Справа № 1911-637/2012
Провадження №2/1911/200/2012
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" червня 2012 р.
Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді: Галіяна І. М.
при секретарі: Пшеничняк В.Й.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Монастириська справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на те, що після смерті 12.03.2006 року її матері ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належну померлій земельну ділянку, однак отримати свідоцтво про право на спадщину за законом вона не може, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку (Державний акт на право власності на земельну ділянку) на ім’я померлої.
У судове засідання сторони не з’явились.
Позивач надала через канцелярію суду заяву про слухання справи у її відсутності та відсутності її представника.
Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області в судове засідання не з’явився, однак через канцелярію суду надійшла заява з проханням справу розглядати без участі представника відповідача.
Відповідно до частини другої статті 197 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, вважає, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення у зв’язку із нижчевикладеним.
Як вбачається із свідоцтва про народження серії V-УР № 0847873 від 03.07.1964 року, виданого Бюро ЗАГС Бучацької районної ради трудящих Тернопільської області, позивачка ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3) М.В. народилася 26.09.1947 року, актовий запис № 11. Батьками зазначені –батько ОСОБА_4, мати ОСОБА_3.
13.03.2006 року ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-ИД № 020126 від 13.03.2006 року, виданим ОСОБА_2 сільською радою Монастириського району Тернопільської області, актовий запис № 11.
Як слідує із витягу з рішення № 71 десятої сесії другого скликання ОСОБА_2 сільської ради від 01.02.1998 року громадянці ОСОБА_3 було передано у приватну власність земельну ділянку для особистого підсобного господарства загальною площею 0,60 га, що розташована на території ОСОБА_2 сільської ради.
Відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Як вбачається із відмови приватного нотаріуса Монастириського нотаріального округу ОСОБА_5, позивачці відмовлено у видачі свідоцтва на спадщину після смерті ОСОБА_3 по причині відсутності Державного акта на право власності на земельну ділянку.
У відповідності до цивільного законодавства України однією із умов виникнення прав та обов'язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду. Право власності повинно спиратися на певний титул (правовстановлюючий документ), для того, щоб бути доведеним перед іншими особами.
Статтею 392 ЦК України встановлено - власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Відповідно до ст. 328 ЦК України - право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Із довідок ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області від 12.06.2012 року № 179 та від 15.06.2012 року № 183 слідує, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем першої черги померлої ОСОБА_3. А із рішення № 71 десятої сесії другого скликання ОСОБА_2 сільської ради від 01.02.1998 року випливає, що саме ОСОБА_3 було передано у приватну власність земельну ділянку для особистого підсобного господарства загальною площею 0,60 га, тобто, судом встановлено, що мати позивача –ОСОБА_1 була єдиним володільцем зазначеної земельної ділянки.
За таких обставин, суд приходить до переконання, що слід визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,60 га, що розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області для ведення особистого селянського господарства, що належала померлій 13.03.2006 року ОСОБА_3.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 197, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 328, 392, 1261, ч. 1,2 ст. 1269 ЦК України, -
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,60 га, що розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області для ведення особистого селянського господарства.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Монастириський районний суд Тернопільської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя:
ОСОБА_6