Справа № 2-1052-2008 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

4 червня 2008 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої - судді                                                             Дубіжанської Т.О.

при секретарі                                                                       Рожко Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську ради, Обласного державного нотаріального архіву Дніпропетровського обласного управління юстиції, третя особа Третя Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання заборони на відчуження квартири недійсною, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2008 року позивач пред'явив позов до Виконавчого комітету Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську ради, вказавши третіми особами Третю Дніпропетровську державну нотаріальну контору та Обласний державний нотаріальний архів Дніпропетровського обласного управління юстиції, в якому просив визнати недійсною заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1, накладену Обласним Дніпропетровським державним нотаріальним архівом 15.08.1997 року за № реєстру 2592, визнати за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, та визнати за ним право власності у порядку спадкування за заповітом на вказану квартиру, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2. В обґрунтуванні своїх вимог позивач вказав, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 24.02.1994 року, виданого на підставі розпорядження № 2710 від 24.02.1994 року Виробничого об'єднання «Південний машинобудівний завод», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належить на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_1. 29.03.2005 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 склали заповіти, якими заповідали позивачу - ОСОБА_1 все належне їм майно, де б воно не знаходилося і із чого б воно не складалося, а також взагалі все, що їм належало на день смерті. ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла і після її смерті відкрилася спадщина на вказану вище квартиру. Позивач не прийняв спадщину за заповітом після померлої, оскільки в квартирі проживав ОСОБА_2, який є її співвласником. ОСОБА_2 постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, відмову від спадщини не заявляв. Тому позивач вважає, що ОСОБА_2 прийняв спадщину після померлої і став власником квартири АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер і після його смерті відкрилася спадщина на вказану квартиру. Позивач у 6-и місячний строк звернувся із заявою до Третьої Дніпропетровської державної нотаріальної контори для прийняття спадщини за заповітом від 29.03.2005 року, після померлого ОСОБА_2 Проте при здійсненні нотаріусом нотаріальних дій було встановлено, що квартира АДРЕСА_1 перебуває в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, згідно витягу № 16579433. Реєстратором обтяження є Державний нотаріальний архів Дніпропетровської області. На звернення позивача до реєстратора щодо надання інформації про накладення заборони на спадкове майно, останній повідомив, що йому не надавались документи на підставі яких було накладено заборону. Головне управління юстиції у Дніпропетровській області повідомило позивачу, що запис № 2592-21 про накладення заборони на спадкове майно був внесений реєстратором 15.08.1997 року, але інформація про підставу обтяження відсутня. При перенесенні 24.04.2007 року в оновлену базу Реєстру інформації щодо спадкового майна реєстратором також не були зазначені відомості про підставу обтяження цього майна. Позивач вважає, що такі дії реєстратора порушують вимоги Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, в якому зазначено на підставі яких документів органу чи посадової особи може бути накладено заборону. Крім того, вказані дії реєстратора порушують права позивача на одержання спадщини. Також позивач зазначив, що у Витягу з Єдиного реєстру власником квартири АДРЕСА_1 вказана ОСОБА_4, яка проживала в квартирі АДРЕСА_1, а отже, на його думку, в 1997 році реєстратор обтяження помилково, із-за неуважності, вніс відомості про накладення арешту на квартиру № 2 замість квартири № 22, що знаходиться за тією ж адресою. У відповіді реєстратора - Обласного державного нотаріального архіву Дніпропетровського обласного управління юстиції № 239р/27 від 03.12.2007 року зазначено, що документи на підставі яких накладалася заборона на спірну квартиру йому на зберігання не передавалися. Таким чином, позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.

В ході розгляду справи судом був притягнутий до участі у справі в якості співвідповідача Обласний державний нотаріальний архів Дніпропетровського обласного управління юстиції.      

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, посилаючись на підстави зазначені у позовній заяві. 

Представник відповідача Виконавчого комітету Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську ради - Нагорний Є.В. у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, причини неявки суду не повідомив. Але у судовому засіданні 02.06.2008 року даний представник відповідача вимоги позивача визнав в повному обсязі та звернув увагу на Витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 22.01.2008 року, в якому зазначений один власник квартири АДРЕСА_1 - ОСОБА_2.

Представник відповідача Обласного державного нотаріального архіву Дніпропетровського обласного управління юстиції у судове засідання не з'явився, але надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутністю.

Представник третьої особи 3-ї Дніпропетровської державної нотаріальної контори у судове засідання не з'явився, але надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутністю у зв'язку із виробничою завантаженістю.

Вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню по наступним підставам.

У судовому засіданні встановлено, що на підставі розпорядження № 2710 від 24.02.1994 року Виробничого об'єднання «Південний машинобудівний завод» квартири АДРЕСА_1 була приватизована на двох членів сім'ї, про що було видане свідоцтво про право власності на житло від 24.02.1994 року. Згідно даного свідоцтва квартира належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3. 29.03.2005 року власники квартири склали заповіти, за якими розпорядилися, що все належне їм майно, де б воно не було і із чого б воно не складалось, а також взагалі все, що буде їм належати на день смерті і на що вони за законом матимуть право вони заповідають позивачу - ОСОБА_1 Заповіти посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровані в реєстрі за № № 1080, 1081.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Згідно ч. 1 ст. 1269 цього Кодексу, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ст. 1243 ЦК України подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності. У разі складення спільного заповіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пережив. У разі смерті останнього право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 і після її смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1. У шести місячний строк, встановлений ч. 1 ст. 1270 ЦК України, позивач не звернувся із заявою до Третьої Дніпропетровської державної нотаріальної контори для прийняття спадщини після померлої за заповітом від 29.03.2005 року, який зареєстровано в реєстрі за № 1081, а тому не прийняв спадщину. ОСОБА_2 - чоловік померлої постійно проживав разом із дружиною на час відкриття спадщини, що підтверджено довідками КЖЕП «Південне» ЖЕК № 11, та не відмовлявся від спадщини, а тому прийняв спадщину, відповідно до вимог ч. 3. ст. 1268 ЦК України.   

