АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/3330/2012
Головуючий по 1-й інстанції Маханьков О.В.
Суддя-доповідач: Карнаух П. М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Карнаух П.М
Суддів: Кривчун Т.О, Дряниці Ю.В.
при секретарі: Ткаченко Т.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою та доповненнями до неї ОСОБА_3
на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 3 серпня 2012 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням,зобов'язання не чинити перешкод у користуванні жилим приміщенням і відшкодування моральної шкоди та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, -
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача.,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просила зобов'язати відповідача не чинити їй перешкод у користуванні належною їй квартирою АДРЕСА_1. Зобов'язати ОСОБА_4 привести квартиру в стан, який відповідає технічній документації.
Відповідач ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом, просив суд постановити рішення, яким визнати договір купівлі- продажу квартири АДРЕСА_1. між сторонами недійсним.
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 3 серпня 2012 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням,зобов'язання не чинити перешкод у користуванні жилим приміщенням і відшкодування моральної шкоди залишено без задоволення.
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним задоволено.
Визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 16 вересня 2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим номером 14443 від 16.03.2003 року недійсним.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3. просить скасувати рішення районного суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог в повному обсязі. Первинний позов задовольнити.
Свої вимоги обгрунтовує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають істотне значення для справи та невірно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом встановлено,що ОСОБА_3, являючись власником квартир НОМЕР_1 та № АДРЕСА_1. в 1999-2000 роках замовив проект на їх перепланування та об»єднання в одну квартиру і здійснив таке об»єднання, в результаті чого були переплановані внутрішні приміщення обох квартир, закладено вхід в квартиру НОМЕР_2. В цьому ж році ОСОБА_8. було замовлено і встановлено один електролічильник на обидві квартири.
16 вересня 2003 року між сторонами було укладено договір купівлі -продажу квартири квартири АДРЕСА_1. який був посвідчений нотаріально.
Задовольняючі позовні вимоги про визнання договору купівлі- продажу спірної квартири недійсним місцевий суд виходив з того факту,що при відвідуванні приватного нотаріуса ОСОБА_4 вважав ,що посвідчує заповіт на ім»я ОСОБА_3 не маючи наміру укласти договір купівлі продажу.
Але із зазначеним висновком місцевого суду колегія суддів не може погодиться з наступних підстав.
Угода може бути визнана недійною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Під час розгляду справи про визнання угоди недійсною суд повинен установити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угоди недійсною та настання певних юридичних наслідків.
Так, за положеннями ст. 57 ЦК Української РСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.
Відповідно до ст. 56 ЦК Української РСР угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки.
Згідно зі ст. 48 цього Кодексу недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.
У пп. 11, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» було надано розяснення щодо застосування ст. ст. 56, 57 ЦК Української РСР, відповідно до якого під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, при відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена. Правила цієї статті не поширюються на випадки, коли помилка стосується мотивів укладення угоди. При вирішенні позовів про визнання угоди недійсною на підставі ст. 57 суди повинні мати на увазі, що такі вимоги можуть бути задоволені при доведеності фактів обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною або збігу тяжких для сторони обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням сторони укласти угоду на вкрай невигідних для неї умовах . Під обманом у таких випадках слід розуміти умисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди, що укладається.
Таким чином, на підтвердження вимог про визнання правочину недійсним позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу позову.
Судом установлено, що квартира АДРЕСА_4 належить ОСОБА_4 на підставі договору міни від 27 червня 1997 року. квартира НОМЕР_2 у вказаному будинку належала ОСОБА_4 на підставі договору міни від 14 січня 1998 року. Висновком Державного проектного інституту містобудування м. Полтави «Міськбудпроект»Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 12 червня 2003 року про технічний стан несучих конструкцій указаних квартир установлено, що ці квартири під час перепланування були обєднані в одну квартиру. У технічному паспорті на квартиру НОМЕР_2, виготовленому 8 липня 2003 року, власником зазначена ОСОБА_3 і відсутня інформація про приєднання цієї квартири до іншої. 16 вересня 2003 року між сторонами укладено та нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу квартира АДРЕСА_4 за 4934 грн. Право власності на цю квартиру зареєстровано за ОСОБА_3 3 жовтня 2003 року. Листом Кременчуцької філії відкритого акціонерного товариства «Полтаваобленерго»від 31 жовтня 2006 року повідомлено, що 17 серпня 2000 року було встановлено електролічильник в обєднаній квартири НОМЕР_1 та АДРЕСА_1. Згідно з квитанціями про оплату комунальних платежів особовий рахунок на квартиру НОМЕР_2 зареєстрований на ОСОБА_3, яка протягом 2004-2007 років періодично частково сплачувала комунальні послуги. Борг за ці послуги станом на 23 серпня 2007 року становить 2216 грн. 30 коп. З часу покупки квартири ОСОБА_3 у ній не проживала.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_4 посилався на ст. 230 ЦК України, якою встановлені правові наслідки вчинення правочину під впливом обману. При цьому позивач зазначав, що, підписуючи договір купівлі-продажу квартири, вважав, що підписує заповіт на імя ОСОБА_3 , документ не читав. Тобто фактично посилався на підстави визнання недійсною угоди, укладеної внаслідок помилки.
У відповідності до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в даному випадку ОСОБА_4 позовні вимоги в повній мірі не обгрунтув та не надав належних доказів для її задоволення.
Як передбачено ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження свої майном.
Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів приходить до переконання, що ОСОБА_4 чинить перешкоди ОСОБА_3 у користуванні її власністю.
Згідно ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Колегія суддів вважає, що перешкоди зі сторони відповідача у користуванні квартири, яка належить ОСОБА_3, призвели до душевних страждань позивача, оскільки вона не мала можливості на протязі тривалого часу користуватися своєю власністю, а тому приходить до висновку, що діями ОСОБА_4 заподіяна моральна шкода та, із врахуванням вимоги розумності і справедливості, визначає розмір відшкодування у сумі 5000 грн.
За таких обставин, оскільки обставини справи судом встановлені не в повному обсязі, що призвело до неправильного вирішення спору, судове рішення першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним. Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням,зобов'язання не чинити перешкод у користуванні жилим приміщенням і відшкодування моральної шкоди -підлягає до задоволення.
Враховуючи те, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а після його смерті спадщину прийняв син ОСОБА_9, тому зобов'язання про усунення перешкод в користуванні квартирою та стягнення моральної шкоди необхідно покласти на правонаступника -ОСОБА_9.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч.1 п. 3,4, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу та доповненнями до неї ОСОБА_3. - задовольнити .
Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 3 серпня 2012 року скасувати.
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням,зобов'язання не чинити перешкод у користуванні жилим приміщенням і відшкодування моральної шкоди -задовольнити. Зобов'язати ОСОБА_9 не чинити перешкоди в користуванні ОСОБА_3 квартироюАДРЕСА_1Стягрути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_3 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним -відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів.
Головуючий: Карнаух П.М.
Судді: Дряниця Ю.В.
Кривчун Т.О.
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
Полтавської області П.М.Карнаух