01.10.2012

ПОСТАНОВА Справа№2-А-4/12р.

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2012р.                    Кам’янобрідський районний суд міста Луганська

          у складі: головуючого судді Бойко Н.В.          

          при секретарі: Бондаренко А.І.

за участю представника третьої особи: ОСОБА_1

за участю представника позивачів: ОСОБА_2

за участю представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі          суду м. Луганська адміністративну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Луганської міської ради в особі Управління по приватизації житла, обліку та розподілу житлової площі, третя особа ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання приватизації недійсною, скасування розпорядження про приватизацію, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло,-

ВСТАНОВИВ:

До Кам’янобрідського районного суду м. Луганська надійшов зазначений позов, в якому позивачі зазначили, що ОСОБА_4 –мати, і ОСОБА_8 –донька, вселилися у квартиру АДРЕСА_1, 23 квітня 1970 року, як члени сім'ї наймача - ОСОБА_9, і з того часу постійно проживають у спірній квартирі. Квартира складається із трьох житлових кімнат, житловою площею 42,6 кв.м., загальна площа квартири складає 59,8 кв.м. З серпня 1971 року договір найму житлового приміщення був оформлений на ОСОБА_9. З 1972 року, з моменту народження, у спірній квартирі постійно проживає ОСОБА_6, який був прописаний за місцем прописки своїх батьків, матері - ОСОБА_4 і батька - ОСОБА_9. ОСОБА_8 і ОСОБА_6, є між собою неповнорідними братом і сестрою. У 1988 році ОСОБА_9 помер, і згодом, єдиний лицевий рахунок по сплаті комунальних послуг був переоформлений на ОСОБА_6. У липні 2005 року ОСОБА_6 звернувся до позивачів з проханням тимчасово знятися їм з реєстраційного обліку місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, б. 12, кв. 61, м. Луганськ, доки він не владнає неприємності, що виникли у нього за місцем роботи. За його пропозицією позивачі 07 липня 2005 року знялись з реєстраційного обліку проживання за вказаною адресою, але зі спірної квартири не виселялись, продовжували проживати у ній. ОСОБА_4 продовжувала отримувати пенсію за зазначеною адресою. Обидві позивачки продовжували знаходитись на медичному амбулаторному обслуговуванні за місцем проживання. У липні 2007 року позивачі знову зареєстрували місце свого проживання у спірній квартирі. Скориставшись тим, що позивачі знялись з реєстрації місця проживання, ОСОБА_6 без їх відома звернувся до Управління Луганської міської ради по приватизації житла, обліку та розподілу житлової площі, приватизував квартиру на своє ім'я, отримав свідоцтво про право власності на житло і зареєстрував у міському комунальному підприємстві БТІ м. Луганська в книзі 1119 за № 56104. При оформленні заяви на приватизацію ОСОБА_6 укрив від відповідача, що окрім нього квартиру, яку він виявив бажання приватизувати, займають і члени його сім'ї - мати і сестра, позивачі по справі, чим порушив їх право на вибір: приватизувати спірну квартиру чи відмовитись від приватизації. У зв’язку з чим позивачі просили суд визнати недійсною приватизацію квартири АДРЕСА_1, скасувати розпорядження (наказ) Управління Луганської міської ради по приватизації житла, обліку та розподілу житлової площі про передачу у приватну власність ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_1 та визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, видане Управлінням Луганської міської ради по приватизації житла, обліку та розподілу житлової площі, на ім'я ОСОБА_6.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_4 просила задовольнити позовні вимоги та дала пояснення, аналогічні позову, але 07.09.2012 року та 01.10.2012 року позивачка у судове не з’явилась, причин неявки суду не повідомила, про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_5 просила задовольнити позовні вимоги та дала пояснення, аналогічні позову, але 07.09.2012 року та 01.10.2012 року позивачка у судове не з’явилась, причин неявки суду не повідомила, про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином.

Представник позивачів ОСОБА_2 у судовому засіданні просила задовольнити позовні вимоги позивачів, але у подальшому у судові засідання представник позивачів не з’явилась, причин неявки суду не повідомляла, про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та пояснив, що на підставі наданих позивачами до суду матеріалів, з викладених доводів позовної заяви вбачається, що позивачі не мають достатніх законних доводів про порушення норм Закону при проведенні приватизації спірної квартири АДРЕСА_2. Вимоги позивачів у позовній заяві до суду не відповідають дійсності та не можуть бути прийняті до уваги за наступними обставинами: ОСОБА_6 будучи дієздатним, і отримавши у повній мірі згоду позивачів на виконання ним певних дій, по своїй волі, надав до відповідних органів усі необхідні документи для проведення приватизації квартири, одержав свідоцтво, зареєстрував документи в МКП БТІ, і в подальшому розпоряджався даною квартирою на свій розсуд. ОСОБА_6 для проведення приватизації даної квартири звернувся до Управління Луганської міської ради по приватизації житла, обліку та розподілу житлової площі з відповідними документами: паспортом, ідентифікаційним кодом, копією паспорта. В Управлінні надані документи були перевірені, а також була здійснена перевірка про участь ОСОБА_6 раніше у приватизації, після чого йому було надано на руки бланк заяви для подачі до Управління та бланк Довідки (додаток №4) про склад сім'ї наймача квартири для їх заповнення за місцем мешкання в Домоуправлінні. Таким чином, виходячи із вищезазначеного, орган приватизації в особі Управління Луганської міської ради по приватизації житла, обліку та розподілу житлової площі Управління житлово-комунального господарства Луганської міської ради), діючи виключно на підставі чинного законодавства України та у межах своїх повноважень, оформив приватизацію спірної квартири № 61 за адресою: м. Луганськ, вул. 395 Шахтарської дівізії, буд. №12, у відповідності до вимог Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" та Наказу Держкомітету України по житлово-комунальному господарству від 15.09.1992 № 56. Оскільки, відповідачем при приватизації квартири були неухильно дотримані вимоги Закону, позовні вимоги гр. ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Луганської міської ради в особі управління по приватизації житла, обліку та розподілу житлової площі про визнання приватизації недійсною, скасування розпорядження про приватизацію, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, не можуть бути задоволені судом.

          Представник третьої особи ОСОБА_7 - ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які проживали разом з ОСОБА_6 у квартирі за адресою - м. Луганськ, вул. 395 Шахтарської дівізії, 12/61, визнають, що у липні 2005 року добровільно, на прохання ОСОБА_6 знялися з реєстрації проживаючими за вказаною вище адресою, доки ОСОБА_6 не владнає неприємності, що виникли у нього за місцем роботи. Вони знали, що їх зняття з реєстрації необхідне для того, щоб ОСОБА_6 владнав неприємності, тобто добровільно зробили все для того, щоб ОСОБА_6 була здійснена приватизація квартири. У резолютивній частині позову позивачі вимагають скасувати розпорядження Управління Луганської міської ради по приватизації житла про передачу квартири у приватну власність, визнати недійсним приватизацію квартири, та свідоцтво про право власності на квартиру, видане відповідачем. Але в мотивувальній частині позову позивачі не вказують, які ж дії відповідача були незаконними. Напроти, мотивувальна частина позову містить вказівки на незаконність дій третьої особи по справі - ОСОБА_6: позивачі вказують, що вони «знялись з місця реєстрації проживання внаслідок обману з боку ОСОБА_6О.», що «скориставшись тим, що позивачі знялись з реєстрації місця проживання, ОСОБА_6 без їх відома звернувся»до органу приватизації. Просив у задоволенні позову відмовити.

          Третя особа ОСОБА_6 у судовому засіданні не заперечував проти вимог позивачів та просив їх задовольнити.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_9 на підставі договору найму житлового приміщення та акту здачі і приймання квартири від серпня 1971 року була надана квартира за адресою: м. Луганськ, вул. 395 Шахтарської дівізії, буд.12 кв.№61( т.1 а.с.57-60 ).

          Квартира складається із трьох житлових кімнат, житловою площею 42,6 кв.м, загальна площа квартири складає 59,8 кв.м., що підтверджується копією технічного паспорту(т.1 а.с. 62-63).

          ОСОБА_9 01.12.1966 року одружився на ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про одруження (т.1 а.с.65).

