Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2012 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Боймиструка С.В., Василевича В.С., Рожина Ю.М.,

секретар судового засідання -Шарапа О.В.

з участю сторін: ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 07 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення винагороди та неустойки згідно договору,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Рівненського міського суду від 07 грудня 2011 року в задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення винагороди та неустойки згідно договору відмовлено за безпідставністю вимог.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликається на його незаконність та необгрунтованість через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що факт існування договірних відносин між сторонами спору підтверджується наявністю трьох письмових договорів, а саме: договору на інформаційно-довідкове обслуговування від 20.12.2007 року, договору-доручення від 20.12.2007 року та попереднього договору від 21.12.2007 року, укладених з дотриманням загальних засад цивільного законодавства. Суд дійшов неправильного висновку про те, що нею не підписано два договори, оскільки не підписано лише договір на інформаційно-довідкове обслуговування, але вона підтвердила свої зобов'язання за даним договором, а тому її підпис публічно визнаний в судовому засіданні.

Пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є суперечливими, а тому суд помилково взяв їх до уваги. Крім того, пояснення свідків не є належними та допустимими доказами у даному спорі.

Судом було відхилено клопотання про долучення до матеріалів справи доказів внесення спірної квартири в базу даних агентства нерухомості „Квартал".

Вважає, що договір на інформаційно-довідкове обслуговування та договір доручення укладені з дотриманням форми і змісту правочинів.

Стверджує, що суд не дав правової оцінки попередньому договору від 21.12.2007 року, хоча в судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 підтвердила його підписання, чим визнала існування між сторонами у справі договірних відносин.

Зазначає, що згідно п.4.3 договору на інформаційно-довідкове обслуговування послуги виконавця вважаються виконаними в момент, коли замовник підписав договір відчуження обраного об'єкта нерухомості -купівля-продаж спірної квартири відбулася 15 лютого 2008 року.

Доказів про порушення норм законодавства при внесенні спірної квартири в базу даних АН „Квартал" відповідачем надано не було, позови про визнання договорів недійсними чи неукладеними відповідачами не подавалися.

З цих підстав просить рішення Рівненського міського суду від 07 грудня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримали в судовому засіданні.

Відповідач ОСОБА_3 просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення місцевого суду залишити без змін.

___________________________________________________________________________________

Справа № 2- 825/11 Головуючий у 1-й інст. - Рудика Л.Д.

Провадження №22-ц-1790/399/2012р. Доповідач -Боймиструк С.В.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, хоч у встановленому законом порядку завчасно була повідомлена про час і місце розгляду апеляційної скарги.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачка відповідно до ст.10, 60 ЦПК України не довела ті обставини на які посилалась та зокрема договір на інформаційне-довідкове обслуговування та договір доручення не підписаний позивачкою, а відтак не мають юридичної сили та не створюють наслідків для сторін. Крім того, місцевий суд зазначив що ОСОБА_3 підписала в агентстві нерухомості чисті листи паперу, що підтверджено показаннями свідка ОСОБА_5, а свідок ОСОБА_6 вказав, що продажем квартири ОСОБА_4 він займався особисто, а не агентство нерухомості.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 218 ЦК України, заперечення однієї із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо -, відеозв'язку та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Отже, свідчення свідків, згідно ч.2 ст.59 ЦПК України, не є допустимими доказами в даній справі, а тому місцевий суд безпідставно послався на них при ухваленні рішення та вважав доведеними обставини встановлені цими свідченнями.

Договори на інформаційне-довідкове обслуговування і доручення від 20 грудня 2012 року та попередній договір від 21 грудня 2012 року відповідачами в судовому порядку недійсними не визнавались.

Наявність підпису на договорах свідчить про волевиявлення сторони на його укладення. Відсутність підпису позивачки на договорах, при наявності на них її печатки підприємця, не свідчить про відсутність волевиявлення ОСОБА_7 на укладення зазначених вище договорів.

ОСОБА_1 визнає умови зазначених договорів та виконала їх , а тому відповідно до ч.1 ст. 629 ЦК України обґрунтовано вимагає виконання від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 своїх зобов'язань за умовами цих договорів.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначеними договорами не передбачено право ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовитись від його умов в односторонньому порядку.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

За умовами договорів на інформаційне-довідкове обслуговування і доручення від 20 грудня 2012 року, які ОСОБА_1 виконала, вона надала відповідачам послуги -підшукала ОСОБА_3 для купівлі квартиру та ОСОБА_4 клієнта для продажу належної їй кв. АДРЕСА_1 орієнтовною ціною 50000 доларів США та мала отримати при укладенні угоди купівлі - продажу винагороду від ОСОБА_3 1,5 % від обраного об'єкту нерухомості та від ОСОБА_4 2,5 % вартості квартири.

Відповідачі за умовами цих договорів (п.3.4, 2.2.2) зобов'язувались не вступати один з одним у безпосередні договірні відносини стосовно купівлі цього об'єкта нерухомості, під загрозою штрафу в розмірі 10000грн. (п.5.3, 3.4). Однак умови договорів вони порушили та оформили відчуження зазначеної квартири не через агентство нерухомості „Квартал" приватного підприємця ОСОБА_7 з оплатою її послуг, а 15 лютого 2008 року у приватного нотаріуса (а.с.13), при цьому не сплативши винагороди позивачці за умовами договорів.

Послуги виконавця вважаються виконаними з моменту підписання замовником договору відчуження обраного об'єкта нерухомості (п 4.3 договору на ІДО).

Відповідно до п.5.1 договору-доручення у випадку укладення угоди між довірителем та покупцем із використанням інформації наданої виконавцем, довіритель сплачує повіреному винагороду 2,5 % ринкової вартості квартири.

Факт надання позивачем ОСОБА_7 інформації відповідачці про придбаний нею 15 лютого 2008 року об'єкт нерухомості підтверджується підписами ОСОБА_8 про огляд квартири ОСОБА_9 на договорі на інформаційне-довідкове обслуговування та договорі-доручення від 20 грудня 2012 року (а.с.9, 136) та умовами попереднього договору від 21 грудня 2007 року (а.с.18).

Отже, виходячи з наведеного, по курсу гривні станом на 15 лютого 2008 року, позивачці ОСОБА_1 заборгували винагороду ОСОБА_3 3788 грн., а ОСОБА_4 6113 грн., яка і підлягає стягненню на її користь з відповідачів.

Що стосується стягнення штрафу по 10000 грн. з кожного відповідача на користь позивачки, то в цій частині позов до задоволення не підлягає.

Згідно ч.2 ст.549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідних обґрунтувань та розрахунків розміру штрафу у відсотках від суми невиконаного зобов'язання в умовах договору не передбачено та позивачкою ОСОБА_1 не наведено.

Як вбачається з матеріалів справи при поданні позовної заяви ОСОБА_1 сплатила 280 грн. (державного мита) судового збору та 250 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с.2-5).

Станом на час подання позову 30 квітня 2009 року витрати на інформаційно-технічне забезпечення відповідно до п.1 ч.3 ст.79 ЦПК України відносились до судових витрат пов'язаних з розглядом справи, а тому вони підлягають стягненню на користь позивачки з відповідачів.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Пропорційно до розміру задоволених вимог присудженню з відповідачів порівну підлягає сума 51 грн. (державного мита) судового збору та 220 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 307, ст.309,316, 317 ЦПК України , колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 грудня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок винагороди за надані послуги з інформаційно-довідкового обслуговування 3788 грн., 25,5 грн. держмита (судового збору) та 110 грн. сплачених за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в рахунок винагороди за виконання договору - доручення 6113 грн., 25,5 грн. держмита (судового збору) та 110 грн. сплачених за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з набрання ним законної сили.

Судді: