04.09.2012 Справа № 2-2428/12

Справа 2-2428/12

РІШЕННЯ

Іменем України

31 серпня 2012 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого-судді Римара Є.П.,

при секретарі Лозівській Н.О., Цяпко І.Т.

в присутності позивача ОСОБА_4, представника ОСОБА_5, ОСОБА_6 -ОСОБА_7, відповідачів ОСОБА_8, ОСОБА_9 та його представника ОСОБА_10, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна»про визнання осіб членами сім'ї, визнання права спільної сумісної власності на нерухоме майно, визначення часток в праві спільної сумісної власності, -

В С Т А Н О В И В:

06 березня 2012 р. Позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_9, в якому просили суд:

1) встановити факт, що ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_8 (до розлучення -ОСОБА_8), ОСОБА_9, неповнолітній ОСОБА_12 є членами сім'ї, які спільно проживали в квартирі АДРЕСА_1, що в м. Києві, вели спільне господарство, були пов'язані спільним побутом з 24.03.2007 р. по 03.06.2009 р.;

2) визнати, що квартира АДРЕСА_2 є об'єктом права спільної сумісної власності членів сім'ї в особі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, як така, що була набута за спільні грошові кошти членів сім'і;

3) визнати що квартира АДРЕСА_3 є об'єктом права спільної сумісної власності членів сім'ї в особі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, як така, що була набута за спільні грошові кошти членів сім'і, що виручені від продажу об'єкту спільної сумісної власності - квартири АДРЕСА_2;

4) визнати, що ідеальні частки в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_3 є рівними та відповідають по 1/5 частині;

5) зобов'язати КП КМБТІ скасувати в реєстрі прав власності на нерухоме майно право власності ОСОБА_8 на ? частку та ОСОБА_9 на ? частку квартири АДРЕСА_3 та зареєструвати право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в розмірі 1/5 частки за кожним.

Під час розгляду справи Позивачами було частково змінено позовні вимоги та останні просили визнати за ОСОБА_5, ОСОБА_6 по 5/20 частки; визнати за ОСОБА_4 4/20 частки; зменшити з ? до 4/20 частки, належній ОСОБА_8, зменшити з ? до 2/20 частки, належній ОСОБА_9 у праві власності на квартиру АДРЕСА_3.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Позивачі зазначили, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є батьками ОСОБА_4 та ОСОБА_8, та проживають в АДРЕСА_1.

З 24.03.2007 р. по 03.06.2009 р. подружжя ОСОБА_5, їх син ОСОБА_4 та подружжя ОСОБА_9 (відповідачі) проживали однією сім'єю в АДРЕСА_1.

11.07.2007 р., в період спільного проживання сім'ями ОСОБА_5 та ОСОБА_9 придбано квартира АДРЕСА_2, гроші на придбання якої давала сім'я Позивачів, а борги поверталися з спільного бюджету Позивачів та Відповідачів.

03.04.2009 р. за спільною згодою обох сімей вказана квартира була продана та за виручені кошти придбано квартиру АДРЕСА_3.

ОСОБА_11 та ОСОБА_5, у відповідності до договору купівлі -продажу прийняли по 1\2 частині кожний у власність належну продавцеві квартиру АДРЕСА_3.

Не погоджуючись із цим, ОСОБА_9 звернувся до суду з позовом, за результатами розгляду якого рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 11.11.2009 року позов ОСОБА_9 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири та визнання права власності на ? частину квартири було задоволено. Рішенням суду було визнано недійсним договір купівлі-продажу квартир АДРЕСА_3, укладений продавцем ОСОБА_13 та покупцями ОСОБА_11 і ОСОБА_5 та було визнано за ОСОБА_9 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_3. Цим же рішенням було визнано право власності на власності на ? частину квартири АДРЕСА_3 за ОСОБА_8 Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23.06.2010 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 02.02.2010 року було скасовано, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 листопада 2009 року залишено в силі.

Повторно не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Позивачі зазначають, що судом першої інстанції не з'ясовано головного - джерела придбання цих квартир, не залучено їх, як членів сім'ї, що спільно проживали та вели спільне господарство під час придбання обох квартир та крім того, фінансували придбаннях обох квартир і мають відповідні майнові права на ці квартири і як наслідок вказані квартири мають бути визнані спільною сумісною власністю.

В судовому засіданні Позивач ОСОБА_4 та представник ОСОБА_5, ОСОБА_6 -ОСОБА_7 заявлений позов з врахуванням внесених уточнень підтримали в повному обсязі, просили його задовольнити, надавши пояснення, що цілком відповідають обґрунтуванню заявлених вимог та наведеному вище.

Відповідач ОСОБА_8 позовні вимоги визнала.

Відповідач ОСОБА_9 та його представник проти задоволення позову заперечували, та при цьому пояснив, що з приводу наявних між ним та сім'єю ОСОБА_5, в тому числі його колишньою дружиною ОСОБА_8, спірних правовідносин щодо визнання спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_3 є судові рішення, що набрали законної сили, а позов Позивачів фактично ґрунтується на не визнанні ними рішень Оболонського районного суду м. Києва від 11.11.2009 року, Ухвали Верховного Суду України від 23.06.2010 року та рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 лютого 2011 р.

Крім того, представник ОСОБА_11 зазначив, що для виконання заявлених вимог Позивачів необхідне скасування судових рішень Оболонського районного суду м. Києва від 11 листопада 2009 року та від 01 лютого 2011 р., що набрали законної сили, чого в даному судовому засіданні зробити не можливо.

Третя особа - КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна»в своїх запереченнях, наданих суду заперечувало про задоволення заявлених Позивачами вимог в частині покладення обов'язку на Бюро.

Заслухавши пояснення Позивача, Представника Позивачів, Відповідача та його представника, відповідача ОСОБА_8, дослідивши та оцінивши в своїй сукупності матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заявленого позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 11.11.2009 р. позов ОСОБА_9 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 та визнання права власності на ?? частину цієї квартири було задоволено. Рішенням суду було визнано недійсним договір купівлі-продажу квартиру № АДРЕСА_3 та було визнано за ОСОБА_9 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_3. Цим же рішенням було визнано право власності на власності на ? частину квартири АДРЕСА_3 за ОСОБА_8 (а/с 75-76).

Ухвалою Верховного Суду України від 23.06.2010 р. рішення Апеляційного суду м. Києва від 02.02.2010 р. було скасовано, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11.11.2009 р. залишено в без змін (а/с 84-86).

Зазначеним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 11.11.2009 р. було встановлено факт того, що саме з вини ОСОБА_11 ОСОБА_9 був позбавлений права власності на ? частину квартири АДРЕСА_3, яку було придбано за спільні кошти, зокрема отримані в той же день від продажу квартири АДРЕСА_2.

Крім того, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 01.01.2011 р. позов ОСОБА_5 до ОСОБА_9, ОСОБА_13, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_14 про стягнення коштів в заявленому позові було відмовлено (а/с 87-89).

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10.03.2011 р. вказане рішення Оболонського районного суду м. Києва залишено без змін (а/с 90-92).

Зазначені вище судові рішення суду першої інстанції набрали законної сили.

У відповідності до вимог ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин, підсумовуючи все зазначене вище, суд вважає, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва встановлено факт придбання квартири АДРЕСА_3 03 квітня 2009 року за спільні кошти ОСОБА_11 та ОСОБА_9, та які були отримані ними в той же день від продажу квартири АДРЕСА_2, а не за кошти ОСОБА_5, одного з позивачів за даною справою.

Більш того, такий висновок суду підтверджується і рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 01.01.2011 р., який також прийшов до висновку, що спільна сумісна квартира придбана подружжям за їх спільні сумісні кошти, а не за кошти позивача ОСОБА_5, а відповідно відсутні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_5 до ОСОБА_9 про стягнення коштів в сумі 331 523 грн.

За таких обставин у суду відсутні будь-які правові підстави для визнання того, що квартира АДРЕСА_3 є об'єктом права спільної сумісної власності членів сім'ї в особі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, як така, що була набута за спільні грошові кошти членів сім'ї, що виручені від продажу об'єкту спільної сумісної власності - квартири АДРЕСА_2 (вимога №3).

Як наслідок зазначеного, відсутні правові підстави і для задоволення інших, заявлених Позивачами вимог, з підстав, вказаних вище, які є похідними від визнання майна спільною сумісною власністю і не можуть бути задоволені судом:

№ 2) щодо визнання того, що квартира АДРЕСА_2 є об'єктом права спільної сумісної власності членів сім'ї в особі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, як така, що була набута за спільні грошові кошти членів сім'ї;

№ 4) щодо встановлення того, що необхідно визнати за ОСОБА_5, ОСОБА_6 по 5/20 частки; за ОСОБА_4 - 4/20 частки; зменшити з ? до 4/20 частку, належну ОСОБА_8, зменшити з ? до 2/20 частку, належну ОСОБА_9 у праві власності на квартиру АДРЕСА_3;

№ 5) щодо зобов'язання КП КМБТІ скасувати в реєстрі прав власності на нерухоме майно право власності ОСОБА_8 на ? частку та ОСОБА_9 на ? частку квартири АДРЕСА_3 та зареєструвати право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_5, ОСОБА_6 по 5/20 частки; за ОСОБА_4 - 4/20 частки; зменшити з ? до 4/20 частку, належну ОСОБА_8, зменшити з ? до 2/20 частку, належну ОСОБА_9 у праві власності на квартиру АДРЕСА_3.

З врахуванням наведеного суд також не може прийняти в якості доказу, що спростовує наведений вище висновок суду:

1) договори позики, як такі, що не мають нотаріального посвідчення, що в даному випадку позбавляє суд можливості зробити будь-який ґрунтовний висновок про час укладання цих договорів (а/с 53-57).

2) покази свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16, які були допитані судом та кожен окремо показали, що надавали в борг ОСОБА_5 грошові кошти, які останній згодом повернув, які лише відображають характер відносин, що склалися між свідками та Позивачами і не впливають на прийняте судом рішення щодо неможливості визнання майна спільною сумісною власністю, а відповідно не спростовують висновок суду щодо необхідності відмови в задоволенні позову крім іншого на підставі положень ч.3 ст. 61 ЦПК України.

Частиною 2 ст. 256 ЦПК України встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, ніж зазначені в ч.1 цієї статті, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих або майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У відповідності до положень ч.1 ст. 259 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд встановив цей факт.

Відповідно суд має право встановлювати юридичні факти тільки такі, які тягнуть за собою виникнення, зміну чи припинення правовідносин.

Оскільки суд прийшов до висновку, про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, то як наслідок має бути відмовлено в задоволенні вимоги Позивачів про встановлення факту як такої, що не тягне в даному випадку виникнення, зміну чи припинення правовідносин.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 10, 15, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215, 256, 259 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна»про визнання осіб членами сім'ї, визнання права спільної сумісної власності на нерухоме майно, визначення часток в праві спільної сумісної власності - відмовити.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 26 квітня 2012 р. по справі № 2-2428/12 -скасувати, скасувавши арешт, накладений на квартиру АДРЕСА_3.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: /підпис/ РИМАР Є.П.