Справа № 2-0754-2008 рік
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 квітня 2008 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Дубіжанської Т.О.
при секретарі Рожко Я.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1до Приватного вищого навчального закладу «Катеринославський університет» про визнання договору про навчання недійсним, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
встановив:
У лютому 2008 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір про навчання № 617 від 01.09.2006 року, стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду у подвійному розмірі в сумі 5 000 грн. та моральну шкоду в сумі 1 000 грн. В обґрунтуванні своїх вимог позивачка вказала на те, що вона 01 вересня 2006 року уклала з відповідачем договір про навчання № 617, за яким відповідач взяв на себе зобов'язання за рахунок її коштів здійснити її навчання. За вказаним договором позивачка сплатила за освітню послугу суму 2 500 грн. В січні 2007 року вона дізналася, що наказом Міністерства освіти та науки України від 23.11.2006 року № 2237-Л «Про результати ліцензування, акредитації та атестації» освітню діяльність Приватного вищого навчального закладу «Катеринославський університет», що діє без ліцензії міністерства, припинено. За таких обставин, позивачка вважає, що укладений між нею та відповідачем договір про навчання необхідно визнати недійсним у відповідності до ч. 5 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, оскільки відповідач під час укладання з нею договору знав про відсутність у нього ліцензії на освітню діяльність, отримання якої є обов'язковою умовою для здійснення освітньої діяльності на території України, а тому укладений договір не передбачав реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. На її думку, відповідач навмисно ввів її в оману щодо обставин, які мають істотне значення, а саме замовчував про відсутність відповідної ліцензії при укладанні договору, що також тягне за собою недійсність цього правочину та відшкодування їй збитків у подвійному розмірі, які завданні їй у зв'язку з укладанням договору (ч. 2 ст. 230 ЦК України). Отже, вона просить визнати договір недійсним та стягнути з відповідача матеріальну шкоду у подвійному розмірі в сумі 5 000 грн. Крім того, вказаними незаконними діями відповідача позивачці була завдана моральна шкода, яка полягає у пережитих душевних стражданнях, а також у приниженні її честі, гідності та ділової репутації, що може негативно відбитися на її подальший професійний ріст та життя в цілому. Завдану моральну шкоду вона оцінює в сумі 1 000 грн. У зв'язку з цим, позивачка вимушена звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
У судове засідання позивачка не з'явилася, але надала до суду заяву, в якій підтримала свої позовні вимоги та просила справу розглядати за її відсутності, а у разі неявки у судове засідання відповідача, не заперечувала проводити розгляд справи у заочному порядку.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, причин неявки суду не повідомив. Зі згоди позивачки суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню по наступним підставам.
У судовому засіданні встановлено, що згідно листа відповідача № 55 від 14.12.2006 року, 10.07.2006 року проведено його державну реєстрацію як юридичної особи. Він створений на базі Дніпропетровської філії вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна». (а.с. 18). 01.09.2006 року між позивачкою та відповідачем в особі президента Самойленка В.М. був укладений договір про навчання № 617, згідно якого відповідач взяв на себе зобов'язання за рахунок коштів позивачки здійснити її навчання (далі освітня послуга), а саме: із спеціальності «Менеджмент організація» за заочною формою навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр в університеті в строки, які визначаються датою зарахування 01 вересня та датою відрахування з університету у зв'язку із закінченням навчання, які обумовлюються відповідним планом та графіком навчання. Відповідно до розділу 2 договору, відповідач також взяв на себе зобов'язання надати позивачці освітню послугу на рівні державних стандартів освіти; забезпечити їй під час дії договору дотримання прав учасників навчального процесу відповідно до законодавства; при успішному виконанні навчального плану, графіку навчального процесу, навчальних програм і повному дотриманні умов цього договору сторонами видати позивачці документ про освіту державного зразка; інформувати позивачку про правила та вимоги щодо організації надання освітньої послуги, її якості та змісту, про права і обов'язки сторін під час надання та отримання таких послуг; у разі дострокового розірвання договору (незалежно від підстав його розірвання) у зв'язку з ненаданням позивачці освітньої послуги - повернути їй частину коштів, що були внесені нею як попередня плата за надання освітньої послуги, відповідно до умов, визначених цим договором. Згідно розділів 3, 4 договору, позивачка взяла на себе зобов'язання своєчасно вносити плату за освітню послугу в розмірах, порядку та у строки, що встановлені цим договором та додатками до нього, які є невід'ємними частинами цього договору; не передавати своїх зобов'язань за цим договором іншим фізичним або юридичним особам без письмової згоди на це університету; відшкодовувати університету шкоду, яка завдана нею під час виконання своїх зобов'язань за цим договором. Також, вона зобов'язалася, виконувати вимоги законодавства України і відповідача з організації надання освітніх послуг; додержуватися законодавства України, моральних та етичних норм, внутрішнього розпорядку відповідача і відповідних його підрозділів; виконувати графік навчального процесу, вимоги навчального плану, розпорядження та накази керівництва відповідача; дбайливо користуватися майном відповідача. В п. 5.5 договору зазначено, що позивачка повинна вносити плату за навчання по навчальних роках до 25 травня поточного року, як сплата за наступний навчальний рік; по семестрах: за перший семестр наступного навчального року до 25 травня поточного календарного року, за другий семестр поточного навчального року за 45 діб до початку другого семестру, або щомісячно в розмірі 20 % від річної вартості навчання до 25 числа кожного поточного місяця, починаючи з вересня. Плата за надання освітньої послуги по навчальних роках або по семестрах (щомісяця) може визначатись в різних співвідношеннях та за іншим графіком, які встановлюються університетом. (а.с. 7-8).
Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру від 04.09.2006 року, позивачка сплатила на рахунок відповідача за навчання «МОЗ-31» суму 2 500 грн. (а.с. 6).
Однак, 03.11.2006 року прокуратурою Дніпропетровської області було порушено кримінальну справу за фактом здійснення посадовими особами Приватного вищого навчального закладу «Катеринославський університет» без одержання ліцензії освітньої діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства, яке пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 202 КК України. З даного приводу прокуратурою Дніпропетровської області 07.11.2006 року було направлено лист Вих. № 07/3-164 до Міністерства освіти і науки України. (а.с. 14). Згідно п. 4 наказу Міністерства освіти та науки України від 23.11.2006 року № 2237-Л «Про результати ліцензування, акредитації та атестації», освітню діяльність Приватного вищого навчального закладу «Катеринославський університет», що діє без ліцензії міністерства, припинено. (а.с. 15-17).
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України від 17.01.2002 року № 2984-ІІІ «Про вищу освіту», освітня діяльність на території України здійснюється вищими навчальними закладами на підставі ліцензій, які видаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Вищому навчальному закладу, що успішно пройшов ліцензійну експертизу, видається ліцензія на освітню діяльність, як правило, на термін завершення циклу підготовки фахівців за напрямом, спеціальністю, але не менше ніж на три роки. Продовження терміну дії ліцензії здійснюється у порядку, встановленому для її одержання. З дня прийняття рішення про ліквідацію вищого навчального закладу видана ліцензія втрачає чинність.
Згідно п. п. 2, 18 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.08.2003 року № 1380 «Про ліцензування освітніх послуг», ліцензування освітніх послуг є процедурою проведення ліцензійної експертизи, прийняття рішень, їх оформлення, видачі, переоформлення ліцензій, видачі їх дублікатів, а також прийняття рішень про обмеження діяльності суб'єктів у сфері освіти. Спроможність навчального закладу провадити освітню діяльність (надавати освітні послуги) підтверджується експертним шляхом - проведенням ліцензійної експертизи.
У відповідності до абз. 1 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 від 28.04.1978 року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.
Враховуючи наведене вище, суд вважає, що при розгляді даного спору слід застосовувати правові підстави і наслідки, передбачені ч. 1 ст. 215, ст. ст. 216, 227, ч. 1 ст. 230 ЦК України.
Так, згідно ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідач у порушення вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про вищу освіту» здійснював освітню діяльність на території України без одержання ліцензії, яка видається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та уклав з позивачкою - ОСОБА_1 договір про навчання № 617 від 01.09.2006 року, то даний договір з цих підстав необхідно визнати недійсним.
Крім того, згідно ч. 1 ст. ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Зважаючи на те, що відповідач на час укладання з позивачкою договору про навчання № 617 від 01.09.2006 року не мав ліцензії на освітню послугу, то даний договір спочатку не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому його необхідно визнати недійсним і з цих підстав.
Також, згідно ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
У судовому засіданні встановлено, що листом № 55 від 14.12.2006 року відповідач повідомив про проведення 10.07.2006 року його державної реєстрації як юридичної особи та про створення його на базі Дніпропетровської філії вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна». Однак, п. 4 наказу Міністерства освіти та науки України від 23.11.2006 року № 2237-Л «Про результати ліцензування, акредитації та атестації», освітню діяльність відповідача, що діє без ліцензії міністерства, припинено. Як вбачається з позовної заяви, відповідач при укладанні з позивачкою договору про навчання № 617 від 01.09.2006 року замовчував про відсутність у нього ліцензії на освітню діяльність, а із змісту листа № 55 від 14.12.2006 року можливо зробити висновок, що відповідач повідомляв позивачку про його створення на базі Дніпропетровської філії вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна». Звідси слідує, що відповідач 01.09.2006 року навмисно ввів позивачку в оману щодо наявності у нього ліцензії на освітню діяльність та уклав з нею договір про навчання, що також є підставою для визнання недійсним договору про навчання № 617 від 01.09.2006 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Виходячи з того, що договір про навчання № 617 від 01.09.2006 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватним вищим навчальним закладом «Катеринославський університет», визнано недійсним, то необхідно стягнути з останнього на користь ОСОБА_1 суму 2 500 грн., яка була сплачена за вказаним договором.
Що стосується вимог позивачки про стягнення з відповідача у подвійному розмірі збитків в сумі 5000 грн., завданих їй відповідачем шляхом обману, який виразився в укладанні з нею договору про навчання № 617 від 01.09.2006 року, який визнано недійсним, то вони задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Згідно ч. 2 ст. 230 ЦК України сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Як вбачається з матеріалів справи, договір про навчання № 617 від 01.09.2006 року, укладений між позивачкою та відповідачем, передбачав зобов'язання відповідача за рахунок коштів позивачки здійснити її навчання із спеціальності «Менеджмент організація» за заочною формою навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр в університеті в строки, які визначаються датою зарахування 01 вересня та датою відрахування з університету у зв'язку із закінченням навчання, які обумовлюються відповідним планом та графіком навчання. Тобто за умовами даного договору позивачка сподівалася за рахунок сплачених відповідачу коштів отримати освітню послугу. Умови цього договору не передбачали отримання позивачкою доходів. Звідси слідує, що визнання вказаного договору недійсним не спричинили позивачці збитків в частині отримання доходів за договором (упущена вигода).
Разом з тим, в судовому засіданні не встановлено, що позивачка понесла витрати у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), що спричинені їй відповідачем, внаслідок укладання договору про навчання № 617 від 01.09.2006 року, який визнано недійсним.
За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивачки матеріальної шкоди у подвійному розмірі в сумі 5 000 грн.
Що стосується стверджень позивачки в позовній заяві про те, що сплачені нею за договором про навчання № 617 від 01.09.2006 року кошти в сумі 2 500 грн. є збитками, які повинні бути стягнуті з відповідача у подвійному розмірі, через вчинення останнім при укладанні вказаного договору обману, то дані ствердження являються безпідставними та необґрунтованими і такими, що не відповідають правовим наслідкам недійсності правочину, які передбачені діючим законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 216 ЦК України якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Також, згідно ч. 2 ст. 227 ЦК України якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином.
В судовому засіданні встановлена вина Приватного вищого навчального закладу «Катеринославський університет» в тому, що він без ліцензії на освітню діяльність, отримання якої є обов'язковою вимогою для здійснення освітньої діяльності на території України (ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про вищу освіту»), вчинив недійсний правочин, уклав з позивачкою договір про навчання № 617 від 01.09.2006 року, при цьому ввів позивачку в оману щодо наявності у нього ліцензії на освітню діяльність. Внаслідок цих неправомірних дій у позивачки порушилися її життєві зв'язки, вона пережила душевні страждання через втрату можливості одержати своєчасно спеціальність та втрату коштів сплачених за навчання. Тому, з урахуванням вимог розумності та справедливості, враховуючи характер порушення прав позивачки та глибину її душевних страждань, суд приходить до висновку, що необхідно в повному обсязі задовольнити вимоги позивачки в частині відшкодування моральної шкоди та стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди - 1000 грн.
Відповідно до вимог ст. 79, ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки також необхідно стягнути сплачений судовий збір за матеріальну шкоду в сумі 51 грн., за моральну шкоду в сумі 08 грн. 50 коп., та сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., оскільки судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 22, 215, 216, 227, 230, 1167 ЦК України, ст. 28 Закону України «Про вищу освіту», Постановою КМУ «Про ліцензування освітніх послуг», ст. ст. 10, 59-61, 76, 79, 81, 88, 209, 212-215, 224, 226 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1до Приватного вищого навчального закладу «Катеринославський університет» про визнання договору про навчання недійсним, відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати недійсним договір про навчання № 617 від 01.09.2006 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватним вищим навчальним закладом «Катеринославський університет».
Стягнути з Приватного вищого навчального закладу «Катеринославський університет» на користь ОСОБА_1в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2 500 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 000 грн., сплачений за подачу позову судовий збір в сумі 59 грн. 50 коп., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., а всього 3 589 грн. 50 коп.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Т. О. Дубіжанська