ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 липня 2012 р. (14:21) Справа №2а-15079/11/0170/24

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кащеєвої Г.Ю., за участю секретаря Багдасарян Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кримхліб"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001494001 від 21.11.2011 року

за участю:

представник позивача - Потапенко Б.П., довіреність № 01-8/12 від 30.12.2011,

представник відповідача - Мельник І.А., довіреність № 5/10-00 від 17.04.2012

Обставини справи. До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Кримхліб» (далі - позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач), у якому позивач просить суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 21.11.2011 року № 0001494001.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення від 21.11.2011 року № 0001494001, яким необґрунтовано збільшено ПАТ «Кримхліб» грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 337464,99 грн., у т.ч. 224976,65 грн. основного платежу і 112488,34 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову з підстав, наведених у запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази по справі у їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Кримхліб» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 00381580).

Позивач знаходиться на податковому обліку як платник податків у СДПІ ВПП у м. Сімферополі та зареєстрований як платник податку на додану вартість.

З 31.10.2011 року по 10.11.2011 року СДПІ ВПП у м. Сімферополі проведена позапланова виїзна перевірка ПАТ «Кримхліб» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Батон і К» за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року та ПрАТ «Скадовське ХПП» за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року.

За результатами перевірки складений акт від 10.11.2011 року № 432/40-01/00381580 (а.с. 8-20).

Перевіркою встановлено завищення ПАТ «Кримхліб» податкового кредиту на суму ПДВ у вартості товарів, придбаних у ПрАТ «Скадовське ХПП» за вересень 2010 року на суму ПДВ 64498,95 грн., жовтень 2010 року на суму ПДВ 31781,87 грн. та придбаних у ПП «Батон і К» за серпень 2011 року на суму ПДВ 128695,83 грн.

Актом перевірки СДПІ у м. Сімферополі угоди ПАТ «Кримхліб» з цими постачальниками визнані нікчемними, оскільки у ПП «Батон і К» відсутні основні фонди, в т.ч. транспортні засоби, та виробничі потужності, що унеможливлює фактичне здійснення господарських операцій, зокрема, з ПАТ «Кримхліб», а постачальником ПрАТ «Скадовське ХПП» було ПП «Стилет-Юг», яке також не мало основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності. Підставою для визнання нікчемними угод з ПрАТ «Скадовське ХПП» стали матеріали перевірок ПП «Стилет-Юг», отримані працівниками СДПІ у м. Сімферополі від ДПІ в м. Херсоні, згідно з якими податковий кредит ПрАТ «Скадовське ХПП» було зменшено в частині взаємовідносин з ПП «Стилет-Юг», і на відповідні суми були зменшені податкові зобов'язання ПрАТ «Скадовське ХПП», зокрема, по взаємовідносинам з ПАТ «Кримхліб» на 64498,95 грн. у вересні 2010 року і на 31781,87 грн. у жовтні 2010 року.

На підставі акту перевірки СДПІ ВПП у м. Сімферополі прийнято податкове повідомлення - рішення від 21.11.2011 року № 0001494001 яким збільшено суму грошового зобов'язання ПАТ «Кримхліб» за основним платежем на суму 224976,65 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 112488,34 грн. (а.с. 7).

Вирішуючи питання про правомірність винесеного оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України, який набрав чинності 01.01.2011 року.

Приписами Податкового кодексу України передбачено порядок проведення перевірок платників податків та оформлення результатів виїзних документальних перевірок.

Відповідно до ст. 75 ПК України встановлено, що документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, первинних документів.

Статтею 86 ПК України встановлено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а у разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі -Закон № 996) бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

В силу частини 2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Судом досліджені документи, надані перевіряючому в ході перевірки та встановлено наступне.

Між ПП «Батон і К» та ПАТ «Кримхліб» укладений договір на поставку продукції № 1П від 01.12.2010 року, предметом якого є поставка продовольчих товарів (цукор, ізюм, фундук, мигдаль) у кількості та асортименті згідно накладних, які є невідємною частиною цього договору (а.с. 21-22).