          Від спільного шлюбу у ОСОБА_9 та ОСОБА_4 народився син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с.66).

          Від попереднього шлюбу у ОСОБА_4 народилась дитина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується копією свідоцтва про народження (т.1 а.с. 67).

          ОСОБА_8 і ОСОБА_6, є між собою неповнорідними братом і сестрою.

12.01.1988 року ОСОБА_9 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (т.1 а.с.61).

Після смерті ОСОБА_9 єдиний лицевий рахунок по сплаті комунальних послуг був переоформлений на ОСОБА_6, що підтверджується копіями інформації для звірки комунальних послуг (т.1 а.с.85-87).

У липні 2005 року ОСОБА_6 звернувся до позивачів з проханням тимчасово знятися їм з реєстраційного обліку місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, б. 12, кв. 61, м. Луганськ, доки він не владнає неприємності, що виникли у нього за місцем роботи. За його наполяганням позивачі 07 липня 2005 року знялись з реєстраційного обліку проживання за вказаною адресою, але зі спірної квартири не виселялись, продовжували проживати у ній. ОСОБА_4, продовжувала отримувати пенсію за адресою: вул. 395 Шахтарської дівізії, б. 12, кв. 61, м. Луганськ (т.1 а.с.84). У липні 2007 року, позивачі зареєстрували місце свого проживання у спірній квартирі.

Згідно довідки комунального підприємства “Стандарт-Луганськ” від 01.09.2009 року зазначено, що до складу сім’ї ОСОБА_4 входять: ОСОБА_10, яка була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 з 23.04.1970 року та виписана з 07.07.2005 року та знов зареєстрована з 19.07.2007 року та ОСОБА_6, який зареєстрований з 1972 року (т.1 а.с.88).

Згідно довідки МКП БТІ від 20.10.2010 року право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 було здійснено від 22.08.2005 року за ОСОБА_11 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 03.08..2005 року, виданого Управлінням Луганської міської ради про приватизацію житла, обліку та розподілу житлової площі. Від 27.09.2005 року право власності на зазначену квартиру було зареєстроване за ОСОБА_12 на підставі договору купівлі-продажу від 05.09.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_13, яке зареєстроване за №1330. Від 11.08.2010 року за ОСОБА_12 було перереєстровано право власності на підставі дублікату договору купівлі-продажу від 05.09.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_13, зареєстровано за №1330, виданим 09.08.2010р., зареєстровано за №837. Право власності на квартиру станом з 26.08.2010 року зареєстровано за ОСОБА_7 на підставі договору купівлі - продажу від 13.08.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_14, зареєстрованого за №1129 (т.1 а. с.129).

У 2005 році ОСОБА_6 звернувся до Управління Луганської міської ради по приватизації житла, обліку та розподілу житлової площі, приватизував квартиру на своє ім'я, отримав свідоцтво про право власності на житло і зареєстрував у Міському комунальному підприємстві БТІ м. Луганська, що підтверджується копією технічного паспорту від 22.08.2005 року (т.1 а.с.62-63), копією заяви ОСОБА_6 (Т.2 а.с.3)

Згідно копії розпорядження органу приватизації № 1342 від 03.08.2005 року ОСОБА_6 була передана у приватну власність квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3(т.2 а. с.2).

Крім того, ОСОБА_6 було видане приватизаційне платіжне доручення від 25.07.2005 року, що підтверджується копією приватизаційного платіжного доручення(т.2 а.с.5 обор.).

На момент розгляду справи право власності на квартиру АДРЕСА_4 зареєстровано за ОСОБА_7, що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 13.08.2010 року та копією технічного паспорту від 11.08.2010 року на ім’я ОСОБА_7 (т.1 а.с.116-119,120).

Як встановлено в судовому засіданні, на момент приватизації тобто у 2005 році за адресою: АДРЕСА_5 був зареєстрований тільки ОСОБА_6, а ОСОБА_10 та ОСОБА_4 були зняті з реєстрації, що підтверджується копією довідки про склад сім’ї наймача ізольованої квартири (т. 2 а.с.4).

Доводи позивачів, що ОСОБА_6 скориставшись тим, що вони знялись з реєстрації та без їх відома, приватизував вище зазначену квартиру на своє ім'я та отримав свідоцтво про право власності на житло, а потім зареєстрував його у МКП БТІ не відповідають дійсності, так як в судовому засіданні ОСОБА_6 підтвердив той факт, що у 2005 році, коли він звернувся до ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про зняття їх з реєстрації місця проживання, позивачі добровільно знялися з реєстрації місця мешкання та знали, що він буде за допомогою квартири вирішувати свої неприємності, а у 2007 році знов зареєстрували своє місце проживання за зазначеною адресою.

В судовому засіданні була оглянута архівна справа Управління житлово - комунального господарства Луганської міської ради, з якої вбачається, що ОСОБА_6 особисто звернувся до Управління житлово - комунального господарства Луганської міської ради і тоді коли надавав документи на приватизацію, і тоді коли отримував свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_6. Після одержання документів: бланка заяви та бланка довідки ОСОБА_6 заповнив їх та надав до Домоуправління № 3 де на підставі його паспорту та лицевої картки наймача даної квартири вони були перевірені і завірені керівником ДУ № З, після чого ОСОБА_6 вказані документи були надані до Управління Луганської міської ради по приватизації житла, обліку та розподілу житлової площі ( т.2 а.с.2-5).

У заяві вказано про те, що дані відносно ОСОБА_6 перевірені, участі у приватизації раніше він не приймав, а також зроблена відмітка про те, що дана квартира не службова, після чого ОСОБА_6 підписав заяву(т.2 а.с.3).

          Після наданих ОСОБА_6 документів йому було видано приватизаційне платіжне доручення від 25.07.2005 №2971 для оплати суми житлового чеку у розмірі 4 грн. 20 коп. ( т.2 а.с.5 обор.)

На підставі наданих документів ОСОБА_6 до Управління Луганської міської ради по приватизації житла, обліку та розподілу житлової площі було видано розпорядження Управління Луганської міської ради по приватизації житла, обліку та розподілу житлової площі від 03.08.2005 № 1342, яким задоволено прохання наймача ОСОБА_6 про передачу вказаної квартири в приватну власність(т.2 а.с.2).

          Згідно ст. 5 ч.4 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону. Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чек або з частковою доплатою один раз.

Згідно ст. 6 КАС України кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно ч.2 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»передача займаних квартир (будинків, кімнат у гуртожитках) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку, кімнаті у гуртожитку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку, кімнати у гуртожитку).

          Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Згідно п.20 та п.21 “Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян” при оформлені заяви на приватизацію квартири (будинку) громадянин бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім’ї та займані приміщення (додатки 4,5) та у довідці вказуються члени сім’ї наймача, які прописані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло. У довідці вказуються новонароджені, і на них розраховується норма площі, що передається безкоштовно, незалежно від строку їх народження та введення в дію Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”.

Як вже зазначалось вище, ОСОБА_6 надав до Управління Луганської міської ради по приватизації житла, обліку та розподілу житлової площі довідку форми №3 з домоуправління №3 про склад сім’ї, де зазначено, що на момент приватизації квартири у 2005 році, за адресою: АДРЕСА_7 був зареєстрований тільки він, позивачі ОСОБА_15 та ОСОБА_5 добровільно знялися з реєстрації, що підтверджено в судовому засіданні та даний факт не заперечують самі позивачі.

Суд не приймає до уваги посилання позивачів, що ОСОБА_6 заволодів вище зазначеною квартирою шахрайським шляхом, оскільки до суду не надано доказів, які б підтверджували зазначені факти.

На підставі вище викладеного, суд зазначає, що позивачами не надані докази в обґрунтування свого позову. Під час судового розгляду справи позивачами не доведена правомірність позовних вимог, тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене та у відповідності до ст. ст. 2, 6,7, 8, 9,59, 99,100,160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, “Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян”, зі змінами та доповненнями від 05.08.1994 року №72, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Луганської міської ради в особі Управління по приватизації житла, обліку та розподілу житлової площі, третя особа ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання приватизації недійсною, скасування розпорядження про приватизацію, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Кам’янобрідський районний суд м. Луганська шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                        Бойко Н.В.