УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа 0609/2-2005/12

Категорія 19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Матюшенка І.В.

суддів: Жигановської О.С., Кочетова Л.Г.

при секретарі судового

засідання Крижанівській М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Імексбанк" на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 8 травня 2012 року у справі за позовом ПАТ „Імексбанк" до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2009 року публічне акціонерне товариство „Імексбанк" (далі - Банк) звернулося до суду з позовом в якому, посилаючись на невиконання боржником умов кредитного договору від 13.02.2008 року, просило стягнути у солідарному порядку з відповідачів у справі, як майнових поручителів, на користь Банку 113167 грн. 47 коп. заборгованості за кредитним договором. У процесі розгляду справи Банк уточнив позовні вимоги та просив стягнути на його користь з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 49090 грн. 21 коп. заборгованості.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 08.05.2012 року у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.

У поданій апеляційній скарзі Банк, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Встановлено, що 13.02.2008 року між Банком, як кредитором, та приватним підприємством „Овен", як позичальником, укладено кредитний договір за яким Банк надає позичальнику кредит у сумі 100 тисяч грн. під 19% річних з кінцевим терміном погашення 12.02.2009 року. За умовами додаткової угоди від 03.11.2008 року відсоткова ставка по кредиту склала 32% річних. 17.11.2008 року та 03.12.2008 року між Банком та, відповідно, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на забезпечення вище вказаного кредитного договору укладені договори поруки за якими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 поручалися перед Банком за виконання ПП, „Овен" своїх зобов'язань по кредитному договору від 13.02.2008 року № 34.

У зв'язку з частковим погашенням боргу позичальником за рахунок заставного майна, станом на 06.07.2010 року борг ПП „Овен" перед Банком" становив 49090.21 грн. (а.с.31).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, зазначивши у рішенні про те, що коштів від реалізації заставного майна боржника вистачало на покриття суми заборгованості по тілу кредиту, дійшов помилкового висновку щодо безпідставності позову з наведених мотивів.

Так, згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 ЦК).

Відповідно до умов, визначених у п. 2.8 кредитного договору від 13.02.2008 року за наявності заборгованості по кредиту та/або відсотках за користування ним сторони встановлюють наступну чергу погашення позичальником (боржником) заборгованості: у першу чергу сплаті підлягають нараховані, але не сплачені у строк відсотки; у другу чергу - нараховані відсотки, строк сплати яких ще не сплинув; у третю чергу - прострочена заборгованість за кредитом; в четверту чергу - неустойка (пеня, штраф), передбачена кредитним договором.

Оскільки виручені від реалізації заставного майна ПП „Овен" кошти були зараховані на погашення заборгованості за кредитним договором саме у такому порядку, заборгованість по тілу кредиту в сумі становить 20367.65 грн. і кредитний договір не розірвано, у суду не було підстав відмовляти в позові з підстав, зазначених у рішенні суду.

Розглянувши справу, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Банку до поручителів не підлягають до задоволення виходячи з наступного.

За умовами кредитного договору від 13.02.2008 року та вище зазначених договорів поруки кінцевий термін погашення кредиту визначений сторонами 12.02.2009 року.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Враховуючи кінцевий термін погашення кредиту (12.02.2009 року) та дату звернення Банку до суду з позовом до відповідачів (11.09.2009 року), договори поруки від 17.11.2008 року та 03.12.2008 року між Банком та, відповідно, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є припиненими в силу ч. 4 ст. 559 ЦК України, що виключає майнову відповідальність поручителів (відповідачів у справі) перед Банком за невиконання ПП „Овен" як боржником умов кредитного договору.

Посилання представника Банку на ту обставину, що договори поруки припиняються з моменту повного виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором є безпідставними, оскільки протирічать положенням ст. 559 ЦК України та роз'ясненням, що містяться у п. 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин".

За таких обставин, коли судом першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосовані норми матеріального права, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав.

Керуючись ст. ст. 303, 305, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Імексбанк" задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 8 травня 2012 року скасувати, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді