ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.08.06р.

Справа № 35/407

 

За позовом  Відкритого акціонерного товариства "Мода-Сервіс", м. Дніпропетровськ

до  Суб'єкта підприємницької діяльності -

фізичної особи ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ

 

про усунення перешкод в користуванні майном та стягнення 5 650,58 грн.та за зустрічним позовом - Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи

                                              ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ

 

до -        Відкритого акціонерного товариства “Мода-Сервіс”     м. Дніпропетровськ

про  -    стягнення матеріальної шкоди 23 532 грн та моральної 26 468 грн

 

Суддя  Широбокова Л.П.

 

Представники:

  Від позивача: Угрін В.М. - , дов дов від 16.02.05 р представник                      Баєва М.Ш. дов. №б/н від 10.07.2006р. представник;

                          Миронова І.В., за дов.№б/н від 14.02.06р. представник;

Від відповідача: ОСОБА_2, дов.№б/н від 25.07.06р. представник;

                             ОСОБА_3 дов.НОМЕР_10 від 05.07.05р. представник;

                             

СУТЬ   СПОРУ :

              Справа слухається із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу, запис здійснюється на носій СІС 01-35258.  

Позивач просить усунути перешкоди в користуванні майном шляхом зобов'язання відповідача звільнити орендоване нежитлове приміщення, що знаходиться в “ІНФОРМАЦІЯ_1”, який розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1, загальною площею 64,42 кв. м, шляхом складання і підписання акту приймання-передачі нерухомого майна та стягнути з Відповідача неустойку в розмірі 5650,58 грн за період утримання майна без належних правових підстав в період з 30.06.2005р. по 11.10.2005р., посилаючись на договір оренди нежитлового приміщення НОМЕР_1 від 01.01.2005р. та обґрунтовуючи тим, що всупереч вимогам позивача та приписам законодавства відповідач не звільнив орендоване приміщення  після закінчення строку дії договору оренди.

Відповідач позовні вимоги не визнав та просить в позові відмовити, оскільки господарським судом вже розглядається спір  між тими ж сторонами з того ж приводу з тих же підстав (заява від 22.11.2005р.)

Розгляд справи зупинявся ухвалою суду від 27.12.2005р. до вирішення спору за пов'язаною справою №7/2 та було поновлено за заявою позивача згідно ухвали від 05.07.2006р.

Представники позивача вимоги підтримали та просять позов задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнає, та пояснює, що тривалий час орендувала спірне приміщення, але на початку 2005р. суттєво змінилися умови оренди та вона змушена була підписати спірний договір строком дії на півроку  та звернулася до суду з позовом  про продовження договору оренди. Незважаючи на це, з 31.07.2005р. позивач не допустив її до спірного приміщення, опечатав його та поставив охорону, та з цього часу вона не користується цим приміщенням та не чинить позивачу перешкод в його використанні.  У відзиві на позов від 31.07.2006р. вказує, що позивач неправомірно намагається стягнути з неї грошові кошти, заводячи суд в оману, та сам здійснив неправомірні дії, що підтверджено, на її думку,  рішенням суду, та вона неодноразово зверталася до правоохоронних органів та прокуратури з цього приводу. До цього часу вона не може отримати своє обладнання та майно, тому що позивач не повертає його та не повідомляє його місце знаходження.

Відповідач подала до суду зустрічну позовну заяву, в якій просить стягнути з позивача матеріальні збитки 23 532 грн у вигляді неодержаних доходів та 26468 грн -компенсацію моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги грубим порушенням зі сторони позивача  її права на працю та заняття підприємницькою діяльністю, який укладаючи договір оренди не мав наміру в подальшому продовжувати дію цього договору, а мав за мету звільнити зайняте орендарем приміщення, не допускав відповідача в спірне приміщення, незважаючи на те, що спір не вирішено в судовому порядку, в зв'язку з чим вона до цього часу не працює, не отримує доходи, чим завдається їх також моральна шкода, яка виражається в насильній, агресивній зміні її способу життя, що викликає постійне почуття власної неповноцінності  та непотрібності. З метою забезпечення позову просить заборонити державному реєстратору виконкому Дніпропетровської міської ради та Головному управлінню статистики в Дніпропетровській області відміняти реєстрацію ВАТ «Мода-Сервіс»та вносити записи про його ліквідацію в Єдиний державний реєстр.

Представник відповідача заявив клопотання про витребування від позивача акту про фактичний стан спірних приміщень, в зв'язку з чим зобов'язати представників позивача та відповідача  оглянути це приміщення та скласти акт про стан приміщень та перелік майна, що там знаходиться.