Фактичне виконання сторонами зазначеного договору підтверджується наданими ПАТ «Кримхліб» податковими накладними від 02.08.2011 року № 1 на загальну суму 186000,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 31000,00 грн. (а.с. 21), від 03.08.2011 року № 2 на загальну суму 92700,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 15450,00 грн. (а.с. 20), від 04.08.2011 року № 3 на загальну суму 32200,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 5366,67 грн. (а.с. 19), від 09.08.2011 року № 4 на загальну суму 91500,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 15250,00 грн. (а.с. 18), від 12.08.2011 року № 5 на загальну суму 27000,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 4500,00 грн. (а.с. 17), від 16.08.2011 року № 6 на загальну суму 177000,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 29500,00 грн. (а.с. 16), від 19.08.2011 року № 7 на загальну суму 90000,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 15000,00 грн. (а.с. 15), від 23.08.2011 року на загальну суму 26550,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 4425,00 грн. (а.с. 14), від 26.08.2011 року № 9 на загальну суму 49225,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 8204,17 грн. (а.с. 13), видатковими накладними від 02.08.2011 року № 02/08-0001 на загальну суму 186000,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 31000,00 грн. (а.с. 12), від 03.08.2011 року № 03/08-0001 на загальну суму 92700,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 15450,00 грн. (а.с. 11), від 04.08.2011 року № 04/08-0001 на загальну суму 32200,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 5366,67 грн. (а.с. 10), від 09.08.2011 року № 09/08-0001 на загальну суму 91500,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 15250,00 грн. (а.с. 9), від 12.08.2011 року № 12/08-0001 на загальну суму 27000,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 4500,00 грн. (а.с. 8), від 16.08.2011 року № 16/08-0001 на загальну суму 177000,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 29500,00 грн. (а.с. 7), від 19.08.2011 року № 19/08-0001 на загальну суму 90000,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 15000,00 грн. (а.с. 6), від 23.08.2011 року № 23/08-0001 на загальну суму 26550,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 4425,00 грн. (а.с. 5), від 26.08.2011 року № 26/08-0001 на загальну суму 49225,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 8204,17 грн. (а.с. 4).

Згідно дослідженим документам, постачальником ПП «Батон і К» в серпні 2011 року поставлено покупцю ПАТ «Кримхліб» 85 тон цукру на загальну суму 772175,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 128695,84 грн.

Транспортування придбаної сировини здійснювалося автотранспортом покупця, що підтверджується наданими ПАТ «Кримхліб» подорожніми листами вантажного автомобіля від 02.08.2011 року №№ 18807, 18811, від 03.08.2011 року №№ 18947,18955, від 09.08.2011 року № 19598, від 12.08.2011 року № 20222, від 16.08.2011 року №№ 20516, 20519, від 19.08.2011 року № 20865, від 23.08.2011 року № 21081 (а.с. 165).

Оплата придбаної сировини була здійснена шляхом взаємозаліку: згідно Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.08.2011 року між ПП «Батон і К» та ПАТ «Кримхліб».

ПАТ «Кримхліб» є боржником при виконанні грошового зобов'язання в сумі 772175,00 грн. перед кредитором ПП «Батон і К» за договором № 1П від 01.12.2010 року, а ПП «Батон і К» є боржником при виконанні грошового зобов'язання в сумі 772175,00 грн. перед кредитором ПАТ «Кримхліб» за договором № 06-377/11 від 01.01.2011 року. Оскільки зустрічні вимоги є рівними, грошові зобов'язання за вказаними договорами цією Угодою припиняються в повному обсязі (а.с. 3).

Матеріалами справи підтверджено, що між ПрАТ «Скадовське ХПП» (Постачальник) та ПАТ «Кримхліб» укладений договір поставки № 10 від 13.07.2010 року (а.с. 42-45), предметом якого є поставка сільськогосподарської продукції українського походження (товар). Згідно з п. 4.1 Договору товар поставляється на умовах EXW склад ПрАТ «Скадовське ХПП» відповідно до «Інкотермс 2000».

Згідно з дослідженими документами постачальником ПрАТ «Скадовське ХПП» у період з 31.07.2010 року по 07.08.2010 року поставлено покупцю ПАТ «Кримхліб» 2702,28 тон сої на ззагальну суму 7305325,76 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 1217554,30 грн. Згідно з актами прийому-передачі (а.с.47,49), за умовами договору зерно передавалося у власність покупця на складах продавця - ПрАТ «Скадовське ХПП», без його фактичного перевезення.

Також, між ПрАТ «Скадовське ХПП» (Постачальник) та ПАТ «Кримхліб» укладений договір поставки № 17 від 27.09.2010 року (а.с. 65-74), предметом якого є поставка сільськогосподарської продукції українського походження (товар). Згідно з п. 4.1 Договору товар поставляється на умовах EXW склад ПрАТ «Скадовське ХПП» відповідно до «Інкотермс 2000».

Згідно з дослідженими документами постачальником ПрАТ «Скадовське ХПП» у період з 29.09.2010 року по 08.11.2010 року поставлено покупцю ПАТ «Кримхліб» 2992,23 тон сої на ззагальну суму 9677252,66 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 1612875,45 грн. Згідно з актами прийому-передачі (а.с. 76,78,80,82,84,86,88,90,92,95), за умовами договору зерно передавалося у власність покупця на складах продавця - ПрАТ «Скадовське ХПП», без його фактичного перевезення.

Фактичне виконання сторонами зазначених договорів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями документів бухгалтерського обліку сторін, а саме податковими накладними від 14.07.2010 року № 31 на загальну суму 3 504 450,01 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 584075,00 грн. (а.с.50), від 19.07.2010 року № 38 на загальну суму 286 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 47 666,67 грн. (а.с. 51), від 19.07.2010 року № 39 на загальну суму 50 667,54 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 8444,59 грн. (а.с. 52), від 19.07.2010 року № 40 на загальну суму 2 934 332, 46 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 489 055,41 грн. (а.с. 53), від 03.08.2010 року № 2 на загальну суму 529 876, 05 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 8 312,67 грн. (а.с. 96), від 27.09.2010 року № 11 на загальну суму 1 208 016,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 201 336,00 грн. (а.с. 97), від 28.09.2010 року № 20 на загальну суму 51 100, 00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 8516,67 грн. (а.с. 98), від 29.09.2010 року № 21 на загальну суму 1 518 595,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 253 099,17 грн. (а.с. 99), від 30.09.2010 року № 24 на загальну суму 46969,13 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 7828,19 грн. (а.с. 100), від 30.09.2010 року № 23 на загальну суму 49 020,21 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 8170,04 грн. (а.с. 101), від 29.09.2010 року № 22 на загальну суму 100 000,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 16 666,67 грн. (а.с. 102), від 01.10.2010 року № 15 на загальну суму 1 515 565,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 252 594,17 грн. (а.с. 103), від 18.10.2010 року № 18 на загальну суму 268 493,90 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 44 748,98 грн. (а.с. 104), від 08.11.2010 року № 42 на загальну суму 250 146,35 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 41 691,06 грн. (а.с. 105), від 05.11.2010 року № 40 на загальну суму 625 446,13 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 104 241,02 грн. (а.с. 106), від 31.10.2010 року № 47 на загальну суму 842 397,42 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 140 399,57 грн. (а.с. 107), від 25.10.2010 року № 21 на загальну суму 1 083 057,30 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 180 509, 55 грн. (а.с. 108), від 25.10.2010 року № 19 на загальну суму 894 952,80 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 149 158,80 грн. (а.с. 109), від 12.10.2010 року № 16 на загальну суму 1 223 493,42 грн.. у т.ч. ПДВ в сумі 203 915,58 грн. (а.с. 110), видатковими накладними від 31.07.2010 року № 65 на загальну суму 3 841 117,55 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 640 186,26 грн. (а.с. 46), від 03.08.2010 року № 66 на загальну суму 3 463 352,56 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 577 225,43 грн. (а.с. 48), від 29.09.2010 року № 113 на загальну суму 1 527 500,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 254 583,33 грн. (а.с. 75), від 30.09.2010 року № 133 на загальну суму 625 889,86 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 104 314,98 грн. (а.с. 77), від 06.10.2010 року № 134 на загальну суму 580 189,97 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 96 698,33 грн. (а.с. 79), від 08.10.2010 року № 135 на загальну суму 384 920,18 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 64 153,36 грн. (а.с. 81), від 12.10.2010 року № 131 на загальну суму 1 139 765,07 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 189 960,85 грн. (а.с. 83), від 15.10.2010 року № 137 на загальну суму 1 308 261,18 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 218 043,53 грн. (а.с. 85), від 18.10.2010 року № 138 на загальну суму 414 726,40 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 69 121,07 грн. (а.с. 87), від 25.10.2010 року № 142 на загальну суму 894 952,80 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 149 158,80 грн. (а.с. 89), від 31.10.2010 року № 151 на загальну суму 1 925 454,72 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 320 909,12 грн. (а.с. 91), від 07.08.2010 року № 74 на загальну суму 855,65 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 142,61 грн. (а.с. 93), від 08.11.2010 року № 172 на загальну суму 875 592,48 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 145 932,08 грн. (а.с. 74).

Таким чином, на виконання зазначених договорів поставки в період з 31.07.2010 року по 08.11.2010 року постачальником ПрАТ «Скадовське ХПП» було поставлено покупцю ПАТ «Кримхліб» 5694,51 тон сої на загальну суму 16 982 578,40 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 2 830 429,75 грн.

Оплата придбаних товарів була здійснена покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів в загальній сумі 16 760 638,39 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 2 793 439,77 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 13.07.2010 року № 234 на суму 3 504 450,01 грн. (а.с. 54), від 19.07.2010 року № 242 на суму 286 000,00 грн. (а.с. 55), від 19.07.2010 року № 241 на суму 2 985 000,00 грн. (а.с. 56), від 04.08.2010 року № 256 на суму 168 570,00 грн. (а.с. 57), від 11.08.2010 року № 10612 на суму 50000,00 грн. (а.с. 58), від 18.08.2010 року № 11044 на суму 50000,00 грн. (а.с. 59), від 19.08.2010 року № 11127 на суму 50000,00 грн. (а.с. 60), від 20.08.2010 року № 11136 на суму 100000,00 грн. (а.с. 61), від 21.08.2010 року № 11231 на суму 50000,00 грн. (а.с. 62), від 25.08.2010 року № 11249 на суму 50000,00 грн. (а.с. 63), від 31.08.2010 року № 11575 на суму 11305,75 грн. (а.с. 64), від 27.09.2010 року № 12936 на суму 1 208 016,00 грн. (а.с. 111), від 28.09.2010 року № 12946 на суму 51100,00 грн. (а.с. 112), від 29.09.2010 року № 12948 на суму 1 518 595,00 грн. (а.с. 113), від 29.09.2010 року № 12955 на суму 100000,00 грн. (а.с. 114), від 30.09.2010 року № 13105 на суму 46969,13 грн. (а.с. 115), від 30.09.2010 року № 13135 на суму 49020,21 грн. (а.с. 116), від 01.10.2010 року № 13264 на суму 1 515 565,00 грн. (а.с. 117), від 12.10.2010 року № 13838 на суму 1 223 493,42 грн. (а.с. 118), від 25.10.2010 року № 14472 на суму 2 246 504,00 грн. (а.с. 119), від 02.11.2010 року № 15029 на суму 50 000,00 грн. (а.с. 120), від 02.11.2010 року № 15151 на суму 594417,00 грн. (а.с. 121), від 03.11.2010 року № 15164 на суму 50 000,00 грн. (а.с. 122), від 04.11.2010 року № 15230 на суму 5496,00 грн. (а.с. 123), від 04.11.2010 року № 15231 на суму 44 504,00 грн., від 05.11.2010 року № 15346 на суму 33079,00 грн. (а.с. 125), від 05.11.2010 року № 15347 на суму 47 681,55 грн. (а.с. 126), від 05.11.2010 року № 15362 на суму 420725,97 грн. (а.с. 127), від 08.11.2010 року № 15364 на суму 25 000,00 грн. (а.с. 128), від 09.11.2010 року № 15542 на суму 25 000,00 грн. (а.с. 129), від 11.11.2010 року №15615 на суму 36 000,00 грн. (а.с. 130), від 16.11.2010 року № 15805 на суму 25 000,00 грн. (а.с. 131), від 17.11.2010 року № 15862 на суму 25 000,00 грн. (а.с. 132), від 18.11.2010 року № 16012 на суму 25000,00 грн. (а.с. 133), від 06.12.2010 року № 16846 на суму 25 000,00 грн. (а.с. 134), від 07.12.2010 року № 16957 на суму 25 000,00 грн. (а.с. 135), від 08.12.2010 грн. № 17092 на суму 25 000,00 грн. (а.с. 136), від 14.12.2010 року № 17396 на суму 14 000,00 грн. (а.с. 137), від 30.12.2010 року № 18333 на суму 146,35 грн. (а.с. 138).

