Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.

                                                                                         Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

                                                                          Україна

                 ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                       У Х В А Л А

                                                                   Іменем України

06 серпня 2008 року                                                                                              справа № 22-а-8575/08

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

В С Т А Н О В И Л А :

            У травні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації про стягнення недоплачених сум на оздоровлення за 2007 рік, з урахуванням уточнень (арк. спр. 22), виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на день фактичної виплати. 

            Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2008 року позов ОСОБА_1 було задоволено, з відповідача на користь позивача стягнута заборгованість по недоотриманим сумам на оздоровлення за 2007 рік.   

            Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме: без урахування розміру цього виду допомоги, встановленого постановою КМУ від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Всі виплати, передбачені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у тому числі виплати щорічної допомоги на оздоровлення, і які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати, виплачується у розмірах, встановлених вказаною постановою КМУ.

            Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (надалі  ЧАЕС), категорія 1, є інвалідом 3 групи, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 3 групи - чотирьох мінімальних заробітних плат, при цьому розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати становив: з 1 квітня 2007 року - 420 грн., з 1 липня 2007 року - 440 грн. та з 1 жовтня 2007 року - 460 грн.

            В порушення зазначених норм першим відповідачем щорічна допомога у визначеному розмірі позивачеві не нарахована і не сплачена. Фактично нараховано та сплачено: в червні 2007 року за 2007 рік - 90 грн.

            Таким чином, суд першої інстанції вирішив, що фактично за 2007 рік відповідачем було недоплачено позивачеві сума щорічної разової допомоги у розмірі 1670 грн. (440 грн. х 4 - 90 грн.).

                        Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. 

            Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, (категорія 1), що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_1.

            З 17.11.2005 року по теперішній час позивач має 3 групу інвалідності у зв'язку з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується копією довідки МСЕК (арк. спр. 7).    

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 3 групи - чотири мінімальних заробітних плат.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення Управління керувалося постановою Кабінету Міністрів України постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - постанова № 562), якою розмір зазначеної допомоги інвалідам 3 групи встановлений в 90 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

            Зазначеною постановою № 562 всупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для інвалідів 3 групи - 90 грн.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2007 рік, а не постанова № 562, згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу у відповідності до пункту 2 Указу Президента України «Про Єдиний державний реєстр нормативних актів» від 27.06.1996 року (зі змінами) стосовно преюдиції нормативних актів.

                        Конституція - Основний Закон України і має найвищу юридичну силу, а тому колегія суддів приходить до висновку, що у зазначеній ситуації, суд першої інстанції вірно застосував конституційні положення щодо пільг, компенсацій і гарантій, які Держава надає громадянам.

            Таким чином, дії першого відповідача в частині виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 90 грн. за 2007 рік, суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірними.

            Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів). Таким чином, перший відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету. 

Відповідно до ст. 48 спеціального Закону та приписів п.п. 1-3  Порядку використання коштів Державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України  № 936 від 20.09.2005 року у управління праці та соціального захисту  населення з'явився обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Тому, звернення з позовними вимогами до Управління праці та соціального захисту населення щодо стягнення щорічної допомоги є обґрунтованим.   

Статтею 63 спеціального Закону фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього  Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Зазначене доводить, що Управління, як розпорядник коштів Державного бюджету України, є належним відповідачем.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки суду не спростовуються, а тому постанова підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 195-196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2008 року у справі № 2-а-11050/08 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2008 року у справі № 2-а-11050/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2007 рік - залишити без змін. 

            Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення, а в разі складання і проголошення вступної та резолютивної частин, з дня складення в повному обсязі. 

            Головуючий:                                                                                 І.В. Геращенко

            Судді:                                                                                          Т.Г. Арабей

                                                                                                                   К.П. Горбенко