Всеукраїнський державний науково виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів № 3-12/287 від 09.04.2012 року.
Так, в експертному висновку зазначено, що з наданої позивачем технічної документації вбачається, що у склад стенда "БП-УСТ" входить виріб "Устойство сканирующее координаторное П6.1(УСК П6.1)"(стор. 37, 84 том ІІ справи) та в результаті огляду виробу (пересувна рамка) встановлено, що це частина виробу, який зображений на кресленні "Устойство сканирующее координаторное. Сборочный чертеж. СУЖ2.749.008 СБ".
Зважаючи на те, що у технічній документації (позиція 13. п. 3.1. розділу 3 "Состав стенда "БП-УСТ" стор. 37, 84 том ІІ справи) паспорту на автоматизований вимірювальний стенд "БП-УСТ" чітко визначено, що вказаний вироб - це СУЖ2.749.008 "Устройство сканирующее П6.1 (УСК П6.1.) (АИК "ИКАР") експертним висновком підтверджено належність об'єкту експертизи технічній документації, наданої позивачем.
Враховуючи, що в тому числі, позивачем фактично сплачувались кошти за послуги зберігання, що підтверджується відповідними рахунками, місцевий господарський суд обґрунтовано прийшов до висновку про наявність у відповідача на зберіганні товару, який належить позивачу..
Стаття 652 Цивільного кодексу України передбачає можливість розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Розірвання договору з цієї підстави на вимогу заінтересованої сторони в судовому порядку можливе за наявності одночасно чотирьох умов, зазначених у ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, а саме:
1) в момент укладення договору сторони керувались тим, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Оцінка порушення умов договору, як істотного, повинна здійснюватись судом відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, а саме: істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем не доведено належним чином порушення відповідачем умов договору та завданої цими порушеннями шкоди, внаслідок яких, позивача значною мірою позбавлено того, на що він розраховував при укладенні договору.
Беручи до уваги, що позивачем не надано доказів щодо наявності зазначених у ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України обставин, які можуть бути підставою для розірвання договору у разі істотної зміни обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про розірвання договору зберігання є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Частина 1 статті 943 Цивільного кодексу України встановлює, що зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором зберігання особисто.
Матеріали справи свідчать, що відповідач виконував свої зобов'язання за договором та надавав послуги зберігання, про що складені відповідні акти за період з січня 2010 року по квітень 2011 року.
Пункт 2 статті 938 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений, виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.
Згідно зі ст. 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Встановлено, що позивач, листом № 19-У від 08.02.2011 року, звернувся до відповідача з вимогою надати доступ співробітникам позивача до стендового залу № 1 для демонтажу вимірювального комплексу «ІКАР».
17 лютого 2011 року відповідач відмовив у наданні доступу до приміщення стендового залу № 1 та проведення демонтажу (лист № 200-27 від 17.02.2011 року).
Позивач, у порядку досудового врегулювання, передбаченого ст. 11 ГПК України, повторно направив відповідачу вимогу про розірвання договору відповідального зберігання та повернення комплексу, проте відповідач зазначену вимогу залишив без відповіді.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача повернути майно.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
На підставі викладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства «Завод «Квант» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2012 року.
Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Завод «Квант» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 17.07.2012 року у справі № 3/151 без змін.
Матеріали справи № 3/151 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Сітайло Л.Г.
Судді Дикунська С.Я.
Калатай Н.Ф.