Судом встановлено, що наявні в матеріалах справи документи відповідають нормативним вимогам до первинних документів бухгалтерського обліку, а тому є належним підтвердженням фактичного здійснення господарських операцій з придбання ПАТ «Кримхліб» товарів за договорами із ПрАТ «Скадовське ХПП» та ПП «Батон і К».

Таким чином, дослідженими документами бухгалтерського обліку ПАТ «Кримхліб» підтверджується реальне здійснення господарських операцій по виконанню договорів від 13.07.2010 року № 10 та від 27.09.2010 року № 17 із ПрАТ «Скадовське ХПП» та договору від 01.12.2010 року № 1068 з ПП «Батон і К».

Отримавши від ПП «Батон і К» зазначені податкові накладні позивач включив відображені в них суми ПДВ до складу податкового кредиту у серпні 2011 року на суму 128695,84 грн. та від ПрАТ «Скадовське ХПП» - на суму 2830429,81 грн., що відповідає приписам чинного податкового законодавства.

До набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року відносини щодо справляння податку на додану вартість регулювались Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст.7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналогічні норми містяться у п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України вбачається, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 підставою для нарахування податкового кредиту покупця є видана постачальником податкова накладна. Зазначна норма міститься в п. 201.10 ст. 201 ПК України.

Таким чином, ані Закон України «Про податок на додану вартість», який діяв у 2010 році, ані Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року не ставлять право платника на податковий кредит в залежність від наявності у його постачальників будь-якого майна, матеріальних або трудових ресурсів. Право платника на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок витрат на придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність незалежно оформлених податкових накладних.

Дослідженими наявних в матеріалах справи податкових накладних постачальника ПП «Батон і К» встановлено, що вони відповідають законодавчим вимогам до первинних документів податкового обліку, тому є належним підтвердженням права позивача на податковий кредит з ПДВ у загальній сумі 128695,84 грн. за серпень 2011 року.

Дослідженням наданих позивачем податкових накладних постачальника ПрАТ «Скадовське ХПП» встановлено, що вони відповідають законодавчим вимогам до первинних документів податкового обліку, тому є належним підтвердженням права позивача на податковий кредит з ПДВ у загальній сумі 2830429,81 грн.

Виключення з податкового кредиту позивача ПДВ за вересень 2010 року в сумі 64498,95 грн. та за жовтень 2010 року в сумі 31781,87 грн. на підставі зменшення ДПІ в м. Херсоні податкових зобов'язань ПрАТ «Скадовське ХПП» не пітверджується даними податкового обліку позивача.

Враховуючи викладене, суд погоджується з висновками судово - економічної експертизи від 15.06.2012 року № 17/12.

Оцінюючи обґрунтованість тверджень відповідача щодо нікчемності операцій, суд зазначає наступне.

Підставою для зменшення податкового кредиту на суму 224976,65 грн., у т.ч. за вересень 2010 року в сумі 64498,95 грн., за жовтень 2010 року в сумі 31781,87 грн. та за серпень 2011 року в сумі 128695,83 грн. стали висновки, зроблені ДПІ у м. Сімферополі у акті «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Батон і К» з питань достовірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання за серпень 2011 року» від 31.10.2011 року № 15482/23-4/33773162 згідно якого встановлено, що у ПП «Батон і К» відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, відсутність за місцезнаходженням, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності по ланцюгу постачання. У зв'язку з чим податкові зобов'язання ПП «Батон і К» по відповідному ланцюгу постачання є нікчемним та висновки, зроблені ДПІ у Садовському районі Херсонськї області у акті «Про результати планової виїзної перевірки ПАТ «Скадовське ХПП» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року» від 29.07.2011 року № 261/23/2130182.

Суд зазначає, що чинним законодавством не передбачений обов'язок покупця перевіряти у продавця місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, економічно необхідного для здійснення господарської операції. Відтак, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх податкових зобов'язань, оскільки чинним законодавством така відповідальність не передбачена.

Частинами 1,5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

При цьому, відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Порушення частин 1,5 ст. 203 ЦК України не є безумовною підставою визнання правочину нікчемним, а є лише підставою для визнання його недійсним.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, що порушує публічний порядок, тобто якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним.

Статтею 204 ЦК України передбачена презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Проте, суд зазначає, що в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Вказана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Як зазначається у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, ця норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Також в зазначеному листі ВАСУ встановлено, що установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Суду не надано доказів звернення до суду з метою визнання вказаного правочину недійсним.

Разом з тим, необхідною передумовою для встановлення факту нікчемності угоди є насамперед встановлення умислу сторони або сторін за такою угодою.

Відповідно до ст. 24 КК України наявність умислу визначається на підставі усвідомлення особою або особами суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Щодо наявності умислу юридичної особи, то він визначається як умисел посадової особи або особи, яка була уповноважена діяти від імені юридичної особи. Разом з тим, наявність або відсутність умислу має встановлюватися або вироком суду, або відповідними висновками, зробленими за наслідком порушення кримінальної справи, що може бути покладено в основу судового рішення про застосування наслідків нікчемної угоди, що передбачені положеннями ч. 1 ст. 208 ГК України.

Враховуючи відсутність доказів умислу позивача та контрагента за правочином, який відповідач вважає нікчемним, суд дійшов висновку щодо безпідставності зроблених відповідачем висновків.

Суд критично ставиться до висновків відповідача щодо відсутності у контрагентів позивача ознак господарської діяльності та існування з метою створення транзитних фінансових потоків для штучного створення податкового кредиту третім особам, оскільки такі твердження мають бути підтверджені у встановленому законом порядку, оскільки мають ознаки злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України підприємництвом визнається самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, яка здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних та соціальних результатів та має на меті одержання прибутку. При цьому, суб'єкти господарювання в процесі здійснення господарської діяльності вступають в господарські правовідносини, укладають відповідні договори, надають або купують послуги, отримують або придбають товари, тощо.

Відповідно до положень ст. 247 Господарського кодексу України у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації. При цьому, відповідно до ч. 2 зазначеної статті скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання провадиться за рішенням суду, що є підставою для ліквідації данного суб'єкта господарювання відповідно до статті 59 Господарського кодексу України. Відповідно до п. 2 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Доказів щодо вжиття вище перелічених заходів органами державної податкової служби суду не надано. За фактом фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків кримінальних справ не розпочато, вироків суду не прийнято за результатами розгляду таких справ в судовому порядку, до підприємства, яке на думку органів державної податкової служби здійснює діяльність із порушенням закону та установчим документам, адміністративно-господарські санкції не застосовані, свідоцтво платника податку на додану вартість, як на час здійснення торгової операції з поставки товарів, так й на час розгляду справи у обох сторін є дійсним, інших доказів суду під час розгляду справи не надано.

Таким чином, виходячи з викладеного суд дійшов висновку, що перевірка фактично була проведена на підставі відомостей бази даних ДПС, системи автоматизованого співставлення платників податків ДПА України, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" не є первинними бухгалтерськими документами. Разом з тим, відповідачем при проведенні перевірки не надано взагалі жодної оцінки документам, на підставі яких відбулася господарська операція позивача.

Суд вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, рішення суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії"(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

В адміністративних справах суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідач, доказів наявності певних обставин, які свідчать про те, що позивач порушив вимоги чинного законодавства, укладаючи спірні правочини, завідомо діяв з умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, не надав (ч. 4 ст. 71 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оцінюючи правомірність прийнятого рішення суд керується критеріями, закріпленими частиною 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури та яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації своїх дискреційних владних функцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно з п. 1 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Позивач відповідно до заявлених вимог просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 21.11.2011 року № 0001494001.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 21.11.2011 року № 0001494001.

Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків, зроблених відповідачем у акті перевірки щодо порушення позивачем податкового законодавства, у зв'язку з чим прийняте на підставі таких висновків податкове повідомлення - рішення від 21.11.2011 року № 0001494001 є протиправним та підлягає скасуванню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає за необхідне стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

У судовому засіданні 27.07.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено 30.07.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АР Крим від 21.11.2011 року № 0001494001.

3. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Кримхліб» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 28,23 грн. шляхом безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кащеєва Г.Ю.