Справа № 2-1091-2008 рік
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 червня 2008 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої - судді Дубіжанської Т.О.
при секретарі Рожко Я.С.
за участю представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Нагорного Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську ради про визнання права власності, -
В С Т А Н О В И В:
У березні 2008 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати за ним право власності на самочинно прибудований санвузол (1-8), площею 4,7 кв.м., до будинку літ. А-1 та самочинно переобладнану житлову кімнату (1-4), площею 7,8 кв.м., в тому ж будинку літ. А-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що йому на підставі договору купівлі-продажу від 30.07.1966 року, який зареєстровано в Дніпропетровському міжміському бюро технічної інвентаризації 10.09.1966 року, належить жилий будинок літ. А-1, житловою площею 35 кв.м., з господарчими будівлями, за адресою: АДРЕСА_2. В 1975 році позивач самочинно переобладнав кухню будинку у житлову кімнату, площею 7,8 кв.м. (1-4), а в 1981 році самочинно прибудував до будинку санвузол, площею 4,7 кв.м. (1-8). 06.03.1981 року номер вказаного будинку змінено з «14-А» на «24». 16.03.1981 року назву вулиці змінено з «АДРЕСА_2» на «АДРЕСА_1». Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 320 від 25.02.1999 року, позивачу було передано у приватну власність для обслуговування зазначеного вище жилого будинку, господарських будівель та споруд, земельну ділянку площею 0,0396 га. і видано державний акт на право приватної власності на землю від 08.04.1999 року. Спірне новостворене нерухоме майно не порушує прав інших осіб. Позивач вважає, що є всі підстави передбачені діючим законодавством для визнання за ним права власності на новостворене нерухоме майно, а тому вимушений звернутися до суду з даним позовом.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги уточнила та просила визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на самочинно прибудовані сіни літ. а 2-1 (санвузол), площею 4,7 кв.м., до будинку літ. А-1 та самочинно переобладнану житлову кімнату (1-4), площею 7,8 кв.м., в тому ж будинку літ. А-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та вважати житловий будинок літ. А-1 загальною площею 68,6 кв.м., житловою площею 42,8 кв.м. При цьому, вона посилалася на підстави зазначені у позовній заяві, а також вказала на згоду начальника Головного Архітектурно-Планувального управління м. Дніпропетровська «ОСОБА_3» щодо узаконення спірного майна.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову не заперечував.
Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню по наступним підставам.
У судовому засіданні встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 30.07.1966 року, який зареєстровано в Дніпропетровському міжміському бюро технічної інвентаризації 10.09.1966 року, належить жилий будинок літ. А-1, шлаковий, житловою площею 35 кв.м., з господарчими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. З повідомлення Комунального підприємства «Земград» Дніпропетровської міської ради № 1100 від 17.06.2008 року слідує, що з 25.12.1956 року, на підставі рішення виконавчого комітету міської ради депутатів трудящих № 1512, вулиця зазначена у договорі купівлі-продажу від 30.07.1966 року має назву «АДРЕСА_1», а вулиці АДРЕСА_2 у м. Дніпропетровську ніколи не існувало. При наявності таких відомостей, суд вважає, що в договорі купівлі-продажу від 30.07.1966 року була допущена описка у найменуванні вулиці, а тому слід вважати адресу спірного майна: АДРЕСА_1.
Згідно технічного паспорта комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради від 28.01.2008 року, затверджено начальником даного підприємства, індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_1у м. Дніпропетровську належить позивачу ОСОБА_1 і має самочинно прибудовані сіни літ. а 2-1 (санвузол), площею 4,7 кв.м., до будинку літ. А-1 та самочинно переобладнану житлову кімнату (1-4), площею 7,8 кв.м., в тому ж будинку літ. А-1. В договорі купівлі-продажу від 30.07.1966 року існує відмітка про зміну номеру будинку на 24.
Отже, суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 самочинно прибудував сіни літ. а 2-1 (санвузол), площею 4,7 кв.м., до будинку літ. А-1 та самочинно переобладнав житлову кімнату (1-4), площею 7,8 кв.м., в тому ж будинку літ. А-1, який належить йому на підставі договору купівлі-продажу від 30.07.1966 року та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Згідно ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Крім того, ч. 5 ст. 376 ЦК України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Як встановлено у судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 самочинно прибудував сіни літ. а 2-1 (санвузол), площею 4,7 кв.м., до будинку літ. А-1 та самочинно переобладнав житлову кімнату (1-4), площею 7,8 кв.м., в тому ж будинку літ. А-1, який належить йому на підставі договору купівлі-продажу від 30.07.1966 року та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. 15.03.1982 року начальник Головного Архітектурно-Планувального управління м. Дніпропетровська «ОСОБА_3» не заперечував проти узаконення самочинного будівництва, що підтверджено його резолюцією на заяві позивача. 12.04.1982 року позивач звертався до головного лікаря Красногвардійської районної СЕС м. Дніпропетровська з проханням обстежити спірне майно, на що отримав згоду, що підтверджено листом відділу комунального господарства Красногвардійської районної ради депутатів трудящих м. Дніпропетровська. Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 320 від 25.02.1999 року, позивачу було передано у приватну власність для обслуговування житлового будинку № 24 по АДРЕСА_1 у м. Дніпропетровську, господарських будівель та споруд, земельну ділянку площею 0,0396 га. і видано державний акт на право приватної власності на землю від 08.04.1999 року.
Разом з тим, в технічному паспорті КП «ДМБТІ» Дніпропетровської обласної ради від 28.01.2008 року зазначено, що житловий будинок літ. А-1 по АДРЕСА_1 у м. Дніпропетровську, після прибудови та переобладнання, став загальною площею 68,6 кв.м., житловою площею 42,8 кв.м.
Таким чином, оскільки позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 у м. Дніпропетровську, яка передана йому у власність під уже збудоване нерухоме майно, та є єдиним власником житлового будинку літ. А-1 за вказаною адресою, що виключає порушення спірним майном прав інших осіб, то суд вважає за можливе визнати за ним право власності на самочинно прибудовані сіни літ. а 2-1 (санвузол), площею 4,7 кв.м., до будинку літ. А-1 та самочинно переобладнану житлову кімнату (1-4), площею 7,8 кв.м., в тому ж будинку літ. А-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та вважати житловий будинок літ. А-1 загальною площею 68,6 кв.м., житловою площею 42,8 кв.м.
На підставі викладеного, керуючись ст. 376 ЦК України, ст. ст. 10, 57-61, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську ради про визнання права власності - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1право власності на самочинно прибудовані сіни літ. а 2-1 (санвузол), площею 4,7 кв.м. до будинку літ. А-1 та самочинно переобладнану житлову кімнату (1-4) площею 7,8 кв.м. в тому ж будинку літ. А-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та вважати житловий будинок літ. А-1 загальною площею 68,6 кв.м., житловою площею 42,8 кв.м.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя Т.О. Дубіжанська