Справа № 2-а-5518/11

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2011 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Калініченко О.Б., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва про визнання дій протиправними та перерахунок пенсії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (ІІ групи інвалідності) згідно вимог ст.ст.50,54 ЗУ «Про статус і соціальних захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії з розрахунку 75% від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність -за період з 01.08.2011 року з урахуванням проведених виплат та довічним призначенням.

Також позивачем заявлено клопотання у забезпечення його прав і законних інтересів з урахуванням рішень Європейського Суду з прав людини вийти за межі заявлених ним вимог у порядку, визначеному у ч.2 ст.11 КАС України, застосувати практику Європейського Суду і не поширювати позовну давність на заявлені позовні вимоги, та в разі потреби з метою сприяння у використанні його права звернутися встановленим порядком до Конституційного Суду України.

Згідно ст.106 КАС України позовна заява є процесуальним документом, який повинен містити в собі: ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо є такі відомості; зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст.106 КАС України, оскільки позивачем не викладені обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, тобто ті юридичні факти, на основі яких він обґрунтовує вимоги відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини та на підставі яких, на думку позивача, необхідно вирішувати ці вимоги і які визначають той засіб захисту права, який він просить суд застосувати саме до відповідача, з зазначенням доказів в підтвердження обґрунтування заявлених вимог.

Крім того, зі змісту позовної заяви вбачається, що позов містить ряд вимог без належного викладення обставин в їх обґрунтування та посилання на відповідні норми закону та правові підстави для звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів позивача у визначений ним спосіб захисту свого права.

Виходячи з вищевказаного, позивачем не викладено, якими діями саме відповідача спричинено позивачу шкоду, яку шкоду та у який саме спосіб відповідач повинен відшкодувати завдану шкоду, оскільки не надано належних обґрунтувань до заявленої вимоги із посиланням на відповідні докази, що підтверджують кожну з зазначених обставин.

Крім того, позивачем не вказано, яким чином норми ст.ст. 268, 1175 ЦК України, які він просить застосувати, поширюються на правовідносини з приводу виплати позивачу щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни.

Зазначення всіх цих обставин, вказаних за нормами ст. 106 КАС України, є передумовою відкриття провадження у справі, оскільки відповідно до ст.17 цього ж кодексу, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, а не з будь-яких суспільних зв'язків.

Оскільки розгляд справи провадиться в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів, суди згідно зі ст. 106 КАС повинні вимагати від осіб, що подали заяву, повного викладення обставин, якими обґрунтовуються дані вимоги, й посилання на засоби їх доказування.

Отже, згідно з чинним законодавством зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину позову, є обов'язковими для особи, яка пред'являє позов, оскільки без зазначення доказів, що підтверджують вимоги, суд не може здійснити підготовку справи до розгляду та належним чином провести судове засідання, а відповідач, котрий як і позивач має право на судових захист, має бути обізнаний, які вимоги до нього заявлені, з яких підстав і якими доказами це підтверджується.

Виходячи з вищенаведеного, позивачу необхідно конкретизувати заявлені вимоги, які б випливали з правовідносин саме сторін по справі, стосувались діяльності відповідача, відповідали встановленим законом способам захисту, та викласти їх так, щоб у суду не було необхідності виходити за їх межі, надати належне обґрунтування їм із зазначенням норм матеріального права, та з посиланням на докази в підтвердження даних обставини справи.

Також позивачем не викладено обґрунтування вимоги про забезпечення його прав і законних інтересів з урахуванням рішень Європейського Суду з прав людини, відповідно до яких він вимагає суд вийти за межі заявлених ним же вимог у порядку, визначеному у ч.2 ст.11 КАС України, а також звернутись до Конституційного суду України для підтвердження твердих переконань позивача.

Виходячи з того, що законом встановлене таке право суду, яке він у виключних випадках в разі необхідності, яку визначає самостійно, застосовує на свій розсуд, а не обов'язок, то позивачем не зазначено обґрунтування правових підстав пред'явлення ним вимоги щодо зобов'язання суду на вчинення певних дій. При цьому позивачем не визначено, як це стосується повного захисту його прав, виходячи з того, що на даному етапі зміст позовних вимог формується виключно ним.

Крім того, ч. 5 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі виникнення у суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності Конституції України закону чи іншого правового акта, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для внесення ним до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.

Однак відповідно до ч. 2 ст. 10 Регламенту Пленуму Верховного Суду України, затвердженого його постановою від 10 червня 2002 р. № 7, рішення про звернення до Конституційного Суду України з питань конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів приймається Пленумом за поданням Голови Верховного Суду України або за пропозицією судових палат Верховного Суду України.

За загальним правилом, визначеним у ч. 1 ст. 83 ЗУ «Про конституційний суд України», у разі виникнення в процесі загального судочинства спору щодо конституційності норми закону, яка застосовується судом, провадження у справі зупиняється.

Таким чином, позивачу також необхідно визначитися щодо предмету та мети, з якими заявляється вимога про звернення до Конституційного суду України, оскільки в разі уточнення та належного обґрунтування, суд на підставі п. 3 ч. 1 ст. 156 КАС буде зобов'язаний зупинити провадження у справі на невизначений час у зв'язку з неможливістю розгляду цієї справи, постановивши відповідну ухвалу, та звернутися до Верховного Суду України з проханням прийняти останнім рішення щодо внесення ним до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта .

Відповідно до ч.1 ст. 108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 КАС України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк для їх усунення. З огляду на викладене, позовна заява підлягає залишенню без руху.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 106, 108 КАС України, суддя, -

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва про визнання дій протиправними та перерахунок пенсії, залишити без руху, надавши строк для виправлення недоліків терміном три дні з моменту отримання копії ухвали, шляхом подачі нової позовної заяви, з урахуванням вимог, викладених в ухвалі.

Роз'яснити позивачу, що в разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатись неподаною та буде повернута позивачу.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: