АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/9166/12 Справа № 2-1113/11 Головуючий у 1 й інстанції - Петренко А.П. Доповідач - Волошин М.П.

Категорія 45

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2012 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Волошина М.П.,

суддів - Басуєвої Т.А., Демченко Е.Л.,

при секретарі - Синенко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до приватної виробничої фірми "Агроцентр" про зобов'язання повернення в натурі земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до приватної виробничої фірми "Агроцентр" про зобов'язання повернення в натурі земельної ділянки.

Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду від 28 березня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 грудня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки, строк дії якого складає 10 років.

Відповідно до п.1 договору предметом вказаного договору є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Першотравенської сільської ради та належить позивачу на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії І-ДП №093099 від 16 лютого 2001 року.

Державна реєстрація зазначеного договору відбулася 27 липня 2010 року.

Позивач вважає, що порушено його права як орендодавця, оскільки реєстрація договору оренди відбулася через два роки після підписання договору, сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, після державної реєстрації позивач не підписував акту приймання-передачі земельної ділянки, відтак договір є недійсним. У зв'язку з чим позивач просив суд визнати договір оренди землі від 01 грудня 2008 року недійсним, скасувати його державну реєстрацію та на підставі ст. 1212, 1213 ЦК України витребувати у відповідача належну позивачу земельну ділянку.

За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Згідно із ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі»однією з істотних умов договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст.ст. 4-6, 11, 17, 19 цього Закону України «Про оренду землі»є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (ст. 18 Закону).

Згідно ст. 20 Закону України «Про оренду землі»укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Посилання позивача на те, що сторонами не було погоджено такої істотної умови як строк дії договору, не відповідають матеріалам справи та не є підставою для визнання його недійсним.

Так, договір оренди між сторонами підписано 01 грудня 2008 року, в п. 7 договору зазначено, що договір укладено строком на 10 років.

Пунктом 46 договору передбачено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Таким чином, строк обчислення дії договору в 10 років починається з моменту державної реєстрації.

Позивач знав про порядок набрання чинності договору оренди після його державної реєстрації, про що свідчить його власноручний підпис на договорі оренди, виходячи з чого, підстави для визнання договору недійсним за вищевказаних обставин відсутні.

Не можуть бути прийняті до уваги посилання апелянта на те, що договір оренди землі є недійсним, так як до договору не було долучено акт визначення меж земельної ділянки в натурі, земельна ділянка не була передана відповідачу у встановленому законом порядку, в договорі відсутній кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, проект відведення земельної ділянки, виходячи з наступного.

Відсутність у договорі оренди кадастрового плану земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, проекту відведення земельної ділянки, як однієї з істотних умов договору, не є підставою для визнання такого договору неукладеним, оскільки до договору оренди земельної ділянки додано копію державного акту, при складанні, видачі та реєстрації якого було складено відповідні план та схема земельної ділянки, кадастровий план з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів.

З матеріалів справи вбачається, що при укладенні договору оренди позивач у порядку, встановленому законом передав об'єкт оренди орендарю у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі від 01 грудня 2008 року та актом приймання-передачі від 30 липня 2010 року.

Крім того, заслуговує на увагу довготривалість відносин між позивачем та відповідачем по користуванню даною земельною ділянкою. Після отримання позивачем державного акту на землю між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди землі від 01 червня 2003 року, а згодом спірний договір від 01 грудня 2008 року.

Статтями 1212, 1213 ЦК України передбачені загальні положення про зобов'язання у зв'язку із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, відповідно до яких особа, яка набула майно без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

При цьому, положення вказаних статей закону застосовується також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Приймаючи до уваги те, що докази, наявні в матеріалах справи, свідчать про виникнення у приватної виробничої фірми "Агроцентр" права користування спірною земельною ділянкою на відповідній правовій підставі, положення статей 1212, 1213 ЦК України у даному випадку застосуванню не підлягають.

Виходячи з вищезазначеного, зважаючи на те, що, вирішуючи спір, суд врахував вимоги закону та надав належну правову оцінку обставинам справи, рішення суду є законним та обґрунтованим.

Доводи апелянта не ґрунтуються на вимогах закону та зводяться до незгоди з висновками суду.

За таких підстав колегія судів вважає, що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -відхилити.

Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: