Справа № 2-А-492/2008

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІГОВА

                                                       П О С Т А Н О В А

                                       І м е н е м  У к р а ї н и

07 серпня 2008 року                                                                                                                     м. Чернігів

            Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

головуючого - судді Коверзнева В.О.,

при секретарі - Бабич В.Д.,

з участю: позивача, представника відповідача - Клановець Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради про визнання відмови у здійсненні перерахунку розміру щорічної допомоги на оздоровлення неправомірною та стягнення заборгованості,

                                                              в с т а н о в и в:

07.07.2008 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Чернігівської міської ради про визнання неправомірною відмову здійснити перерахунок розміру щорічної допомоги на оздоровлення, відповідно до вимог статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та стягнення заборгованості по виплаті зазначеної допомоги за 2004 - 2006 роки в розмірі 5298 грн 30 коп. 

Оскільки Управління соціального захисту населення Чернігівської міської ради не існує, ухвалою судді від 08.07.2008 року залучено до участі у справі в якості належного відповідача Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради, яке фактично здійснювало виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення.

У судовому засіданні позивач адміністративний позов підтримав і наполягав на задоволенні. Також повідомив, що дізнався про порушення своїх прав лише у березні 2008 року.

Представник відповідача позов не визнала. У поданих суду письмових запереченнях зазначила, що дія статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в період з 2004 по 2006 роки зупинялася законами України про Державний бюджет України на відповідні роки. Зазначеними законами Кабінету Міністрів України надавалося право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до чинного законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. У зв'язку з цим, у 2004 та 2005 роках позивачу було сплачено по 26 грн 70 коп., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року, а в 2006 року - 120 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562. Крім того, наполягала на застосуванні судом річного строку звернення до адміністративного суду.

            Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, і має 2 групу інвалідності.

Відповідно до частини 4 статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції Закону України від 20.06.1996 року НОМЕР_1), інвалідам І і ІІ групи виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати допомоги, яка здійснюється органами соціального захисту населення за місцем проживання громадянина.

Втім, за 2004 - 2006 роки відповідач сплачував позивачеві щорічну допомогу на оздоровлення в розмірах визначених постановами Кабінету Міністрів України від 26.12.1996 року № 836 та від 12.07.2005 року № 562, зокрема: за 2004 і 2005 роки по 26 грн 70 коп., а за 2006 рік - 120 грн. Остання виплата була здійснена позивачу у березні 2006 року.

Згідно частини 2 статті 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В силу статті 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропуску строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пояснення позивача про те, що про порушення прав йому стало відомо лише у березні 2008 року не є переконливими. За таких обставин суд доходить до висновку, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду без поважних причин, що є підставою для відмови в задоволенні позову.   

            Керуючись статтями 99, 100, 158 - 163, 186 КАС України, суд

                                                              п о с т а н о в и в:

 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради про визнання відмови у здійсненні перерахунку розміру щорічної допомоги на оздоровлення неправомірною та стягнення заборгованості відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а апеляційна скарга - протягом 20 днів після подання заяви. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо подається в строк, встановлений для подання заяви.

            Головуючий: