Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Пономарьової О.М.

суддів Соломахи Л.І., Шигірта Ф.С.

при секретарі Забавіній М.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача та третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 (третя особа ОСОБА_5) про поділ майна подружжя з апеляційними скаргами відповідача ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_5 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 03 липня 2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

13 квітня 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.

Зазначала, що з 26 червня 1993 року перебуває у шлюбі з відповідачем. Від шлюбу вони мають сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Під час шлюбу ними були придбані трикімнатна квартира вартістю 5 000 доларів США та автомобіль Фіат-Темпра вартістю від 3 000 до 4 000 тисяч доларів США. Зазначене майно в 2006 році ними було продано приблизно за 19 000 - 20 000 тисяч доларів США та на виручені кошти ними було придбано нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 для ведення сімейної підприємницької діяльності. Для розвитку сімейного бізнесу вони з відповідачем в 2006 - 2007 роках взяти кредит в Ощадбанку у розмірі 20 000 доларів США.

В 2011 році відповідач умовив її продати нежитлове приміщення, а за виручені кошти придбати сумісне житло, решту грошових коштів покласти на депозитний рахунок банку та жити на отримувані відсотки. Після продажу нежитлового приміщення вони погасили кредит в Ощадбанку, залишок грошових коштів відповідач поклав на депозитний рахунок в ПАТ БАНК «ТРАСТ», в березні 2012 року пролонгував депозитний договір ще на три місяці. Інформацію щодо отриманої суми від продажу нежитлового приміщення відповідач від неї приховав.

Посилаючись на те, що з січня 2012 року відповідач не надає їй та сину матеріальної допомоги, що вона не працює, що добровільно розділити грошові кошти, що знаходяться на депозитному рахунку, відповідач не бажає, просила:

- розділити грошові кошти, які є їх спільною сумісною власністю та знаходяться на депозитному рахунку в ПАТ БАНК «ТРАСТ» м. Краматорськ, виділивши їй в натурі 2/3 частки грошової суми, відповідачу - 1/3 частку;

- стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати у розмірі 218,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі, передбаченому постановою Кабінета Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 (а.с. 2-3).

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 15 травня 2012 року до участі у справі за клопотанням позивача залучений в якості третьої особи ОСОБА_5

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 03 липня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано загальною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 грошові кошти у національній валюті у сумі 380 000 грн., які перебувають на депозитному рахунку НОМЕР_4, який відкрито 19 квітня 2012 року у національній валюті на ім'я ОСОБА_5

Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності на грошові кошти у національній валюті у сумі 380 000 грн., які перебувають на депозитному рахунку НОМЕР_4, який відкрито 19 квітня 2012 року у національній валюті на ім'я ОСОБА_5, по ? частці за кожним.

В іншій частині позову - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 3 001,00 грн. та на користь ОСОБА_1 в розмірі 218,00 грн.(а.с. 86-87).

З таким рішенням суду не погодилися відповідач ОСОБА_3 та третя особа ОСОБА_5, кожний з них окремо подав на нього апеляційну скаргу. В апеляційних скаргах вони, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_3 в апеляційній скарзі зазначає, що в основу рішення судом покладені пояснення їх сина ОСОБА_6. Проте його допит судом здійснено з порушенням норм ст. 182 ЦПК України, а саме, в присутності обох батьків, які заінтересовані у справі, та без участі представників органа опіки та піклування та служби у справах дітей. Суд не врахував його заперечень щодо допиту сина, як свідка, оскільки син на час розгляду справи мешкав з позивачем і знаходився під її повним впливом, при проведенні банківських операцій син присутній не був, а джерелом його обізнаності є лише розповіді позивача.

Свідкам ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 нічого не було відомо про стосунки у їх родині, про їх матеріальний стан, про їх борги, тим більше про банківські операції з грошовими коштами.

Суд не врахував що предметом спору є грошові кошти, які розташовані на банківському рахунку, та не залучив до участі у справі в якості третьої особи ПАТ БАНК «ТРАСТ», обмежившись його відповіддю.

Вирішивши питання про грошові кошти, які зберігалися на депозитному рахунку його батька ОСОБА_5, який з 1969 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_10, і відповідно до ст. 60 СК України були спільною сумісною власністю подружжя, суд не викликав ОСОБА_10 у судове засідання (а.с. 232-235).

Третя особа ОСОБА_5 в апеляційній скарзі зазначає, що з 1969 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_10, і грошові кошти в розмірі 380 000 грн., які зберігаються на депозитному рахунку у ПАТ ОСОБА_11, є його з дружиною спільною власністю. Проте суд не викликав її у судове засідання, чим порушив її право на захист.

Банківський рахунок, операції за цим рахунком та відомості про клієнта є банківською таємницею. В порушення банківського та цивільного законодавства, цивільно-процесуального законодавства України суддя не розкрив банківську інформацію, використавши в якості доказу лише відповідь банку.

В порушення норм процесуального права суд не залучив до участі у справі банк.

В період з 24 травня 2012 року по 06 червня 2012 року він перебував на стаціонарному лікуванні, йому було заборонено хвилюватися, а тому він відмовився давати пояснення у судовому засіданні (а.с. 99-100).

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_3 та його представник - адвокат ОСОБА_4, яка діє на підставі договору про надання юридичних послуг та ордера, виданого адвокатським об'єднанням «Донецька обласна колегія адвокатів», від 09 жовтня 2012 року (а.с. 126), доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.

Третя особа ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи у його відсутність (а.с. 132). У судове засідання з'явився його представник адвокат ОСОБА_4, яка діє на підставі договору про надання юридичних послуг та ордера, виданого адвокатським об'єднанням «Донецька обласна колегія адвокатів», від 09 жовтня 2012 року (а.с. 125), доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат ОСОБА_2, який діє на підставі договору доручення на юридичні послуги від 24 вересня 2012 року (а.с. 111), проти доводів апеляційних скарг відповідача та третьої особи заперечували, просили їх відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4, яка представляє і інтереси третьої особи ОСОБА_5, позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, дослідивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи обох апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що обидві апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав:

При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 26 червня 1993 року (а.с. 6).

Згідно листа Публічного акціонерного товариства БАНК «ТРАСТ» (далі ПАТ БАНК «ТРАСТ») від 26 квітня 2012 року ОСОБА_3 29 березня 2012 року було відкрито депозитний рахунок НОМЕР_5 у національній валюті на суму 380 000 грн. 19 квітня 2012 року ОСОБА_3 власноруч закрив депозитний рахунок та отримав суму депозиту готівкою у касі Краматорської регіональної дирекції ПАТ БАНК «ТРАСТ». В цей же день 19 квітня 2012 року в Краматорській регіональній дирекції ПАТ БАНК «ТРАСТ» було відкрито депозитний рахунок НОМЕР_3 у національній валюті на ім'я ОСОБА_3 на суму 500 грн. та станом на 26 квітня 2012 року залишок коштів по даному рахунку не змінювався (а.с. 41).

Згідно листа ПАТ БАНК «ТРАСТ» від 07 травня 2012 року 19 квітня 2012 року на ім'я ОСОБА_5 було відкрито депозитний рахунок НОМЕР_4 у національній валюті на суму 380 000 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що грошові кошти, які знаходяться на депозитному рахунку НОМЕР_4 у національній валюті на ім'я ОСОБА_5 у сумі 380 000 грн. є спільною сумісною власністю позивача та відповідача ОСОБА_3, оскільки набуті за час шлюбу сторін та їх частки в майні є рівними. Депозитний рахунок на ім'я ОСОБА_5 було відкрито в той же день, коли відповідач ОСОБА_3 закрив депозитний рахунок на своє ім'я та отримав в касі банку готівку. Той факт, що позивач не працювала за час шлюбу, знаходилася на утриманні відповідача, не позбавляє її права власності на спірні грошові кошти, оскільки в судовому засіданні встановлено, що сторони мешкали разом, всі гроші, які мали останні, шли у сім'ю та спільно ними використовувалися (а.с. 86-87).

З такими висновками суду першої інстанції погодитися не можливо, до них суд дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до п. 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

З матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 26 червня 1993 року. Шлюб було зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Краматорського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 655 (а.с. 6).

На час ухвалення рішення судом першої інстанції шлюб між ними розірвано не було. Шлюб між сторонами було розірвано рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 04 липня 2012 року, яке набрало законної сили 17 липня 2012 року (а.с. 138).

Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_3, позивач просила розділити грошові кошти, які є їх спільною сумісною власністю та знаходяться на депозитному рахунку в ПАТ БАНК «ТРАСТ» м. Краматорськ, відкритому на ім'я відповідача, посилалась на те, що депозитний договір пролонговано в березні 2012 року (а.с. 2-3).

На виконання ухвали Краматорського міського суду Донецької області від 24 квітня 2012 року (а.с. 38) ПАТ БАНК «ТРАСТ» листом № б/н від 26 квітня 2012 року повідомив суд, що ОСОБА_3 29 березня 2012 року було відкрито депозитний рахунок НОМЕР_5 у національній валюті на суму 380 000 грн. 19 квітня 2012 року ОСОБА_3 власноруч закрив депозитний рахунок та отримав суму депозиту готівкою в касі Краматорської регіональної дирекції ПАТ БАНК «ТРАСТ». В цей же день 19 квітня 2012 року в Краматорській регіональній дирекції ПАТ БАНК «ТРАСТ» було відкрито депозитний рахунок НОМЕР_3 у національній валюті на ім'я ОСОБА_3 на суму 500 грн. та станом на 26 квітня 2012 року залишок коштів по даному рахунку не змінювався. Інших рахунків ОСОБА_3 в ПАТ БАНК «ТРАСТ» станом на 26 квітня 2012 року не має (а.с. 41).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 просила суд поділити грошові кошти в розмірі 380 000 грн., з чого і виходив суд першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач пояснила, що грошові кошти в розмірі 500 грн., які перебувають на депозитному рахунку НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_3, вона ділити не бажає.

Відповідно до частини 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини 2 ст. 31 ЦПК України позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов.

Як вбачається з позовної заяви предметом позову ОСОБА_1 є грошові кошти, що перебували на депозитному рахунку відповідача, які позивач просила поділити, виділивши їй в натурі 2/3 частки грошової суми (а.с. 2-3).

В судовому засіданні 15 травня 2012 року після отримання відповіді ПАТ БАНК «ТРАСТ» про закриття 19 квітня 2012 року депозитного рахунку на ім'я відповідача та відкриття в цей же день та на таку ж суму депозитного рахунку на ім'я ОСОБА_5 за клопотанням позивача ухвалою Краматорського міського суду до участі у справі був залучений в якості третьої особи ОСОБА_5

Ухвалюючи рішення про визнання сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 грошових коштів у сумі 380 000 грн., які перебувають на депозитному рахунку НОМЕР_4, який відкрито 19 квітня 2012 року на ім'я ОСОБА_5, визнаючи за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності на ці грошові кошти по ? частці за кожним, суд першої інстанції не врахував, що грошові кошти, які перебувають на депозитному рахунку, який відкрито на ім'я ОСОБА_5, не є предметом позову по цій справі, що предметом позову ОСОБА_1 є грошові кошти, які зберігалися на депозитному рахунку, відкритому на ім'я її чоловіка ОСОБА_3, що відповідно до частини 2 ст. 31 ЦПК України предмет позову позивачем не змінювався, що будь-які позовні вимоги до ОСОБА_5 позивачем не заявлялися, що суд не вправі поширювати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, матеріально-правові наслідки вирішення позову та покладати обов'язок виконання рішення суду.

Визнавши за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності на грошові кошти, які перебувають на депозитному рахунку НОМЕР_4, який відкрито 19 квітня 2012 року на ім'я ОСОБА_5, суд вийшов за межі заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, самостійно змінивши предмет позову.

З паспорту третьої особи ОСОБА_5 вбачається, що він з 14 жовтня 1969 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_12 (а.с. 130-131), тобто щодо коштів, які знаходяться на депозитному рахунку НОМЕР_4, який відкрито 19 квітня 2012 року на ім'я ОСОБА_5, та які суд першої інстанції визнав спільною сумісною власністю позивача та відповідача, відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України діє презумпція спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_10 Проте суд першої інстанції вирішив питання про права та обов'язки не тільки ОСОБА_5, до якого позовні вимоги не заявлялися і який до участі у справі в якості відповідача не залучався, але й ОСОБА_10, яка взагалі не була залучена до участі у справі, про що обгрунтовано зазначається в обох апеляційних скаргах.

Тобто, рішення суду першої інстанції, як обґрунтовано зазначають в своїх апеляційних скаргах і відповідач, і третя особа, ухвалено з порушенням норм процесуального права, а саме, частини 1 ст. 11 ЦПК України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції, як таке, що постановлено з порушенням частини 1 ст. 11 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України (далі СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 про поділ грошових коштів, суд першої інстанції правильно виходив з презумпції права спільної сумісної власності подружжя, а саме, що гроші, які 29 березня 2012 року були покладені на депозитний рахунок НОМЕР_5 у національній валюті в ПАТ БАНК «ТРАСТ» на ім'я ОСОБА_3 у сумі 380 000 грн., є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1, оскільки на час відкриття депозитного рахунку 29 березня 2012 року сторони перебували у шлюбі, мешкали однією сім'єю та відповідачем суду не надано доказів, що зазначені кошти не є спільною сумісною власністю подружжя. Будь-які доводи стосовно цього висновку суду першої інстанції в апеляційній скарзі відповідача ОСОБА_3 відсутні.

Відповідно до частини 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

За змістом ст. ст. 70, 71 СК України поділу підлягає майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи.

Зазначене випливає і з роз'яснень, які викладені в пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», згідно яких вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК) , відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути грошові кошти.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Тобто, право подружжя на поділ спільного майна існує доти, поки існує майно.

З матеріалів справи встановлено, що на час розгляду справи судом першої інстанції, а відповідно і судом апеляційної інстанції, грошові кошти в сумі 380 000 грн., які є предметом позову ОСОБА_1 та які зберігалися на депозитному рахунку відповідача, були відсутні, що підтверджується листом ПАТ БАНК «ТРАСТ» від 26 квітня 2012 року (а.с. 41). Доказів про наявність на час розгляду справи цих коштів у відповідача позивач суду не надав. Посилання позивача на те, що спірні кошти в теперішній час перебувають у третіх осіб, а саме, на депозитному рахунку, відкритому на ім'я ОСОБА_5, є лише припущенням позивача і виходять за межі заявлених позовних вимог.

Виходячи з заявлених позовних вимог, у зв'язку із відсутністю в наявності грошових коштів, про поділ яких заявлено позов, підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні.

Під час розгляду справи і судом першої інстанції, і судом апеляційної інстанції сторонами не надано суду доказів про те, що станом на 19 квітня 2012 року, коли відповідач ОСОБА_3 закрив депозитний рахунок та зняв грошові кошти в розмірі 380 000 грн., сторони припинили шлюбні відносини та спільне ведення господарства. Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 04 липня 2012 року про розірвання шлюбу час припинення шлюбних відносин між сторонами не встановлено.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_3 пояснив, що грошові кошти ним були зняті 19 квітня 2012 року з відома та за згодою позивача, оскільки він винен був гроші своєму братові, у якого раніше позичав кошти для навчання сина ОСОБА_6 та погашення кредиту, який був використаний на потреби сім'ї.

У частині 2 ст. 65 СК України сформульована правова презумпція, згідно якої при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Наявність такої згоди може бути оспорена другим з подружжя.

Відповідно до ст. 10, ст. 11, ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач визнає, що їх син ОСОБА_6, 1994 року, дійсно навчається в Ростовському економіко-правовому коледжі Російської федерації, що на потреби сім'ї вони дійсно брали кредит в Ощадбанку в розмірі 20 000 доларів США, який був погашений в 2011 році.

Проте заперечуючи проти надання відповідачу згоди на розпорядження грошовими коштами, які знаходилися на депозитному рахунку, відкритому на ім'я відповідача, достовірних доказів про те, що відповідач під час шлюбу розпорядився грошима в розмірі 380 000 грн. без її згоди, позивач суду не надала.

Пояснення свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які пояснили, що відповідач ОСОБА_14 зняв гроші з депозитного рахунку, відкритого на його ім'я, та відкрив депозитний рахунок на ім'я ОСОБА_15, не спростовують посилання відповідача про те, що гроші з депозитного рахунку він зняв 19 квітня 2012 року за згодою позивача.

Відповідно до ст. 50, ст. 63 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

Як обґрунтовано зазначає відповідач в апеляційній скарзі, жоден з зазначених свідків не був присутній при закритті відповідачем депозитного рахунку 19 квітня 2012 року. Єдиним джерелом їх обізнаності щодо закриття депозитного рахунку та відкриття депозитного рахунку на ім'я ОСОБА_15, є пояснення самого позивача ОСОБА_1, яка є особою заінтересованою в розгляді справи.

Що стосується показань свідка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, то його показання не є належним доказом по справі.

Відповідно до ст. 180 ЦПК України перед допитом свідка головуючий встановлює його особу, вік, рід занять, місце проживання і стосунки із сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, роз'яснює його права і з'ясовує, чи не відмовляється свідок із встановлених законом підстав від давання показань. Якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, головуючий під розписку попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань та приводить його до присяги: "Я, (ім'я, по батькові, прізвище), присягаю говорити правду, нічого не приховуючи і не спотворюючи".

Відповідно до ст. 22 Кримінального кодексу України кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років.

В порушення вимог ст. 180 ЦПК України свідок ОСОБА_6, який на час його допиту досяг віку шістнадцяти років та дав згоду свідчити проти своїх батьків, судом першої інстанції про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання не попереджався та до присяги судом не приводився, що підтверджується журналом судового засідання від 15 травня 2012 року (а.с. 71-73) та відсутністю в матеріалах справи його розписки про попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання та присяги говорити правду, нічого не приховуючи і не спотворюючи.

Відповідно до ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Враховуючи зазначені порушення під час допиту свідка ОСОБА_6, його показання є недопустимим доказом по справі.

Доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом при допиті неповнолітнього свідка норм ст. 182 ЦПК України, є необгрунтованими.

Відповідно до ст. 182 ЦПК України допит малолітніх свідків і, за розсудом суду, неповнолітніх свідків проводиться в присутності батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, якщо вони не заінтересовані у справі, або представників органів опіки та піклування, а також служби у справах дітей.

На час допиту судом першої інстанції 15 травня 2012 року свідка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, йому виповнилося 17 повних років, тобто він вже не був малолітнім свідком (згідно ст. 6 СК України малолітньою вважається дитина до досягнення нею 14 років), а тому його допит без присутності представників органів опіки та піклування, а також служби у справах дітей, не є порушенням норм процесуального права.

Доводи апеляційних скарг відповідача та третьої особи про інші порушення норм процесуального права, а саме, не залучення до участі у справі в якості третьої особи ПАТ БАНК «ТРАСТ», є необгрунтованими.

Відповідно до ст. 35 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до ухвалення судом рішення, якщо рішення в справі може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть бути залучені до участі в справі також за клопотанням сторін, інших осіб, які беруть участь у справі. Якщо суд при прийнятті позовної заяви, здійсненні провадження у справі до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Апеляційний суд вважає, що судове рішення про поділ майна подружжя не може вплинути на права і обов'язки ПАТ БАНК «ТРАСТ», в якому зберігалися грошові кошти, що є предметом позову по цій справі, і підстави для його залучення до участі у справі відсутні. До того ж жодною із осіб, які беруть участь у справі, клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи ПАТ БАНК «ТРАСТ» не заявлялося.

Доводи апеляційної скарги третьої особи щодо порушення судом вимог банківського та цивільно-процесуального законодавства при витребуванні відомостей, що містять банківську таємницю, не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 60 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею. Банківською таємницею, зокрема, є: відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди.

Відповідно до ст. 62 зазначеного Закону інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема, за рішенням суду.

Ухвала суду відповідно до ст. 208 ЦПК України є однією із форм судового рішення.

Інформація щодо депозитного рахунку на ім'я ОСОБА_5 була витребувана судом у ПАТ БАНК «ТРАСТ» на підставі відповідних ухвал суду про забезпечення доказів від 24 квітня 2012 року (а.с. 38), від 27 квітня 2012 року (а.с. 43), жодна з яких третьою особою ОСОБА_5 не оскаржена і заперечення щодо цих ухвал до апеляційної скарги на рішення суду не включені, а тому зазначені ухвали набули законної сили і відповідно до ст. 124 Конституції України є обов'язковими до виконання.

Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, понесені нею при зверненні до суду судові витрати по сплаті з позовної заяви судового збору відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи, що апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу відповідача, понесені ним судові витрати по сплаті судового збору з апеляційної скарги, підлягають присудженню з позивача.

Відповідачем з апеляційної скарги сплачено судовий збір в розмірі 1 916,10 грн. (а.с. 89).

Відповідно до ст. 2, п/п 8 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» з апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір в розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до ст. 2, п/п 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» з позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду).

Згідно ст. 13 Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік» від 22 грудня 2011 року № 4282-VІ мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2012 року складала 1 073 грн.

Виходячи з ціни позову 380 000 грн., з апеляційної скарги відповідача ОСОБА_16 підлягав сплаті судовий збір в розмірі 1 609,50 грн. (380 000 х 1% х 50% = 1 900 грн., але не більш ніж 1 073 х 3 х 50% = 1 609,50 грн.) який підлягає присудженню на користь відповідача з позивача.

Відповідно до ст. 7 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду.

Оскільки судовий збір сплачений відповідачем з апеляційної скарги у сумі 1 916,10 грн. за квитанцією 6856.86.1 від 12 липня 2012 року через Краматорську філію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на розрахунковий рахунок 31212206780004, отримувач - державний бюджет м. Донецька Ворошиловський район, банк отримувача - Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку, в сумі 306,60 грн. сплачено зайво, він підлягає поверненню апелянту.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 03 травня 2012 року в забезпечення позову ОСОБА_1 був накладений арешт на депозитний рахунок НОМЕР_4 у національній валюті на суму 380 000 грн. у Краматорській регіональній дирекції Публічного акціонерного товариства БАНК «ТРАСТ», який відкритий 19 квітня 2012 року на ім'я ОСОБА_5 (а.с. 49).

Відповідно до частини 6 ст. 154 ЦПК України якщо у задоволенні позову було відмовлено вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316, частиною 6 ст. 154 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційні скарги відповідача ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 03 липня 2012 року скасувати та ухвалити нове.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 (третя особа ОСОБА_5) про поділ майна подружжя, а саме, грошових коштів в розмірі 380 000 грн., що зберігалися на депозитному рахунку ОСОБА_3 у Краматорській регіональній дирекції Публічного акціонерного товариства Банк «ТРАСТ» НОМЕР_5, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка села Нідж Куткашенського району Азербайджан, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації - АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець міста Лисьва Пермська область, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце реєстрації -АДРЕСА_2) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) гривень 50 коп.

Повернути ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець міста Лисьва Пермська область, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце реєстрації -АДРЕСА_2) судовий збір в сумі 306 (триста шість) гривень 60 коп., що сплачена в більшому розмірі через Краматорську філію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» за квитанцією 6856.86.1 від 12 липня 2012 року на суму 1 916,10 грн. на розрахунковий рахунок 31212206780004, отримувач - державний бюджет м. Донецька Ворошиловський район, банк отримувача - Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку.

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою судді Краматорського міського суду Донецької області від 03 травня 2012 року, згідно якої накладено арешт на депозитний рахунок НОМЕР_4 у національній валюті на суму 380 000 грн. у Краматорській регіональній дирекції Публічного акціонерного товариства Банк «ТРАСТ», який відкритий 19 квітня 2012 року на ім'я ОСОБА_5.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Л.І. Соломаха

Ф.С. Шигірт