КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2012 року Справа № 1170/2а-2661/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Момонт Г.М., розглянувши у порядку письмового провадження о 14-30 адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії та Олександрійському районі

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та утриматися від певних дій, визнання незаконною вимоги

ОСОБА_1 звернулася з позовом, в подальшому уточненим, до Управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії та Олександрійському районі про:

- визнання протиправними дій Відповідача по не проведенні реєстрації ПП ОСОБА_1 платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до ч.2 ст.3 ЗУ «Про збір на загальнообов'язкове пенсійне страхування»та повноважень, наданих пп.1 п.2.1 Положення по управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 р. №8-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 р. за №442/6730 (далі Положення №442) щодо обліку платників збору на обов'язкове державне страхування;

- зобов'язання Відповідача -суб'єкта владних повноважень, Управління Пенсійного фонду України у м. Олександрії та Олександрійському районі, орган державної влади України відповідно до ч.2 ст.3 ЗУ «Про збір на загальнообов'язкове пенсійне страхування»та повноважень, наданих пп.1 п.2.1 Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 р. №8-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 р. за №442/6730 (далі Положення №442) щодо обліку платників збору на обов'язкове державне страхування вчинити певні дії: видати позивачу документ про реєстрацію ПП ОСОБА_1, як платника збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до ч.2 ст.3 ЗУ «Про збір на загальнообов'язкове пенсійне страхування»та повноважень, наданих пп.1 п.2.1 Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 р. №8-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 р. за №442/6730;

- визнання протиправними дій відповідача, Управління Пенсійного фонду України у м. Олександрії та Олександрійському районі, як виконавця функцій виконавчої дирекції Пенсійного Фонду відповідно до абз.1 п.12 Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№1058 по взяттю позивача ПП ОСОБА_1, як платника внесків на пенсійне страхування у відсутність правових підстав, встановлених п.3 ст.15 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»на облік у Пенсійному фонді (без слова України), який не має статуту та юридичної особи у відповідності до пп.1 п.1 та 2 ст.58 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов'язання Відповідача -суб'єкта владних повноважень Управління Пенсійного фонду України у м. Олександрії та Олександрійському районі, як виконавця функцій виконавчої дирекції Пенсійного Фонду до абз.1 п.12 Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№1058 утриматися від вчинення певних дій по взяттю ПП ОСОБА_1, як платника внесків на пенсійне страхування, відповідно до п.3 ст.15 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»на облік у Пенсійному фонді (без слова України), який не має статуту та юридичної особи у відповідності до пп.1 п.1 та 2 ст.58 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;

- визнання незаконним рішення Вимоги про сплату боргу №Ф-347 від 02.04.2012 р. Відповідача -суб'єкта владних повноважень управління Пенсійного фонду України у м. Олександрії та Олександрійському районі, як органу, уповноваженого вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування, як таке, що винесено в порушення пункту 3 Розділу VІІІ. Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»№2464 до ПП ОСОБА_1, як неплатника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який може вважатися платником єдиного внеску.

В обґрунтування позовних вимог позивачка вказує, що вона як платник єдиного податку одночасно є платником збору на загальнообов'язкове пенсійне страхування, який сплачувався нею у складі єдиного податку. Позивачка зазначає, що до винесення вимоги №Ф-347 від 02.04.2012 р. вона вважала себе застрахованою особою як платник збору на загальнообов'язкове пенсійне страхування, а після винесення зазначеної вимоги їй стало відомо, що відповідачем з 15.10.2009 р. її взято на облік та надано статус платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а потім з 01.01.2011 р., з дня набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»вона вважається платником єдиного внеску. Позивачка вважає, що відповідачем порушено її право не бути з 15.10.2009 р. платником пенсійних внесків у зв'язку з відсутністю правових підстав для цього та порушено її право не вважатися з 01.01.2011 р. платником єдиного соціального внеску, як особи, яка не була зареєстрована платником пенсійних внесків відповідно до п.3 ст.15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Позивач зауважує, що відповідно до ст.58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»передбачено створення Пенсійного фонду, однак дія цієї норми призупинена і Пенсійний фонд не зареєстрований як юридична особа, а тому не може здійснювати облік та надавати статусу платника страхових внесків. З огляду на викладене, позивач вважає, що у відповідача як виконавця функцій виконавчої дирекції Пенсійного фонду та його територіальних управлінь не було юридичної можливості взяти її на облік до територіального органу Пенсійного фонду.

Окрім того позивач вказує, що оскаржувана вимога не має щодо неї жодного відношення та не відповідає встановленому зразку, оскільки Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено винесення вимоги про сплату недоїмки, в той час як їй надіслано вимогу про сплату боргу.

Відповідачем подано заперечення проти адміністративного позову відповідно до змісту якого позовні вимоги ним не визнаються у повному обсязі, оскільки ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні ПФУ в м. Олександрії та Олександрійському районі як фізична особа-підприємець з 15.10.2009 р., обрала спрощену систему оподаткування та є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Пенсійного фонду України. Відповідач вказує, що порядок постановлення на облік в Пенсійному фонді України визначено Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», відповідно до змісту якого облік фізичної особи-підприємця в Пенсійному фонді України здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки наданої державним реєстратором, а тому твердження позивача про те, що вона ніколи не перебувала на обліку в управлінні ПФУ в м. Олександрії та Олександрійському районі, як платник страхових внесків, на думку відповідача, є необґрунтованим. Окрім того, відповідач зазначає, що статус УПФУ в м. Олександрії та Олександрійському районі визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затверджених постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 р. №8-2, відповідно до яких останнє є юридичною особою, має самостійний баланс та рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Також відповідач зауважує, що оскаржувана вимога №Ф-347 від 02.04.2012 р. про сплату боргу є правомірною та винесена з урахуванням вимог чинного законодавства.

