ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________________________________________

_______________________________________________________________________________

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальов І.М.

Суддя-доповідач:Пасічник С.С.

УХВАЛА

іменем України

"28" серпня 2012 р. Справа № 2а-1329/11

Житомирський апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючого судді Пасічник С.С.

суддів: Кузьменко Л.В.

Мацького Є.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від "29" червня 2011 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського міського суду від 29.06.2011 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить вказану постанову скасувати.

Згідно ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Позивач звернувся до суду із позовом як особа, яка постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що є інвалідом 2 групи, інвалідність якого пов'язана з аварією на ЧАЕС. Він отримує пенсію та додаткову пенсію, передбачені ст.ст.50,54 Закону №796-ХІІ, але у розмірах, встановлених постановою КМУ, що не заперечується відповідачем.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на соціальний захист визначені Законом №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно вимог статті 54 Закону України від 28.02.91р. №796-12 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, чинній на час спірних відносин, обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". В усіх випадках розмір пенсії для інвалідів по 2 групі інвалідності, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до статті 50 вказаного Закону (в чинній редакції) додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам 2-ї групи, віднесеним до категорії 1, виплачується у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Водночас суми, з яких здійснювався розрахунок виплат позивачу, передбачених Законом №796-XII, визначалися згідно постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 р. "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян". Зазначеною постановою, всупереч вимогам Закону №796-ХІІ, який встановлює розмір доплати як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати або пенсії, визначеної Законом на час здійснення виплати, установлено конкретний розмір доплати в твердій грошовій сумі та у розмірі до прожиткового мінімуму.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру пенсії та додаткової пенсії застосуванню підлягають саме ст.ст.50,54 Закону №796-ХІІ, а не постанова КМУ за №530 від 28.05.2008 р., яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Отже, постанову судом першої інстанції прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення.

Зокрема, посилання відповідача стосовно порушення судом першої інстанції приписів ч.1 ст.2 КАС України, а саме: незазначення кінцевої дати періоду для перерахунку та виплати соціальних виплат позивачу, є безпідставними, оскільки суд у рішенні не може вказувати кінцеву дату, так як органи Пенсійного фонду України зобов'язані здійснювати відповідні нарахування до втрати такого права позивачем.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського міського суду Рівненської області від "29" червня 2011 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.С. Пасічник

судді: Л.В. Кузьменко Є.М. Мацький

Роздруковано та надіслано (прост.):

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_1

3- відповідачу Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області вул. Відінська, 41,м. Рівне,33018