Категорія №11.5
ПОСТАНОВА
Іменем України
23 жовтня 2012 року Справа № 2а/1270/7729/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Коршикова С.К.,
за участю секретаря судового засідання: Гаркуши Ю.О.,
представників сторін:
від позивача: Голда Д.Ю., доручення від 10.01.2012 №1/01-151,
від відповідача: Черепеня Д.М., довіреність №б/н від 16.10.2012,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Луганську справу за адміністративним позовом Луганського міського центру зайнятості до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання бездіяльності протиправною, -
ВСТАНОВИВ:
03 жовтня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського міського центру зайнятості (далі -Луганський МЦЗ) до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції (далі - Жовтневий ВДВС Луганського МУЮ) про визнання бездіяльності протиправною, в обґрунтування якого позивач зазначив наступне.
22.11.2011 виконавчий лист №2а-8481/11 від 13.10.2011, виданий Луганським окружним адміністративним судом про стягнення з ОСОБА_3 боргу у розмірі 834,14 грн., був направлений Луганським міським центром зайнятості для примусового виконання до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського МУЮ за місцем проживання боржника: м.Луганськ, кв.Гагаріна,3/31. Виконавче провадження за вказаним виконавчим документом відкрито 02.12.2011 ВП №30159990.
У ході ознайомлення з даним виконавчим провадженням, представником Луганського міського центру зайнятості було встановлено, що з метою перевірки майнового стану боржника державним виконавцем відповідача вчинено наступні дії: 19.02.2012 складено акт про відсутність боржника вдома, залишено виклик; згідно відповіді УПФУ на обліку не значиться; 12.03.2012 зроблені запити до ДПІ, МРЕВ, БТІ та Управління Держкомзему; 23.05.2012 складено акт про відсутність боржника вдома, залишено виклик; 15.06.2012 зроблені запити до ДПІ, МРЕВ, БТІ та Управління Держкомзему, що було зафіксовано позивачем в акті звіряння виконавчих проваджень від 13.06.2012.
На момент наступного ознайомлення з даним виконавчим провадженням, хід його виконання майже залишився без змін, про що свідчить акт про ознайомлення з виконавчими документами щодо стягнення на користь Луганського міського центру зайнятості від 24.09.2012, тобто протягом 3-х місяців державним виконавцем відповідача не проводились виконавчі дії щодо виконання рішення суду.
Позивач вважає, що державний виконавець при виконанні дій за вищезазначеним виконавчим документом бездіє, чим порушує Закон України "Про виконавче провадження", а саме, ст.68 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено, що державний виконавець звертає стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також, у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів та стягнення на суму, що не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати.
Крім того, державним виконавцем Жовтневого ВДВС Луганського МУЮ не було додержано термін виконання даного виконавчого документу, який передбачений ст.30 Закону України "Про виконавче провадження", не прийнято всіх мір та виконавчих дій з його виконання, що є порушенням ст.1 Закону України "Про державну виконавчу службу", ст.ст.11,25 Закону України "Про виконавче провадження", де визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. У даному ж випадку, з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження пройшло більше 9-ти місяців. Таким чином, своєю бездіяльністю відповідач порушує права Луганського міського центру зайнятості як стягувача у даному виконавчому провадженні.
На підставі викладеного, позивач просив суд визнати бездіяльність Жовтневого ВДВС Луганського МУЮ, допущену під час примусового виконання виконавчого листа №2а-8481/11 від 13.10.2011, виданого Луганським окружним адміністративним судом, протиправною.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні, дав суду пояснення, аналогічні викладеному в позові.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, зокрема, зазначив, що бездіяльність в діях Жовтневого ВДВС Луганського МУЮ відсутня, оскільки державним виконавцем проводились всі необхідні дії з примусового виконання виконавчого листа, передбачені Законом України "Про виконавче провадження". Однак, не заперечував той факт, що велика виробнича навантаженість та нестача часу призвели, у даному випадку, до порушення строків виконання виконавчого провадження ВП №30159990, у зв'язку із чим у задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, розглянувши надані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з таких підстав.
Згідно з ч.5 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби вирішується судом протягом 10 днів після відкриття провадження у справі.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21.04.1999 № 606-ХІV "Про виконавче провадження" (далі посилання на норми Закону України від 21 квітня 1999 року №606-ХІV "Про виконавче провадження" (надалі-Закон №606) наводяться в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року №2677-VI "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)").
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (стаття 1 Закону №606).
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №606 примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (ч.2 ст.2 Закону №606).
Згідно із статтею 5 Закону №606 державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Статтею 5 Закону №606 визначено права та обов'язки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а ст.7 Закону України "Про виконавче провадження" встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Частинами 1,2 ст.8 Закону №606 встановлено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.
Статтею 11 Закону №606 визначені обов'язки і права державних виконавців.
Частиною 1 ст.11 Закону №606 встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини 2 ст.11 Закону №606 державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі-виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.
У відповідності із статтею 17 Закону №606, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Відповідно до статті 27 Закону №606, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Заходами примусового виконання рішень згідно із статтею 32 Закону №606 є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.
Під час судового розгляду справи судом установлено, що на примусовому виконанні в Жовтневому ВДВС Луганського МУЮ знаходиться виконавче провадження ВП№30159990 з примусового виконання виконавчого листа №2а-8481/11/1270, виданого Луганським окружним адміністративним судом 22.11.2011, про стягнення з ОСОБА_3 боргу в сумі 834,14 грн. (а.с.19).