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 і після його смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1. Згідно повідомлення Третьої Дніпропетровської державної нотаріальної контори № 1576 від 11.04.2008 року, позивач - ОСОБА_1 у встановлений законом строк звернувся до даної нотаріальної контори із заявою № 1521 про прийняття спадщини, згідно заповіту від 29.03.2005 року, який зареєстровано в реєстрі за № 1080. 01.12.2006 року було відкрито спадкову справу № 1019/2006. Звідси слідує, що позивач прийняв спадщину після померлого подружжя. Однак, Третьою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою, при перевірці Реєстру обтяжень, було виявлено заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1, що унеможливлює видати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно ст. 2 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Відповідно до п. 1.5. Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 року № 31/5, реєстраторами Реєстру заборон є: державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з Адміністратором і мають повний доступ до Реєстру заборон через комп'ютерну мережу.

Згідно п. п. 2.6.1. - 2.6.3. п. 2.6. зазначеного вище Положення, до Реєстру заборон уносяться такі відомості про обтяження - дані про підстави виникнення обтяження: назва документа, його номер та дата, повне найменування органу, що накладає обтяження; дані про особу, щодо майна якої встановлено обтяження: для власників (співвласників) - фізичних осіб - громадян України - прізвище, ім'я та по батькові, ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та, за наявності, дата та місце народження, адреса постійного місця проживання, дані документа, що посвідчує особу; - для іноземних громадян - прізвище, ім'я та по батькові (за наявності останнього), адреса постійного місця проживання за межами України, дані документа, що посвідчує особу; - для власників (співвласників) - юридичних осіб - резидентів - назва, код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, адреса постійного місцезнаходження; - для власників - юридичних осіб - нерезидентів - найменування, адреса постійного місцезнаходження та країна, де зареєстровано юридичну особу. Дані про об'єкт обтяження: ідентифікаційні номери об'єкта нерухомого майна та відомості про його місцезнаходження.

Як вбачається з матеріалів справи, Витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 22.01.2008 року містить запис № 1, в якому зазначено, що на квартиру АДРЕСА_1 була накладена заборона (архівний запис), яку зареєстровано 24.04.2007 року за № 4862788. Підстава обтяження: заява, без номера, 11.11.1995 року, не вказано, від. довір. Власником квартири є: ОСОБА_4, причина відсутності коду: архівний запис. Згідно повідомлення Головного управління юстиції у Дніпропетровській області № 05-15/8332 від 30.10.2007 року, заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1 було внесено до бази даних Реєстру заборон 15.08.1997 року під записом № 2592-21. Реєстратором вказаного реєстру є відповідач - Обласний державний нотаріальний архів Дніпропетровського обласного управління юстиції. До бази даних реєстру не було внесено відомостей щодо обтяжувача та неповно були зазначені відомості про підставу обтяження. 24.04.2007 року реєстратором перенесено запис до оновленої бази даних Реєстру заборон, в якому також не було здійснено рекомендованих заходів щодо вчинення такого перенесення з урахуванням уточнення на підставі відомостей першоджерела, що є підставою для виникнення такого обтяження. 05.02.2008 року Обласний державний нотаріальний архів Дніпропетровського обласного управління юстиції повідомив Третю Дніпропетровську державну нотаріальну контору про те, що йому не передавалися на зберігання документи на підставі яких накладено заборону за адресою: АДРЕСА_1.

Отже, запис 1 у Витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 22.01.2008 року не містить необхідні відомості про обтяження щодо квартири АДРЕСА_1, а також з нього вбачаються явні розбіжності щодо власників майна, оскільки на час накладення заборони (архівного запису) та на час винесення судового рішення, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності померлому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 

Разом з тим, відповідач - Обласний державний нотаріального архів Дніпропетровського обласного управління юстиції, який є реєстратором обтяження на спірне майно, у повідомленнях від 03.12.2007 року та від 05.02.2008 року зазначив, що документи на підставі яких накладалася заборона за адресою: АДРЕСА_1 на його зберігання не передавалися. 

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку, що необхідно визнати недійсною заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1, накладену Обласним Дніпропетровським державним нотаріальним архівом 15.08.1997 року за № реєстру 2592-21.

Крім того, суд вважає, що необхідно визнати за ОСОБА_1право власності на квартиру АДРЕСА_1в порядку спадкування за заповітами, оскільки він прийняв спадщину за спільним заповітом подружжя від 29.03.2005 року.

Що стосується вимог позивача про визнання за ОСОБА_2 права власності у порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, то данні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, а у відповідності до ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.     

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 25, 1220, 1243, 1268, 1269 ЦК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, ст. ст. 10, 57- 61, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську ради, Обласного державного нотаріального архіву Дніпропетровського обласного управління юстиції, третя особа Третя Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання заборони на відчуження квартири недійсною, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом - задовольнити частково.

Визнати заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1, накладену Обласним Дніпропетровським державним нотаріальним архівом 15.08.1997 року за № реєстру 2592-21 - недійсною.

Зобов'язати Обласний Дніпропетровський державний нотаріальний архів зняти з реєстрації заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1за № реєстру 2592-21.

Визнати за ОСОБА_1право власності на квартири АДРЕСА_1в порядку спадкування за заповітами. 

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                                                                                                                                                 Т.О. Дубіжанська