Позивач не визнає вимоги зустрічного позову в повному обсязі, обґрунтовуючи тим, що відшкодування збитків у вигляді неодержаних доходів можливе тільки в разі невиконання стороною своїх зобов'язань за договором. Вказує, що рішенням суду у справі №7/2, яке набрало чинності, встановлено, що спірний договір між сторонами припинив дію 30.06.2006р., отже, за межами дії договору орендодавець не має жодних обов'язків перед орендарем, та не міг в цей час завдати йому збитків у вигляді неодержаних доходів. Зазначає також, що відсутні підстави покладення на нього відповідальності за шкоду на підставі ст. 1166 Цивільного кодексу України, оскільки не встановлена вина позивача в заподіянні шкоди. Вимоги щодо компенсації моральної шкоди також не визнає, посилаючись на те, що відповідач не довів його вини в заподіянні моральної шкоди, та не довів факт спричинення моральної шкоди, її розмір відповідно до вимог чинного законодавства.

             Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -    

ВСТАНОВИВ:

                Між Позивачем та Відповідачем було укладено договір оренди нежитлового приміщення  НОМЕР_1 від 01.01.2005р. строком дії до 30.06.2005р., згідно якого Позивач передав, а Відповідач прийняв в оренду нежитлове приміщення площею 64,42 кв.м, що знаходиться в “ІНФОРМАЦІЯ_1”, який розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1,   що не заперечується відповідачем.     

          На підтвердження права власності на спірне приміщення позивач надав реєстраційне посвідчення від 06.02.1996р. та  лист Дніпропетровського міжміського  бюро технічної інвентаризації  №НОМЕР_2 від 19.10.2005р.    

          Відповідно до п. 10.3. договору його дія припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, знищення нежитлового приміщення та достроково за згодою сторін чи за рішенням суду, господарського суду.

         Відповідно до п. 2.6. договору  орендар зобов'язаний на протязі 30 днів з часу закінчення строку дії спірного договору  звільнити орендоване приміщення  та передати його орендодавцю  за актом приймання-передачі.

            Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця (орендодавця) протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

           18.05.2005р. позивач направив відповідачу рекомендованим листом  (поштовий опис від 18.05.2005р.) повідомлення №НОМЕР_3 про закінчення договору оренди, звільнення орендованого приміщення та передання його за актом приймання-передачі, що свідчить про заперечення наймодавця щодо продовження дії спірного договору.

           Повідомлення підписано головою правління ВАТ “Мода-сервіс” Святченко С.А., повноваження якого підтверджені  Протоколом №11 загальних зборів акціонерів ВАТ “Мода-сервіс” від 10 травня 2005р.

            Орендар-відповідач звернувся до суду з позовом  про зобов'язання позивача продовжити спірний договір оренди нежитлового приміщення, господарським судом Дніпропетровської області  розглянуто справу №7/2 та постановлено рішення від 05.04.2006р.  про відмову в позові. Зазначене рішення залишено в силі Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.06.2006р. та набрало чинності, та вказаними судовими актами не визнано право відповідача на продовження спірного договору оренди.

          Отже, договір являється припиненим з часу закінчення строку його дії  та відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України  наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати  від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати  за користування річчю за час прострочення.

           Згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.  Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.06.2006р. встановлено, що із закінченням строку дії договору оренди НОМЕР_1 від 01.01.2005р. в обумовлений договором строк орендоване приміщення Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 не звільнене та не повернено ВАТ “Мода-сервіс” .

           Як слідує з пояснень відповідача, не спростованих позивачем, довідки Бабушкінського районного відділу УМВС України  №НОМЕР_4 від 28.07.2006р., акту від 24.07.2006р., довідок позивача №НОМЕР_5 від 30.07.2006р., №НОМЕР_6 від 30.07.2006р., відповідач на цей час фактично не використовує спірне приміщення, не чинить перешкод позивачу в його використанні, оскільки останній здійснює там ремонтно-профілактичні роботи без участі відповідача, майно відповідача в спірному приміщенні не знаходиться.  Пояснення позивача щодо знаходження у відповідача другої пари ключів від орендованого приміщення не є перешкодою в його використанні.

            Суд вважає, що відмова від підписання акту приймання передачі орендованого майна зі сторони відповідача, не є перешкодою в користуванні спірним приміщенням, оскільки такий акт сторонами не складався і при передачі приміщень в оренду. Таким чином,  в частині вимог позивача щодо усунення перешкод в користуванні майном шляхом зобов'язання відповідача звільнити орендоване нежитлове приміщення та підписати акт приймання-передачі  провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору на час розгляду справи.

            В той же час, із жодних доказів не слідує, що відповідач звільнив орендоване приміщення до звернення позивача з позовом.  Виходячи з того, що відповідачем не надано жодних доказів, що ним   добровільно звільнено спірне орендоване приміщення після закінчення строку дії договору до часу нарахування неустойки 11.10.2005р. вимоги позивача щодо стягнення неустойки за користування річчю за час прострочення повернення майна підлягають задоволенню частково в сумі  4004,85грн за період прострочення з 01.08. по 11.10.2005р. за 72 дні  із розрахунку: 

за серпень 2005р. -13,20 грн х 64,42 кв.м  х 2 = 1700,69 грн,

за вересень 2005р. -13,20 грн х 64,42 кв.м  х 2 = 1700,69 грн,

з 01 по 11 жовтня 2005р. -13,20 грн х 64,42 кв.м  :31 дн х 11 дн х 2 = 603,47  грн.

            В решті вимоги про стягнення неустойки задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до п. 2.6. договору  орендарю надається 30 днів для звільнення приміщення, та тільки з цього часу він являється прострочившим виконання зобов'язання.

           Таким чином, вимоги позивача за первісним позовом обґрунтовані та підлягають задоволенню в частково  та з відповідача підлягає стягненню неустойка в розмірі 4004,85грн.

           Згідно ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Як слідує зі змісту статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          За правилами ст.224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здій-снення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

           Умовою відшкодування збитків (в тому числі і втраченої вигоди) є їх наявність, противоправні дії особи, що завдала збитки та причинний зв'язок між противоправною поведінкою винної особи та завданими збитками.

          Як встановлено раніше судовими інстанціями спірний договір оренди припинив свою дію з 30 червня 2005р. та позивач з цього часу не має жодних зобов'язань перед відповідачем, крім зобов'язання прийняти від відповідача орендоване приміщення, які ґрунтуються на нормах закону або витікають із договору, оскільки із закінченням строку оренди у орендаря відсутні законні підстави користуватися приміщеннями, що були надані за договором оренди НОМЕР_1 від 01.01.2005р.

         В підтвердження втраченої вигоди відповідачем надано виписку з книги обліку доходів та витрат підприємця для платника єдиного податку з жовтня 2003р. по червень 2005р., згідно якої  відповідач визначив середньомісячний дохід 1961,00 грн та розрахував суму упущеної вигоди за 12 місяців. Але відповідачем не надано доказів того, що він зміг би отримати такі прибутки в цей період (укладених угод, тощо). Відповідно до ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.  Доказів вжиття таких заходів відповідачем не надано. 

        Зважаючи на викладене, відповідачем не доведена наявність збитків, противоправність дій позивача та причинний зв'язок між противоправною поведінкою винної особи та завданими збитками, отже, відсутні підстави для стягнення матеріальних збитків у вигляді неодержаних доходів в розмірі  23 532 грн.

         Згідно зі ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та зазначена норма містить визначення моральної шкоди.

        Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» від 31.03.1995 р. №4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

           Пункт 4 вказаної Постанови зазначає, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

          Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені ст.1167 Цивільного кодексу України, зокрема,  моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі, неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.          

          Відповідач грунтує свої вимоги щодо відшкодування моральної шкоди на неналежному виконанні позивачем умов договору  оренди НОМЕР_1 від 01.01.2005р.

          Відповідачем не доведена належними доказами вина позивача в неналежному виконанні умов договору,   причинний зв'язок між противоправною поведінкою винної особи та завданою моральною шкодою, її розмір, отже, відсутні підстави для стягнення компенсації моральної шкоди в розмірі   26 468 грн.

          В зв'язку з необґрунтованістю вимог зустрічного позову не підлягає задоволенню і клопотання про вжиття заходів щодо забезпечення позову.

          Клопотання відповідача про зобов'язати представників позивача та відповідача  оглянути спірне приміщення та скласти акт про стан приміщень та перелік майна, що там знаходиться, судом відхиляється, оскільки позивачем 30.07.2006р. вже надані такі довідки.

          Таким чином, вимоги зустрічного позову необґрунтовані та в зустрічному позові слід відмовити.

          Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі за первісним  позовом відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам, за зустрічним  - на відповідача.

         Повернути відповідачу надміру сплачене за зустрічним позовом згідно квитанції  №НОМЕР_7 від 24.07.2006р.  державне мито в сумі   179,68 грн.       

          Керуючись ст.ст. 44,49, п.1-1 ст. 80, ст. ст. 82-85, 116,117 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 759,763,785 Цивільного кодексу України, господарський суд,  -

В И Р І Ш И В :

           В частині вимог щодо усунення перешкод в користування майном та звільнення орендованого нежитлового приміщення площею 64,42 кв.м, що знаходиться в “ІНФОРМАЦІЯ_1”, який розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1, провадження у справі припинити.

          В решті  первісний позов задовольнити частково.

          Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи  ОСОБА_1 -АДРЕСА_2, ідентифіка-ційний код НОМЕР_8 (п/р невідомі) на користь Відкритого акціонерного товариства  “Мода-Сервіс” -49000, м. Дніпропетровськ, вул. Центральна,14, код ЄДРПОУ 19435338 (п/р 26002050001298 в КБ “ПриватБанк” м. Дніпропетровськ, МФО 305299) неустойку -4004,85 грн (чотири тисячі чотири грн 85 коп), витрати по сплаті держмита -157,22 грн (сто п'ятдесят сім грн 22 коп) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу -83,54 грн (вісімдесят три грн 54 коп).

            В решті позову відмовити.

            Наказ  видати після набрання  рішенням законної сили.   

            В задоволенні зустрічного позову відмовити.

            Повернути Суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі  ОСОБА_1 надміру сплачене за зустрічним позовом згідно квитанції  №НОМЕР_7 від 24.07.2006р.  державне мито в сумі   179,68 грн, про що видати довідку.       

            Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя

Л.П. Широбокова