Оглядом матеріалів зазначеного виконавчого провадження судом встановлено наступне.
28.11.2011 до Жовтневого ВДВС Луганського МУЮ надійшла заява Луганського МЦЗ №1/01-4675 від 25.11.2011 про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом Луганського адміністративного суду по справі №2а-8481/11 від 13.10.2011 про стягнення з ОСОБА_3 боргу в сумі 834,14 грн. та виконавчий лист (а.с.31,32).
02.12.2011 постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС Луганського МУЮ відкрито виконавче провадження ВП №30159990 з виконання зазначеного виконавчого листа, копія якої була надіслана сторонам виконавчого провадження (а.с.33).
З метою примусового виконання виконавчого провадження ВП№30159990, державним виконавцем відповідача 16.01.2012 за №1433, 24.04.2012 за №5082 та 15.06.2012 за №8165 надіслані запити до обліково-реєстраційних установ - Адресного бюро м.Луганська, ДПІ в Жовтневому районі м.Луганська, УДАІ м.Луганська, МКП БТІ та Управління Держкомзему у м.Луганськ Луганської області - щодо реєстрації за боржником ОСОБА_3 рухомого та нерухомого майна, на яке можливо звернути стягнення (а.с.34,37,38).
12.06.2012 відповідачем складено акт про відсутність боржника вдома, залишено виклик (а.с.35,36). При цьому вказаний акт державним виконавцем не підписано та складено без участі понятих.
Згідно довідки ВРЕР УДАІ м.Луганська, що надійшла до Жовтневого ВДВС Луганського МУЮ 18.06.2012 за вх.№2015/10-14/11, за боржником зареєстровано транспортний засіб марки АЗЛК 2140, 1977 року випуску, зеленого кольору, державний НОМЕР_1, двигун НОМЕР_4, шасі НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3 (а.с.37-на звороті).
Постановою державного виконавця ВП №30159990 від 17.10.2012 на вищезазначений транспортний засіб, що належить боржнику ОСОБА_3, накладено арешт та оголошено заборону на його відчуження (а.с.39). Копія даної постанови супровідним листом від 18.10.2012 №14527 направлена до відома сторонам виконавчого провадження та для виконання до ВРЕР УДАІ УМВС м.Луганська (а.с.39-на звороті).
13 червня 2012 року на підставі ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» (зі змінами, внесеними Законом України від 04.11.2010 №2677 «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)» головним спеціалістом-юрисконсультом Луганського міського центру зайнятості за участю та у присутності державного виконавця Жовтневого ВДВС Луганського МУЮ проведено ознайомлення зі станом виконання виконавчого листа №2а-8481, виданого 22.11.2011, про стягнення з ОСОБА_3 боргу в сумі 834,14 грн. Результати ознайомлення зі станом реалізації виконавчого провадження оформлені актом від 13.06.2012 (а.с.41).
Крім того, 24 вересня 2012 року головним спеціалістом-юрисконсультом Луганського міського центру зайнятості за участю та у присутності державного виконавця Жовтневого ВДВС Луганського МУЮ вдруге проведено ознайомлення зі станом виконання виконавчого листа №2а-8481, виданого 22.11.2011, про стягнення з ОСОБА_3 боргу в сумі 834,14 грн. Результати ознайомлення зі станом реалізації виконавчого провадження оформлені актом від 24.09.2012 (а.с.40).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог та, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 2 ст.30 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.
Так, у судовому засіданні встановлено, що виконавче провадження ВП №30159990 щодо стягнення з ОСОБА_3 суми боргу у розмірі 834,14 грн. на виконанні у Жовтневому відділі державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції знаходиться з 28.11.2011 року.
Предметом спору у даній справі є поважність чи неповажність причин невиконання судового рішення.
Проаналізувавши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень, при виконанні своїх функцій при примусовому виконанні виконавчого листа №2а-8481/11, виданого Луганським окружним адміністративним судом 22.11.2011, про стягнення з ОСОБА_3 незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 834,14 грн., не дотримано строків примусового виконання судового рішення, передбаченого Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-ХІV, обставини щодо вжиття державним виконавцем відповідача усіх необхідних заходів з примусового виконання судових рішень за вказаним виконавчим провадженням не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що станом на 03 жовтня 2012 року - дату звернення позивача до суду із позовом, з дня відкриття виконавчого провадження сплинув шестимісячний строк на проведення державним виконавцем виконавчих дій, передбачений ч.2 ст.30 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-ХІV.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів; докази суду надають особи, які беруть участь у справі.
Суд, на основі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є обгрунтованими та, задовольняючи позовні вимоги Луганського міського центру зайнятості, суд виходить з того, що матеріалами справи підтверджено, що відповідач при примусовому виконанні виконавчого листа №2а-8481/11, виданого Луганським окружним адміністративним судом 22.11.2011, про стягнення з ОСОБА_3 незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 834,14 грн., діяв не у межах строку, передбаченого ч.2 ст.30 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-ХІV, що призвело до порушення прав позивача, а виробнича навантаженість державного виконавця відповідача та нестача часу не є поважною причиною для невиконання рішення суду.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 23 жовтня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 29 жовтня 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Луганського міського центру зайнятості до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання бездіяльності протиправною задовольнити.
Визнати бездіяльність Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції при примусовому виконанні виконавчого листа №2а-8481/11, виданого 22.11.2011 Луганським окружним адміністративним судом, про стягнення з ОСОБА_3 боргу у розмірі 834,14 грн., протиправною.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі та підписана 29 жовтня 2012 року.
СуддяС.К. Коршиков