Відповідно до ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.09.2012 р., розгляд справи проведено у порядку письмового провадження.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 15.10.2009 року зареєстрована Виконавчим комітетом Олександрійської міської ради Кіровоградської області як фізична особа-підприємець (а.с.37).

Згідно ч.1 ст.15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року №1058-ІV, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальниками та відповідно платниками страхових внесків до Пенсійного фонду є роботодавці, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством або договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до ч.3 ст.15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду.

Згідно ч.4 ст.15 вказаного Закону, взяття на облік до Пенсійного фонду страхувальників, зазначених у статті 14 цього Закону, здійснюється у такому порядку: для юридичних осіб, незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб-підприємців, зазначених у пунктах 1 - 4 статті 14 цього Закону, на яких поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей територіальними органами Пенсійного фонду.

З огляду на зміст ч.5 ст.43 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15.05.2003 р. №755-IV, в редакції чинній на час проведення державної реєстрації ОСОБА_1 фізичною особою-підприємцем, державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації фізичної особи-підприємця зобов'язаний передати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру та відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця для взяття фізичної особи-підприємця на облік.

Відповідно до ч.5 ст.15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», повідомлення про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків надсилається страхувальнику наступного робочого дня з дня взяття на облік.

З аналізу зазначених норм суд дійшов висновку, що факт реєстрації особи фізичною особою-підприємцем є підставою для взяття такої особи на облік як платника страхових внесків відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому, зареєстрованій особі надсилається лише повідомлення про реєстрацію, законодавством не передбачено видачу будь-якого документу про реєстрацію платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправними дій по не проведенні реєстрації ПП ОСОБА_1 платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зобов'язання видати позивачу документ про реєстрацію ПП ОСОБА_1, як платника збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

У відповідності до п.12 Розділу ХV. Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Пенсійний фонд є правонаступником Пенсійного фонду України. Протягом п'яти років із дня набрання чинності цим Законом функції виконавчої дирекції Пенсійного фонду, її територіальних органів виконують відповідно Пенсійний фонд України та головні управління Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі та управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах. У період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно п.4 Розділу VIII. Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010 р. №2464-IV, у період до перетворення Пенсійного фонду на неприбуткову самоврядну організацію відповідно до пункту 12 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»завдання та функції Пенсійного фонду та його територіальних органів щодо збору та ведення обліку єдиного внеску виконують відповідно Пенсійний фонд та головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах.

У відповідності до п.п.3 п. 2.2 розділу ІІ Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 р. №8-2, управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює реєстрацію та веде облік платників єдиного внеску та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, забезпечує надходження єдиного внеску, сум фінансових санкцій страхових внесків та інших платежів до Фонду.

З огляду на викладене, Управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії та Олександрійському районі наділене повноваженнями щодо здійснення реєстрації та ведення обліку платників єдиного внеску та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача по взяттю позивача на облік як платника внесків на пенсійне страхування та про зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій по взяттю ПП ОСОБА_1, як платника внесків на пенсійне страхування, відповідно до п.3 ст.15 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»на облік у Пенсійному фонді (без слова України).

Відповідно до п.2 Розділу VIII. Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», з дня набрання чинності цим Законом суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N13-92 «Про прибутковий податок з громадян», нараховують, обчислюють та сплачують єдиний внесок відповідно до цього Закону.

Судом встановлено, що станом на 01.01.2011 р. (день набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування») ОСОБА_1 обрала спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку Серії НОМЕР_1 від 20.12.2010 р. (а.с.38).

Згідно п.3 Розділу VIII. Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010 року №2464-VІ, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою -підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Таким чином, ОСОБА_1 є платником страхових внесків у розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

У відповідності до п.1, 4 ч.2 ст.6 зазначеного Закону, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок та подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

На підставі п.3 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»мінімальний страховий внесок -сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Частиною 11 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»єдиний внесок для платників, зазначених у п.4 та 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної п. 2 та 3 ч. 1 ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Відповідно до ч. ч. 7, 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Статтею 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 23.12.2010 р. №2857-VІ установлено на 2011 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня -941 гривень, з 1 квітня -960 гривні, з 1 жовтня -985 гривень, з 1 грудня -1004 гривні.

Судом встановлено, що мінімальний страховий внесок у січні-березні 2011 р. становив 326,53 грн. (941,00 грн. х 34,7%), у квітні-липні 2011 р. становив 333,12 грн. (960,00 грн. х 34,7%). Тобто, розмір єдиних внесків, що підлягали сплаті за період з січня по липень 2011 р. становить 2 312,07 грн. (а.с.7, зі зворотного боку).

Згідно ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Форма вимоги, яка надсилається територіальним органом Пенсійного фонду у випадку наявності у платників єдиного внеску недоїмки, визначена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 р. N21-5 (далі за текстом -Інструкція).

Судом встановлено, що оскаржувана позивачем вимога про сплату боргу від 02.04.2012 р. №Ф-347 відповідає формі визначеній у додатку №5 до Інструкції.

Більш того, суд вважає безпідставним посилання позивача на норми податкового законодавства, як на підставу для скасування оскаржуваної вимоги, оскільки правовідносини щодо пенсійного забезпечення нормами податкового законодавства не регулюються.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем не надано суду доказів сплати позивачем у 2011 році єдиного внеску у розмірах визначених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд вважає, що позовні вимоги про визнання незаконним рішення Вимоги про сплату боргу №Ф-347 від 02.04.2012 р. не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України -з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.М. Момонт