Справа № 2-2002/11

Справа №2/422/17/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2012 року                                                    м.Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Шавули В.С.

при секретарі Кравцову С.С.

за участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 міської ради, ОСОБА_2, треті особи : Комунальне підприємство «ОСОБА_3 міжміське бюро технічної інвентаризації»ОСОБА_3 обласної ради, ОСОБА_3 державна нотаріальна контора про встановлення факту належності, визнання права власності в порядку спадкування за законом, скасування державної реєстрації, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у березні 2011 року звернувся до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська із позовом, у якому зазначив, що згідно нотаріально посвідченого 07.04.1952 року та зареєстрованого в реєстрі за № 7564 договору про забудову від 03.04.1952 року його батькові, ОСОБА_4 було надано земельну ділянку площею 390 кв.м. під індивідуальне будівництво житлового будинку по вул.Н-Козловська, № 39-а селища Крупської (нині вул.Київська, 49 у м.Дніпропетровську). На підставі даного договору забудови, батько набув право власності на домоволодіння, зареєстроване в реєстрі БТІ за № 132-106 11.04.1962 року. За своє життя в період 70-90-х років він здійснив прибудови, позначені за даними технічної інвентаризації як прибудова літ.А1-1, літ.А2-1, А3-1, А4-1 та сарай літ.Е.

Крім того, відповідно до договору купівлі-продажу 09.11.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за № 6374, його батько купив у ОСОБА_6 збудований у 1937 роках житловий будинок, розташований по сусідству на земельній ділянці площею 393 кв.м. по вул.Київській, 49 у м.Дніпропетровську, який в подальшому зруйнував.

16.06.2009 року батько помер. Він є єдиним спадкоємцем першої черги, оскільки на момент смерті батька постійно з ним проживав, а також своєчасно звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Доповнивши у жовтні 2011 року позовні вимоги, позивач просив суд встановити факт належності ОСОБА_4 домоволодіння № 49 по вул.Київська у м.Дніпропетровську, яке складається із житлового будинку літ.А-1 житловою площею 40,4 кв.м.. загальною площею 128, 8 кв.м., що складається із приміщень : веранди 1-1 площею 22, 2 кв.м., коридору 1-2 площею 3,5 кв.м.; шафи 1-3 площею 1,4 кв.м.; побутової кімнати 1-4 площею 11, 9 кв.м.; тамбуру 1-5 площею 1,1 кв.м.; комори 1-6 площею 1,2 кв.м.; санвузлу 1-7 площею 3,7 кв.м.; кухні 1-8 площею 7,2 кв.м.; житлової 1-9 площею 6,8 кв.м.; шафи 1-10 площею 2,3 кв.м.; житлової 1-11 площею 11,0 кв.м.; житлової 1-12 площею 22, 6 кв.м.; шафи 1-13 площею 1,3 кв.м.; коридору 1-14 площею 9,7 кв.м.; тамбуру 1-15 площею 3,9 кв.м.; майстерні 1-16 площею 18,0 кв.м.; а також вбиральні літ.Д, сараю літ.Е, навісу літ.Г, споруди 1-9, замощення –I, II, розташоване на земельній ділянці площею 772 кв.м. Визнати за ним право власності на домоволодіння № 49 по вул.Київській у м.Дніпропетровську, яке складається із житлового будинку літ.А-1 житловою площею 40,4 кв.м.. загальною площею 128, 8 кв.м., що складається із приміщень : веранди 1-1 площею 22, 2 кв.м., коридору 1-2 площею 3,5 кв.м.; шафи 1-3 площею 1,4 кв.м.; побутової кімнати 1-4 площею 11, 9 кв.м.; тамбуру 1-5 площею 1,1 кв.м.; комори 1-6 площею 1,2 кв.м.; санвузлу 1-7 площею 3,7 кв.м.; кухні 1-8 площею 7,2 кв.м.; житлової 1-9 площею 6,8 кв.м.; шафи 1-10 площею 2,3 кв.м.; житлової 1-11 площею 11,0 кв.м.; житлової 1-12 площею 22, 6 кв.м.; шафи 1-13 площею 1,3 кв.м.; коридору 1-14 площею 9,7 кв.м.; тамбуру 1-15 площею 3,9 кв.м.; майстерні 1-16 площею 18,0 кв.м.; а також вбиральні літ.Д, сараю літ.Е, навісу літ.Г, споруди 1-9, замощення –I, II, розташоване на земельній ділянці площею 772 кв.м. в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_4, померлого 16.06.2009 року. Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на житловий будинок за адресою: м.Дніпропетровськ. вул.Київська, 49.

Ухвалою суду до участі у справі у якості співвідповідача залучено ОСОБА_2 –спадкоємця померлої 07.12.2007 року ОСОБА_6.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги. Посилаючись на викладені обставини та надані докази, просив суд позовні вимоги задовольнити.

Відповідач - ОСОБА_3 міська рада, будучи неодноразово належним чином повідомлена про час та день судового розгляду, явку свого представника у судове засідання не забезпечила, заяв про розгляд справи за своєї відсутності суду не надсилала.

Співвідповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні не заперечував обставин позову. Позовні вимоги визнав просив задовольнити.

Третя особа Комунальне підприємство «ОСОБА_3 міжміське бюро технічної інвентаризації»ОСОБА_3 обласної ради до суду надіслали письмового листа, у якому своєї позиції щодо заявлених позовних вимог не висловлювала, просила розгляд справи здійснювати без своєї присутності.

Третя особа ДДНК також явку свого представника не забезпечила. У письмовому клопотанні просила здійснювати розгляд справи за відсутності представника, у своїй позиції покладалася на розсуд суду.

За згодою позивача, співвідповідача розгляд справи проводився без участі осіб, що не з’явилися у судове засідання.

За ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч.4 ст.55, ст.124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Згідно ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, зокрема із правочинів, вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст.328 ЦК України в редакції 2003 року).

За змістом ст.392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Підставою звернення до суду позивача є захист майнових прав та інтересів, пов’язаних із реалізацією права на спадкування.

Для встановлення правовідносин між сторонами та при вирішенні спору щодо спірних правовідносин суд застосовує положення Конституції України, Цивільного кодексу України в редакції 2003 року, інших законів України, нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади, практику Верховного суду України.

Суд, вислухавши пояснення позивача, співвідповідача, з’ясувавши обставини по справі, дослідивши їх наданими доказами вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4, померлого 16.06.2009 року, спадкоємцем першої черги за законом (а.с. 22, 23, 25, 53).

На підставі рішення виконкому Ленінської районної ради від 22.01.1952 року за № 145, договору на право забудови від 03.04.1952 року, акту відводу від 16.02.1952 року ОСОБА_4 належало домолодіння, розташоване на земельній ділянці площею 307 кв.м. за адресою : м.Дніпропетровськ, селище Крупської, вул.Ново-козловська, 39-а, в подальшому перейменовану на вул.Київська, 47, яке за актом вводу в експлуатацію, затвердженого рішення виконкому Ленінської районної ради №321-1 від 15.10.1961 року та даними технічної інвентаризації, складалося із: А-1 –житловий будинок, а-1-сіни, Б-1, Б-1, В-1-сараї, №1,2,4 –забори, №5-тротуар, №5-вбиральня (а.с.7-11, 54, 102).

На підставі нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим номером 6374 договору купівлі-продажу 19.11.2001 року, у Касьян ОСОБА_7 ОСОБА_8 купив домоволодіння, розташоване на суміжній земельній ділянці розміром 393 кв.м., що знаходився в м.Дніпропетровську за адресою вул.Київська, буд.49, яке складалося із : житловий будинок А-1, вбиральня Е, огородження та споруди ? ч. I-, № 1, (а.с.18-21).

Але у встановленому порядку до реєструючого органу, яким є комунальне підприємство «ОСОБА_3 міжміське бюро технічної інвентаризації»ОСОБА_3 обласної ради МБТІ із заявою та документами про реєстрацію свого права власності не звернувся, своє право власності на придбане домоволодіння не зареєстрував, а житловий будинок А-1 в подальшому зруйнував (а.с.98).

В період проживання у домоволодінні ОСОБА_4 самовільно здійснив у житловому будинку А-1 переобладнання нежитлових приміщень у житлові, добудував прибудови, позначені як а-1, А2-1, А4-1, веранду А3-1 та збудував сарай Е (а.с.13-17).

У відповідності до ст.186 ЦК України, річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов’язана із нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст.187 ЦК України, складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

За змістом ст.179 ЦК України об’єктами цивільних прав є предмети матеріального світу –речі, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов’язки. Згідно ст.178 ЦК України, речі можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені із цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід’ємними від фізичної чи юридичної особи.

Згідно до ст.190 ЦК України, майном як особливим об’єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки.

За правилом ч.1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення.

Як вбачається із даних технічної інвентаризації, домоволодіння за адресою: м.Дніпропетровськ. вул.Київська, 49 складається із житлового будинку літ.А-1 житловою площею 40,4 кв.м.. загальною площею 128, 8 кв.м., що складається із приміщень : веранди 1-1 площею 22, 2 кв.м., коридору 1-2 площею 3,5 кв.м.; шафи 1-3 площею 1,4 кв.м.; побутової кімнати 1-4 площею 11, 9 кв.м.; тамбуру 1-5 площею 1,1 кв.м.; комори 1-6 площею 1,2 кв.м.; санвузлу 1-7 площею 3,7 кв.м.; кухні 1-8 площею 7,2 кв.м.; житлової 1-9 площею 6,8 кв.м.; шафи 1-10 площею 2,3 кв.м.; житлової 1-11 площею 11,0 кв.м.; житлової 1-12 площею 22, 6 кв.м.; шафи 1-13 площею 1,3 кв.м.; коридору 1-14 площею 9,7 кв.м.; тамбуру 1-15 площею 3,9 кв.м.; майстерні 1-16 площею 18,0 кв.м.; а також вбиральні літ.Д, сараю літ.Е, навісу літ.Г, споруди 1-9, замощення –I, II, розташоване на земельній ділянці площею 772 кв.м. (а.с. 13-16).

Згідно складеного Комунальним підприємством «ОСОБА_3 міжміське бюро технічної інвентаризації»ОСОБА_3 обласної ради висновку збудовані в період 1970, 1990 років основні конструктивні елементи житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями і спорудами за адресою провулок Червоноармійський, 2а у м.Дніпропетровську перебувають у доброму та задовільному технічному стані (а.с.17,99-101).

ОСОБА_4 помер 16.06.2009 року (а.с.22). Єдиним спадкоємцем за законом є його син позивач по справі ОСОБА_1 (а.с.23).

ОСОБА_6 померла 07.12.2007 року. Згідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 11.03.2010 року її спадкоємцем є чоловік ОСОБА_2 (а.с.22-24)

У відповідності до ч.1.3 ст.347 ЦК України, особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності. У разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.

Згідно ст.349 ЦК України, право власності на майно припиняється в разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Аналізуючи здобуті по справі докази, суд першої інстанції вважає у повному обсязі доведеними обставини знищення належного на праві власності померлій ОСОБА_6 нерухомого майна, у зв’язку із чим право власності ОСОБА_6 на житловий будинок А-1, вбиральня Е, огородження та споруди ? ч. I-, № 1, що розташовувалися на земельній ділянці розміром 393 кв.м., у м.Дніпропетровську за адресою вул.Київська, буд.49, підлягає припиненню у судовому порядку, що є підставою для скасування державної реєстрації.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Як зазначено ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право власності на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом встановленого строку, він не заявив про відмову від неї, і залежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У відповідності до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України в редакції наказу від 07 лютого 2002 р. за № 7/5, державна реєстрація права власності на об’єкти нерухомого майна могла мати місце лише щодо прийнятих в експлуатацію у встановленому порядку об’єктів будівництва (а.с. 31-33).

Згідно Тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року за № 1035, чинного до травня 2011 року, підставою для оформлення права власності на приватні житлові будинки садибного типу, споруджені до 5 серпня 1992 р., також міг бути висновок про технічний стан будинку (будівлі), складений бюро технічної інвентаризації за формою, встановленою Міністерством з питань житлово-комунального господарства за погодженням з Міністерством регіонального розвитку та будівництва, і документ, що засвідчував право власності або користування земельною ділянкою, на якій розташовані зазначені об'єкти будівництва.

При цьому, із врахуванням положень Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»від 19 червня 2003 р. № 963-IV, фактичне використання земельної ділянки до оформлення правовстановлювальних документів на земельну ділянку, проте за наявності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за наявності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки.

Суд, оцінивши наявні у справі докази з позиції їх належності та допустимості, а також достатності і взаємності у сукупності приходить до висновку, що будучи спадкоємцем за законом першої черги, ОСОБА_1 дійсно має право в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_4, померлого 16.06.2009 року набути право власності житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та прибудовами, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Київська, 49 у м. Дніпропетровську, у зв’язку із чим вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_9 в частині встановлення юридичного факту належності померлому ОСОБА_4 домоволодіння, оскільки за правилом ч.4 ст.25 ЦК України, його здатність мати цивільні права та обов’язки припинилася в момент його смерті, а передбачені ст.16 ЦК України, способи захисту прав та інтересів суд застосовує, у відповідності до ст.11 ЦПК України, не інакше як за зверненням особи.

На підставі викладеного, керуючись ст.9, ст.41, ч.4 ст.55, ст.124 Конституції України, ст.ст. 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст.ст.11, 15, 16, 20, 21, 319, 321, 325, 328, 347, 349, 375, 376, 392, 1216, 1261, 1268 ЦК України в редакції 2003 року, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.95 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», ст.ст.10, 11, 58, 59, 60, 61, п.9 ч.1 ст.80, 88, 209 п.3, 212, 213-218, 224-228 ЦПК України, суд,-

Вирішив:

          Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 міської ради, ОСОБА_2, треті особи : Комунальне підприємство «ОСОБА_3 міжміське бюро технічної інвентаризації»ОСОБА_3 обласної ради, ОСОБА_3 державна нотаріальна контора про встановлення факту належності, визнання права власності в порядку спадкування за законом, скасування державної реєстрації,–задовольнити частково.

Припинити право власності ОСОБА_6 на садибний житловий будинок, розташований за адресою: вул.Київська, 49 у м.Дніпропетровську, що є підставою для скасування державної реєстрації права власності.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлого 16 червня 2009 року, право власності на садибний житловий будинок, розташований за адресою: вул.Київська, 49 у м.Дніпропетровську.

В іншій частині позовних вимог –відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які приймали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів із дня одержання копії рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо скаргу про апеляційне оскарження не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В. С. Шавула